Єдиний державний реєстр судових рішень
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 905/857/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В., суддя Лавренюк Т.А.
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх.№1697 Д/2)
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 у справі №905/857/19, постановлену у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Зекуновим Е.В. (повна ухвала складена та підписана 28.07.2026)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітекс сістемс",
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу",
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/857/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітекс сістемс" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" про визнання банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Александр" від 03.01.2020 року про визнання кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код ЄДРПОУ 05508186) - задоволено частково.
Визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Александр" (код ЄДРПОУ 40466441) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код ЄДРПОУ 05508186) у справі №905/857/19 у загальному розмірі 914 209,19 грн, з яких: вимоги без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів - 877 159,33 грн (грошові зобов`язання четвертої черги) та 32 845,86 грн - пеня (грошові зобов`язання шостої черги), а також 4204,00 грн - судовий збір (грошові зобов`язання першої черги).
У задоволенні решти заявлених вимог про визнання пені у сумі 549 909,30 грн відмовлено.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтіус") від 26.02.2020 року про визнання кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код ЄДРПОУ 05508186) у сумі 7 070 691,82 грн - задоволено повністю.
Визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіус" (код ЄДРПОУ 31567001) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код ЄДРПОУ 05508186) у справі №905/857/19 у загальному розмірі 7 074 895,82 грн, з яких: вимоги без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів в розмірі 7 070 691,82 грн, - основний борг (грошові зобов`язання четвертої черги) та 4204,00 грн - судовий збір (грошові зобов`язання першої черги).
Заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.09.2020 року (з урахуванням заяви від 03.07.2026 року) про визнання кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код ЄДРПОУ 05508186) у сумі 6 876,43 грн задоволено частково.
Визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код ЄДРПОУ 05508186) у справі № 905/857/19 у загальному розмірі 4 678,18 грн, з яких: вимоги без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів в розмірі 474,18 грн - штрафні санкції (грошові зобов`язання третьої черги) та 4204,00 грн - судовий збір (грошові зобов`язання першої черги).
У визнанні решти кредиторських вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області на суму 6 402,25 грн відмовлено.
Зобов`язано ліквідатора внести визнані ухвалою суду вимоги кредиторів до реєстру вимог кредиторів та надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів боржника.
Головне управління ДПС у Запорізькій області з ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 у справі №905/857/19 задовольнити та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ПрАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" у сумі 11 080,43 грн та включити грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує такими доводами:
- борг виник за самостійно задекларованими зобов`язання до сплати у бюджет, що визначені у поданій боржником податковій звітності, відповідно всі дані бухгалтерського та податкового обліку платника містять інформацію про несплачені суми податків і зборів та дату їх виникнення;
- діюче законодавство не передбачає оскарження або можливість заперечення (незгоди) із самостійно визначеними у податковій звітності об`єктами оподаткуваннями та сумами податку;
- платник не вважав за необхідне при поданні звітності до контролюючого органу, скористатись положеннями п.69.14 та 69.22 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ в частині можливості ненарахування податкових зобов`язань по земельному податку, (за земельні ділянки) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- контролюючий орган не має повноважень втручатися в організаційну діяльність платника щодо вирішення питання про використання чи невикористання платником певних податкових пільг та пільгових можливостей щодо ненарахування та не сплати у певні періоди певних податків;
- податкові зобов`язання по земельному податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нараховані та відображені боржником у податковій звітності самостійно та, як наслідок, є узгодженими і підлягають сплаті у бюджет, а отже визнанню у якості кредиторських вимог .
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/857/19 та відкладено вирішення питань, пов`язане з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 у справі №905/857/19. Розгляд справи призначено на 14.10.2026. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено, що участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
22.09.2026 від ліквідатора "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" Паркулаба В.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник не погоджується із доводами апелянта про те, що самостійно зазначені боржником у податкових деклараціях суми є узгодженими відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, автоматично є податковим боргом та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів. Ліквідатор вважає, що сам факт подання декларації, відображення певної суми в декларації та її подальшого перенесення до інтегрованої картки платника не звільняє кредитора від обов`язку довести перед господарським судом існування відповідного грошового зобов`язання, якщо проти такого зобов`язання заявлено обґрунтовані заперечення та надано докази відсутності об`єкта оподаткування або відсутності встановленого законом обов`язку зі сплати податку.
Ліквідатор вважає, що ГУ ДПС у Запорізькій області не спростувало встановлений судом факт припинення права власності боржника на базу відпочинку Селена 28.05.2020. В той же час, узгодження суми податку не створює об`єкта оподаткування, якого юридично не існувало у конкретного платника.
За доводами ліквідатора, інтегрована картка платника підтверджує обліковий запис, але не усуває обов`язку доведення юридичних підстав виникнення вимоги; наявність запису в інтегрованій картці платника сама по собі не вирішує питання реального існування спірного грошового зобов`язання; необґрунтоване включення певної суми до реєстру безпосередньо впливає на обсяг зобов`язань боржника та майнові інтереси інших кредиторів.
Щодо земельного податку у сумі 2 258,12 грн вважає, що суд обґрунтовано врахував спеціальний режим, передбачений пп. 69.14 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Наголошує, що під час розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство господарський суд повинен установити, чи існує дійсне грошове зобов`язання боржника перед заявником, його правова підстава, склад та розмір. Вважає, що апеляційна скарга фактично пропонує суду відмовитися від такої перевірки і визнати достатнім сам факт існування запису у податковій звітності, що суперечить суті судової перевірки грошових вимог у процедурі банкрутства.
Також ліквідатор звертав увагу на те, що апелянтом некоректно визначено прохальну частину апеляційної скарги, в якій скаржник просить визнати його кредиторські вимоги у розмірі 11 080,43 грн. Зазначає, що предметом розгляду вимог ДПС судом першої інстанції була сума 6 876,43 грн, а окремо заявлялися та були визнані витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн. Сума 11080,43 грн є арифметичним результатом складання 6 876,43 грн та 4204,00 грн. При цьому, зазначає ліквідатор, судовий збір у розмірі 4204,00 грн уже визнаний оскаржуваною ухвалою. З основних вимог також визнано 474,18 грн. Отже, фактичним предметом апеляційного оскарження є відхилена судом сума 6402,25 грн, а не 11080,43 грн. Тобто, зазначає ліквідатор, прохальна частина апеляційної скарги фактично передбачає повторне вирішення питання щодо сум, уже визнаних на користь апелянта.
Посилаючись на доводи, викладені у відзиві, ліквідатор просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 у справі № 905/857/19 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 у справі № 905/857/19 у частині розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без змін.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026, у зв`язку із знаходженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В., суддя Лавренюк Т.А.
В судове засідання 14.10.2026, що відбувалось в режимі відеоконференції, з`явився представник Головного управління ДПС у Запорізькій області, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати.
Ліквідатор та інші учасники справи про банкрутство в судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили, про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 07.09.2026 (п. 4) доводив до відома учасників справи, що участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, оскільки участь сторін у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, правова позиція ліквідатора у даній справі викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності ліквідатора боржника та інших учасників справи про банкрутство, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи апелянта та ліквідатора, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника кредитора - Головного управління ДПС у Запорізькій області, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.07.2020 у справі №905/857/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (ідентифікаційний код юридичної особи 05508186) строком на сто сімдесят календарних днів - до 06.01.2021. Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Мензаренко Ю.М.
20.07.2020 на офіційному веб-порталі Вищого Господарського суду України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (номер 65027).
29.09.2020 (вх. №18489/20) до Господарського суду Донецької області надійшла заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (вих 52458/10/08-01-57-07 від 15.09.2020) з вимогами до ПрАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" у розмірі 3448,10 грн та 4204 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2020 заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області з вимогами до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" у розмірі 3448,10 грн та 4204,00 грн судового збору прийнято до розгляду. Також вказаною ухвалою встановлено, що заява Головного управління ДПС у Запорізькій області подана поза межами строку, встановленого ч.1 ст. 45 КУзПБ. Відповідно до ч.6 ст.45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Ухвалою суду від 03.08.2021 було продовжено строк проведення інвентаризації майна боржника - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" протягом місяця після закінчення строку карантинних заходів; продовжено строк подання до суду результатів інвентаризації майна боржника та вирішено призначити дату проведення підсумкового засідання суду у справі №905/857/19 про банкрутство після закінчення карантину.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.09.2023 клопотання розпорядника майна - Мензаренко Ю.М. та кредиторів - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", ТОВ "ДТЕК Східенерго", ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" було задоволено; продовжено строк проведення інвентаризації майна боржника (Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу") та строк подання до господарського суду результатів проведення інвентаризації майна боржника до закінчення шостого місяця після припинення чи скасування воєнного стану на території України; продовжено строк проведення попереднього засідання суду у справі №905/857/19 про банкрутство ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу до закінчення шостого місяця після припинення чи скасування воєнного стану на території України; продовжено строк проведення процедури розпорядження майном у справі №905/857/19 про банкрутство ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу до закінчення шостого місяця після припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.03.2026 задоволено заяву арбітражного керуючого Мензаренка Ю. М. про звільнення його від виконання повноважень розпорядника майна боржника та призначено розпорядником майна у справі №905/857/19 арбітражного керуючого Паркулаба В.Г.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.05.2026 за результатами попереднього засідання визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Постановою від 16.06.2026 визнано боржника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Паркулаба В.Г.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.06.2026 судом встановлено наявність у даній справі низки заяв конкурсних кредиторів із грошовими вимогами до боржника, які надійшли з пропуском встановленого законом строку та які не розглядалися у попередньому засіданні і які підлягають розгляду. Зокрема, кредиторська заява Головного управління ДПС у Запорізькій області до боржника (вхідний № 18489/20 від 29.09.2020) про визнання грошових вимог у розмірі 3 348,10 грн та 4204,00 грн судового збору.
Також вказаною ухвалою від 23.06.2026, між іншого, відкладено розгляд кредиторських вимог ТОВ Алтіус, ГУ ДПС у Запорізькій області та ТОВ Александр-И на 07.07.2026 та зобов`язано вказаних кредиторів надати суду в строк до 01.07.2026:
- актуальні відомості та щодо свого юридичного стану (з урахуванням обставин, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали);
- письмові обґрунтовані пояснення на повідомлення ліквідатора про результати розгляду їхніх грошових вимог.
03.07.2026 на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 23.06.2026 у справі №905/857/19 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області надано заяву Про надання інформації в частині розміру грошових вимог до боржника на підставі заяви від 15.09.2020 №52458/10/08-57-07 та з урахуванням заяви від 03.07.2026.
Зокрема, по суті кредиторських вимог до боржника ГУ ДПС зазначало, що сума боргу у розмірі 3 448,10 грн, заявлена як кредиторські вимоги у 2020 році на підставі заяви від 15.09.2020 №52458/10/08-57-07, станом на дату звернення обліковується частково, а саме в частині не погашеної суми 1 894,62 грн, яка складається з:
- 474,18 грн, нарахованих 29 квітня 2020 року за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, № 9029325626 від 19 лютого 2020 року (термін сплати 29 квітня 2020 року);
- 1 420,44 грн, нарахованих 29 липня 2020 року за тією ж декларацією № 9029325626 (термін сплати 29 липня 2020 року).
ГУ ДПС посилалось на пункт 46.1 статті 46, пункти 54.1, 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, що визначають податкову декларацію як документ для нарахування податкового зобов`язання, а самостійно зазначену платником суму як узгоджену.
Крім того, Податковий орган зазначив про новостворений борг у розмірі 4 981,81 грн, який складається з:
- 1 420,44 грн, нарахованих 29 жовтня 2020 року за декларацією № 9029325626 від 19 лютого 2020 року (термін сплати 29 жовтня 2020 року);
- 1 303,25 грн, нарахованих 30 січня 2023 року за декларацією з податку на нерухоме майно № 9022277308 від 09 лютого 2022 року (термін сплати 30 січня 2023 року);
- 2 258,12 грн, нарахованих 30 січня 2023 року за податковим розрахунком земельного податку № 9034797249 від 18 лютого 2022 року (термін сплати 30 січня 2023 року).
На підтвердження зазначених вимог ГУ ДПС надано копії інтегрованої картки платника та довідку про борг.
07.07.2026 ліквідатором боржника до Господарського суду Донецької області надано заперечення щодо пояснень (вимог) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.07.2026.
Зокрема, ліквідатор вважав, що нарахування податку на нерухоме майно за об`єктом з реєстраційним номером 37472325 (база відпочинку Селена, Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка) є безпідставним, оскільки боржник втратив право власності на цей об`єкт ще 28.05.2020 внаслідок його примусової реалізації на електронних торгах, що підтверджується постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №905/857/19 (905/1455/20). Відповідно, з травня 2020 року боржник не є платником податку щодо цього майна (стаття 266 Податкового кодексу України).
Щодо нарахування 1 303,25 грн за податковою декларацією № 9022277308 ліквідатор вважав, що з поданих ГУ ДПС документів неможливо встановити, за яким саме об`єктом нерухомості здійснено нарахування, а тому перевірити правомірність цієї вимоги неможливо.
Щодо земельного податку в сумі 2 258,12 грн ліквідатор зазначав, що земельні ділянки боржника у с. Розівка Донецької області розташовані на тимчасово окупованій території (окуповані з 07 квітня 2014 року), у зв`язку з чим нарахування земельного податку суперечить підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.07.2026 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області та замінено первісного кредитора - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945), на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663), що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України. Розгляд кредиторських вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області відкладено на 28.07.2026.
28.07.2026 Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу в якій суд за результатом розгляду кредиторських вимог, між іншого, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.09.2020 (з урахуванням заяви від 03.07.2026) про визнання кредиторських вимог до ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу у сумі 6 876,43 грн. Зокрема, визнав кредиторські вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області до ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу у справі № 905/857/19 у загальному розмірі 4 678,18 грн, з яких: вимоги без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів в розмірі 474,18 грн - штрафні санкції (грошові зобов`язання третьої черги) та 4204,00 грн - судовий збір (грошові зобов`язання першої черги). У визнанні решти кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області на суму 6 402,25 грн суд відмовив.
Зокрема, здійснивши розгляд кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області у загальному розмірі 6876,43 грн згідно поданих кредитором заяв від 15.09.2020 та від 03.07.2026, а також наданих на їх підтвердження документам, суд дійшов висновку, що підтвердженими належним чином є вимоги кредитора у розмірі 474,18 грн (штрафні санкції). У решті кредиторських вимог у розмірі 6402,25 грн суд відмовив.
Окремо судом визначено до включення у реєстр вимог кредиторів судовий збір у розмірі 4204,00 грн.
Ухвала Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.
За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (ст. 1 КузПБ).
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
Заявник самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Також згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
При цьому, для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 914/3740/21.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 ст. 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.
За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Предметом розгляду в даному випадку (в частині визнання грошових (кредиторських) вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області) є наявність або відсутність у боржника грошового зобов`язання перед податковим органом у заявленому розмірі, а саме: правомірність нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку за конкретними об`єктами оподаткування.
Як встановлено вище, із первісною заявою про визнання грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області звернувся 15.09.2020 та визначило їх розмір у сумі 3 448,10 грн.
В подальшому, 03.07.2026 кредитором подано заяву «Про надання інформації», яка розцінена судом першої інстанції як заява про збільшення розміру кредиторських вимог, що були заявлені 15.09.2026.
За поясненнями кредитора, сума первісно визначених у заяві від 15.09.2020 грошових вимог у розмірі 3 448,10 грн обліковується лише частково - в непогашеній сумі 1 894,62 грн, яка складається з нарахувань від 29.04.2020 (474,18 грн) та від 29.07.2020 (1 420,44 грн) за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, №9029325626 від 19.02.2020.
Крім того, у заяві від 03.07.2026 податковий орган заявив про новостворений борг у розмірі 4 981,81 грн, що складається з нарахування від 29.10.2020 (1 420,44 грн) за тією ж декларацією № 9029325626, нарахування від 30.01.2023 (1 303,25 грн) за декларацією №9022277308 від 09.02.2022 та нарахування від 30.01.2023 (2 258,12 грн) земельного податку за розрахунком № 9034797249 від 18.02.2022 року.
На підтвердження зазначених вимог ГУ ДПС надано витяги з інтегрованої картки платника (ІКП).
Таким чином, загальний розмір кредиторських вимог, що був заявлений податковим органом та розглянутий судом першої інстанції становить 6 876,43 грн (1 894,62 грн + 4 981,81 грн).
Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 Податкового кодексу України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Отже, як правильно враховано судом першої інстанції, обов`язок зі сплати цього податку безпосередньо пов`язаний з наявністю в особи права власності на відповідний об`єкт нерухомості, і з відчуженням об`єкта особа втрачає статус платника податку щодо нього.
Так, зі змісту заяви про визнання грошових вимог від 15.09.2020 та доданої до неї податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік (Розрахунок №1 у частині об`єктів житлової нерухомості) судом першої інстанції встановлено, що об`єктом оподаткування, за яким ГУ ДПС нараховано плату у розмірі 1420,44 грн, є об`єкт з реєстраційним номером 37472325 база відпочинку Селена, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході розгляду кредиторських вимог податкового органу місцевим судом з`ясовано, що постановою Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №905/857/19 (905/1455/20) встановлено, що 10 червня 2019 року приватним виконавцем складено постанову про опис та арешт зазначеного майна в межах виконавчого провадження; 14.05.2020 відбулися повторні електронні торги, переможцем яких визнано ТОВ ДІПІ Транс з ціновою пропозицією 3958165,76 грн; 26.05.2020 відповідачем-1 складено акт про проведення електронних торгів; 28.05.2020 приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області видано свідоцтво про право власності ТОВ ДІПІ Транс на базу відпочинку Селена. Тотожні відомості міститься за посиланням https://setam.net.ua/auction/418136, згідно з яким переможцем торгів визнано учасника ТОВ ДІПІ Транс.
За вказаних обставин, з 28.05.2020 ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу не є власником бази відпочинку Селена.
У відповідності до приписів п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку місяця, в якому припинилося право власності, а для нового власника починаючи з місяця набуття права власності.
Отже, наведені норми встановлюють строки припинення обов`язку сплати податку попереднім власником та набуття такого обов`язку новим власником.
Оскільки за встановленими у справі обставинами право власності боржника на об`єкт оподаткування перейшло до нового власника, з травня 2020 року ПрАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" не несе обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно за базою відпочинку Селена. Отже, нарахування податку за цим об`єктом за періоди після травня 2020 року, а саме, нарахування від 29 липня 2020 року (1 420,44 грн) та від 29 жовтня 2020 року (1420,44 грн), здійснено податковим органом безпідставно. Вимоги ГУ ДПС у цій частині правомірно відхилені судом першої інстанції.
Щодо решти узгодженої суми боргу в розмірі 474,18 грн (нарахування від 29 квітня 2020 року), то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, який правомірно врахував, що право власності боржника на об`єкт оподаткування (базу відпочинку Селена) було чинним до 28.05.2020, тобто на дату виникнення цього податкового зобов`язання боржник залишався його платником. Тому, зважаючи на відсутність доказів сплати цієї суми чи інших підстав для звільнення від її сплати, суд апеляційної інстанції вважає, що кредиторські вимоги податкового органу в розмірі 474,18 грн обґрунтовано визнано судом першої інстанції та включено до реєстру вимог кредиторів.
При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано, що вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області в розмірі 474,18 грн заявлені з порушенням (пропуском) строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ. В розумінні ч. 4 ст. 45 КУзПБ такі вимоги є конкурсними, проте не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Щодо нарахування від 30.01.2023 у розмірі 1 303,25 грн за декларацією з податку на нерухоме майно № 9022277308 від 09.02.2022, то, як встановлено судом першої інстанції, ні заява ГУ ДПС від 03.07.2026, ні додані до неї документи не містять відомостей про те, щодо якого саме об`єкта нерухомого майна здійснені такі нарахування. За відсутності таких відомостей перевірити наявність у боржника права власності на відповідний об`єкт у період нарахування та, відповідно, правомірність визнання цієї вимоги, не вбачається можливим. Зважаючи на таке, суд першої інстанції правомірно відхилив кредиторські вимоги податкового органу в цій частині як такі, що не можуть вважатись доведеними податковим органом належним чином.
Щодо нарахування від 30.01.2023 у розмірі 2258,12 грн земельного податку за розрахунком № 9034797249 від 18.02.2022 місцевий господарський суд виходив з того, що з наданих податковим органом документів також неможливо встановити, на яку саме земельну ділянку нараховано податок.
Поряд з цим, згідно з наданої ліквідатором до суду першої інстанції довідкою №469812085 від 25.03.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, боржнику на праві власності та праві оренди належать земельні ділянки з кадастровими номерами 1425286900:03:000:2169, 1425286900:03:000:2159 та 1425286900:03:000:2158.
В ході розгляду заявлених кредиторських вимог місцевий господарський суд встановив, що вказані ділянки розташовані в с. Розівка (територія колишньої Шахтарської, нині Горлівської міської територіальної громади Донецької області), яка згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, є тимчасово окупованою з 07 квітня 2014 року.
Відповідно до підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Отже, законодавцем встановлено певні пільги щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що перебувають на тимчасово окупованих територіях України. Наявність таких пільг прямо передбачена нормами Податкового кодексу України.
Судом першої інстанції враховано, що земельні ділянки боржника розташовані на території, що з 2014 року і станом на період нарахування (2022 2023 роки) залишається тимчасово окупованою. Зважаючи на вищенаведені приписи підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у боржника відсутній обов`язок зі сплати земельного податку за вказаний період.
Колегія суддів зазначає, що звільнення боржника від сплати земельного податку встановлено в силу вищенаведених приписів законодавства (залежно від розташування майна), тобто відсутні підстави для твердження щодо наявності такого обов`язку як сплата податку за землю. В свою чергу, подання боржником звітності із нарахуванням податку на окуповані з 2014 року землі не спростовує вимог закону щодо звільнення від такого податкового обов`язку. Отже, за відсутності такого обов`язку в силу імперативних приписів Податкового кодексу України (у визначений період 2022 2023 років), колегія суддів вважає, що кредиторські вимоги ГУ ДПС на суму 2 258,12 грн не можуть бути визнані обґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання обґрунтованими грошових вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області в частині 474,18 грн та відмови у визнанні решти грошових вимог у загальному розмірі 6 402,25 грн, яка складається з нарахувань 1420,44 грн, 1 420,44 грн, 1 303,25 грн та 2 258,12 грн.
В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та /або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені законодавством.
Скаржник зазначає, що самостійно визначені у поданій податковій звітності суми податкових зобов`язань є узгодженими у день подання такої звітності. Діюче законодавство не передбачає оскарження або можливість заперечення (незгоди) із самостійно визначеними у податковій звітності об`єктами оподаткуваннями та сумами податку.
Також скаржник доводить, що з урахуванням тієї обставини, що платник самостійно визначає (нараховує) свої зобов`язання по податкам та зборам та виходячи із змісту положень п.69.14 та 69.22 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України платник мав право у певний період не нараховувати податок на землю та орендну плату за земельні ділянки, а також податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та як наслідок, не сплачувати дані податки. Поряд з цим, зазначає апелянт, подаючи звітність по вказаним вище податкам та зборам боржник самостійно вирішив не використовувати пільги надані платникам пунктами 69.14 та 69.22 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Оскільки податкові зобов`язання по земельному податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нараховані та відображені боржником у податковій звітності самостійно та як наслідок, є узгодженими, то такі зобов`язання, вважає апелянт, підлягають сплаті у бюджет та визнанню у якості кредиторських вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податкові зобов`язання боржника визначені ним самостійно, а тому є узгодженими та підлягають беззаперечному визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів.
З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункти 16.1.3, 16.1.4 статті 16.1 ПК України).
Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
За змістом статті 87 Податкового кодексу України стягнення податкового боргу контролюючим органом може здійснюватися в судовому порядку. Після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство платника податку стягнення податкового боргу відбувається в порядку статей 1, 45 КУзПБ шляхом подання контролюючим органом заяви про визнання грошових вимог до боржника на суму податкового боргу.
Колегія суддів зазначає, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника слід виходити з особливостей правової природи податкового зобов`язання. В той же час, метою розгляду заяви кредитора є встановлення реального існування грошового зобов`язання боржника перед кредитором. Процесуальним обов`язком суду на стадії розгляду кредиторських вимог є не лише автоматичне відображення в реєстрі кредиторів арифметичних даних з кабінету платника податків чи інтегрованої картки платника. Наявність таких даних не звільняє кредитора від обов`язку довести перед господарським судом існування відповідного грошового зобов`язання та не спростовує обов`язку суду розглянути заявлені вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно, здійснити аналіз юридичних фактів з якими пов`язується узгодженість та трансформація податкових зобов`язань у податковий борг, а також моменту виникнення зобов`язання платника податків зі сплати самостійно задекларованої ним суми - тобто грошового зобов`язання в розумінні абзацу п`ятого статті 1 КУзПБ.
Аналіз приписів статті 45 КУзПБ, дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
Отже, сам факт існування запису у податковій звітності та беззаперечне визнання судом такої суми, суперечить суті судової перевірки грошових вимог у процедурі банкрутства. Податковий орган, так само як і інші кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно. При цьому, наявність на податковому обліку узгодженої декларації не позбавляє боржника, в даному випадку ліквідатора на стадії ліквідаційної процедури, доводити відсутність самого об`єкта чи обов`язку оподаткування в силу закону.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині та приходить до висновку, що місцевий господарський суд за наслідком розгляду вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області дійшов обґрунтованого висновку про визнання кредиторських вимог у розмірі 474,18 грн та відмову у визнанні решти грошових вимог у загальному розмірі 6 402,25 грн.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить у повному обсязі визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ПрАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" у сумі 11 080,43 грн та включити грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до реєстру вимог кредиторів.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що загальний розмір кредиторських вимог, що заявлений податковим органом та розглядався судом першої інстанції, становив 6 876,43 грн (1 894,62 грн (залишок боргу згідно заяви від 15.09.2020) + 4 981,81 грн (згідно заяви від 03.07.2026)). Судом першої інстанції визнано грошові вимоги в розмірі 474,18 грн та відмовлено у визнанні грошових вимог в сумі 6 402,25 грн (6876,43 грн 474,18 грн). Окремо, судом першої інстанції визнано витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн (грошові зобов`язання першої черги), які не входять до загальної суми заявлених кредиторських вимог - 6 876,43 грн. Таким чином загальний розмір кредиторських вимог у визнанні яких судом відмовлено та які фактично є предметом апеляційного перегляду становить 6402,25 грн, а не 11 080,43 грн, як помилково визначає апелянт в апеляційній скарзі та які просить визнати у повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі №904/2394/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі №904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 у справі №905/857/19 задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині має бути залишена без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.07.2026 у справі №905/857/19 в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.09.2020 (з урахуванням заяви від 03.07.2026) про визнання кредиторських вимог залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 26.10.2026.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя П.В. Демідова
Суддя Т.А. Лавренюк
