АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/527/19
Головуючий по 1 інстанції - Середа Л.В.
Категорія: скарга на ухвалу
Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)
Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
За участі секретаря Винник І.М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_3 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Середи Л.В. у Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, -:
в с т а н о в и в :
29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Одночасно з позовною заявою 29.01. 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.
ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог вказує, що за час спільного проживання та перебування в шлюбі, сторони по справі набули майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Заявник ОСОБА_1 посилається, що ОСОБА_2 , як фактичний володілець спірного майна, може на свій розсуд ним розпоряджатися, в тому числі і відчужити його будь-яким способом третім особам до вирішення позовних вимог ОСОБА_1 в суді, що, в свою чергу, може завдати значної шкоди правам та інтересам заявника. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача на частину у спільному майні подружжя, за захистом яких вона звернулася в суд.
ОСОБА_1 просила застосувати заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 166.
Заборонити посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного майна: житлового будинку садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Заборонити ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо вищезазначеного майна.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Заборонено ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
У задоволенні решти вимог – відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 , яка не є особою, яка приймала участь у розгляді справи, вважаючи порушеними її права, подала апеляційну скаргу. ОСОБА_3 апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції був введений в оману заявником ОСОБА_1 стосовно обставин справи, а саме того, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки від 06 травня 2008 року і на неї вже звернуто стягнення. Квартира була описана, арештована та передана на реалізацію в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення боргу. На момент передачі вказаної квартири на електронні торги, були відсутні будь-які заборони щодо її примусового продажу та звернення стягнення на неї. Про існування заборони на відчуження вищевказаної квартири за оскаржуваною ухвалою суду від 29 січня 2019 року, скаржник дізналась лише 21 лютого 2019 року після повного розрахунку за придбане майно та отримання Акту про реалізацію предмета іпотеки в процесі зняття приватним виконавцем арештів та заборон з придбаного нею нерухомого майна на електронних торгах, які відбулись 04 лютого 2019 року, де вона стала переможцем аукціону. ОСОБА_3 вказує, що таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, судом першої інстанції не було взято до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.
ОСОБА_3 просить ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року про забезпечення позову скасувати. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму понесених судових витрат.
11 березня 2019 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від ОСОБА_3 надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому вона зазначає, що, придбавши з електронних торгів квартиру, та повністю оплативши її вартість, вона позбавлена можливості користування, володіння та розпорядження придбаним майном, не має можливості зареєструвати своє право власності та отримати правовстановлюючі документи.
ОСОБА_3 просить ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року про забезпечення позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у застосуванні засобів забезпечення позову. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму понесених судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Дана справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області, який призначено у загальному порядку з повідомленням та участю сторін в суді апеляційної інстанції .
Згідно норм ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників позивача, скаржника, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову лише в частині накладення арешту на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, в свою чергу обрані позивачем види забезпечення позову, в разі їх застосування до вирішення спору по суті не призведуть до обмеження прав відповідача на володіння чи користування майном, оскільки слугуватимуть заходами запобігання можливих порушень прав позивача, які полягатимуть у можливому перепродажу майна до інших осіб чи зміни їх адреси.
У частині відмови у забезпеченні позову та накладенні арешту на решту нерухомого майна ухвала суду першої інстанції не оскаржується.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наявних матеріалів справи, оскільки суд, постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову станом на 29.01. 2019 року, не мав відповідної інформації, що спірна квартира перебуває в іпотеці згідно договору від 06 травня 2008 року та на дану квартиру звернуто стягнення у порядку виконання рішення суду, так як торги відбулись 04.02. 2019 року, переможцем яких стала ОСОБА_3 , якою і оскаржується дана ухвала суду.
Позивач ОСОБА_1 , яка давала згоду на передачу в іпотеку спірної квартири її чоловіком ОСОБА_2 , що вказано у заяві від 06.05. 2008 року, посвідченій приватним нотаріусом ОСОБА_4 , яка додана скаржником до апеляційної скарги, не повідомила суду першої інстанції, подаючи позов та заяву про забезпечення позову, що спірна квартира перебуває в іпотеці та дана квартира описана, арештована та передана на реалізацію в примусовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.01.2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд поділити майно, а саме : житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , та квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , визнавши за нею право власності на 1/2 його частину.
29.01. 2019 року одночасно із поданням позовної заяви ОСОБА_1 подає в суд заяву про забезпечення позову в даній справі.
Заявник у заяві про забезпечення позову посилається, що відповідач ОСОБА_2 є власником вказаного майна за відповідними документами, яке було придбано в період їх шлюбу, тому він може на власний розсуд розпорядитися ним, та здійснити відчуження, не дочекавшись рішення суду по вказаній вище справі, чим суттєво порушить права заявника, як позивача по справі, та відповідно ускладнить чи взагалі зробить неможливими виконання рішення суду та відповідний ефективний захист прав позивача. Тому ОСОБА_1 просить накласти арешт на вказане вище спірне майно із відповідною забороною вчиняти будь-які дії щодо його відчуження.
Положеннями ст.ст. 149 та 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співвмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В роз`ясненнях, викладених в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У заяві про забезпечення позову має бути вказано як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено нормами ст. 149 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Отже, виходячи із системного аналізу ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи у випадках залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову. Також заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у трьох випадках, які встановлені законом.
В інших випадках заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи .
Частиною 1 ст. 42 ЦПК України визначено склад учасників справи, та вказано, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач згідно до ч.1.ст. 48 ЦПК України.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 нею заявлено вимоги до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Провадження у справі було відкрито судом першої інстанції 29 січня 2019 року та постановлено ухвалу про забезпечення позову 29.01. 2019 року, але розгляд справи ще не розпочато і не призначено дати та часу ні підготовчого засідання, ні інших судових засідань у даній справі.
Отже, із матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі є позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 , та жодної особи не залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи.
Проте, із матеріалів даної справи також вбачається, що скаржник ОСОБА_3 зверталась в суд першої інстанції із заявою від 01.03. 2019 року, яка зареєстрована судом 05.03. 2019 року, про залучення її до розгляду справи в якості третьої особи та скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом згідно ухвали суду від 29.01.2019 року, посилаючись, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і є предметом спору між подружжям перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки від 06 травня 2008 року і на неї вже звернуто стягнення. Квартира була описана, арештована та передана на реалізацію в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення боргу. На момент передачі вказаної квартири на електронні торги, були відсутні будь-які заборони щодо її примусового продажу та звернення стягнення на неї.
ОСОБА_3 придбала з електронних торгів дану квартиру, та повністю оплатила її вартість, але вона позбавлена можливості користування, володіння та розпорядження придбаним майном, не має можливості зареєструвати своє право власності та отримати правовстановлюючі документи.
ОСОБА_3 неодноразово повторно подавала заяви про залучення її в якості третьої особи та заяву – клопотання про скасування заходів забезпечення позову , в тому числі 07.03. 2019 року ( а. с. 71 -74 ).
Суд першої інстанції не вирішував заяви ОСОБА_3 про залучення її до розгляду справи в якості третьої особи та скасування заходів забезпечення позову, оскільки нею були оскаржені ухвали суду про відкриття провадження у справі в частині підсудності та забезпечення позову в суд апеляційної інстанції, а оскільки апеляційний суд витребував матеріали справи із суду першої інстанції, то суд першої інстанції направив матеріали справи суду апеляційної інстанції для розгляду поданих апеляційних скарг.
З огляду на вище викладене , ОСОБА_3 не є учасником справи, оскільки питання про залучення її в якості третьої особи ще не вирішувалось судом першої інстанції.
Проте, як зазначалось вище у відповідності до вимог ч. 1 ст. 158 ЦПК України, заяву про скасування заходів забезпечення позову можу бути подано виключно учасником справи.
На час постановлення судом ухвали суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та накладення заборон 29 січня 2019 року права та інтереси ОСОБА_3 не було порушено, оскільки торги відбулись 04.02. 2019 року і лише після їх проведення та перемоги на торгах, де ОСОБА_3 була придбана спірна квартира, та після торгів внесена вся сума коштів за придбання квартири, її права як власника квартири, придбаної згідно електронних торгів, порушуються, так як вона не має можливості зареєструвати власність та отримати підтверджуючі документи про реєстрацію.
За таких обставин, ОСОБА_3 не позбавлена права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову від 29.01.2019 року, як особа , яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та свободи, інтереси.
Апеляційний суд вважає, що порушені права ОСОБА_3 підлягають захисту в судовому порядку та вирішення її вимог щодо захисту порушених прав має бути вирішено судом першої інстанції, оскільки розгляд по суті даної справи не починався, питання щодо залучення її в якості третьої особи не вирішувалось судом.
Тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що права скаржника на дату постановлення ухвали про забезпечення позову не було порушено , ОСОБА_3 не була учасником справи, а тому подання нею вимог про скасування ухвали про забезпечення позову є передчасним та не може бути задоволено судом апеляційної інстанції, оскільки не відповідає вимогам процесуального права , але це не позбавляє її можливості вирішити питання її порушених прав в суді першої інстанції , так як нею вже подані заяви суду щодо визнання її третьою особою у зв`язку із порушенням її прав та інтересів.
Апеляційний суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті – це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та не повинні призводити до фактичного вирішення справи по суті.
Апеляційний суд вважає, що за таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову дотримався вимог закону, оскільки висновок суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову є правильним та таким, що відповідає нормам законодавства та обставинам справи, так як у суду була відсутня інформація про порушення прав третіх осіб, бо сторона не повідомила суд, що спірна квартира перебуває в іпотеці та щодо спірної квартири справи розглядаються судами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 відносно того, що судом першої інстанції порушено її права у зв`язку з накладенням арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , приймаються до уваги колегією суддів, оскільки арешт на вищезазначену квартиру накладено ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року, а торги відносно спірної квартири були проведені 04.02.2019 року, тобто після винесення судом першої інстанції ухвали про накладення арешту на квартиру та заборон, але на дату винесення оскаржуваної ухвали скаржник ОСОБА_3 не була переможецею торгів, отже її права щодо спірної квартири не було порушено, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_3 , не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому вони не підлягають задоволенню апеляційним судом.
Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову, тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.158, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 23 травня 2019 року.
Головуючий Нерушак Л.В.
Судді Бородійчук В.Г.
Василенко Л.І.
