ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 695/319/19
номер провадження 2/695/97/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря Біліченко С.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглядаючи у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності,
ВСТАНОВИВ:
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 20.09.2020 за вх. № 9189 від 21.09.2020 року просить:
1.розірвати шлюб, зареєструваного між сторонами відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №1545;
2.після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишити прізвище « ОСОБА_6 »;
3.стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з моменту пред`явлення позову і до досягнення сином вісімнадцяти років;
4. визнати об`єктами права спільної сумісної власності сторін:
- житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 ;
5. поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності сторін шляхом визнання за позивачкою права власності на:
- Ѕ частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Ѕ частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 ;
- Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 ,
та визнання за відповідачем права власності на:
Ѕ частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;
Ѕ частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 ;
Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 ;
6. стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.01.2019 відкрито провадження у цивільній справі № 695/319/19 за даним позовом.
Ухвалою від 29.01.2019 заяву позивачки про забезпечення позову - задоволено частково: накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонено ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; у задоволенні решти вимогвідмовлено.
Ухвалами від 26.06.2020 залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
16.07.2020 ОСОБА_3 подала до суду письмове клопотання про залишення позову без розгляду та постановлення окремої ухвали, у зв`язку із зловживання сторонами у даній справі своїми правами.
27.08.2020 ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов у даній справі, в якому просить:
- при поділі майна подружжя врахувати борги подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді повернення кредитних коштів за рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 22.12.2015 у справі № 695/993/15-ц та в зв`язку з цим стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму грошових коштів на погашення Ѕ частини відповідного боргу в розмірі 530053,35 грн.
12.01 2021 року ОСОБА_8 подала до суду заяву, в якій повідомляє, що заявлене нею раніше клопотання щодо зловживання процесуальними правами ОСОБА_4 в повній мірі стосується і зміненої позовної заяви.
У підготовчому засіданні треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю підтримали подане клопотання.
Представник позивача ОСОБА_1 у підготовчому засіданні заперечував щодо заявленого клопотання, вважаючи обставини, викладені у клопотанні суб`єктивною думкою третіх осіб .
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає про таке.
Обґрунтовуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, третя особа ОСОБА_3 посилається на наявність фактичних обставин, які свідчать про зловживання сторонами у справі своїми правами, введення в оману суд та подання завідомо недостовірних доказів у справі, штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, подання завідомо безпідставного позову у спорі, який має очевидно штучний характер.
ОСОБА_3 вказує, що позивачка на підтвердження проживання за за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , надано копію паспорта без вклеєного фото по досягненню 25 років, з огляду на що відповідно до п. 8 «Положення про паспорт громадянина України» такий паспорт вважається недійсним.
При цьому, як зазначає третя особа, в довіреності на представництво інтересів позивачки при розгляді даної справи, виданої ОСОБА_9 22.01.2019 вказана інша адреса місця проживання позивачки, а саме: АДРЕСА_3 . Згідно із заявою про вступ у якості третьої особи у справу № 711/2865/19, та копією паспорта ОСОБА_4 доданої до вказаної заяви, адресою місця проживання та реєстрації ОСОБА_4 є АДРЕСА_3 .
Також третя особа звертає увагу, що ОСОБА_4 , посилаючись на те, що проживає окремо від чоловіка, у позові у даній справі вказує, що ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , однак у позові про визнання торгів недійсними у справі № 711/2364/19 зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_3 .
У клопотанні вказано, що позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, надала неправдиву інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно витяг одинадцятирічної давності, в якому відсутня інформація про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Також у клопотанні зазначено, що до суду не надано правовстановлюючих документів на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; та житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . А тому, у зв`язку із заявленням вимог про поділ житлових будинків, які нікому з учасників справи не належать, на думку третьої особи, позивачем здійснено штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи.
Третя особа, посилаючись на висновки суду апеляційної інстанції викладені в постанові за результатами апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову у даній справі вказує, що позивачкою повідомлено завідомо неправдиву інформацію щодо належного їй майна, яке підлягає поділу, а тому позовна заява в цій частині має очевидно штучний характер.
Так, у клопотанні вказано, що позивачка, яка давала згоду на передачу в іпотеку спірної квартири її чоловіком ОСОБА_5 , при зверненні до суду з даним судом та заявою про забезпечення позову не повідомила суд, що спірна квартира перебуває в іпотеці та описана, арештована та передана на реалізацію в примусовому порядку, реалізована на електронних торгах, власником спірної квартири є ОСОБА_3 , яка не має можливості зареєструвати власність та отримати підтверджуючі документи про реєстрацію права власності на квартиру.
Також третя особа вказує, що ініціювання спору на стадії виконання судового рішення про стягнення боргу та поділ майна, що передано на реалізацію, свідчать про намір подружжя уникнути виконання судового рішення про стягнення боргу зі ОСОБА_5 , яке тривалий час виконувалось у примусовому порядку у виконавчому проваджені, в межах якого здійснювався продаж арештованого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
З матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходиться цивільна справа № 711/2364/19 за позовом ОСОБА_5 до ДП «Сетам», приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , протоколу проведення електронних торгів та акта про реалізацію предмета іпотеки.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 13 ЦПК Українипередбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 44 ЦПК Українипередбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнатизловживанням процесуальними правамидії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справимає право залишити без розглядуабо повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 2 ст. 44 ЦПК України).
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесусуд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом(ч. 4 ст. 44 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановленічастинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами,а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України суд можевідмовити у захисті цивільного права та інтересуособи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятоїстатті 13 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18.
Посилаючись на зловживання позивачкою своїми процесуальними правами третя особа вказує, що ініціювання спору на стадії виконання судового рішення про стягнення боргу та поділ майна, що передано на реалізацію, свідчать про намір подружжя уникнути виконання судового рішення про стягнення боргу зі ОСОБА_5 , яке тривалий час виконувалось у примусовому порядку у виконавчому проваджені, в межах якого здійснювався продаж арештованого майна квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому суд зауважує, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Верховний Суд в постанові від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц вказав, що боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи підстави та предмет даного спору, суд приходить до висновку, що заявлення позовних вимог щодо поділу спірної квартири, яка перебуває в іпотеці та описана, арештована, передана на реалізацію в примусовому порядку, продана на електронних торгах третій особі ОСОБА_3 , а також об`єднання таких вимог з вимогами про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи, є очевидно недобросовісною поведінкою сторони позивача та визнається судом зловживанням позивачем своїми процесуальними правами, що відповідно до ст. 44 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для постановленя окремої ухвали стосовно порушення законодавства ОСОБА_4 , яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України та надіслання її прокурору, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 384 КК України неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправдивий переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до п`яти років.
Отже, суб`єкт даного злочину спеціальний: свідок, потерпілий, експерт, спеціаліст та перекладач.
За таких обставин суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства ОСОБА_4 , яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст., ст. 2, 12, 13, 44, 49, 200, 223, 259, 260, 261, 268, 353, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду та постановлення окремої ухвали, у зв`язку із зловживання сторонами у даній справі своїми правами, задовольнити частково.
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності залишити без розгляду.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя: Середа Л.В.
