Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №591/6525/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1002/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне вбивство
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 квітня 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст.115, ч.2 ст.342, ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що строк попередньої ухвали, якою обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою закінчується , а встановлені під час обрання такого заходу ризики на даний час не зменшились та не відпали.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04квітня 2023 року клопотання прокурора було задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 02червня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що з боку прокуратури відносно нього існує перебільшення його вини та зловживання владою.
Вважав доводи сторони обвинувачення помилковими, ризик переховування від суду недоречним, оскільки в зв`язку з воєнним станом в державі це не можливо.
Просив врахувати значний термін його перебування в слідчому ізоляторі, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Зобов`язувався виконувати всі процесуальні норми у випадку задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, доводи прокурора ОСОБА_6 про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, в провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст.115, ч.2 ст.342, ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України.
04 квітня 2023 року ухвалою колегії суддів Зарічного районного суду м. Суми було продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 02 червня 2023 року включно без визначення розміру застави.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та продовжуючи строк тримання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про існування у кримінальному провадженні передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також неможливість запобігання визначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Відповідно усталеної судової практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого рішення, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду і цей ризик не зменшився, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності цих кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого. Крім цього після вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений намагався втекти при затриманні його працівниками поліції
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що наявні підстави вважати, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, не зменшився і є актуальним.
При встановленні ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він значний термін перебуває в слідчому ізоляторі, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не підлягають задоволенню, оскільки вказані обставини не є тими безумовними підставами, що унеможливлюють тримання обвинуваченої особи під вартою, і повинні враховуватись разом з іншими фактичними обставинами кримінального провадження та вимогами кримінального процесуального закону, які регламентують обрання, зміну чи скасування запобіжних заходів, у їх сукупності.
З огляду на викладене, колегія судді ввважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим судом першої інстанції ризикам, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в триманні обвинуваченого під вартою.
Крім того, відповідно ч. 3 ст. 183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у виді тримання під вартою може не визначати розмір застави у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК, що в данному випадку мало місце, а беручи до уваги характер злочинних протиправних посягань, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтовано не визначив заставу.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що злочин, передбаченийч.2 ст.15, п.п.1,5,7 ч.2 ст.115 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 становить небезпеку для суспільства, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку усім обставинам провадження та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, яким доведена неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу та доцільність продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому, оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04квітня 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
