Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
О К Р Е М А Д У М К А
22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 2а-2193/09/1570
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2026 суд задовольнив частково апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів». Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року у справі 2-а-2193/09/1570 скасував. Ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» до Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ за № 561-о/д від 20.10.2008 про відмову в реєстрації змін до Статуту ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», які затверджені постановою 15-ї позачергової конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008. Зобов`язав Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» про реєстрацію нової редакції Статуту ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», затвердженого постановою 15-ї позачергової конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008 та прийняти відповідне рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Здійснив поворот виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570. Зобов`язав Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України скасувати реєстраційні дії, проведені на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570.
Ухвалюючи вказане судове рішення, колегія суддів виходила виключно з того, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню виключно з підстав відсутності мотивування у спірному наказі, а також винесення його не державним реєстратором, а начальником управління.
Разом з тим, я не погоджуюсь із мотивами скасування спірного наказу № 561-о/д від 20.10.2008 про відмову в реєстрації змін до Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», які затверджені постановою 15-ї позачергової конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008.
Варто зауважити, що, скасовуючи спірний наказ виключно з підстав відсутності мотивування та неналежного підписанта, колегія суддів застосувала формальний підхід до вирішення справи.
По-перше, суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги, адже зазначені доводи не зазначалися ані серед підстав апеляційної скарги, ані слугували підставою для подання адміністративного позову. При цьому стаття 308 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
По-друге, у постанові від 18 вересня 2026 року колегія суддів не взяла до уваги обґрунтування відповідача щодо наявності підстав для відмови у внесенні змін до відомостей про громадську організацію та її статут, викладені в листі. Зокрема, із листа Головного управління юстиції в Одеській області від 21 жовтня 2008 року № 06-8279 убачається, що підставою для відмови у проведенні реєстрації нової редакції Статуту позивача стала невідповідність його положень як нормам законодавства України (насамперед - Закону України «Про об`єднання громадян»), так і положенням статуту іншого об`єднання громадян - Всеукраїнської спілки автомобілістів. Зокрема, у листі вказано, що Статут у новій редакції не було затверджено президією Центральної ради спілки обласної організації. Крім того, державний реєстратор зазначив, що Обласна організація є невід`ємною частиною Всеукраїнської спілки автомобілістів, а тому редакція Статуту обласної організації не повинна суперечити Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів.
У зв`язку з цим, на думку відповідача, позивачем не дотримано вимог пункту 1.3 та розділу 7 чинного Статуту Обласної організації, а також пунктів 4.2 та 6.2 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів, що є необхідним для дотримання порядку внесення змін до статутного документа обласної організації.
На сторінках 2 4 листа від 21.10.2008 № 06-8279 відповідач вказує на численні невідповідності положень нової редакції Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів положенням Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів, зокрема щодо:
· цілей та завдань діяльності (в частині створення позивачем господарських товариств, госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств та засобів масової інформації);
· символіки, печаток та штампів;
· віку громадян, які можуть бути членами Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів;
· умов і порядку прийому та вибуття колективних членів, їхніх прав та обов`язків;
· відсутності у новій редакції Статуту окремих повноважень конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, зокрема стосовно обрання делегатів на з`їзд Всеукраїнської спілки автомобілістів та визначення кандидатів від своєї організації для введення до складу Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів;
· компетенції обласної ради та ревізійної комісії Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів;
· визначення необхідного кворуму для підтвердження повноважень конференції, пленуму обласної ради та президії обласної ради Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів;
· майнового статусу Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів;
· порядку припинення діяльності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Не беручи до уваги зазначений лист, колегія суддів вказала, що він не є предметом позову, складений іншою посадовою особою та пізніше (на один день), ніж прийнято спірний наказ, а тому не підлягає врахуванню. При цьому, позовних вимог щодо протиправності листа від 21 жовтня 2008 року при зверненні до суду заявлено не було.
Хочу зауважити, що Верховний Суд у своїх правових позиціях неодноразово наголошував: якщо лист має лише інформативний, роз`яснювальний чи рекомендаційний характер, він не є актом індивідуальної дії та не може бути самостійним предметом оскарження.
Водночас не можу погодитися із зазначеним висновком, адже апеляційна скарга побудована саме на детальному аналізі того, чому саме відповідач правомірно відмовив позивачу у проведенні реєстраційних дій, з огляду на мотиви, викладені у листі від 21 жовтня 2008 року № 06-8279.
Поряд із цим вважаю помилковими висновки колегії суддів щодо неможливості здійснення «домотивування постфактум» спірного індивідуального акта. Варто зауважити, що суд повинен повно та всебічно розглядати справу і не позбавлений права витребовувати додаткові докази, а також з`ясовувати думку учасників процесу. На моє глибоке переконання, це сприятиме ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення, з урахуванням всіх обставин справи.
Тому скасування наказу без надання детальної оцінки мотивам його прийняття, викладеним у листі від 21 жовтня 2008 року № 06-8279, свідчить про формальний підхід до розгляду справи, яка вже вкотре повертається до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Варто також зауважити, що постанова суду апеляційної інстанції беззаперечно має містити оцінку доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився, а також мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Водночас колегія суддів не надала оцінки жодному аргументу апеляційної скарги та відзиву на неї, про що сама зазначила в тексті спірної постанови, посилаючись на передчасність їх розгляду.
На мою думку, зазначене процесуальне порушення позбавляє права учасників процесу на справедливий та неупереджений розгляд судової справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
По суті зазначених у листі підстав та доводів учасників справи, варто зауважити наступне.
Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об`єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.
Об`єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.
Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють реєстрацію (легалізацію) об`єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об`єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, бірж, інших установ та організацій, визначених законом, та видають свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене державним реєстратором у відповідному виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.
Згідно з частиною четвертою статті 14 Закону України «Про об`єднання громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Відповідно до частини шостої статті 15 Закону України «Про об`єднання громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміни до статутних документів, зареєстрованих об`єднань громадян підлягають обов`язковій реєстрації.
Предметом цього спору є наказ Головного управління юстиції в Одеській області від 20.10.2008 № 561-о/д, яким відмовлено позивачу в реєстрації змін до статутних документів Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Отже, предметом перевірки в цій справі є законність відмови Головного управління юстиції в Одеській області, вчиненої ним при здійсненні владних управлінських функцій під час відмови у реєстрації поданих позивачем змін до статутних документів.
Статтею 13 Закону України «Про об`єднання громадян» визначено, що об`єднання громадян діє на основі статуту або положення (далі - статутний документ).
Статутний документ об`єднання громадян повинен містити:
1. назву об`єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12-1 цього Закону), його статус та юридичну адресу;
2. мету та завдання об`єднання громадян;
3. умови і порядок прийому в члени об`єднання громадян, вибуття з нього;
4. права і обов`язки членів (учасників) об`єднання;
5. порядок утворення і діяльності статутних органів об`єднання, місцевих осередків та їх повноваження;
6. джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об`єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
7. порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об`єднання;
8. порядок припинення діяльності об`єднання і вирішення майнових питань, пов`язаних з його ліквідацією.
У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об`єднання громадян.
Статутний документ об`єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.
Саме вказана стаття була зазначена державним реєстратором в листі від 21.10.2008 № 06-8279 як підстава для відмови у державній реєстрації змін до статутних документів позивача.
Разом з тим, як на невідповідність нормам законодавства, державний реєстратор посилається лише на приписи Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Водночас, статут є локальним правовим актом, що визначає цивільно-правовий статус, внутрішню організаційну структуру та правоздатність юридичної особи. При визначенні юридичної природи документів юридичної особи слід виходити з того, що статути суб`єктів цивільних правовідносин належать до індивідуальних актів ненормативного характеру (локальних актів). Вони регулюють внутрішньоорганізаційні відносини між учасниками (членами) об`єднання та його органами управління.
У статтях 87, 88 Цивільного кодексу України встановлено, що саме статут є правовою основою діяльності юридичної особи, який визначає її спеціальну правоздатність, порядок управління та прийняття рішень. Зміст будь-якого статуту можна звести до таких основних компонентів: цілі та завдання діяльності, внутрішня організаційна структура (компетенція керівних органів), джерела формування та правовий статус майна, порядок прийняття та вибуття членів, а також порядок припинення діяльності.
З огляду на вказане, зауважую, що статут громадської організації не є складовою законодавства України, адже він регулює внутрішні відносини окремого суб`єкта права та виражає волевиявлення його членів, а не встановлює загальнообов`язкові норми права для невизначеного кола осіб.
Відтак, невідповідність нової редакції Статуту позивача положенням Статуту іншого об`єднання громадян (Всеукраїнської спілки автомобілістів) не може розцінюватися як порушення законодавства України в розумінні статті 13 Закону України «Про об`єднання громадян». Локальні акти однієї громадської організації не мають статусу нормативно-правових актів та не є джерелом права, обов`язковим для застосування державним реєстратором під час проведення реєстраційних дій щодо іншої юридичної особи, якщо обов`язковість таких актів прямо не передбачена законом.
Щодо повноважень державного реєстратора, зазначаю наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній станом на дату відмови державним реєстратором у вчиненні оскаржуваних дій) державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці:
· проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
· проводить резервування найменувань юридичних осіб;
· передає органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;
· формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ (крім реєстраційних справ юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону). Якщо кількість державних реєстраторів у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації становить три і більше осіб, зберігання реєстраційних справ забезпечує відповідна посадова особа структурного підрозділу (відділу, управління), який створюється для організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи державних реєстраторів;
· здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію (крім видачі свідоцтв юридичним особам, зареєстрованим відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону), а також їх заміну;
· оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного державного реєстру;
· проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців;
· проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями;
· звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку;
· здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них;
· вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду;
· здійснює інші дії, передбачені цим Законом.
Пунктами 1-6 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
· заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
· примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів;
· оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів;
· два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;
· документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
У разі внесення змін до статуту, які пов`язані із зменшенням статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.
У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи - засновника (учасника) та відмови інших засновників (учасників) у прийнятті спадкоємця (спадкоємців) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи або відповідна довідка органу реєстрації актів громадянського стану чи судове рішення про оголошення громадянина померлим.
У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною мети установи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія відповідного судового рішення.
Так, ані в наказі про відмову в реєстрації змін до статутних документів, ані в листі від 21.10.2008 відповідач не вказав на недостатність чи відсутність будь-яких із передбачених законом документів.
Аналіз наведених положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» свідчить про те, що для вчинення реєстраційної дії державний реєстратор зобов`язаний перевірити подані документи виключно на предмет належності їх оформлення, а також їх комплектності, необхідності та достатності для здійснення державної реєстрації відповідно до вимог закону.
Водночас державний реєстратор не наділений повноваженнями перевіряти сутність відомостей, що містяться в поданих реєстраційних документах і стосуються юридичних фактів, які можуть спричинити спір про право, а також не має права надавати цим відомостям правову оцінку.
Отже, державний реєстратор позбавлений права оцінювати зміст змін, які вносяться до статутних документів. Під час проведення державної реєстрації він лише засвідчує відповідний факт на підставі наданих документів, тобто виконує функцію легалізації події. Здійснення цієї функції не передбачає перевірки та контролю за тим, чи відповідають внутрішньоорганізаційні відомості дійсності, оскільки відповідальність за відповідність таких відомостей законодавству покладається безпосередньо на осіб, які подали заяви про реєстрацію.
З огляду на вищевикладене, погоджуюсь з висновками суду першої інстанції про те, що єдиною підставою для відмови з боку відповідача у здійсненні реєстрації може бути лише невідповідність поданих заявником документів (зокрема статутних) вимогам закону або їх недостатність.
Зі свого боку відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що подані позивачем документи суперечили вимогам закону чи були надані в неповному обсязі, а тому відмова Головного управління юстиції в Одеській області у проведенні державної реєстрації нової редакції Статуту позивача правомірно визнана судом першої інстанції незаконною.
Щодо посилання апелянта на те, що попереднім Статутом позивача та Статутом самої Спілки передбачався інший порядок затвердження змін, варто вказати наступне.
Пунктом 12 Положення про порядок легалізації об`єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 140, визначено, що для реєстрації змін, що вносяться до статутних документів об`єднання громадян, до реєструючого органу подаються:
1. заява про реєстрацію зазначених змін, підписана уповноваженим представником;
2. протокол з`їзду (конференції) або загальних зборів з рішенням про внесення змін до статуту (положення);
3. статут (положення) в двох примірниках з унесеними змінами;
4. оригінали свідоцтва про реєстрацію об`єднання громадян та його статуту (положення).
У разі внесення до статутних документів змін, що пов`язані із зміною місцезнаходження об`єднання громадян, додатково подаються документи, які підтверджують місцезнаходження такого об`єднання.
За результатами розгляду заяви про реєстрацію змін приймається у термін, передбачений для розгляду заяви про реєстрацію об`єднання громадян, рішення про реєстрацію змін з виконанням відповідної позначки на титульному аркуші статуту (положення) або про відмову в їх реєстрації.
У разі зміни назви, місцезнаходження вищого статутного органу, мети об`єднання громадян орган реєстрації видає нове свідоцтво про реєстрацію такого об`єднання.
Про зміну своєї назви об`єднання громадян зобов`язане після реєстрації змін опублікувати відповідне оголошення в засобах масової інформації.
Зазначена норма спеціального законодавства не встановлює обов`язку надання суб`єкту державної реєстрації рішень чи погоджень будь-яких інших органів чи інших юридичних осіб.
Зважаючи на приписи статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», перелік документів, які подаються для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, є вичерпним.
Статути громадських організацій не є джерелом права в розумінні законодавства України, не мають статусу нормативно-правових актів та є обов`язковими лише для членів відповідних об`єднань. Державний реєстратор при здійсненні владних управлінських функцій керується виключно нормами Конституції та законів України, а відтак розширення ним визначеного законом переліку документів для реєстрації шляхом застосування положень локальних актів інших суб`єктів права є протиправним.
Крім того, можливі порушення внутрішнього порядку затвердження статуту в оновленій редакції чи недотримання статутних вимог щодо підпорядкованості між громадськими організаціями становлять предмет корпоративного спору між цими організаціями та їх членами, який підлягає вирішенню в судовому порядку, проте не може слугувати законною підставою для відмови державним реєстратором у вчиненні відповідної реєстраційної дії.
Посилання апелянта на те, що в разі зміни назви, місцезнаходження та мети об`єднання громадян реєструючий орган видає нове свідоцтво про реєстрацію, а об`єднання зобов`язане опублікувати оголошення в засобах масової інформації, вважаю необґрунтованими, адже предмет цього позову не охоплює оцінку дій, вчинених після проведення реєстрації змін. Виконання вимог щодо публікації оголошення в засобах масової інформації та порядок оформлення свідоцтва є наслідком проведення державної реєстрації змін, а не законодавчо визначеними підставами для відмови у державній реєстрації таких змін чи передумовою для їх вчинення.
Поряд із цим, ключовим питанням в апеляційній скарзі є визнання апелянтом позивача місцевим осередком Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
Водночас, звертаю увагу, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів зареєстрована як юридична особа 28.07.2005 (код ЄДРПОУ 05508766).
Так, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містять жодних даних щодо підпорядкування позивача Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», зокрема відомостей про те, що позивач є її філією чи відокремленим підрозділом.
При цьому посилання апелянта лише на відомості Статуту як на підставу підпорядкованості позивача є безпідставними, оскільки положення локального акта однієї юридичної особи не можуть створювати юридичних зобов`язань чи визначати правовий статус для іншої самостійної юридичної особи без її відповідного волевиявлення та проведення належних державних реєстраційних дій у порядку, встановленому законом.
Твердження апелянта про те, що, зазначивши в реєстраційній картці організацію як самостійну юридичну особу, заявник подав інформацію, яка суперечила даним, наявним у Міністерстві юстиції України, також відхиляються.
Відомості реєстраційної картки мають повністю відповідати даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому зазначення позивача саме як самостійної юридичної особи узгоджується із записами в ЄДР і не могла слугувати підставою для відмови відповідача у проведенні державної реєстрації змін до його статутних документів.
Стосовно посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не розглядав питання щодо можливості об`єднання місцевих осередків у спілку відповідно до норм статті 10 Закону України «Про об`єднання громадян», зазначаю таке.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об`єднання громадян» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Створення і легалізація спілок об`єднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до цього Закону.
Разом з тим, у разі створення спілки така організація підлягала державній реєстрації із зазначенням того, що її засновниками є відповідні об`єднання громадян (зокрема Всеукраїнська спілка автомобілістів).
Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як апелянт, так і позивач зареєстровані саме як громадські організації, а не як спілки об`єднань громадян.
Хочу також звернути увагу на те, що у постанові від 18 вересня 2026 року колегія суддів зауважує, що спірний наказ про відмову в державній реєстрації має підписуватися Міністром юстиції України або начальником Головного територіального управління юстиції (аркуш постанови 9). Водночас на 12 аркуші постанови колегія суддів зазначає, що вказаний наказ мав бути підписаний саме державним реєстратором.
При цьому, жоден із учасників справи не ставив під сумнів наявність у А.Ю. Сєдова повноважень прийняття та підписання наказу. Більш того, виходячи зі змісту наказу ОСОБА_1 і був керівником Головного управління юстиції в Одеській області. Вказане також підтверджено наказом Міністра юстиції України від 30.05.2008 N 911/5 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v911_323-08#Text).
Враховуючи вищевикладене, я погоджуючись із необхідністю визнання протиправним та скасування спірного наказу від 20 жовтня 2008 року № 561-о/д, але із інших мотивів.
Варто також зауважити, що під час розгляду адміністративної справи, у постанові суду від 18.09.2026, колегією суддів не враховано, що спірні події відбувалися у 2008 - 2009 роках за іншого контексту суспільних відносин та нормативно-правового регулювання.
Щодо обраного судом способу захисту порушеного права позивача, варто зауважити наступне.
Так, колегія суддів у постанові звернула увагу на передчасність висновку суду першої інстанції про зобов`язання зареєструвати нову редакцію Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», з огляду на відсутність у спірному наказі мотивів, через які відмовлено у внесенні змін до Статуту та які можливо було б перевірити на предмет законності.
Разом із тим, не можу погодитися з вказаним висновком, адже матеріали справи містять усі необхідні докази для ухвалення рішення по суті спору, а не для фактичного породження нового спору. Більше того, колегія суддів у постанові прямо вказала: «Як свідчать матеріали справи, позивачем були подані усі документи, перелік яких наведений у статті 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (аркуш постанови 8).
Також звертаю увагу, що як вбачається з резолютивної частини постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2026, суд скасував «рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року у справі 2-а-2193/09/1570». Проте Одеським окружним адміністративним судом у цій справі 25.02.2009 була винесена постанова, як і було передбачено нормами ч. 1 ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 14.01.2009. І саме на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 була подана апеляційна скарга Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у справі № 2а-2193/09/1570.
Повторно наголошую, що вказану справу вже неодноразово було повернуто з Верховного Суду для продовження розгляду іншому складу суду апеляційної інстанції. Тому, на мою думку, затягування остаточного вирішення спору за наявності всіх необхідних доказів у справі для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, є неприпустимим.
З огляду на вищевказане, вважаю правильним висновок суду першої інстанції, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача зареєструвати нову редакцію Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», затверджену постановою 15-ї позачергової конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008.
Наостанок варто зауважити також про відсутність правових підстав для повороту виконання судового рішення, враховуючи висновок суду про необхідність залишення апеляційної скарги Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» без задоволення, а постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року у справі № 2а-2193/09/1570 - без змін.
Суддя В.А. Голуб
