Справа № 548/205/16-ц
Провадження №6/548/53/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.2019 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді – Миркушіної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання – Ващенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол заяву головуючого судді про самовідвід в цивільній справі за заявою відповідача ОСОБА_1 , представник відповідача – адвокат Павелко Руслан Сергійович, позивач ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на строні позивач орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Хорольського районного суду Полтавської області Миркушіної Н.С. перебуває цивільна справа за заявою відповідача ОСОБА_1 , представник відповідача – адвокат Павелко Руслан Сергійович, позивач ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на строні позивач орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
До погчатку судового засідання головуючий суддя - Миркушіна Н.С. подала заяву про самовідвід, який вмотивувала тим, що в провадженні судді Миркушіної Н.С. перебувала справа №548/147/19 за скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого СВ Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області Хоменко Ю.В. про закриття кримінального провадження від 31.07.2018 року, що стосується відносин між ним та його бувшою дружиною щодо їхнього малолітнього сина.
Під час розгляду даної скарги в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив під звукозапис, що він звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя зі скаргами на мене по справі, що стосується відносин між ним та його бувшою дружиною щодо їхнього малолітнього сина.
Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.
Згідно із п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або обєктивності судді.
Відповідно до частини 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
У відповідності до частини 8, 9 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватись у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи в судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Cт. 56 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що «питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України”.
Ст.15 Кодексу суддівської етики встановлює, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. «Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи».
Такі самі вимоги до поведінки Судді знайшли своє відображення в міжнародному документі, затвердженому РЕЗОЛЮЦІЄЮ 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року (Бангалорські принципи діяльності судді).
Вони викладені у формі Цінностей і мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою - як основа для регламентації поведінки суддів.
Вони також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Ці принципи передбачають відповідальність суддів за свою поведінку перед певними інституціями, заснованими з метою забезпечення дотримання судових стандартів, які самі є незалежними й неупередженими і покликані посилювати, а не применшувати значимість існуючих правових норм і правил поведінки, що зобов`язують суддів.
Частина 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність безсторонності відповідно до n.l cт. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).
Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).
В судове засідання представник ОСОБА_1 адвокат - Павелко Р.С. не з`явився подав заяву провести судове засідання 01.08.2019 року за його з ОСОБА_1 відсутності.
В судове засідання ОСОБА_2 , не з`явився подав заяву провести судове засідання 01.08.2019 року за його відсутності.
В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області не з”явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.
Відповідно до вищевказаного, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об`єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 33, 40, 41 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву головуючого судді Миркушіної Н.С. про самовідвід по цивільній справі № 548/205/16-ц провадження №6/548/53/19 за заявою відповідача ОСОБА_1 , представник відповідача – адвокат Павелко Руслан Сергійович, позивач ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на строні позивач орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.
Цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_1 , представник відповідача – адвокат Павелко Руслан Сергійович, позивач ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на строні позивач орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - передати до канцелярії Хорольського районного суду Полтавської області для перерозподілу справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.
Повний текст судового рішення складено 01.08.2019 року.
Суддя: Н.С.Миркушіна
