Ухвала
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 548/205/16-ц
провадження № 61-4737ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, про визначення порядку та способів участі у вихованні малолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено - визнано виконавчий лист № 548/205/16-ц від 28 грудня 2018 року, виданий Хорольським районним судом Полтавської області про встановлення розпорядку та способу ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не підлягає виконанню в частині спілкування з дитиною за місцем проживання позивача ОСОБА_3 .
Скасовано захід забезпечення заяви у вигляді зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом №548/205/16 від 28 грудня 2018 року, накладений ухвалою Хорольського районного суду від 06 вересня 2019 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала 05 березня 2020 року до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 ,на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року. Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвали щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню передбачено пунктом 25 частини першої статті 353 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 753/23412/17 зроблено висновок, що тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у касаційному порядку, не передбачено.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена постанова Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу такими, що не підлягає виконанню, не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, про визначення порядку та способів участі у вихованні малолітньої дитини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат
