Справа № 463/2776/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/698/19 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2019 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши об`єднане судове провадження по розгляду кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012150080000197 від 07.12.2012, за №12015140000000448 від 02.10.2015 року, за №12018140000000188 від 30.03.2018 року, №12018140000000397 від 25.06.2018 року, за №12018140040001333 від 17.05.2018 року, №12018140000000577 від 30.10.2018 року, №12018140000000642 від 14.12.2018 року у відкритому судовому засіданні у м. Львові, в залі судових засідань Львівського апеляційного суду, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2019 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
встановила:
даною ухвалою задоволено клопотання прокурора ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на два місяці починаючи з 18.45 год. 26.06.2019 року по 18.45 год. 26.08.2019 року без визначення розміру застави.
Мотивуючи своє рішення судом першої інстанції вказано, що обвинувачена обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України, по яких їй вміняється заволодіння коштами потерпілих на суму 16035882,31 грн. Окрім того, на розгляді Франківського районного суду м. Львова перебуває ще один обвинувальний акт, по якому ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні аналогічних правопорушень. Також у даному кримінальному провадженні до обвинуваченої було обрано альтернативний запобіжний захід, обвинувачена сплативши заставу, умисно порушила визначені ухвалою суду обов`язки, скрилася від суду і її розшук тривав більше року. На даний час вона перебуває під вартою з 23.02.2018 року. Разом з тим, на даний час не виключені процесуальні ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме існує ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду, такий ризик не змінився і не відпав. Відтак, суд вважав, що заявлене клопотання прокурором про застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою є на даний час обґрунтованим, виходячи із мети забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання можливих ризиків, а саме що обвинувачена може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 захисник обвинуваченої ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В межах цілодобового домашнього арешту покласти на обвинувачену ОСОБА_7 наступні обов`язки: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України; носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована. Зазначає, що в порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства України в ухвалі суду першої інстанції відсутні доказові матеріали, що підтверджують обставини, на підставах яких суд дійшов висновку про наявність у випадку перебування обвинуваченої ОСОБА_7 на волі таких ризиків, як знищення нею доказової бази, незаконний вплив на учасників провадження, перешкоджання встановлення істини у справі, продовження нею незаконної діяльності; відсутній виклад обставин, які свідчать про те, що раніше заявлений стороною обвинувачення ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою; крім того прокурором в клопотанні та судом в ухвалі не обґрунтована неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні сторони обвинувачення, шляхом застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, але більш суворого запобіжного заходу, ніж застава.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 раніше не судима та є особою, яка не має ні знятих, ні погашених судимостей; є уродженкою та жителькою м. Львова, має місце постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 ; позитивно характеризується за місцем свого проживання; на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансерах не перебуває; має дітей та онуків; до моменту застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою займалася підприємницькою діяльністю.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечив проти вимог апелянта та просив залишити без змін ухвалу суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
У Рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 у справі № 3-208/2018(2402/18) щодо ОСОБА_10 зазначено, що положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зобов`язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Згідно ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів справи, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190, ч.4 ст.190, ч.1 ст. 209, ч.2 ст.209 КК України.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 враховано, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України немає. При цьому, суд першої інстанції, вірно звернув увагу, що у даному кримінальному провадженні до обвинуваченої було обрано альтернативний запобіжний захід, обвинувачена сплативши заставу, умисно порушила визначені ухвалою суду обов`язки, скрилася від суду і її розшук тривав більше року. На даний час вона перебуває під вартою з 23.02.2018 року. Ризик продовження таких дій і переховування обвинуваченої від суду з метою уникнення відповідальності є обґрунтований, підтверджений фактичними обставинами справи і він продовжує існувати об`єктивно.
Разом з тим, на даний час не виключені процесуальні ризики, визначені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконного впливу на потерпілих, які на даний час судом не допитані, чи свідків, оскільки їх допит на судовому слідстві не здійснений, а показання, які давалися на слідстві в силу вимог КПК України правового значення для суду не мають, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Покликання сторони захисту на незадовільний стан здоров`я обвинуваченої не є підставою для скасування ухвали суду, питання щодо скерування на лікування в медичній установі, вирішуються в передбаченому КПК України порядку.
Відтак, доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
За таких обставин, колегією суддів суду першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченої ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2019 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
