Справа № 463/2776/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/761/20 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2020 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 22 червня 2020 року відносно ОСОБА_7 ,-
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 22 червня 2020 року обвинуваченій ОСОБА_7 продовжено строктримання під вартоюна два місяці починаючи з 18.45 год. 26.06.2020 року по 18.45 год. 26.08.2020 року. Залишено визначену ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 10 грудня 2019 року обвинуваченій ОСОБА_7 заставу в розмірі4758 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить10001316 гривень та визначено процесуальні обов`язки.
Не погоджуючись із цією ухвалою захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням на неї процесуальних обов`язків.
На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається на те, що ухвала про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою є незаконною та необґрунтованою. Вказує, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, не надано правильної оцінки процесуальним ризикам. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено доказів існування процесуальних ризиків, а також відсутній виклад обставин, які свідчать про те, що раніше встановлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченої під вартою. Захисник покликається на відсутність відомостей про те, що обвинувачення за час перебування на волі намагалась чинити вплив на потерпілих чи свідків. Крім цього, з урахуванням практики Європейського суду, відсутні відомості про можливість вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень. Звертає увагу на особу обвинуваченої, яка має міцні соціальні зв`язки, дітей та онуків, має місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судима. Крім цього, ОСОБА_7 має брата, який отримав травму ноги та потребує її допомоги. Апелянт наголошує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні данні на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_7 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду. Крім цього, в оскаржуваній ухвали не обґрунтована можливість застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, але більш суворого ніж застава. Захисник звертає увагу на стан здоров`я обвинуваченої, яка потребує спеціального лікування та постійного медичного нагляду. Вказує, що розмір застави, визначений судом в оскаржуваній ухвалі нічим не обґрунтований.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник підтримав подану апеляційну скаргу та просив таку задоволити.
Прокурор заперечив подану апеляційну скаргу, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, виступи присутніх учасників провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно із ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України. Максимальна міра покарання, за інкриміновані обвинуваченій злочини становить дванадцять років з конфіскацією майна.
Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скерований до суду, розпочався і триває судовий розгляд.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27.02.2018р. у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 змінено раніше обраний запобіжний захід та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави терміном 60 діб до 18.45 год. 27.02.2018 року. Ухвалами суду строк тримання під вартою неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє ухвалою суду від23.04.2020року.
Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки місцевого суду, що у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що обвинувачена може ухилятись від суду, з огляду на її процесуальну поведінку під час провадження у справі, може незаконно впливати на потерпілих чи свідків, оскільки не усіх учасників допитано, а також може продовжити протиправну діяльність, з огляду на те, що обвинувачена підозрюється у заволодінні коштами значної кількості громадян та продовжувала вчиняла ці правопорушення після внесення відомостей до ЄРДР та скерування обвинувального акту до суду.
Отже, в оскаржуваній ухвалі наведено достатні підстави, які свідчать про існування наведених процесуальних ризиків.
Крім того, як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 10.12.2019р. суд першої інстанції продовживши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою визначив їй альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі4758 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить10001316 гривень.
З огляду на конкретні обставини даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що раніше визначений обвинуваченій розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 , покладених на неї процесуальних обов`язків, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час підстав для зміни розміру застави немає.
Апеляційний суд вважає, що з урахуванням наведеного та конкретних обставин кримінального провадження, застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти заявленим ризикам.
Апеляційні доводи захисника про неможливість перебування обвинуваченої ОСОБА_7 за станом здоров`я в умовах слідчого ізолятора, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що медична частина державної установи виконання покарань забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим. Надання ув`язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.
На переконання колегії суддів, при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, та дійшов до обґрунтовано висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 строку запобіжного заходу з`ясував усі передбачені законом обставини, у тому числі і ті, на які покликається захисник в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, виходячи з наведених в апеляційній скарзі захисника мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали та зміни запобіжного заходу обвинуваченій за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування ухвали, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахування рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №4-р/2019 та керуючись ст.ст.177, 376, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 22 червня 2020 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий:
Судді:
