ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2023 р. Справа№ 910/268/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Основа"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 (про повернення позовної заяви)
за позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Основа"
до ОСОБА_1
про стягнення 1 750 168,00 грн
у справі № 910/268/23 (суддя Босий В.П.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ";
3. Приватного акціонерного товариства "ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ";
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ";
про стягнення 45 979 796 953,50 грн
В С Т А Н О В И В :
В січні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; відповідач) про стягнення 45 979 796 953,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" встановив факт вчинення відповідачем як особою, яка мала вирішальний вплив на діяльність цього банку, дій, що призвели до нанесення збитків вкладникам та іншим кредиторам банку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/268/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
01.03.2023 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на частину корпоративних прав Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», які опосередковано належать ОСОБА_1 через FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ);
- накладення заборони Компанії FERREXPO AG здійснювати відчуження 50,3% акцій Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», а також відчуження корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та у розмірі 50,3% від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», накладення заборони Компанії FERREXPO PLC здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO AG, Компанії Fevamotinico SaRL здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO PLC та Компанії Minco Trust (Singapore) здійснювати відчуження своєї долі в Fevamotinico SaRL;
- накладення заборони державним реєстраторам, нотаріусам будь-яких нотаріальних округів, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»;
- накладення заборони Приватному акціонерному товариству «ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу вказаних підприємств.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2023 повністю задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вжито заявлені позивачем заходи забезпечення позову.
18.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» (далі - ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА") звернулося до господарського суду міста Києва як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168,00 грн, завданих йому як кредитору Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2023 позовну заяву ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168,00 грн повернуто заявнику з підстав того, що ця позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, заявник не дотримався положень частини четвертої статті 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді.
ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" не погодилося з ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та оскаржило її до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва 20.04.2023, справу № 910/268/23 направити для розгляду до господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:
місцевим судом необґрунтовано було повернуто позовну заяву ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168,00 грн;
місцевий суд має розглянути заяву ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучити його до участі у справі, розглянути вказану позовну заяву та ухвалити рішення у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 у судовій справі № 910/268/23 за апеляційною скаргою ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" визначений такий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Андрієнко В. В. (головуючий суддя), Буравльов С. І., Алданова С. О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/268/23, призначено розгляд справи.
01.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" надійшла заява про відвід колегії суддів: головуючого судді Андрієнка В. В., суддів Алданову С. О., Буравльова С. І. від розгляду апеляційної скарги ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" у справі № 910/268/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" про відвід суддів Андрієнка В. В., Алданової С. О., Буравльова С. І. у справі № 910/268/23.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 залишено без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, погодившись з висновками місцевого господарського суду про те, що позовна заява ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
09.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" надійшла заява про роз`яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, в якій заявник послався на те, що суд апеляційної інстанції у зазначеній постанові не вказав, до якої юрисдикції віднесений розгляд позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами, які саме судові витрати підлягають розподілу та у якому порядку, з огляду на що заявник просив надати йому зазначені роз`яснення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 заяву ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" про роз`яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 910/268/23 призначено до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" про роз`яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 910/268/23.
Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 задоволено частково касаційну скаргу ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА"; скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" про відвід суддів Андрієнка В. В., Алданової С. О., Буравльова С. І. у справі № 910/268/23, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 про залишення без змін ухвали господарського суду міста Києва від 20.04.2023 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 про відмову у роз`ясненні постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023; справу № 910/268/23 (за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" до ОСОБА_1 про стягнення 1 750 168,00 грн) направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду для здійснення розгляду апеляційної скарги ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/268/23.
Підставою для скасування судових рішень апеляційної інстанції та направлення даної справи на новий розгляд стало те, що судові рішення прийняті неповноважним складом суду судом, за участю суддів, яким був заявлений відвід з обґрунтованих підстав, ці обставини відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України є підставами для обов`язкового скасування зазначених судових рішень з направленням справи (за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" до ОСОБА_1 про стягнення 1 750 168, 00 грн) на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа перебувала в провадженні суддів Північного апеляційного господарського суду Коротун О.М., Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
У зв`язку з самовідводом суддів Коротун О.М., Ткаченка Б.О., Суліма В.В. від розгляду справи № 910/268/23 за апеляційною скаргою ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 (ухвала суду від 11.09.2023) на підставі протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 13.09.2023 справу передано первісно визначеному у цій судовій справі складу Північного апеляційного господарського суду на підставі постанови Верховного Суду від 09.08.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. - головуючого, Демидової А.М., Владимиренко С.В. прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/268/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 271 ГПК України).
22.09.2023 від Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/268/23 розглянути у судовому засіданні. Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з підстав, викладених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023.
25.09.2023 від ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" до суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2023 надано оригінал позовної заяви з усіма додатками (який було повернуто судом).
25.09.2023 від ТОВ "Біланівський ГЗК" до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких ТОВ "Біланівський ГЗК" просить суд: розглянути справу у судовому засіданні з викликом учасників справи; скасувати повністю ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/268/23 про повернення позовної заяви; ухвалити нове рішення про відкриття провадження за позовною заявою ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168, 00 грн. Суд відмовляє у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи з підстав, викладених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023.
27.09.2023 від ТОВ "Біланівський ГЗК" до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків поданих письмових пояснень у цій справі, до якої додані докази їх надсилання ОСОБА_1 та Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ).
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою повернуто заявнику його позовну заяву ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168,00 грн на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").
Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту в суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
Водночас, за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Разом з тим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.
Причиною виникнення спору у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 , як особи, що мала вирішальний вплив на діяльність Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та його керівництво, та як особи-контролера цього банку, заподіяної ним шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.
Серед матеріально-правових підстав позову зазначена ч. 2 ст. 73 ГПК України, згідно з якою особливості визначення шкоди, завданої у результаті виведення банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або уповноважена особа Фонду звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку; у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.
Згідно з ч. 6 ст. 53 ГПК України Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
Отже, позивач (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) звертається до суду із даним позовом в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справу врегульовано нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини першої якої треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
При цьому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України.
Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Відповідно до статті 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 4 статті 173 ГПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Предметом позову третьої особи (ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА") є матеріально-правова вимога до ОСОБА_1 про стягнення шкоди (збитків) у розмірі 1 750 168 грн.
Отже, фактично існує спір між ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" та ОСОБА_1 , який має позадоговірний характер та безпосередньо стосується прав та обов`язків відповідача, як фізичної особи, а не як підприємця, відтак права позивача за цим позовом не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Як вже зазначалось, до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 180 ГПК України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про повернення ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" його позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168,00 грн, оскільки така позовна заява не підлягає розгляду у межах даної справи як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Основа" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/268/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко
