ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" червня 2025 р. Справа№ 910/15043/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Тищенко А.І.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представників ТОВ "Інтер вей капітал" адвоката Мошенця Д.В., адвоката Суденка Р.В.,
представника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. адвоката Ткаченко О.В. (в режимі відеоконференції),
представника ПАТ "ДТЕК Київські регіональні мережі" адвоката Шматка В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 09.1-04.1/2141/25 від 01.04.2025)
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 10.03.2025 (суддя Чеберяк П.П.)
у справі № 910/15043/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (код 30160757)
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/15043/21 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14533191,74 грн.
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 ; постановити нове судове рішення, яким додатково визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника на загальну суму 14533191,74 грн, з яких 6056 грн - вимоги першої черги; 14527135,74 грн - вимоги четвертої черги та внести зміни до реєстру вимог кредиторів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково ототожнив звернення із заявою із кредиторськими вимогами із попередніми заявами, зіславшись при цьому на існування судового рішення, яким було відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором щодо ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 27987786 грн, та зазначивши про неможливість повторного заявлення грошових вимог, що вже були предметом розгляду суду.
ОСОБА_1 звертає увагу, що з аналізу тексту ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2023, з якою погодився й Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 26.06.2023 та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 у справі № 910/15043/21 у частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021 на суму 27987786 гривень, вбачається, що позиція судів зводиться до відсутності доказів на підтвердження фактичної реалізації іпотекодержателем ТОВ "ФК "Геліос" права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації на нього права власності.
За висновком ОСОБА_1 , відмова судів у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 була обумовлена суто процесуальними підставами - відсутністю належних доказів, що б підтверджували сам факт звернення стягнення на заставне майно. При цьому, нова заява ОСОБА_1 із кредиторськими вимогами до боржника, що була подана восени 2024 року, та у задоволенні якої було відмовлено оскаржуваною ухвалою, містила належні докази звернення стягнення на квартиру, оскільки долучений витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно засвідчує факт реєстрації права власності на згадану вище квартиру за ТОВ "ФК "Геліос" від 06.01.2022.
За обставин, коли звернення стягнення уже відбулося, відмова у визнанні кредиторських вимог з формальних причин унеможливлює, де-факто, єдину можливу процедуру, спрямовану на захист інтересів кредитора в такому випадку. А тому така відмова у їх визнанні, не зважаючи на виконання ОСОБА_1 свого обов`язку як майнового поручителя на суму понад 14 мільйонів гривень ставить останню у невиправдане становище і порушує її право на власність та судовий захист.
Скаржник наголошує, що Кодекс України з процедур банкрутства не містить заборони на повторне заявлення розглянутих судом вимог, тим паче, зі зміною підстав, суми заборгованості та долученням доказів, на яких вони ґрунтуються. А тому, відмова суду у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 суперечить приписам законодавства та усталеній судовій практиці, а також порушує принципи верховенства права та справедливості.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15043/21, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.05.2025.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025, у зв`язку з задоволенням відводу та самовідводу судді Отрюха Б.В. для розгляду справи № 910/15043/21 сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_2 адвоката Герасименка М.В. про відвід судді Остапенка О.М. від розгляду справи № 910/15043/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 розгляд справи було призначено на 28.05.2025, втім у зв`язку з вирішенням процедурних питань, пов`язаних із відводом судді, судове засідання 28.05.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 призначено розгляд справи № 910/15043/21 в судовому засіданні на 18.06.2025.
Арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. подав відзив, у якому заперечив доводи скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Заперечення обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 втретє звернулась до Господарського суду м. Києва в межах справи про банкрутство із кредиторськими вимогами до боржника з тих самих підстав. На даний час існує рішення суду, що набрало законної сили, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором на суму 27 987 786 грн за Договором фінансового кредиту №30/04/21 від 30.04.2021, Договором іпотеки від 30.04.2021, а отже, заявлені вимоги не підлягають задоволенню. Повторне звернення до господарського суду із заявою про визнання кредитором з тих самих підстав та з того самого предмету суперечить принципу остаточності рішень, юридичної визначеності та верховенства права.
В судовому засіданні 18.06.2025 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
За визначеннями ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За положеннями частини 2 статті 45 КУзПБ кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".
13.10.2021 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
19.11.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про грошові вимоги до боржника на суму 14527135,74 грн.
Грошові вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2021 між ТОВ "ФК "Геліос" (Кредитодавець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (Позичальник) укладено Договір фінансового кредиту № 30/04/21, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у сумі 15000000 грн, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити процент за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ "ФК "Геліос" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 30.04.2021, за умовами п. 1.1. якого з метою забезпечення належного виконання Основного зобов`язання, передбаченого п. 1.2. цього Договору іпотеки, Іпотекодавець надає Іпотекодержателю у іпотеку належне йому нерухоме майно, зазначене у п. 2.1. цього Договору іпотеки, що надалі іменується "Предмет іпотеки", а Іпотекодержатель приймає це майно в іпотеку.
Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки від 30.04.2021 Предметом іпотеки за цим Договором іпотеки є: квартира АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві власності.
У розділі 6 Договору іпотеки міститься застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Також у договорі міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі.
З метою погашення заборгованості за кредитним договором Кредитодавець та Іпотекодержатель звернув стягнення на Предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 277 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 467853780000.
Відтак у відповідності до ст. 544 Цивільного кодексу України до ОСОБА_1 як солідарного боржника перейшло право зворотної вимоги до Позичальника за Кредитним договором.
Як вірно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 вже зверталася до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 88 022 466 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 визнано з грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 11 112 062 грн, з яких: 4962 грн - вимоги першої черги, 11 107 100 грн - вимоги четвертої черги, відмовлено у визнанні грошових вимог на суму 76 915 366 грн.
Як встановив Господарський суд міста Києва суд в ухвалі від 20.03.2023, кредитором не надано доказів звернення стягнення ТОВ "ФК "Геліос" на передане за договором іпотеки від 30.04.2021 майно в рахунок погашення боргу ТОВ "Комплекс Агромарс" за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021, у зв`язку з чим посилання іпотекодавця ОСОБА_1 на перехід до неї права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021 у сумі 27987786 грн є безпідставним.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 910/15043/21 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором по відношенню до боржника залишено без змін.
Не зважаючи на наявність прийнятих судових рішень, ОСОБА_1 вдруге звернулась до Господарського суду м. Києва із заявою про визнання вже раніше заявлених кредиторських вимог у розмірі 27 987 786 грн.
Звертаючись вдруге із заявою із кредиторськими вимогами до боржника, ОСОБА_1 подала відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2023, згідно з якими право власності на предмет іпотеки зареєстровано 06.01.2022 за ТОВ "ФК "Геліос", оскільки відмова в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у визнанні вимог кредитора на суму 27 987 786 грн мотивована судом відсутністю доказів на підтвердження фактичної реалізації іпотекодержателем ТОВ "ФК "Геліос" права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21 відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27 987 786 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/15043/21 ухвалу суду першої інстанції від 08.03.2024 залишено без змін.
ОСОБА_1 втретє звернулась із кредиторськими вимогами до боржника з тих самих підстав.
За висновком суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, на даний час існує рішення суду, що набрало законної сили, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнанні грошових вимог, які виникли за Договором фінансового кредиту №30/04/21 від 30.04.2021, Договором іпотеки від 30.04.2021, відтак, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЧ у справі "Брумареску проти Румуні" від 28.11.1999).
Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення ЄСПЧ у справі "Рябих проти Росії" від 09.11.2004).
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відтак належить погодитись з доводами розпорядника майна, що повторне звернення до господарського суду із заявою про визнання кредитором з тих самих підстав та з того самого предмету, з якої вже ухвалене остаточне рішення, оскільки переглядалось в апеляційному та касаційному порядку, буде суперечити принципам остаточності судових рішень, юридичної визначеності та верховенства права.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заява з грошовими вимогами подана з інших підстав та зміною суми заборгованості, із долученням нових доказів.
За визначеннями ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника
Як було установлено вище, грошові вимоги, які заявляються ОСОБА_1 , виникли у зв`язку з виконанням майновим поручителем кредитного зобов`язання за кредитним договором, тобто на підставі договору та з іншої підстави, в даному випадку - договір іпотеки від 30.04.2021, договір фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021 та ст. 11 Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, у трьох заявах ОСОБА_1 грошові вимоги ґрунтуються на тих самих підставах.
Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає права кредитора повторно заявляти грошові вимоги, які вже були предметом розгляду суду та у визнанні яких вже було відмовлено ухвалою суду, як і не передбачає наслідків таких дій особи, яка вважає себе кредитором боржника. Відсутні і дискреційні повноваження у суду в разі такого звернення особи. Можливість переглянути остаточне судове рішення передбачена лише за нововиявленими або виключними обставинами в порядку глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, які в даному випадку відсутні.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 на суму 14533191,74 грн (в тому числі судовий збір, сплачений за подання заяви).
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аргументи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За вказаних обставин справи, колегія суддів вважає відхиляє апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/15043/21 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 14 533 191,74 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 17.07.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді А.І. Тищенко
О.М. Остапенко
