Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"02" червня 2026 р. Справа№ 910/15043/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Спаських Н.М.
Отрюха Б.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року
у справі №910/15043/21 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія
"Вінстар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року у справі №910/15043/21 задоволено клопотання керуючого санацією боржника про внесення змін та доповнень до плану санації ТОВ "Комплекс Агромарс", а також щодо збільшення фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого, затверджено зміни та доповнення до плану санації ТОВ "Комплекс Агромарс", що схвалені зборами кредиторів боржника на засіданні, яке відбулось 04.03.2026, збільшено розмір фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого на суму 900 000,00 грн., відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Олімп Фінанс Груп" про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року у справі №910/15043/21 в наступних частинах: задоволення клопотання керуючого санацією боржника про внесення змін та доповнень до плану санації ТОВ "Комплекс Агромарс", а також щодо збільшення фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого; затвердження зміни та доповнення до плану санації ТОВ "Комплекс Агромарс", що схвалені зборами кредиторів боржника, на засіданні, яке відбулось 04.03.2026 (протокол б/н від 04.03.2026 року); збільшення розміру фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого, на суму 900 000 (дев`ятсот тисяч) грн. 00 коп., постановити у відповідній частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання керуючого санацією боржника про внесення змін та доповнень до плану санації ТОВ "Комплекс Агромарс", а також щодо збільшення фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого, в іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року у справі №90/15043/21 залишити без змін.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 11.05.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Спаських Н.М., Отрюх Б.В.
За наслідками розгляду матеріалів поданої апеляційної скарги ухвалою суду від 18.05.2026 вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15043/21 залишено без руху у зв`язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, пунктом 3 резолютивної частини ухвали суду від 18.05.2026 року скаржника попереджено про передбачені ч.4 ст.260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 18.05.2026 надіслана одержувачу Герасименку М.В. (представнику ОСОБА_1 ) через систему "Електронний суд" 18.05.2026 та в цей же день о 17:25 отримано останнім в електронному кабінеті.
Отже, граничний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням приписів п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, є 29.05.2026 року.
27.05.2026 засобами поштового зв`язку, тобто в межах встановленого судом строку, скаржником на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Розглянувши заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням заяви про усунення недоліків, наданої на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 року, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки викладені в ній причини не є поважними з огляду на наступне.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).
Оскаржувана ухвала не містить в собі відомостей про дату складання повного її тексту, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року, з урахуванням вихідних днів, є 30.03.2026 року.
Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу суду першої інстанції 01.05.2026, що підтверджується поштовою накладною на конверті, в якому була направлена апеляційна скарга, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на її апеляційне оскарження більш ніж на місяць. Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020") Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
Так, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, викладеної у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, наданої на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 року, скаржник зазначає, що останньому невідома дата складання повного тексту оскаржуваної ухвали, дане судове рішення було виявлено скаржником у ЄДРСР 27.04.2026 і після ознайомлення зі змістом даного судового рішення апелянтом було вжито негайних заходів спрямованих на оскарження відповідної ухвали та 01.05.2026 відповідна апеляційна скарга була направлена засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду.
Таким чином, на думку скаржника, апеляційна скарга була направлена останнім в межах десятиденного строку після ознайомлення зі змістом та мотивами повного тексту оскаржуваного рішення, а тому дані обставини можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, скаржник вказав, що апеляційна скарга була підписана і направлена до Північного апеляційного господарського суду саме ОСОБА_1 , а не її представником, якому оскаржувана ухвала суду першої інстанції була направлена до Електронного кабінету ЄСІТС.
До того ж, скаржник просив врахувати, що в межах справи №910/15043/21 судами виноситься значна кількість судових рішень, зокрема, на даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень опубліковано 1400 судових рішень у справі №910/15043/21 та справах, що розглядаються у межах справи про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", а тому у зв`язку з наявністю великої кількості судових рішень у даній справі представник не встиг передати апелянту інформацію щодо надходження до його Електронного кабінету у ЄСІТС повного тексту оскаржуваної ухвали.
Апелянтом також було вказано, що вже після винесення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху представником випадково було сплутано оскаржувану ухвалу та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026, якою було призначено розгляд справи №910/15043/21 на 01.04.2026.
Також, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зауважив, що оскаржувана ухвала вже є предметом перегляду суду апеляційної інстанції, відтак у даному випадку відсутні будь-які підстави вважати, що поновлення строку на апеляційне оскарження суперечитиме принципу правової визначеності чи принципу "res judicata", оскільки така ухвала ще не була предметом завершального апеляційного перегляду та не отримала остаточної правової оцінки суду апеляційної інстанції.
Однак, за висновками суду, в даному випадку відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено колегією суддів в ухвалі від 18.05.2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, відповідно до вимог процесуального законодавства вручення судового рішення представникові особи є належним способом врученням такого рішення самій особі. Відтак обставини, пов`язані з несвоєчасним ознайомленням апелянта зі змістом судового рішення внаслідок непередання представником відповідної інформації, перебувають виключно в організації взаємовідносин між довірителем та його представником і не можуть покладатися на суд чи інших учасників процесу, як підстава для поновлення процесуального строку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень скаржника про ознайомлення з оскаржуваною ухвалою саме 27.04.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували дату такого ознайомлення, у зв`язку з чим відповідні доводи ґрунтуються виключно на його власних твердженнях та не можуть бути покладені судом в основу висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про значну кількість судових рішень, ухвалених у межах справи №910/15043/21, та пов`язаних із нею проваджень, що, нібито, унеможливило своєчасне інформування апелянта його представником про надходження оскаржуваної ухвали до його електронного кабінету. Зазначені обставини свідчать виключно про особливості організації роботи представника, як адвоката, та не є об`єктивними, непереборними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальної дії учасником справи.
Так само не може бути визнано поважною причиною пропуску строку твердження скаржника про те, що представником було помилково сплутано оскаржувану ухвалу з іншою ухвалою Господарського суду міста Києва у даній справі.
Отже, наведені скаржником обставини зводяться до причин суб`єктивного характеру, пов`язані із внутрішньою організацією роботи представника скаржника і його взаємодії з апелянтом, та з рештою не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Посилання скаржника на те, що оскаржувана ухвала вже є предметом перегляду суду апеляційної інстанції, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що поновлення строку на апеляційне оскарження суперечитиме принципу правової визначеності чи принципу "res judicata", колегією суддів також відхиляються, оскільки при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги суд в кожному окремому випадку безпосередньо перевіряє поважність причини його пропуску та не зв`язаний з наявністю вже відкритого апеляційного провадження за апеляційними скаргами інших учасників провадження у справі.
Колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
В свою чергу, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску останнім встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також неможливості підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законом строку, а несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що скаржником у заяві не наведено жодних об`єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.
В свою чергу, у поданій на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 заяві із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, які, на думку скаржника, у сукупності перешкодили поданню апеляційної скарги у встановлений законом строк, апелянтом не зазначено жодних інших вагомих та переконливих причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, ніж ті, які були зазначені в апеляційній скарзі.
Вказана заява, за своєю суттю, містить аналогічне обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які вже були розглянуті судом та визнані неповажними, та фактично є незгодою з прийнятою апеляційним судом ухвалою про залишення апеляційної скарги з цих підстав без руху.
Враховуючи викладене, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням поданої на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 року у якості усунення недоліків апеляційної скарги заяви з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини її обґрунтування неповажними.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України).
За вказаних обставин, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнані судом неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15043/21.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 256, 260, 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1.Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року у справі №910/15043/21.
2.Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати ОСОБА_1 .
3.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Н.М. Спаських
Б.В. Отрюх
