Справа № 1-7/2011
Номер провадження 1/1815/3/2012
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2012 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого-судді Ганзя О.Д., при секретарі Шаповаленко Н..І., з участю прокурора Кузьменко В.М., захисника – ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ромни справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця і мешканця
АДРЕСА_1
з середньою освітою, не одруженого,
працюючого на ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ»
Роменського комбінату хлібопродуктів,
не судимого згідно ст. 89 КК України,
засудженого вироком Роменського міськрайонного суду
від 25.06.2010 року за ч.1 ст. 122 КК України
до 2-х років виправних робіт із відрахуванням
20 % на користь держави
за ч.2 ст.121, ч.2 ст. 296 КК України
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження потерпілому, вчинене способом, що має характер особливого мучення, що спричинило стійку втрату працездатності не менш як на одну третину, групою осіб. Злочин скоєно за таких обставин:
27 квітня 2009 року ОСОБА_2 близько 21 год. 00 хв., знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, перебував на вул. А. Лозівського в м. Ромни разом з іншими особами. По вулиці в цей час на своєму автомобілі ВАЗ2101 рухався ОСОБА_3 в якості водія, а в салоні машини також перебували ОСОБА_4 (матеріали справи відносно якого закриті в зв’язку зі смертю) і ОСОБА_5 Після зупинення автомобіля, між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, внаслідок того, що останній перебував в стані алкогольного сп’яніння, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 нецензурно ображав ОСОБА_2, а останній вдарив ОСОБА_3 в обличчя.
Після цього ОСОБА_2 з місця сварки втік, але ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 на ґрунті виниклих неприязних стосунків, почали переслідувати ОСОБА_2, наздогнавши останнього в господарстві ОСОБА_6 по АДРЕСА_2
По дорозі, втікаючи від ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_2 знайшов палицю для самозахисту, яку забрав з собою. В господарстві ОСОБА_6, а саме на її городі, між ОСОБА_2, який захищався від нападу та ОСОБА_3, якому допомагав ОСОБА_4, розпочалася бійка, в ході якої ОСОБА_4 звалив ОСОБА_2 на землю і спільно з ОСОБА_3 почали руками та ногами бити останнього, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження в області голови і потилиці. Продовжуючи фізичне насильство відносно ОСОБА_2, ОСОБА_4 почав тримати його за ноги, а ОСОБА_3 сів на лежачого ОСОБА_7 і почав пальцями руки та якимось невстановленим предметом видавлювати йому очі. При цьому ОСОБА_3 кричав, що «видавить ОСОБА_2 очі і той втратить зір».
При цьому ОСОБА_4 підтримав умисел ОСОБА_3 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, оскільки продовжив утримувати потерпілого за ноги, таким чином позбавляючи його можливості боронитися від дій ОСОБА_3 Заподіяння даних тілесних ушкоджень ОСОБА_3, вчиняв способом, що має характер особливого мучення, так як його дії по видавленню очей завдавали ОСОБА_2, нестерпний біль. Від нестерпного болю ОСОБА_2 почав кричати, та кликати на допомогу. З будинку вибігла ОСОБА_6 і лише після цього ОСОБА_3, ОСОБА_4, втекли з місця скоєння злочину.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (матеріали справи відносно якого закриті в зв’язку зі смертю) ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: травматичного вивиху очного яблука, обширне (тотальне у люмбу з дефектом) поранення коньюктиви правого ока. Розтягнення зорового нерва, відрив нижнього прямого м’яза, частковий гемофтальм правого ока, субконьюктивний крововилив лівого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, так як потягли за собою стійку втрату працездатності більш ніж на 1/3 (35%).
Будучи допитаним у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3 свою провину не визнав. Суду пояснив, що з потерпілим ОСОБА_2 вони знайомі давно і між ними раніше вже був конфлікт, коли вони лаялись між собою. 27 квітня 2009 року у “поминальний понеділок” він на автомобілі поїхав до ОСОБА_4, щоб забрати його до себе пом’янути рідних. Вдома у ОСОБА_4 був ОСОБА_5, якого він теж запросив до себе. Втрьох вони приїхали до нього (ОСОБА_3.) додому, де ОСОБА_5 з ОСОБА_4 вживали алкоголь, а він (ОСОБА_3.) не пив, бо мав намір сідати за руль, щоб відвезти ОСОБА_5 з ОСОБА_4 додому, на що ті погодилися. Близько 21 год. 00 хв., доїхавши до 1-го пр. А. Лозівського в м. Ромни, у світлі фар він помітив групу людей, з якої “вискочив” один чоловік і кинувся під його автомобіль, але він встиг загальмувати і зупинився впритик до нього. Придивившись, у тому чоловікові він впізнав ОСОБА_2, який почав бити руками по капоту автомобіля. Він відкрив двері авто, щоб поговорити з ОСОБА_2, але той підбіг до нього і почав бити по обличчю. Пояснив, що він втратив свідомість, бо прийшов до тями, лежачи на дорозі позаду автомобіля. Після цього помітив, що із-за автомобіля вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а ОСОБА_2 побіг, втікаючи. Тому він вирішив наздогнати його і розібратися з ним. Він побачив як ОСОБА_2 переліз через паркан до господарства ОСОБА_6 Він (ОСОБА_3.) разом з ОСОБА_4 пішли до подвір’я ОСОБА_6, щоб розібратися з ОСОБА_2 У дворі горіло світло і він побачив ОСОБА_2, який в руках тримав прут метрів два довжиною та 2,5 дюйми товщиною. На його запитання «у чому справа», ОСОБА_2 відповів нецензурною лайкою і став відходити на огород, нанісши йому удар по ключиці. Потім він побачив, що ОСОБА_4 тримає монтировку з його автомобіля, він вихопив її та з метою самозахисту два чи три рази вдарив нею по спині ОСОБА_2 У цей час ОСОБА_4 за ноги звалив ОСОБА_2 і той впав. Після цього він почув крики сторонніх осіб, кинув монтировку і він з ОСОБА_4 пішли до автомобіля. До них підійшов ОСОБА_5 і втрьох вони поїхали додому. Підсудний вважає, що від його ударів в потерпілого ОСОБА_2 такі тілесні ушкодження не могли утворитися, око ОСОБА_2 він не видавлював
Незважаючи на невизнання своєї провини підсудним ОСОБА_3, його провина у вчиненні злочинів доведена наступними доказами:
- показами потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що 27 квітня 2009 року близько 21 год. 00 хв. він пішов до магазину, що по вул. Лозівській. Увечері того дня він був напідпитку. По дорозі до магазину він зустрів ОСОБА_8 з дружиною та донькою і разом ішли до магазину. Не доходячи до магазину “Аист” на них ледве не наїхав автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_3 Потім автомобіль зупинився, з нього вийшов ОСОБА_3 і почав висловлюватися на їх адресу нецензурною лайкою. Біля магазину вони з ОСОБА_8 розійшлися, останні пішли додому, а він зайшов до магазину, взяв 2 пляшки пива і також пішов в напрямку свого будинку. Не дійшовши до помешкання ОСОБА_6, на вулиці біля нього зупинився автомобіль і перегородив йому дорогу, з салону вискочив ОСОБА_3 з монтировкою в руках та почав бити його по різних частинах тіла, в тому числі й по голові. Потім він побачив, що з салону автомобіля виходить ОСОБА_4, а тому вирішив тікати звідти та забіг у двір до ОСОБА_6 ОСОБА_3 з ОСОБА_4 побігли за ним. Забігши за будинок, він (ОСОБА_2.) для самозахисту схопив якусь палицю, бо ОСОБА_3 в руках була монтировка. Коли до нього наблизилися ОСОБА_9 з ОСОБА_4, він відмахувався від них палкою, але в цей же момент отримав удар по голові. Від удару він впав, а ОСОБА_9 з ОСОБА_4 почали бити його монтировкою та ногами по тілу та по голові. Потім ОСОБА_4 ліг на його ноги, а ОСОБА_3 сів на нього і говорив, що “вийме йому очі” та пальцями однієї руки і якимось предметом став давити на очі. Від болю він (ОСОБА_2) почав кричати, пам’ятає, що з будинку вибігла ОСОБА_6, яка і викликала швидку допомогу. Внаслідок тілесних ушкоджень він (ОСОБА_2) втратив зір, одне око взагалі не бачить, іншим оком бачить погано. Стверджував, що саме ОСОБА_3 видавив йому око, оскільки останній сидів у нього на грудях, а ОСОБА_4 тримав його ноги, не даючи вирватись.
- показами ОСОБА_6, яка суду пояснила, що вона проживає АДРЕСА_2 27 квітня 2009 року був поминальним днем, вечором того дня близько 21-ї години вона дивилася фільм по телевізору. Потім почула гавкіт собак, вийшла на вулицю і на своєму огороді почули якісь крики та нецензурну лайку, глухі звуки ударів, ніби подушку вибивають. Вона крикнула «йдіть звідси, бо викличу міліцію». Після цього побачила чоловіків, які втікали. Вона підійшла до місця, де була бійка, побачила чоловіка, яким виявився ОСОБА_2, він лежав скручений «калачиком» весь у крові, прохав викликати швидку допомогу, казав, що йому «викололи очі». Присвітивши ліхтариком вона дійсно побачила, що в потерпілого “вилізло” одне око. Вона викликала швидку допомогу, яка і забрала потерпілого до лікарні.
- показами свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що 27.04.2009 року після 21 години він знаходився біля магазину «Аист» по вул. Дудіна в м. Ромни. Там до нього на автомобілі з вулиці А. Лозівського під’їхав раніше знайомий йому ОСОБА_3 Останній почав до нього образливо чіплятися, нецензурно висловлюватися, при цьому сказав, «Іди провідуй свого кума ОСОБА_2, він вже лежить в реанімації , бо нарвався мені під машину». Після цього він пішов додому. Через декілька днів дізнався, що ОСОБА_2 знаходиться в лікарні
- показами свідка ОСОБА_5, який суду пояснив, що 27 квітня 2009 року він зі своєю донькою та ОСОБА_4 були вдома. Близько 10-11 год. 00 хв. до них приїхав ОСОБА_3 і запросив до себе додому пом’янути рідних. Вдома у ОСОБА_9 вони вживали з ОСОБА_4 спиртне, а ОСОБА_3 не пив. Після цього останній повіз їх на автомобілі додому. Вже сіріло і на вул. А. Лозівського вона побачили групу людей чоловік 4-5, серед них був ОСОБА_2, який став махати руками і вискочив навпроти автомобіля та став бити кулаками по капоту автомобіля. ОСОБА_3 загальмував і став відкривати двері автомобіля і тут ОСОБА_2 наніс йому удар по обличчю. ОСОБА_3 впав біля автомобіля, з салону автомобіля вискочив ОСОБА_4, а ОСОБА_2 став тікати. ОСОБА_4 побіг за ОСОБА_2, а ОСОБА_3 піднявся, сів за кермо автомобіля і поїхав за ними. Він (ОСОБА_5.) залишався на місці, а потім пішов пішки слідом за ними. Коли він дійшов до двору ОСОБА_6, почув там крики і зрозумів, що там бійка. Він теж переліз через паркан і побачив, що ОСОБА_2 лежав на землі, ОСОБА_4 сидів у нього на ногах, а ОСОБА_3 розмахував перед потерпілим руками, сидячи на ньому. ОСОБА_2 стогнав, було чути нецензурні висловлювання ОСОБА_4 Бійку припинила ОСОБА_6, яка кричала, щоб всі вийшли з її двору. Після цього він з ОСОБА_4 сіли в автомобіль ОСОБА_3 і поїхали звідти.
- показами свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що працює лікарем швидкої медичної допомоги. Виклик, який був 27.04.2009 року до потерпілого ОСОБА_2 він запам’ятав. Коли приїхали на виклик, було вже темно і потерпілого виявили на огороді. При огляді потерпілого було виявлено пошкодження голови і він нічого не бачив, бо були значні пошкодження очей. Потерпілого поклали на носилки і відвезли в приймальне відділення Роменської ЦРЛ. Потерпілий говорив, що його побили, прізвищ він не називав, але стверджував, що знає хто це зробив.
- показами свідка ОСОБА_9 яка суду пояснила, що працює лікарем невропатологом Роменської ЦРЛ 27.04.2009 року її викликали на санпропускник оглянути потерпілого ОСОБА_2 Останній був у нетверезому стані, від нього відчувався запах алкоголю. У потерпілого було видавлене око, яке вийшло з ячейки орбіти. Також у потерпілого голова була вся розбита. На момент огляду потерпілий був при свідомості, контактний і вона разом з іншими лікарями прийняла рішення, що потерпілого слід транспортувати до м. Суми. Під час огляду потерпілий ОСОБА_2 говорив, що його бив ОСОБА_3 У медичній картці хворого ОСОБА_2 маються записи, здійснені нею (ОСОБА_9.) власноруч.
- показами свідка ОСОБА_12 яка суду пояснила, що працює лікарем-окулістом Роменської ЦРЛ. У квітні 2009 року вона була ургентним спеціалістом і була викликана черговим лікарем Роменської ЦРЛ з дому в приймальне відділення оглянути хворого. У приймальному відділенні також були лікарі ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Оглянувши пацієнта вона визначила, що стан його очей був дуже тяжкий, так як малося випадання правого очного яблука. Потерпілий говорив, що його побили, але прізвищ їй особисто не називав. Після лікування в Сумах ОСОБА_2 продовжував лікуватися в Роменській ЦРЛ, після чого йому було оформлено третю групу інвалідності.
- показами свідка ОСОБА_15, яка суду пояснила, що 27 квітня 2009 року вона зі своїми батьками, проводжаючи ОСОБА_16, йшли по вул. А. Лозівського в м. Ромни. Поблизу магазину вони побачили ОСОБА_2, який теж пішов з ними. Потім на великій швидкості на автомобілі їх наздогнав ОСОБА_3 і зупинився. В автомобілі був ще якийсь чоловік якого вона не знає. У їх присутності ОСОБА_3 нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_2 Після цього вона разом з батьками пішли звідти.
- оголошеними і дослідженими показами свідка ОСОБА_8, який на досудовому слідстві пояснив, що 27.04.2009 року близько 21 години він з своєю сім’єю йшов по вул. А. Лозівського додому, повертаючись з кладовища. Перед мостом їх наздогнав ОСОБА_2 з якими вони пройшли по вулиці метрів 30. Позаду них їхав автомобіль, тому всі вони всі зійшли на обочину. Автомобіль зупинився та засвітив їх світлом, з машини вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Він у ОСОБА_3 запитав, що трапилось, але йому ніхто нічого не пояснив. Тоді ОСОБА_3 сказав: “ Це ти ОСОБА_2” і висловився в його адресу нецензурною лайкою. Після цього ОСОБА_2 залишився з ОСОБА_16 та ОСОБА_4, а він з сім’єю пішов додому. (Т. № 1 а.с. 83)
- оголошеними і дослідженими аналогічними показами свідка ОСОБА_17, яка є дружиною ОСОБА_8 (Т. № 1 а.с. 82)
Крім того, провина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів також доведена наступними письмовими доказами:
- протоколом усної заяви ОСОБА_2 згідно якої останній просить притягнути до відповідальності саме ОСОБА_3, та ОСОБА_4 за те, що вони його побили. ( Т. № 1 а.с. 27).
- протоколом огляду місця події згідно якого було встановлено факт злочину, виявлено та вилучено знаряддя злочину монтировку (Т. № 1 а.с. 23-25)
- протоколами очних ставок в ході яких потерпілий ОСОБА_2 підтвердив свої покази і наполягав на них та викривав злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Т. № 1 а.с. 105-112)
- висновком судово-медичної експертизи, згідно якого ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: травматичного вивиху очного яблука, обширна (тотальне у люмбу з дефектом) поранення коньюктиви правого ока. Розтягнення зорового нерва, відрив нижнього прямого м’яза, частковий гемофтальм правого ока. Субконьюктивний крововилив лівого ока. Вказані тілесні ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, та як потягли за собою стійку втрату працездатності більш ніж на 1/3 (35%) (Т. № 1 а.с. 167-169)
- протоколом відтворення обстановки і обставин події згідно якого ОСОБА_5 детально вказав і відтворив обставини скоєння злочину, за участю понятих, показав яким чином ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заподіяли ОСОБА_2 тілесні ушкодження ( Т.№ 1 а.с.113-117)
- висновком додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли утворитись при обставинах, що продемонстрував ОСОБА_5 в ході відтворення обстановки і обставин події (Т. № 1 а.с. 182-183)
- висновком судово-імунологічної експертизи, згідно якої на футболці, брюках, вилучених у ОСОБА_2, на тампоні із змивом з місця події знайдено кров людини, походження цієї крові можливе як від потерпілого ОСОБА_2, та і від гр. ОСОБА_4 (Т. № 1 а.с.191-198).
Суд критично сприймає покази ОСОБА_3, який в судовому засіданні заявив, що він особисто ОСОБА_18 око не пошкоджував і лише двічі вдарив останнього монтировкою по спині. На переконання суду, такі покази ОСОБА_3 свідчать про його бажання уникнути відповідальності за скоєне.
В основу вироку суд покладає перш за все покази самого потерпілого. Останній хоч і перебував 27.04.2009 року в стані алкогольного сп’яніння, в той же час адекватно оцінював і сприймав ситуацію, в якій перебував і послідовно, неодноразово стверджував, що саме ОСОБА_3 заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження у вигляді пошкодження (видавлення) ока.
Так, в заяві про злочин (Т. № 1 а.с. 27), яку ОСОБА_2 особисто дав працівнику міліції незабаром після скоєння проти нього злочину (29.04.2009 року) потерпілий, будучи попередженим за ст. 383 КК України прямо заявив, що саме «ОСОБА_4 тримав його за ноги, а ОСОБА_3 чимось давив очі заявника, пошкодивши їх».
Також в первісному поясненні на ім’я начальника Роменського МВ УМВС (Т. № 1 а.с. 28-30) ОСОБА_2 стверджував, що «ОСОБА_4 тримав мене за ноги, сидячи на них, щоб я не вів спротиву, а ОСОБА_3, сидячи на грудях чимось давив мені в очі, при цьому говорив: «Ти взагалі бачити не будеш, я тобі їх повидавлюю».
Будучи допитаним, як потерпілий (Т. № 1 а.с. 62-63) потерпілий також зазначав, що «пам’ятаю, що потім ОСОБА_4 тримав мене за ноги, тобто сів на них і не давав мені повернутися і чинити опір. А ОСОБА_3 в цей час почав давити чимось очі. При цьому останній говорив: «Ти взагалі бачити не будеш, я тобі їх повидавлюю… »
Такі ж покази ОСОБА_2 давав і під час проведення очних ставок з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими.
Крім того, у медичній картці також записано лікарем ОСОБА_9, що «со слов больного был избит ОСОБА_9» (Т. № 2 а.с. 158).
Суд вважає, що підстав оговорювати ОСОБА_3 в цій частині у потерпілого не має. Та й сам підсудний ОСОБА_3 суду пояснював, що у ОСОБА_2 немає підстав говорити неправду в цій частині, тому він і вважає, що ОСОБА_2 просто помиляється, назвавши його ОСОБА_3, як особу, яка пошкодила око.
Об’єктивно послідовні покази потерпілого в тій частині, що саме ОСОБА_3 пошкодив йому око також підтверджуються і іншими матеріалами справи.
Зокрема, сам ОСОБА_3 в своєму первісному письмову поясненні (Т. № 1 а.с. 32) заявляв, що «окрім мене ОСОБА_2 більше ніхто не бив», аналогічно при допиті в якості підозрюваного (Т. № 1 а.с. 89).
Будучи допитаним в якості обвинуваченого (Т. № 1 а.с. 248) ОСОБА_3 також заявляв, що «… я став бити ОСОБА_2 у відмістку монтировкою по тілу…Окрім мене ОСОБА_2 більше ніхто не бив».
В той же час, як видно з висновків СМЕ ніяких тілесних ушкоджень на спині ОСОБА_2 не виявлено.
Суд звертає увагу, що згідно показів свідка ОСОБА_19, ОСОБА_3 розумів наслідки своїх злочинних дій, заявивши свідку про те, що «ОСОБА_2 вже лежить в реанімації, бо нарвався мені під машину».
Згідно висновку амбулаторної психолого-психіатричної експертизи від 24.12.2011 року (Т. № 3 а.с. 1-8) ОСОБА_3 під час конфлікту з ОСОБА_2 діяв у стані, коли міг усвідомлювати свої дії та керувати ними і йому притаманні такі риси, як агресивність, підвищена чутливість до зовнішніх подразників, тощо. Останній, скоюючи злочин не перебував в стані афекту.
Заперечуючи свою провину в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності за скоєне, заявив, що потерпілий зачепився оком за проволоку, коли перелазив через забор.
Однак, ця його версія механізму пошкодження ока у ОСОБА_2 судом відкидається така, як нікчемна, оскільки в судовому засіданні судово-медичні експерти ОСОБА_20 та ОСОБА_21 однозначно і компетентно заявили про неможливість пошкодження ока у ОСОБА_2 саме таким чином.
Підсудний також стверджував, що під час бійки з ОСОБА_2 на городі ОСОБА_6 потерпілий зламав йому ключицю, внаслідок чого він (ОСОБА_3.) розізлився і двічі вдарив ОСОБА_2 монтировкою по спині. Такі покази підсудного також є неправдивими і такими, що не відповідають дійсним обставинам, які мали місце. Так, згідно висновку СМЕ (Т. № 1 а.с. 175) у ОСОБА_3 виявлено перелом правої ключиці, однак, це пошкодження у підсудного виникло в більш ранні строки, тобто до 27.04.2009 року, про що суду також компетентно і обгрунтовано роз’яснив, допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_20
На переконання суду, ОСОБА_3 під час продовження конфлікту з ОСОБА_2 на городі ОСОБА_6 не перебував в стані необхідної оборони, так і в стані сильного душевного хвилювання.
Не визнаючи своєї провини у заподіянні пошкодження ока потерпілого, ОСОБА_3 в судовому засіданні почав стверджувати, що це могли зробити інші особи. Однак, і цю версію підсудного суд відкидає, як надуману і штучно створену для захисту самим ОСОБА_3
Так, в матеріалах кримінальної справи є постанова від 26.07.2009 року про закриття матеріалів слідства в кримінальній справі відносно ОСОБА_5 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (Т. № 1 а.с. 143), а також постанова від 26.07.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_22 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (Т. № 1 а.с. 142). Вказані постанови є чинними на момент розгляду.
Покази ОСОБА_23 на досудовому слідстві, що в його побитті також приймав участь і ОСОБА_22 є помилковими, оскільки сам потерпілий в судовому засіданні роз’яснив, що такі покази про участь ОСОБА_22 він дав, оскільки таку інформацію він почув від сусідів.
Що стосується самого ОСОБА_4, то останній при житті був кумом ОСОБА_3 (Т. № 1 а.с. 248). Вони раніше обидва були в 2003 році засуджені по одній з кримінальних справ (Т. № 1 а.с. 256) і перебували в дружніх стосунках, під час досудового слідства всіляко вигороджували один одного, з метою уникнути відповідальності за скоєне. Про це свідчить і заява ОСОБА_4 в суд незадовго до своєї смерті (Т. № 2 а.с. 293) про те, що він сам бив ОСОБА_24, а ОСОБА_3 потерпілого не бив. Однак, і в цій своїй передсмертній записці ОСОБА_4 зазначив, що він бив ОСОБА_2 лише по тілу, але ж навіть і не згадує про пошкоджене око потерпілого .
В той же час, під час досудового слідства ОСОБА_4 заявляв, що: «Я ОСОБА_2 повалив на землю, але не бачив, як вони (ОСОБА_9 і ОСОБА_2) билися» (Т. № 1 а.с. 37), «ОСОБА_2 не бив на городі ОСОБА_6, але вони обидва (ОСОБА_9 і ОСОБА_2)» залишилися на городі, «я вину визнаю частково, що ОСОБА_2 схопив за ноги і звалив на землю….»(Т. № 1 а.с. 95).
Аналіз цих показів ОСОБА_25 свідчить, що останній особисто ока потерпілому не видавлював, але своїми діями сприяв цьому ОСОБА_3, діючи з останнім узгоджено, групою осіб при заподіянні тяжкого тілесного ушкодження.
Органом досудового слідства також ОСОБА_3 інкриміновано таку кваліфікуючу ознаку як нанесення тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечне для життя в момент заподіяння.
На думку суду, цю кваліфікуючу ознаку слід виключити з обвинувачення, оскільки вказана обставина не знайшла свого підтвердження.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с 167-169 Т. № 1) тяжке тілесне ушкодження у ОСОБА_2 вважається таким, оскільки потягло за собою стійку втрату працездатності більше 1/3 (35%), але ж ніяк не за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння. Органом досудового слідства не здобуто і не надано інших доказів на підтвердження цієї обставини, а тому таку кваліфікуючу ознаку як нанесення тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечне для життя потерпілого в момент його заподіяння слід виключити з обвинувачення.
Суд, допитавши підсудного, потерпілих свідків, дослідивши і проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, і давши їм належну оцінку вважає, що провина ОСОБА_3 в скоєнні злочину доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України, оскільки ОСОБА_3 групою осіб, умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
Досудовим слідством ОСОБА_3 обвинувачувався також і за ч.2 ст. 296 КК України, тобто в скоєнні хуліганства, а саме в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчиненому в групі осіб.
Однак, суд ретельно дослідивши здобуті докази, дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_3 в цій частині не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.
Так, інцидент, що мав місце 27 квітня 2009 року на вул. Адмірала Лозівського в м. Ромни поблизу автомобіля, належного ОСОБА_3, виник на ґрунті неприязних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Згідно показів підсудного ОСОБА_3, ОСОБА_2 вдарив його в обличчя. Вказаний факт підтверджується висновком судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень на обличчі в області верхньої губи (Т. № 1 а.с. 176).
Суд бере до уваги і чинну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 (Т. № 1 а.с.144-145) з якої випливає, що склад злочину, передбаченого ст. 296 КК України в діях ОСОБА_2 не вбачається так як між ними і ОСОБА_3 малися недоброзичливі відносини.
З оголошених і досліджених в судовому засіданні показів подружжя ОСОБА_8 (Т. № 1 а.с. 82-83), а також показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 випливає, що ОСОБА_3 під час тієї сварки з ОСОБА_2 біля автомобіля безпосередньо ображав нецензурною лайкою саме останнього, на ґрунті виниклих неприязних стосунків.
Суд враховує і попередні стосунки між ОСОБА_3 і ОСОБА_2.(тобто до 27.04.2009 року). Кожен з них в судовому засіданні підтвердив, що між ними був раніше конфлікт на ґрунті неприязних стосунків і з цього приводу сам потерпілий навіть звертався до батька підсудного щодо неналежної поведінки ОСОБА_3
Стосовно дій на подвір’ї потерпілої ОСОБА_6 досудовим слідством також не здобуто доказів, які б підтверджували наявність хуліганських дій з боку ОСОБА_3 чи ОСОБА_4
Так, ОСОБА_6 суду пояснила, що вона прокинулась не від хуліганських дій сторонніх осіб, а від гавкоту собаки. Особисто її спокій ніхто не порушував, відносно неї ніяких хуліганських дій не відбулося, оскільки вона ще не відпочивала, а переглядала телепередачу. Такі ж покази ОСОБА_6 давала і на досудовому слідстві (Т. № 1 а.с. 75-77). Суд також враховує, що нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 на подвір’ї ОСОБА_6 відбувалися на ґрунті продовжуваних неприязних стосунків, що раніше виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в той вечір.
Крім цього, суд враховує, що в постанові про порушення кримінальної справи (Т. № 1 а.с. 2) належним чином не зазначена частина статті 296 КК України по якій була порушена вказана кримінальна справа.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а тому ОСОБА_3 необхідно за цією статтею виправдати.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості, вчиненого злочину, який є тяжким злочином, дані про особу винного, який є не судимим згідно ст. 89 КК України, але скоїв злочин вже під час розгляду цієї справи, та обставини, що пом’якшують та обтяжують призначення покарання.
Суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_2, який наполягав на суворому покаранні підсудного.
Обставинами, що пом’якшують призначення ОСОБА_3 покарання є позитивна характеристика за місцем проживання і роботи підсудного.
Обставин, що обтяжують призначення покарання ОСОБА_3, не вбачається.
На думку суду, необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_3 буде покарання лише у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України. При цьому суд призначає покарання за правилами ст.70 ч.1 КК України і ст. 70 ч.4 КК України.
При призначенні покарання згідно вимог ч.4 ст. 70 КК України суд застосовує принцип часткового складання покарань, оскільки ОСОБА_3 до постановлення вироку Роменського міськрайонного суду від 25.06.2010 року, яким його засуджено за ч.1 ст. 122 КК України, вчинив інший злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України, за який засуджується.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 необхідно змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду і строк покарання обчислювати з цієї дати.
Цивільний позов по справі.
Розв’язуючи цивільний позов, заявлений потерпілим суд виходить з вимог ст. 1166-1168 ЦК України
Потерпілий по справі ОСОБА_2 заявив цивільний позов у якому прохає стягнути з ОСОБА_3 заподіяну шкоду, а саме 3796,53 грн. матеріальної шкоди, яка полягає у витратах пов’язаних з лікуванням отриманих травм. Заподіяна моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях яких потерпілий зазнав у зв’язку з протиправною поведінкою підсудного, втратою зору на одне око, у приниженні честі та гідності. До цього часу він не може відновити душевну рівновагу, переживає через втрату зору і встановлення у зв’язку з цим інвалідності. Суму моральної шкоди позивач оцінює в 40000 грн. Крім того прохає стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_3 250 грн. за послуги з надання юридичної допомоги.
ОСОБА_3 цивільний позов не визнав.
Що стосується матеріальної шкоди, суд дійшов висновку, що на відшкодування матеріальної шкоди слід стягнути 3795 грн. 53 коп. витрат понесених на лікування, а також 250 грн. витрат на правову допомогу, оскільки ці вимоги підтверджені матеріалами справи і зібраними документами.
Дослідивши докази, які підтверджують заподіяння моральної шкоди потерпілому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і, враховуючи моральні страждання потерпілого, а також інші негативні для цього наслідки суд вважає за необхідне стягнути з підсудного 15000 грн.
При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Речові докази по справі: пляшку з-під пива, що зберігаються в камері речових доказів Роменського МРВ (Т. № 1 а.с. 140) слід знищити, а дактилокарти ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, слід зберігати при справі; пакет з речовиною бурого кольору монтировку, зразки крові ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, що зберігаються в камері речових доказів Роменського МРВ слід знищити, а футболку та брюки повернути потерпілому ОСОБА_2 (Т.№ 1 а.с.141).
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Згідно ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та за вироком Роменського міськрайонного суду від 25.06.2010 року остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
ОСОБА_3 виправдати за ч.2 ст. 296 КК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду і строк покарання обчислювати з цієї дати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3796 (три тисячі сімсот дев’яносто шість) грн. 53 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 15000 (п’ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 250 (двісті п’ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Речові докази по справі: пляшку з-під пива, пакет з речовиною бурого кольору, монтировку, зразки крові ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 що зберігаються в камері речових доказів Роменського МРВ - знищити, дактилокарти ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - зберігати при справі, футболку та брюки, що зберігаються в камері речових доказів Роменського МРВ - повернути потерпілому ОСОБА_2
На вирок суду може бути подана апеляція протягом 15 діб з часу його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайсуд Сумської області, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з часу отримання ним копії вироку.
СУДДЯ: підпис …
КОПІЯ ВІРНА:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ
О. Д. Ганзя
