Окрема думка судді К. М. Пількова
до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/15551/20
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07.02.2024 зупинила провадження у справі № 910/15551/20 за заявами Компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 991/4430/23 (провадження № 1-кс/991/7279/23).
Велика Палата послалась на об`єктивну неможливість розгляду заяв Компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» у справі № 910/15551/20 до вирішення справи у кримінальному провадженні № 52023000000000202за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 368, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368, частиною четвертою статті 368, частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України, зокрема щодо можливого одержання неправомірної вигоди учасниками організованої групи за прийняття судового рішення в судовій справі № 910/15551/20, що перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
З висновками Великої Палати не погоджуюсь і нижче викладаю мотиви незгоди.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Велика Палата не обґрунтувала, чому до набрання законної сили судовим рішенням у названому кримінальному провадженні неможливо здійснити розгляд заяви про розподіл судових витрат відповідно до чинної постанови Великої Палати, яка набрала законної сили і не скасована, тобто є чинним і обов`язковим судовий рішенням.
На мою думку, те, що Велика Палата не обґрунтувала об`єктивну неможливість (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК) розгляду заяви про розподіл судових витрат до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, суперечить багаторічній послідовній практиці Верховного Суду застосування цієї норми ГПК, яка вилилась у скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про зупинення провадження, де Верховний Суд вказував на відсутність належного обґрунтування судами об`єктивної неможливості вирішення справ:
«Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи»
(постанова від 07.08.2018, справа № 906/763/15,
схожі висновки у численних постановах, зокрема
від 01.06.2018, справа № 922/699/17;
від 19.06.2018, справа № 910/13545/17;
від 08.10.2018, справа № 910/18618/17;
від 10.10.2018, справа № 908/2293/17;
від 19.11.2018, справа № 914/70/18;
від 18.02.2019, справа № 923/271/18;
від 19.02.2019, справа № 910/6426/16;
від 05.03.2019, справа № 910/5425/18).
Така непослідовність Верховного Суду може також шкодити авторитету суду касаційної інстанції в очах суддів інших судів.
Те єдине, чим Велика Палата обґрунтувала об`єктивну неможливість вирішення поставленого перед нею питання, - посилання на те, що «[з]а наявності факту пред`явлення судді підозри у вчиненні злочину, безпосередньо пов`язаного з вирішенням справи № 910/15551/20, розгляд заяв, які стосуються доповнення постанови від 19.04.2023 у цій справі, до вирішення питання в установленому законом порядку про винуватість судді не буде відповідати критеріям безсторонності суду та справедливого судового процесу» - на мою думку, більше подібне на натяк, що до завершення кримінального провадження, судове рішення у цій господарській справі знаходиться під сумнівом. Це суперечить принципу res judicata, та може негативно вплинути загалом на авторитет судового рішення, яке набрало законної сили.
Окремо варто відзначити, що практика зупинення провадження з посиланням на об`єктивну неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, без обґрунтування такої об`єктивної неможливості, на мою думку, може створити загрозу для незалежності суду. Якщо суд, як у цій справі, не може до розгляду кримінального провадження покладатись на рішення суду, яке набрало законної сили, це фактично нівелює законну силу судового рішення і закладає небезпеку вручання у відправлення правосуддя і виконання судових рішень шляхом ініціювання кримінальних проваджень.
З огляду на викладене вище, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду не мала відстав для зупинення провадження у справі.
Суддя Костянтин ПІЛЬКОВ
