Єдиний державний реєстр судових рішень
20.11.2025
Справа № 331/3598/23
Провадження № 1-кп/331/166/2025
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» листопада 2025 року колегія суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
Суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
за участі: прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023101110000416 від 17.05.2023 року відносно ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтоване наявністю беззаперечних ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, при обранні йому іншого запобіжного заходу може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Тому прокурор вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та не забезпечать цілей кримінального провадження.
Захисник адвокат ОСОБА_7 подав до суду письмове клопотання про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які з часом зменшились, в умовах тримання під вартою стан здоров`я обвинуваченого погіршився, вважає, що наявна можливість визначення розміру застави, також вважає, що з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не був засудженим, має стійкі соціальні зв`язки, одружений і має малолітню дитину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 вказане клопотання підтримав.
Адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав клопотання адвоката ОСОБА_7 . Разом з тим зазначив, що на його переконання, при проведенні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні були порушені вимоги ст. ст. 214, 217 КПК України, а висунуте ОСОБА_6 обвинувачення не підтверджується належними та допустимим доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників, в задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Заслухавши клопотання прокурора та захисника, з`ясувавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Ухвалою колегії суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 26.09.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якої закінчується 24.11.2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Так, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні.
Аналізуючи обставиниінкримінованого обвинуваченомукримінального правопорушення,колегія суддівприймає доуваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливотяжкого злочинув умовахвоєнного стану,за якийзаконом передбаченопокарання увигляді довічногопозбавлення волі,що даєколегії суддівпідстави вважати,що залишаючисьна волі,усвідомлюючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину таневідворотність покаранняза йоговчинення вразі доведеннявини,обвинувачений можепереховуватись відсуду зметою уникненняможливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що наразі частина території Запорізької області тимчасово не контролюється українською владою, що може спонукати обвинуваченого до переховування саме на цій території.
Колегія суддів вважає, що ризик перешкоджання іншим чином є досить актуальним, оскільки як слідує з клопотання прокурора, наразі всі співучасники даного кримінального провадженні не встановлені, в тому числі особи з числа представників країни агресора, досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, а отже, будучі на волі, використовуючи відповідні зв`язки із представниками країни агресора, обвинувачений може повідомити таких осіб про обставини, які стали йому відомі у зв`язку із ознайомленням з матеріалами кримінального провадження.
Також, в судовому засіданні прокурором доведений ризик можливого продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_6 може і надалі сприяти представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу.
Поряд з цим, посилання щодо незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є малоймовірними та необґрунтованими, оскільки заявлений стороною обвинувачення свідок дружина обвинуваченого, відмовилась від дачі показань, скориставшись положеннями ст. 63 Конституції України, інших свідків стороною обвинувачення не заявлено.
За наявності існування трьох очевидних ризиків, колегія суддів вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.
Встановлені судом ризики не зникли та на теперішній час не зменшились, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія РФ, а згідно з обвинувальним актом, інкримінований ОСОБА_6 особливо тяжкий злочин вчинений на користь держави-агресора. Всі докази у кримінальному провадженні ще не досліджені, зокрема не в повному обсязі досліджені докази сторони захисту, не допитано свідків сторони захисту та не було допитано обвинуваченого.
Доводи захисника щодо погіршення стану здоров`я обвинуваченого, враховуючи наявні матеріали провадження, на переконання колегії суддів, не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів сторони захисту стосовно тривалого перебування обвинуваченого під вартою, колегія суддів звертає увагу на те, що наявними матеріалами провадження в достатній мірі доведено обставини, які виправдовують подальше утримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання зазначених вище ризиків. При цьому, сама по собі тривалість тримання особи під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Поряд з тим, оцінити посилання сторони захисту про недоведеність вини обвинуваченого на даній стадії судового розгляду суд не має можливості, оскільки оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення, проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Посилання захисника на наявність стійких соціальних зв`язків, родини, місця постійного проживання, хоч і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ця обставина в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Тому взадоволенні клопотаннясторони захиступро змінуобвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходуз триманняпід вартоюна цілодобовийдомашній арешт,слідвідмовити з наведених вище підстав.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і запобіганню спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати злочинну діяльність, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України (зі змінами № 2198-IX від 14.04.2022) під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого колегією суддів не визначається.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України строком на 60 (шістдесят) діб по 18січня 2026року включно в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
