Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 08.06.2026 Справа № 331/3598/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/3598/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/684/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 липня 2026 року включно, -
В С Т А Н О В И Л А:
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 липня 2026 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким не зможуть більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням засобу електронного контролю та покладенням відповідних обов`язків, або визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків.
В обґрунтування скарги вказує, що в обґрунтування існування ризику переховування суд посилається виключно на тяжкість інкримінованого злочину та суворість можливого покарання. Разом з тим судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про спроби обвинуваченого переховуватися, змінювати місце проживання, уникати явки до органів досудового розслідування чи суду, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Вважає, що оскаржувана ухвала не містить жодного посилання на конкретні дії обвинуваченого, які б свідчили про його намір впливати на інших осіб, знищувати чи приховувати докази або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Зазначає, що суд не перевірив можливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Наголошує на тому, що обвинувачений ОСОБА_7 з березня 2023 року перебуває під вартою, раніше не судимий, має виключно позитивну характеристику з місця роботи, має почесне звання, одружений, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки.
Вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що у подальшому дане кримінальне провадження підлягає судовому розгляду спочатку через звільнення судді-доповідача, яка Указом Президента України призначена на посаду судді Запорізького апеляційного суду. Крім того, зазначив, що ОСОБА_7 має позитивні характеристики, почесне звання та постійне місце проживання, а наявність міцних соціальних зв`язків спростовує твердження прокурора про продовження ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, у даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так і неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Так, ураховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Більш того, ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлюється не лише суворістю санкції ч. 2 ст. 111 КК України, а й характером інкримінованого діяння, його спрямованості проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану та даних про особу обвинуваченого. За таких умов тяжкість можливого покарання не є єдиним аргументом, однак залишається істотним елементом оцінки ризику переховування.
Також, не зменшився і ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та є досить високим, оскільки як слідує із клопотання прокурора, на даний час не встановлені усі співучасники даного кримінального провадження, в тому числі особи з числа представників країни агресора, досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, у зв`язку із чим, будучі на свободі, обвинувачений ОСОБА_7 може повідомити таких осіб про обставини, які стали йому відомі під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та під час судового розгляду.
На продовження ризику вчинення іншого кримінального правопорушення свідчать встановлені стороною обвинувачення обставини, зокрема, ОСОБА_7 інкримінується злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, який включає в себе декілька епізодів злочину, направлених на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, у зв`язку із чим, існує висока вірогідність продовження обвинуваченим вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень.
Також, в контексті продовження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів враховує і специфіку інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та спосіб його вчинення. Зокрема, із встановлених стороною обвинувачення фактичних обставин випливає, що злочин скоєний за допомогою месенджерів та всесвітньої мережі Інтернет, у зв`язку із чим, інший, більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не виключає можливість користування ОСОБА_7 електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів для продовження злочинної діяльності.
Таким чином, ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, є досить актуальними та вказують про недостатність застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Твердження сторони захисту про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим та обставини провадження беззаперечно вказує на їх існування.
Крім того, доводи захисника про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та позитивних характеристик, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці обставини не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим подальше тримання обвинуваченого під вартою та погоджується з твердженням суду про те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , тому приходить до висновку, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою останнього відповідає вимогам ст. 199 КПК України.
Перевіряючи вимоги апеляційної скарги в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, колегія суддів враховує, що відповідно до положень, передбачених у ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
З приводу доводів про перебування ОСОБА_7 під вартою з березня 2023 року, то слід зазначити, що надмірна тривалість тримання обвинуваченого під вартою, пов`язана з тяжкістю пред`явленого обвинувачення з сукупністю з іншими ризиками, встановленими судом першої інстанції.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права обвинуваченого на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Окрім того, як встановлено апеляційним судом, у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_9 , 18 листопада 2025 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, в частині заміни головуючого судді, що безумовно впливає на судовий розгляд даного кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2026 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 липня 2026 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
