Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 16.09.2026 Справа № 331/3598/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/3598/23 Головуючий у 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/922/26 Доповідач у 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
обвинуваченого (по відеоконференції): ОСОБА_6
захисника обвинуваченого,
адвоката (по відеоконференції) ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши 16 вересня 2026 року у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2026 року в кримінальному провадженні № 22023101110000416 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 111 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження № 22023101110000416 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів (до 25 жовтня 2026 року включно).
Згідно з оскаржуваною ухвалою суду, прокурором у судовому засіданні подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а жоден інший, більш м`який, запобіжний захід не в змозі запобігти цим ризикам.
В судовому засіданні в суді першої інстанції захисник обвинуваченого та сам обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, докази, надані стороною обвинувачення не доводять висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, тому вважали за можливе змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні в суді першої інстанції звернувся до суду письмовим клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, вважає, що наявна можливість визначення застави як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу. Також зазначає, що з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не був засудженим, має стійкі соціальні зв`язки, одружений і має малолітню дитину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, ОСОБА_6 можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд першої інстанції, вислухавши учасників кримінального провадження, констатував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти цим ризикам. Продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів (по 25 жовтня 2026 року включно). На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначав заставу як альтернативу триманню під вартою.
На вказану ухвалу захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі захисник просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням засобу електронного контролю та покладенням відповідних обов`язків, або обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистої поруки його батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за поданими ними клопотаннями, або визначити заставу в такому розмірі, який здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків.
Захисник зазначає, що копія ухвали суду першої інстанції від 27 серпня 2026 року надіслана лише 31 серпня 2026 року. Крім того, у цей період відбулось значне збільшення кількості повітряних тривог у м. Києві та Київській області, де знаходиться робоче місце адвоката, в зв`язку із чим було пропущено строк на апеляційне оскарження з поважних причин.
Захисник ОСОБА_7 зазначає, що мотивуючи вказане рішення, суд вказав що вважає доведеними ризик втечі, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик можливого продовження злочинної діяльності. Суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування від суду, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник вважає, що колегія суддів дійшла висновку про його існування виключно з огляду на тяжкість інкримінованого злочину та суворість можливого покарання. Разом із тим сама по собі тяжкість обвинувачення не може автоматично свідчити про намір особи ухилятися від правосуддя.
Захисник наголошує на тому, що суд не встановив жодного факту, який би свідчив про спроби обвинуваченого переховуватися, змінювати місце проживання, уникати явки до органів досудового розслідування чи суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Колегія суддів першої інстанції сама підтвердила в ухвалі факт наявності в обвинуваченого соціальних зв`язків, а також зауважила про його вік, стан здоров`я та інші особисті обставини, однак у мотивувальній частині ухвали не вказала, чому саме ці фактори не зменшують відповідний ризик. Посилання на те, що частина території Запорізької області тимчасово не контролюється українською владою, а тому обвинувачений може переховуватися на окупованій території, також має характер припущення, оскільки жодних доказів того, що ОСОБА_6 має намір або реальну можливість переховуватись саме на цій території, прокурором надано не було.
Захисник вважає також необґрунтованим висновок суду щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Суд першої інстанції зазначив, що не всі співучасники кримінального провадження встановлені, а тому обвинувачений, перебуваючи на волі, може повідомити іншим особам про обставини, які стали йому відомі після ознайомлення з матеріалами справи. Однак ухвала суду першої інстанції не містить жодного посилання на конкретні дії обвинуваченого, які б свідчили про його намір впливати на інших осіб, знищувати чи приховувати докази або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Сам по собі факт того, що досудове розслідування щодо інших осіб триває, не може автоматично свідчити про наявність ризику незаконної поведінки з боку обвинуваченого. Крім того, суд не перевірив можливість запобігання зазначеному ризику шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів (зокрема цілодобового домашнього арешту), або покладення на ОСОБА_6 таких процесуальних обов`язків, як заборона спілкування з певними особами чи використання електронного засобу контролю. Відсутність такого аналізу свідчить про недотримання вимог статті 183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден інший, більш м`який, запобіжний захід не здатний запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Крім того, захисник зазначає, що необґрунтованим є висновок суду про ризик продовження обвинуваченим ОСОБА_6 злочинної діяльності. Суд першої інстанції фактично погодився із доводами прокурора про те, що обвинувачений «може і надалі сприяти представникам іноземної держави», однак жодних конкретних фактів чи доказів на підтвердження існування такого ризику в ухвалі не наведено.
Також захисник вказує, що ОСОБА_6 з березня 2023 року, тобто вже більше трьох років, перебуває під вартою. Обвинувачений раніше не судимий, має виключно позитивну характеристику з місця роботи заводу «Мотор Січ», має почесне звання «Кращий молодий спеціаліст», одружений, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки. ОСОБА_6 завжди був соціально активним, проводив громадську діяльність, зокрема, брав участь в організації і проведенні міських заходів, таких як «Фестиваль сім`ї» Департаменту спорту, сім`ї та молоді Запорізької міської ради. Зазначене підтверджується відповідними документами та нагородами, які надавалися суду першої інстанції як підтвердження додаткових позитивних обставин за статтею 178 КПК України. Проте, суд взагалі не надав їм оцінку.
Захисник наголошує на тому, що громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виступили поручителями обвинуваченого та надали згоду на обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , у квартирі, що належить їм на праві спільної сумісної власності, про що надали відповідні заяви та клопотання.
Також захисник вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого.
Враховуючи викладене, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 вважає, що ухвала колегії суддів Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2026 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Просить апеляційний суд постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням засобу електронного контролю та покладенням відповідних обов`язків, або обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистої поруки його батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за поданими ними клопотаннями, або визначити ОСОБА_6 заставу в такому розмірі, який здатний забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.
Перевіривши матеріали провадження та доводи захисника ОСОБА_7 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення зазначеного строку.
Відповідно до п. 11 ч .2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Враховуючи те, що повний текст оскаржуваної ухвали захисник отримав 31.08.2026 року, після чого діяв без невиправданих затримок, колегія суддів вважає, що причина пропуску строку для подачі апеляційної скарги є поважною, а тому такий строк підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника, адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти апеляційної скарги та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Для досягнення дієвості кримінального провадження, статтею 131 КПК України визначено заходи його забезпечення. До таких заходів відносяться й запобіжні заходи п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, визначених частиною першою цієї статті. Крім того, суд при вирішенні питання щодо запобіжного заходу має враховувати обставини, визначені у статті 178 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а саме:
1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Пунктом першим частини третьої ст. 199 КПК України визначено, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою у судовому провадженні, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
З наявних матеріалів убачається, що судом першої інстанції при вирішенні питання продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надано належну оцінку доводам, викладеним у клопотанні прокурора; перевірені підстави для продовження запобіжного заходу, зазначені у клопотанні прокурора та констатовано наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У судовому засіданні судом заслухана думка обвинуваченого ОСОБА_6 та доводи його захисника, адвоката ОСОБА_7 .
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 111 КК України, тобто особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і зазначених у клопотанні прокурора, та їх існування на момент розгляду клопотання.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду належним чином підтверджується тяжкістю покарання, встановленого законом за вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України яке може бути застосовано до нього в разі доведення вини у пред`явленому обвинуваченні, що було констатовано судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Вказана обставина в поєднанні з обставинами, які характеризують обвинуваченого, та тим, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, може додатково свідчити про наявність у нього стимулу для того, щоб покинути контрольовану українським урядом територію та, з огляду на характер висунутого йому обвинувачення, переховуватись на неконтрольованій території, що є ризиком, встановленим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказаний ризик належним чином був оцінений судом першої інстанції, а апеляційний суд повністю погоджується з такою оцінкою.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявність якого констатовано судом першої інстанції, достатньо підтверджується тими обставинами, які викладені в оскаржуваній ухвалі та яким судом першої інстанції надано належну оцінку (не встановлення на час розгляду клопотання всіх можливих співучасників у кримінальному провадженні, в тому числі й числа громадян країни-агресора, з якими ОСОБА_6 може встановити зв`язок задля повідомлення їх про обставини, які стали відомі обвинуваченому при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження відносно нього).
З цією оцінкою суду першої інстанції повністю погоджується апеляційний суд.
Також судом першої інстанції надано належну оцінку доводам клопотання прокурора щодо наявності у цьому кримінальному провадженні ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину проти основ національної безпеки України за допомогою месенджера «Telegram», доступ до якого обвинувачений може мати з будь-якого місця з можливістю продовжити злочинну діяльність, що в умовах триваючої військової агресії РФ проти України нівелює ту обставину, що обвинувачений раніше не судимий.
З оцінкою цього ризику, яка була надана судом першої інстанції, повністю погоджується й апеляційний суд.
В цьому зв`язку та з огляду на доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження існування ризиків об`єктивними обставинами, колегія зазначає, що в Кримінальному процесуальному кодексі України відсутнє нормативне визначення такого поняття, як «ризик», але семантично воно може тлумачитись як подія, що має імовірнісний характер. Імовірність настання пов`язаної з ризиком події не обов`язково визначається конкретними діями особи, спрямованими на досягнення результатів, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а може обумовлюватись іншими факторами (об`єктивними обставинами кримінального провадження, рисами характеру або поведінкою особи, наявністю у неї певних можливостей тощо), які встановлюються судом та на підставі яких суд робить висновок про наявність або відсутність того чи іншого ризику.
З вищевикладених міркувань колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги в цій частині.
Також колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-4421 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який входить до наведеного переліку, застосування до нього будь-якого іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою (в разі наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України) є можливим лише в тому разі, якщо при розгляді відповідного клопотання суд дійде висновку про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Не визначення судом першої інстанції альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави повністю охоплюється судовою дискрецією та, в даному випадку, повністю відповідає нормі ч. 4 ст. 183 КПК України.
Посилання захисника, адвоката ОСОБА_7 , висловлене ним в судових дебатах в апеляційному суді, на порушення судом першої інстанції процесуального порядку розгляду клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу (клопотання було розглянуто до вирішення судом питання щодо продовження розгляду кримінального провадження або розгляду його спочатку після заміни головуючої судді) не відповідають вимогам КПК, яким не встановлено такої черговості. Більше того клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу має бути невідкладно розглянуто після його подання з огляду на положення ст. 186 КПК України.
Також не може погодитись апеляційний суд з доводами захисника, що були висловлені ним у судових дебатах в апеляційному суді, про порушення процесуального порядку розгляду клопотання обвинуваченого про розгляд кримінального провадження відносно нього судом присяжних, оскільки суд першої інстанції правильно застосував приписи ч. 10 ст. 615 КПК України, яка передбачає розгляд судом першої інстанції кримінальних проваджень щодо злочинів, за які передбачено довічне позбавлення волі, під час дії воєнного стану колегією з трьох суддів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, при її апеляційному перегляді не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2026 року залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
____________ ____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
