Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/3598/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1138/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2023 року, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 вересня 2023 року включно, -
В С Т А Н О В И Л А:
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2023 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 вересня 2023 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли та не зменшились, оскільки на даний час всі докази кримінального провадження судом не досліджені, обвинувачений та свідки не допитувалися.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити його на більш м`який або визначити розмір застави.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що при оцінці ризику переховування суд не може спиратися на тяжкість обвинувачення та розмір санкції відповідної статті у разі визнання ОСОБА_7 винуватим, такий підхід суперечить практиці Європейського суду з прав людини та презумпції невинуватості.
Зауважує, що немає жодного конкретного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_7 буде переховуватися від слідства та суду, тим паче намагатися виїхати до російської федерації, адже, він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи та родину в м. Запоріжжя, а також, наразі чоловікам призовного віку виїзд за межі України заборонений.
Звертає увагу на те, що під час затримання ОСОБА_7 в нього вже були вилучені всі речі, які мають значення для слідства, а свідки були допитані в ході досудового розслідування, отже жодним чином обвинувачений на них вплинути не може і сторона обвинувачення не надала жодних конкретних доказів наміру вчиняти такі дії.
Крім того вказує, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд не аналізував належним чином підстави для зміни запобіжного заходу, а застосував принцип «автоматичної законності», порівняно з попереднім клопотанням про продовження строку тримання під вартою сторона обвинувачення не навела жодних нових підстав, які б могли виправдати подальше тримання під вартою.
Зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам, передбаченим ст. 178 КПК України, зокрема тому, що ОСОБА_7 є не судимим, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має сім`ю, зокрема, дитину, ОСОБА_9 , 2012 року народження, а також не врахував суд і надані документи, які характеризують ОСОБА_7 , його медичні документи.
Звертає увагу на те, що громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виступили поручителями ОСОБА_7 та надали згоду на обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, у квартирі, що належить їм на праві спільної сумісної власності, про що надали відповідні заяви та клопотання.
Вказує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ненасильницького злочину, не несе безпеку суспільству, а тому застосування до нього такого більш м`якого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, здатен цілком забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, враховуючи позитивну практику застосування такого запобіжного заходу, та особу обвинуваченого.
Зауважує, що ч. 6 ст. 176 КПК України не встановлює для суду такий автоматичний обов`язок не визначати розмір застави.
14 серпня 2023 року до Запорізького апеляційного суду від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити його на нічний домашній арешт (із забороною залишати житло з 23 год. до 5 год.).
В обґрунтування своєї скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував відсутність в матеріалах справи додатків до клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, як і будь-яких інших доказів, поданих стороною обвинувачення на підтвердження наявності ризиків чи обґрунтованого обвинувачення, а також переліку свідків, яких прокурор бажав би допитати під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу.
Зазначає, що суд не врахував і не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо неконституційності ч. 6 ст. 176 КПК України.
Також вказує, що суд не розглянув заяву про відвід колегії суддів, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вказав, що колегією судді не розглянуто його заяву про відвід.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, рішення суду першої інстанції вважала законним, обґрунтованим та просила залишити його без змін. Крім того вказала, що вже після закінчення судового засідання, в якому було вирішено питання про продовження запобіжного заходу, стало відомо, що захисником обвинуваченого було подано заяву про відвід.
Також колегією суду було заслухано заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про передачу обвинуваченого ОСОБА_7 їм на поруки.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та її доповненнях і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга із доповненнями задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив та належним чином оцінив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не зменшились і вказав про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії умисних особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, а також суворість покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацію майна, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, ризик переховування від суду не зменшився та продовжує існувати.
При цьому, як випливає із клопотання прокурора, ОСОБА_7 вступив у злочинну змову зі співробітником фсб рф, що свідчить про наявність в нього певних зв`язків із представниками іноземної держави - країною агресором, що може спонукати його скористатися відповідними зв`язками для переховування, в тому числі за межами України або на тимчасово окупованій території.
Продовження існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується обізнаністю обвинуваченого з інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, про обставини, які є предметом доказування у ньому, про наявність чи відсутність певних доказів, які йому стали відомі, і враховуючи той факт, що як випливає із клопотання прокурора, на даний час не встановлені всі співучасники даного кримінального провадження, ОСОБА_7 може повідомити таким особам відомі йому обставини даного провадження, тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вказане може унеможливити їх притягнення до кримінальної відповідальності.
З приводу ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або його продовження слід зазначити, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке містить в собі декілька епізодів в певний проміжок часу, що свідчить про те, що в разі його звільнення з-під варти, маючі зв`язки з представниками країни агресора, він зможе продовжити вчиняти дії направлені на протиправну діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України.
Відтак, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та на даний час не зменшились.
На переконання колегії суддів, встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Доводи про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи, є не судимим та має сім`ю, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які б могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи про те, що судом першої інстанції під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 не було розглянуто заяву про відвід колегії суддів є безпідставними, про що свідчить інформація, витребувала з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Так, із наданої на запит апеляційного суду інформації вбачається, що заява захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про відвід колегії суддів відповідно до штампу вхідної кореспонденції надійшла на електронну пошту Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вже після закінчення судового засідання, зокрема, 28 липня 2023 року об 11 год. 58 хв.
Крім того, надходження вказаного клопотання вже після закінчення судового засідання, в якому вирішувалось питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтверджується і журналом судового засідання від 28 липня 2023 року, з якого випливає, що судове засідання закінчено о 11 год. 38 хв. (а.с. 17-18).
Отже, колегія суддів, не вбачає підстав, які б свідчили про порушення вимог КПК України колегією суддів у суді першої інстанції під час розгляду клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .
Щодо вимог сторони захисту про застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в тому числі і особистої поруки, то слід вказати на таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, які надалі продовжують існувати, колегія суддів вважає, що вищевказана норма є обов`язковою та без альтернативною для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Відтак, задоволення вимог апелянта щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м`який, будуть суперечити положенням ч. 6 ст. 176 КПК України.
Щодо доводів про те, що ч. 6 ст. 176 КПК України не встановлено для суду обов`язку не визначати розмір застави, то слід зазначити, що норми ч. 4 ст. 183 КПК України передбачають право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні в тому числі щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК України, чим враховуючи обставини справи і скористався суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2023 року, якою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 вересня 2023 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 331/3598/23
