Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 27.05.2026 Справа № 331/3598/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №331/3598/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/642/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2026 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 червня 2026 року включно, -
В С Т А Н О В И Л А:
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2026 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 червня 2026 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким не зможуть більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням засобу електронного контролю та покладенням відповідних обов`язків, або визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків.
В обґрунтування скарги вказує, що суд фактично обґрунтовує своє рішення лише суворістю покарання, яке передбачене, у разі визнання ОСОБА_6 винуватим, при цьому, судовий розгляд триває, а матеріали кримінального провадження не містять неспростовних доказів винуватості ОСОБА_6 .
Вважає, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК України є дискреційним повноваженням суду.
Також зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 з березня 2023 року, тобто вже більше трьох років перебуває під вартою, раніше не судимий, має виключно позитивну характеристику з місця роботи, має почесне звання «Кращий молодий спеціаліст», одружений, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, проводив громадську діяльність, обвинувачений не має жодних підстав, за якими він може перетнути кордон, готовий здати паспорт для виїзду за кордон.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що ОСОБА_6 тримається під вартою понад 3 роки. Зазначив, що обвинувачений може продовжити працювати на ПрАТ «Мотор Січ».
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явився, з клопотанням про особисту участь у судовому засідання не звертався.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, у даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так і неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Так, ураховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
На переконання колегії суддів, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.
Не зменшився і ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та є досить високим, оскільки як слідує із клопотання прокурора, на даний час не встановлені усі співучасники даного кримінального провадження, в тому числі особи з числа представників країни агресора, досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, у зв`язку із чим, будучі на свободі, обвинувачений ОСОБА_6 може повідомити таких осіб про обставини, які стали йому відомі під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та під час судового розгляду.
На продовження ризику вчинення іншого кримінального правопорушення свідчать встановлені стороною обвинувачення обставини, зокрема, ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який включає в себе декілька епізодів, направлених на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, у зв`язку із чим, існує висока вірогідність продовження обвинуваченим вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень.
При цьому, колегія суддів враховує і спосіб вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема, за допомогою месенджерів та всесвітньої мережі «Інтернет», у зв`язку із чим, перебуваючи на свободі, обвинувачений може продовжити злочинну діяльність і будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не виключає можливість користування ОСОБА_6 електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів.
Таким чином, ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, є актуальними та вказують про недостатність застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Крім того, перевіряючи вимоги апеляційної скарги в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, колегія суддів враховує положення, передбачені у ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Посилання в апеляційній скарзі на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 постійного місця проживання, позитивних характеристик, відсутність судимостей та наявність стійких соціальних зв`язків, на даному етапі не нівелюють ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшились до теперішнього часу.
З приводу доводів апелянта щодо строку тримання обвинуваченого під вартою, то на переконання колегії суддів, тримання ОСОБА_6 під вартою обумовлюються такими чинниками як: складністю кримінального провадження, оскільки останньому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину; обсягом дослідження доказів; відповідною процесуальною поведінкою учасників провадження.
Крім того, як встановлено апеляційним судом, у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_8 , 18 листопада 2025 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи в частині заміни головуючого судді.
Відповідно до ч. 10 ст. 35, ст.. 319 КПК України після зміни складу суду розгляд кримінального провадження розпочато спочатку.
Отже, в даному випадку, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 обумовлюється об`єктивними чинниками, не виходить за межі розумного строку та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2026 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 червня 2026 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
