Справа № 2-190/2011
РІШЕННЯ
Іменем України
15 червня 2012 року Балаклавський районний суд міста Севастополя
під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,
при секретарі Веселовій О.Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Іванчихіної Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2009 року позивач звернулась до суду з позовом, уточнивши вимоги просить стягнути з Севастопольського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський»(далі - СВАТ «Севастопольський») заборгованість по заробітній платі з урахуванням встановленого індексу, а саме: відпускним у розмірі 728грн. 20коп., лікарняним листам у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у розмірах 331грн. та 231грн. 70коп., а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення по день фактичного розрахунку. Вимоги мотивовані тим, що позивач з 14 липня 2005 року працювала в СВАТ «Севастопольський»на посаді юрисконсульта. Наказом №82-к від 13 червня 2006 року їй була надана відпустка з 15 червня 2005 року по 16 липня 2006 року з подальшим звільненням з 17 липня 2006 року за власним бажанням. 12 липня 2006 року позивач надала у відділ кадрів лікарняний лист, написала відмовну заяву з проханням не звільняти її та перенести її відпустку з 28 червня 2006 року по 12 липня 2006 року у зв'язку з її находженням у період відпустки на лікарняному. 08 серпня 2006 року ОСОБА_1 звільнили за власним бажанням, згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України за її заявою від 13 червня 2006 року.
У судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, оскільки звільнення позивача проведено у відповідності до діючого трудового законодавства, заборгованості підприємство перед позивачем не має.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 наведеного Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1, 14 липня 2005 року позивач прийнята на посаду юрисконсульта СВАТ «Севастопольський», а 08 серпня 2006 року звільнена за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗоТ України (а.с.6); 13.06.2006 року ОСОБА_1 надала на ім'я директора СВАТ «Севастопольський»заяву про надання чергової відпустки з 15 червня 2006 року з подальшим звільненням з 17 липня 2006 року; наказом №82-к від 13 червня 2006 року ОСОБА_1 надана щорічна відпустка на 31 календарних дні з 15 червня 2006 року по 16 липня 2006 року за період роботи з 14 липня 2005 року по 13 липня 2006 року та з подальшим звільненням з 17 липня 2006 року по ст.38 КЗпП України (а.с.5); заявою від 12 липня 2006 року ОСОБА_1 просить відкликати раніше надану заяву у частині звільнення за власним бажанням, на дати відпустку з 28.06.2006 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному в період з 14 червня 2006 року по 27 червня 2006 року (а.с.7); приписом від 21.02.2008 року прокурор Балаклавського району міста Севастополя вимагає від директора СВАТ «Севастопольський»усунути порушення вимог трудового законодавства України шляхом виплати при звільненні ОСОБА_1 всіх сум, що належать їй від СВАТ «Севастопольський», та за замістом припису ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у період з 14 по 27 червня 2006 року, лікарняний №298466 та з 5 по 13 липня 2006 року, лікарняний №299962.
За змістом ст.21 Закону України «Про відпустки», за час відпустки працівникам виплачується заробітна плата, а Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», передбачена виплата допомоги при тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день його звільнення.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виплати позивачу заробітної плати за час відпустки та допомоги при тимчасової непрацездатності за періоди з 14 по 27 червня 2006 року та з 5 по 13 липня 2006 року, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача цих сум підлягає задоволенню.
Що стосується розміру таких виплат, то суд не може самостійно провести такий розрахунок та перевірити правильність розрахунку, наданого позивачем через відсутність відомостей щодо розміру середньої заробітної плати позивача за відповідні періоди роботи, зазначені відомості відповідачем суду не надані у зв'язку з відсутністю бухгалтерської докуме6нтації, а сторонами в судовому засіданні не заявлялось клопотань про проведення відповідного експертного дослідження.
Згідно до вимог ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності суперечки або про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Оскільки належні до виплати позивачу суми відповідачем не виплачені, розрахувати стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку не представляється можливим, а тому вимога позивача про стягнення цієї суми є передчасною, та вимога та вимога про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції з цих же підстав задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 51грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляджу справи у розмірі 30грн., що разом складає 81грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позову ОСОБА_1 до Севастопольського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський»задовольнити частково.
Стягнути з Севастопольського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський»на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки за період роботи з 14 липня 2005 року по 13 липня 2006 року та допомогу з тимчасової непрацездатності за періоди з 14 по 27 червня 2006 року та з 5 по 13 липня 2006 року.
В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Стягнути з Севастопольського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський»в дохід держави судові витрати у розмірі 81грн.
В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов
