Справа №2-190/2011 27.03.2018
Провадження №22-ц/784/465/18
Провадження №22-ц/784/465/18
Категорія 27
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27 березня 2018 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Кушнірової Т.Б. та Прокопчук Л.М.,
із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.
за участі: представників сторін: позивача - Безушко В.В., відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-190/2011 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення, яке постановив Ленінський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Рум'янцевої Надії Олексіївни о 10 годині 42 хвилині у приміщенні цього суду 12 січня 2018 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 22 жовтня 2007 року надав відповідачці 91000 доларів США кредиту до 22 жовтня 2022 року за умови повернення кредиту частинами, сплатою 12,4 % річних та комісії в обумовлені графіком платежів строки.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належну їй земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник умови договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 26 лютого 2009 р. виникла заборгованість перед банком в сумі 93 373,38 доларів США, що еквівалентно 718 975 грн. 01 коп., а саме: по кредиту - 88 881,22 доларів США, що еквівалентно 684385 грн. 39 коп., за відсотками - 4 362,77 доларів США, що еквівалентно 33 593 грн. 33 коп. та пені за несвоєчасне погашення кредиту 129,39 доларів США, що еквівалентно 996 грн. 29 коп., позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2013 р., яке ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 липня 2013 р. залишено без змін, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 р. рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції скасовані та справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 р., яке залишено без змін Апеляційним судом Миколаївської області від 20 квітня 2015 р., позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 93 373,38 доларів США, що еквівалентно 718 975 грн. 01 коп., що складається з: 88 881,22 доларів США, що еквівалентно 68 4385 грн. 39 коп. - кредитна заборгованість; 4 362,77 доларів США, що еквівалентно 33 593 грн. 33 коп. - заборгованість по процентам; 129,39 дол. США, що еквівалентно 996 грн. 29 коп. - пеня за прострочення сплати тіла кредиту та процентів.
Розподілені судові витрати.
У березні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Фінактив» було укладено договір факторингу, після чого 12 грудня 2016 р. між ТОВ «ФК «Фінактив» та заявником було укладено договір факторингу, в результаті чого ТОВ «ФК «Позика» просило замінити стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні №46521384.
Вказана заява ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2017 р., яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 25 травня 2017 р. залишена без змін, задоволена.
Замінити стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2/489/1200/14 з ТОВ «ФК «Фінактив» на ТОВ «ФК «Позика».
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2017 р. ухвала суду першої інстанції від 05 квітня 2017 р. змінена. Зазначено стороною виконавчого провадження, що замінюється, ПАТ «УкрСиббанк» замість ТОВ «ФК «Фінактив».
У грудні 2017 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення суду першої інстанції від 29 грудня 2014 р. за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи щодо зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_3, отримання нею кредитних коштів та їх використання, оскільки після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 01 грудня 2017 р. адвокат відповідача отримав копії нових документів на підтвердження заяв ОСОБА_3 про те, що вона кредитних коштів не отримувала, а саме відомості щодо внесення недостовірної інформації працівниками банку в автоматизоване програмне забезпечення «Скоринг», звіт № 150-1878 про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 09 жовтня 2007 р., покази свідка ОСОБА_4
Посилаючись на те, що вказані обставини, якими спростовуються висновки суду про отримання нею кредитних коштів та використання їх на придбання земельної ділянки, не були і не могли бути їй відомі під час розгляду цивільної справи через таємницю слідства і невизначеність її процесуального статусу як потерпілої, їй не було відомо про процесуальні слідчі дії по кримінальній справі та про зібрані по ній докази, ОСОБА_3 просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися.
Представники відповідача у справі підтримали факти, викладені в заяві.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 р. вищезазначену заяву ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 р. скасовано. В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що є передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки наданими до заяви новими доказами підтверджується факт порушення процедури оформлення кредиту та факт отримання грошових коштів не ОСОБА_3, а іншою особою, а тому через недоведеність позивачем факту отримання ОСОБА_3 кредитних коштів та проведення нею часткової оплати за кредитним договором є підстави для відмови у позові.
В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовані обставини справи, зокрема, щодо надходження грошових коштів на рахунок ОСОБА_3, проведення останньою розрахунків за кредитом, а також безпідставно взято до уваги висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, а тому зроблено помилковий висновок про наявність підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Наданий ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, а саме щодо неотримання відповідачем кредитних коштів. Посилаючись на вказане відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а скаргу - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України (частини 1, 2) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, серед інших, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пунктів 5.5, 8.3. умов кредитного договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї частини кредитних коштів та відсотків, що залишилися у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, та пені.
Як вбачається із матеріалів справи, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 (позичальник) 22 жовтня 2007 р. укладено кредитний договір № 11235678000, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти в іноземній валюті - 91 000 доларів США на придбання земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, на строк до 22 жовтня 2022 р. зі сплатою 12,4 % річних за користування кредитом та повернення обумовлених договором платежів частинами.
Сторони в договорі передбачили, що порушення позичальником умов договору дає право банку нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з п. 1.5 цього договору сторони домовились, що кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26203149791300 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням (т. 1 а.с.6-20).
22 жовтня 2007 р. банк зарахував на вказаний поточний рахунок позичальника обумовлену кредитним договором грошову суму та на підставі заяви на видачу готівки № 57 з поточного рахунку позичальника банк видав 91 000 доларів США (т.1 а.с. 58, 124).
У той же день, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Барсковим А.В., позичальник придбала земельну ділянку площею 0,1500 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 та з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання на підставі нотаріально посвідченого та укладеного між нею і банком договору іпотеки передала банку в іпотеку вказану земельну ділянку.
В суді відповідач заперечувала те, що вона підписувала заяву на видачу готівки, отримувала кредитні кошти та оплачувала кредит. Згідно з висновком експертизи № 741 від 15 червня 2010 р., призначеної постановою старшого слідчого ОВС СУ УБОЗ УМВС України в Миколаївській області від 14 червня 2010 р. під час провадження у кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підпис у заяві про видачу готівки № 57 від 22 жовтня 2007 р. в графі «Підпис отримувача» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням підпису - оригіналу ОСОБА_3(т.1 а.с.80-86).
Встановивши такі обставини суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 29 грудня 2014 р. про задоволення позову, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення суду без змін, виходили з наступного.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України (в редакції закону, який діяв на час ухвалення вказаних судових рішень) жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказаний вище висновок почеркознавчої експертизи у цивільній справі суди вважали належним та допустимим письмовим доказом відповідно до положень ст. ст. 59, 64 ЦПК України (в редакції закону, який діяв на час ухвалення вказаних судових рішень).
Як встановлено судами, в один день з укладенням кредитного договору та видачею готівки, відповідач, за цільовим використанням кредиту, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, придбала вказану у кредитному договорі земельну ділянку та з метою забезпечення виконання свого зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих по кредитному договору коштів, на підставі укладеного між нею і банком нотаріально посвідченого договору іпотеки передала банку в іпотеку цю земельну ділянку, оцінивши її з банком у 616 065 грн. (т. 1 а.с.21-24, т. 2 а.с.43-44).
Іпотечній договір має посилання на те, що укладений в забезпечення повернення в повному обсязі отриманих за кредитним договором коштів.
Відповідач не заперечувала проти того, що підписала кредитний договір, договір купівлі-продажу земельної ділянки, договір іпотеки і договір відкриття поточного рахунку та в судовому порядку їх не оспорювала.
Іншого на підтвердження своїх заперечень, відповідач суду не надала всупереч положень ст. 60 ЦПК України (в редакції закону, який був чинним на час вирішення справи судами).
За такого, суди вважали безпідставними твердження представника відповідача щодо неможливості укладення вищевказаних договорів в один день та придбання земельної ділянки не за кредитні кошти.
При цьому суди врахували, що в період з жовтня 2007 р. до вересня 2008 р. на виконання умов кредитного договору було сплачено банку 12 606 доларів США, що підтверджується випискою із особового рахунку позичальника. Іншого матеріали справи не містять.
Тому суди дійшли висновку, що послідовними і взаємопов'язаними доказами у справі встановлено, що ОСОБА_3, бажаючи придбати земельну ділянку уклала з банком кредитний договір, купила земельну ділянку і передала її в іпотеку банку та на виконання умов кредитного договору частково сплатила кошти, тому сам по собі вищезазначений висновок експертизи від 15 червня 2010 р. як письмовий доказ у цивільній справі не є беззаперечним та достатнім доказом, що свідчить про неотримання позичальником кредиту та безпідставність вимог банку щодо його повернення позичальником, та за такого задовольнили позовні вимоги.
Частиною 3 ст. 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Розглянувши заяву про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами та ухваливши нове рішення, суд вважав, що для цього є передбачені законом підстави.
Між тим, такий висновок суду є помилковим.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України).
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Підстави перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами визначені ст. 423 ЦПК України.
Так, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як роз'яснено в пунктах 3, 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Суд, розглядаючи заяву, не звернув уваги на такі вимоги закону та роз'яснення, а також на те, що як на нововиявлені обставини відповідач посилалася насамперед на факт неотримання нею кредитних коштів, тоді як саме на ці обставини вона посилалася, заперечуючи проти позову, та доведеність такого факту позивачем суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про перегляд якого подано заяву, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без змін, вважали однією з підстав, необхідних для задоволення позову.
Тобто позивач як на нововиявлені посилалися на обставини, які їй були відомі під час вирішення справи, і наявність яких була предметом судового розгляду.
На підтвердження таких обставин (заперечення факту отримання кредитних коштів) ОСОБА_3 були надані нові докази - копії документів з кримінального провадження (копія заяви про порушення кримінальної справи, довідки банку щодо внесення інформації до ПЗ «СКОРІНГ», довідка про видачу коштів, витяги звітів про оцінку земельної ділянки).
Щодо факту внесення працівниками банку недостовірної інформації у програмне забезпечення (ПЗ «СКОРІНГ») з метою задоволення заявки на отримання відповідачем кредиту, то такі обставини не можна віднести до таких, якими обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки до предмету даного спору ці обставини значення не мають, зважаючи на те, що укладання договору кредиту та його дійсність до цього предмету не входили.
Відносно посилань у заяві на покази у кримінальному провадження свідка ОСОБА_4, то вони долучені до матеріалів справи і були предметом дослідження судом (т. 1 а.с. 88-90).
Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Таким чином, ОСОБА_3 у заяві про перегляд рішення суду посилається на обставини, які не мають відношення до предмету спору, які існували на час розгляду справи і були їй відомі, також нею надані на їх підтвердження нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, а, крім того, відповідач намагається досягнути переоцінки доказів, оцінених судом, що з огляду на положення ч. 5 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
За такого суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які регулюють перегляд рішень за нововиявленими обставинами, що призвело до неправильного вирішення справи (безпідставного скасування раніше ухваленого рішення), а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 376, п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишення відповідного судового рішення в силі Керуючись ст.ст. 367-369, 376, 381, 382, 423, 429 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами відмовити та залишити дане судове рішення в силі.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Т.Б. Кушнірова
Л.М. Прокопчук
____________________________________________________
Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2018 року
