Постанова
Іменем України
19 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 2-190/2011
провадження № 61-35193 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Прокопчук Л. М.,
ВСТАНОВИВ :
У березні 2009 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 91 тис. доларів США, зі сплатою 12,4 % річних, терміном до 22 жовтня 2022 року.
22 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредитуміж банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,15 га, по АДРЕСА_1, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2007 року.
ОСОБА_3взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, на вимоги не реагувала, унаслідок чого станом на 26 лютого 2009 року виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 93 373 долари 38 центів США, що еквівалентно 718 975 грн 01 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 88 881 долар 22 центи США, що еквівалентно 684 385 грн 39 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 4 362 долари 77 центів США, що еквівалентно 33 593 грн 33 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 129 доларів 39 центів США, що еквівалентно 996 грн 29 коп.
З урахуванням викладеного ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з ОСОБА_3 вищевказану заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 жовтня 2007 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 93 373 долари 38 центів США, що еквівалентно 718 975 грн 01 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 88 881 долар 22 центи США, що еквівалентно 684 385 грн 39 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 4 362 долари 77 центів США, що еквівалентно 33 593 грн 33 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 129 доларів 39 центів США, що еквівалентно 996 грн 29 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Позика») звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу від 2 грудня 2016 року відступило товариству з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Фінактив» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив») право вимоги, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 22 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3
12 грудня 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» на підставі договору факторингу відступило ТОВ «Фінансова компанія «Позика» право вимоги, у тому числі за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту від 22 жовтня 2007 року укладеного з ОСОБА_3
З урахуванням викладеного ТОВ «Фінансова компанія «Позика» просило суд замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 року, на його правонаступника.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2017 року заява ТОВ «Фінансова компанія «Позика» задоволена. Замінено стягувача у вищевказаному виконавчому провадженні з ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» на ТОВ «Фінансова компанія «Позика».
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2017 року ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2017 року змінено, зазначено стороною виконавчого провадження, що замінюється, ПАТ «УкрСиббанк» замість ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив».
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що наявні обставини щодо порушення працівниками ПАТ «УкрСиббанк» процедури прийняття рішення про видачу кредиту та Інструкції по автоматизованому програмному забезпеченню банку, завищення вартості земельної ділянки, яка була предметом іпотеки, з метою заволодіння шляхом шахрайських дій якнайбільшою сумою кредиту, видачі кредитних коштів касиром ПАТ «УкрСиббанк» начальнику відділення банку за її відсутності. Вказані обставини не були встановлені судом та не були їй відомі при розгляді справи, а вони впливали на правильне вирішення спору.
Зазначеними обставинами спростовуються висновки суду про отримання нею кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту від 22 жовтня 2007 року та придбання за ці кошти земельної ділянки. Вказані обставини не були і не могли бути відомими під час розгляду судом першої інстанції справи через таємницю слідства і невизначеності її процесуального статусу, як потерпілої, їй не було відомо про процесуальні слідчі дії у кримінальній справі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року заяву ОСОБА_3про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 року задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 року скасовано. У задоволені позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими ОСОБА_3 новими доказами, якими встановлено істотні нові обставини, які не були і не могли бути їй відомі, підтверджується факт порушення процедури оформлення кредиту та факт отримання грошових коштів іншою особою. Отже, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» не підтверджено належними доказами факт отримання ОСОБА_3 кредитних коштів та проведення нею часткової оплати за договором про надання споживчого кредиту, тому ці обставини є нововиявленими і підставою для відмови у позові банку.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» задоволена, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 у заяві про перегляд рішення суду посилалася на обставини, які не мали відношення до предмету спору, що існували на час розгляду судом першої інстанції цієї справи і були їй відомі. Також ОСОБА_3 надані на їх підтвердження нові докази, які не оцінювалися судом стосовно обставин, що були встановлені. Крім того, її доводи направлені на переоцінку доказів, що згідно з положеннями частини п'ятої статті 423 ЦК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року скасувати й залишити у силі рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час видачі їй кредиту були використані неправдиві відомості та документи, порушена процедура оформлення кредитів, яка встановлена відповідними регламентуючими документами банку, отримані кредитні кошти використані не за цільовим призначенням, а фактично привласнені невстановленими особами на свою користь. Отже, договір про надання споживчого кредиту від 22 жовтня 2007 року є неукладеним, оскільки кредитні кошти отримані не нею, а іншими особами, яким звинувачення не пред'явлено, хоча ці особи і встановлені слідством, тому стягнення з неї кредитних коштів є незаконним.
У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставина її доводи не були направлені на переоцінку доказів, а вона лише посилалась на нововиявлені обставини та надала докази їх існування на час розгляду справи і на те, що ці обставини їй не були і не могли бути відомі. Вважала нововиявленими обставинами заволодіння шахрайським шляхом коштами за договором про надання споживчого кредиту, який було оформлено на її ім'я злочинною групою, встановлених слідством осіб. Отже, ці обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не були відомі їй через невизначеність її процесуального статусу у кримінальному провадженні. Слідством були встановлені обставини щодо внесення недостовірної інформації у відповідне автоматизоване програмне забезпечення банку з метою погодження банком заявки на отримання кредиту. Вартість земельної ділянки, яку вона начебто купувала за кредитні кошти, була значно завищена.
У липні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Позика» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою. ОСОБА_3 посилається на обставини, які не мають відношення до предмету спору, існували на час розгляду справи і були їй відомі. Отже, відсутні підстави для скасування рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року за нововиявленими обставинами.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду частково не відповідає.
Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб'єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об'єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.
Отже, за чітким змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.
Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд після скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України.
Відтак, повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати по суті апеляційний суд немає, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.
Оскільки, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення порядку вирішення вказаного процесуального питання та вийшов за межі своїх повноважень, тому оскаржувану постанову необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи належить врахувати наведене та мати на увазі, що за встановлення апеляційним судом відсутності передбачених ЦПК України підстав для скасування рішення у зв'язку з новоявленими обставинами, необхідно виходити з того, що у цьому випадку суд, який розглядав заяву про перегляд, мав постановити ухвалу про відмову у задоволені такої заяви (частина третя статті 429 ЦПК України).
При цьому для суду апеляційної інстанції визначальним у такому випадку є не форма прийнятого судом першої інстанції процесуального документа, а те, яке судове рішення підлягало ухваленню за таких обставин і саме з цього апеляційний суд мав виходити, обираючи процесуальну форму реагування на судове рішення.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
Є.В. Синельников
Ю.В. Черняк
