21.11.18
22-ц/812/350/18
Справа 2-190/2011
Провадження 22-ц/812/350/18 Головуючий по 1 інстанції Рум'янцева Н.О.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
21 листопада 2018р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючий суддя - Колосовський С.Ю.,
судді: Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,
секретар судового засідання - Богуславська О.М.,
за участю: представника ТОВ «Фінансова компанія «Позика» Гофман О.Є., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року
за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,
встановила:
У березні 2009 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 22 жовтня 2007 року надав відповідачці 91000 доларів США кредиту до 22 жовтня 2022 року за умови повернення кредиту частинами, сплатою 12,4 % річних та комісії в обумовлені графіком платежів строки.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належну їй земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник умови договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 26 лютого 2009 р. виникла заборгованість перед банком в сумі 93 373,38 доларів США, що еквівалентно 718 975 грн. 01 коп., а саме: по кредиту - 88 881,22 доларів США, що еквівалентно 684385 грн. 39 коп., за відсотками - 4362,77 доларів США, що еквівалентно 33 593 грн. 33 коп. та пені за несвоєчасне погашення кредиту 129,39 доларів США, що еквівалентно 996 грн. 29 коп., позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2013 р., яке ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 липня 2013 р. залишено без змін, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 р. рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції скасовані та справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 р., яке залишено без змін Апеляційним судом Миколаївської області від 20 квітня 2015 р., позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 93 373,38 доларів США, що еквівалентно 718 975 грн. 01 коп., що складається з: 88 881,22 доларів США, що еквівалентно 68 4385 грн. 39 коп. - кредитна заборгованість; 4 362,77 доларів США, що еквівалентно 33 593 грн. 33 коп. - заборгованість по процентам; 129,39 дол. США, що еквівалентно 996 грн. 29 коп. - пеня за прострочення сплати тіла кредиту та процентів. Розподілені судові витрати.
У березні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Фінактив» було укладено договір факторингу, після чого 12 грудня 2016 р. між ТОВ «ФК «Фінактив» та заявником було укладено договір факторингу, в результаті чого ТОВ «ФК «Позика» просило замінити стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні №46521384.
Вказана заява ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2017 р., яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 25 травня 2017 р. залишена без змін, задоволена.
Замінено стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2/489/1200/14 з ТОВ «ФК «Фінактив» на ТОВ «ФК «Позика».
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2017 р. ухвала суду першої інстанції від 05 квітня 2017 р. змінена. Зазначено стороною виконавчого провадження, що замінюється, ПАТ «УкрСиббанк» замість ТОВ «ФК «Фінактив».
У грудні 2017 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення суду першої інстанції від 29 грудня 2014 р. за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи щодо зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_3, отримання нею кредитних коштів та їх використання, оскільки після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 01 грудня 2017 р. адвокат відповідача отримав копії нових документів на підтвердження заяв ОСОБА_3 про те, що вона кредитних коштів не отримувала, а саме відомості щодо внесення недостовірної інформації працівниками банку в автоматизоване програмне забезпечення «Скоринг», звіт № 150-1878 про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 09 жовтня 2007 р., покази свідка ОСОБА_5
Посилаючись на те, що вказані обставини, якими спростовуються висновки суду про отримання нею кредитних коштів та використання їх на придбання земельної ділянки, не були і не могли бути їй відомі під час розгляду цивільної справи через таємницю слідства і невизначеність її процесуального статусу як потерпілої, їй не було відомо про процесуальні слідчі дії по кримінальній справі та про зібрані по ній докази, ОСОБА_3 просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014р. у зв'язку з нововиявленими обставинами та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 р. вищезазначену заяву ОСОБА_3 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 р. скасовано. В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що є передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки наданими до заяви новими доказами підтверджується факт порушення процедури оформлення кредиту та факт отримання грошових коштів не ОСОБА_3, а іншою особою, а тому через недоведеність позивачем факту отримання ОСОБА_3 кредитних коштів та проведення нею часткової оплати за кредитним договором є підстави для відмови у позові.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» задоволена, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами відмовлено та залишено це рішення в силі.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року постанову апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовані обставини справи, зокрема, щодо надходження грошових коштів на рахунок ОСОБА_3, проведення останньою розрахунків за кредитом, а також безпідставно взято до уваги висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, а тому зроблено помилковий висновок про наявність підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Наданий ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, а саме щодо неотримання відповідачем кредитних коштів. Посилаючись на вказане відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пунктів 5.5, 8.3. умов кредитного договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї частини кредитних коштів та відсотків, що залишилися у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, та пені.
Як вбачається із матеріалів справи, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 22 жовтня 2007 р. укладено кредитний договір № 11235678000, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти в іноземній валюті - 91 000 доларів США на придбання земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, на строк до 22 жовтня 2022 р. зі сплатою 12,4 % річних за користування кредитом та повернення обумовлених договором платежів частинами.
Сторони в договорі передбачили, що порушення позичальником умов договору дає право банку нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з п. 1.5 цього договору сторони домовились, що кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26203149791300 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням (т. 1 а.с.6-20).
22 жовтня 2007 р. банк зарахував на вказаний поточний рахунок позичальника обумовлену кредитним договором грошову суму та на підставі заяви на видачу готівки №57 з поточного рахунку позичальника банк видав 91 000 доларів США (т.1 а.с. 58, 124).
У той же день, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_6, позичальник придбала земельну ділянку площею 0,1500 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 Березанського району Миколаївської області та з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання на підставі нотаріально посвідченого та укладеного між нею і банком договору іпотеки передала банку в іпотеку вказану земельну ділянку.
В суді відповідач заперечувала те, що вона підписувала заяву на видачу готівки, отримувала кредитні кошти та оплачувала кредит.
Згідно з висновком експертизи № 741 від 15 червня 2010 р., призначеної постановою старшого слідчого ОВС СУ УБОЗ УМВС України в Миколаївській області від 14 червня 2010 р. під час провадження у кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підпис у заяві про видачу готівки №57 від 22 жовтня 2007 р. в графі «Підпис отримувача» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням підпису - оригіналу ОСОБА_3 (т.1 а.с.80-86).
За правилами ч. 4 ст. 213 ЦК України, якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено, в один день з укладенням кредитного договору, та видачею готівки, відповідач, за цільовим використанням кредиту, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, придбала вказану у кредитному договорі земельну ділянку та з метою забезпечення виконання свого зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих по кредитному договору коштів, на підставі укладеного між нею і банком нотаріально посвідченого договору іпотеки передала банку в іпотеку цю земельну ділянку, оцінивши її з банком у розмірі 616 065 грн. (т. 1 а.с.21-24, т. 2 а.с.43-44).
Відповідач не заперечувала проти того, що підписала кредитний договір, договір купівлі-продажу земельної ділянки, договір іпотеки і договір відкриття поточного рахунку та в судовому порядку їх не оспорювала.
Більш того, в період з жовтня 2007 року до вересня 2008 року на виконання умов кредитного договору було сплачено банку 12 606 дол. США, що підтверджується випискою із особового рахунку позичальника. Іншого матеріали справи не містять.
За таких обставин наявні підстави вважати доведеним, що ОСОБА_3 бажаючи придбати земельну ділянку, з цією метою уклала з банком кредитний договір, купила її і передала в іпотеку останньому та на виконання умов кредитного договору частково сплатила кошти.
Отже, сам по собі вищезазначений висновок експертизи від 15 червня 2010 року, як письмовий доказ у цивільній справі, не є беззаперечним та достатнім доказом, що свідчить про неотримання позичальником кредиту та безпідставність вимог банку щодо його повернення позичальником.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, вся заборгованість станом на 26 лютого 2009 року, яку позивач просив стягнути достроково, становила 93373,28 дол. США, зокрема: основний борг - 88 881,22 дол. США, заборгованість за процентами - 4 362,77 дол. США, пеня - 129,39 дол. США.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
При цьому основний борг і проценти за користування кредитом підлягають стягненню у відповідності до умов кредитного договору, наявності у банка відповідного дозволу на кредитування у іноземній валюті та з врахуванням правової позиції Верховного Суду України в постанові від 15 травня 2017р. по справі №6-211цс17 в доларах США. Щодо пені - у національній валюті із застуванням курсу визначеного НБУ на час вирішення спору, оскільки розмір пені за кредитним договором пов'язаний з розміром облікової ставки НБУ, а чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, що узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 16 серпня 2017р. по справі №6-2667цс16.
Вирішуючи вимоги про стягнення процентів колегія суддів виходить з того, що вимога банку про дострокове повернення позичальником кредиту протягом тридцяти днів з дня її отримання датована 04 грудня 2008р. (т.1 а.с.28). Даних про направлення позичальнику цієї вимоги у справі немає, а представник відповідача заперечував її отримання.
З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду першої інстанції в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.367,374,376, 382 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2018 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11235678000 від 22.10.2007р., яка складається із основного боргу - 88 881 дол. США 22 центи, що еквівалентно 2467769,30 грн.; заборгованості по процентам - 4362 дол. США 77 центів, що еквівалентно 121131,44 грн.; пені - 3592,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати: 8379,20 грн. судового збору, 30,00 грн. витрат на ІТЗ за розгляд справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.
Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2018р.
Головуючий : Судді:
