Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 288/379/14-к
Провадження № 1-кп/288/6/15
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2015 року смт. Попільня
Колегія суддів Попільнянського районного суду Житомирської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарях: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/288/34/14 відносно:
- ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), уродженця м. Коростишів, Житомирської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , приватний підприємець, освіта вища, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, громадянина України,
що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України;
- ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), уродженця м. Коростишів, Житомирської області, місце проживання: АДРЕСА_2 , не працює, середня освіта, неодруженого, на утриманні дітей немає, раніше не судимого, громадянина України,
що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
обвинувачених : ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
потерпілої ОСОБА_15 ,
представника потерпілої - ОСОБА_16 ,
В С Т А Н О В И В:
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 10 листопада 2013 року під час спільного відпочинку з ОСОБА_7 перебував в м. Коростишеві Житомирської області, де близько 2 години 30 хвилин зустрілись та продовжили спільний відпочинок разом з раніше не знайомими ОСОБА_7 ОСОБА_17 та ОСОБА_15 неподалік нічного розважального комплексу «Релакс», що по вул. Карла Маркса, 68 в м.Коростишів Житомирської області.
В ході вказаного відпочинку та вживання спиртних напоїв у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник спільний злочинний умисел на групове зґвалтування ОСОБА_15 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за заздалегідь узгодженим з ОСОБА_8 злочинним планом, під надуманим приводом, використовуючи транспортний засіб автомобіль «FordScorpio», транзитний номер « НОМЕР_1 », володільцем якого являється ОСОБА_7 , близько 4 години 15 хвилин завезли потерпілу ОСОБА_15 до стоянки для автомобілів навпроти центрального входу ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» що по пров. Дачному в м. Коростишеві Житомирської області.
Перебуваючи у вказаний час та місці, діючи згідно узгодженого розподілу ролей у вчиненні кримінального правопорушення, що охоплювалось взаємним із ОСОБА_7 сприянням у вчиненні правопорушення, ОСОБА_8 , наполегливо запросив потерпілу вийти з салону автомобіля та перебуваючи на вулиці, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні декількох ударів рукою в область обличчя, а також із погрозою застосування такого ж насильства, що виразилось у словесних погрозах ОСОБА_8 щодо її групового зґвалтування іншими особами, яких він покличе у випадку будь-якого супротиву або відмови у виконанні його вимог, яка потерпілою була сприйнята як реальна з врахуванням безлюдності місця, нічного часу, зухвалості стану сп`яніння та грубого домагання ОСОБА_8 до статевих зносин, що супроводжувалося постійними погрозами останнього до вступу у статеві зносини, таким чином подолав волю потерпілої до опору, який був обумовлений небажанням потерпілої вступати з ним у статевий зв`язок.
Упевнившись у повному подоланні такого можливого опору зі сторони потерпілої, що стало прямим наслідком його погроз та застосування насильства, ОСОБА_8 , діючи спільно з ОСОБА_7 , з метою забезпечення реалізації злочинного умислу та можливості доведення кримінального правопорушення до кінця, затягнувши її до автомобіля та завезли потерпілу вглиб лісопосадки на відстань близько 120 метрів від санаторію «Тетерів», де ОСОБА_8 , не припиняючи погроз застосування насильства, використовуючи пригнічений стан потерпілої, всупереч волі останньої, посягаючи на загальноприйнятий природній уклад статевих відносин, вивівши повторно потерпілу з салону вказаного автомобіля в глиб лісопосадки, умисно примусив останню задовольнити свою сексуальну пристрасть неприроднім способом шляхом введення його статевого органу до ротової порожнини потерпілої.
В подальшому, переслідуючи мету продовження статевих зносин з ОСОБА_15 , реалізуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, спрямований на одночасне задоволення своєї статевої пристрасті по відношенню до ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , не зупиняючи застосування фізичного насильства, силоміць затягнув потерпілу до салону автомобіля, де в цей час знаходився ОСОБА_7 .
Розмістившись в задній частині салону вказаного автомобіля, ОСОБА_8 , спрямувавши голову потерпілої до своїх геніталій, всупереч її волі, продовжив задовольняти свою сексуальну пристрасть неприроднім способом.
В цей час ОСОБА_7 , використовуючи пригнічений стан потерпілої ОСОБА_8 , не зупиняючи його протиправні активні дії, які охоплювались об`єктивним сприянням ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, діючи умисно, згідно заздалегідь узгодженого між ними розподілу ролей, за попередньою злочинною змовою між собою, посягаючи на статеву свободу потерпілої ОСОБА_15 , перемістився в задню частину автомобіля, та, перебуваючи ззаду по відношенню до потерпілої, всупереч її волі, із застосуванням фізичного насильства, стягнувши з останньої верхній та нижній одяг, із застосуванням засобу контрацепції - презервативу, який використовував в тому числі з метою забезпечення відсутності власних біологічних слідів на потерпілій, вступив з останньою у статеві зносини природнім способом. Використовуючи в подальшому пригнічений активними діями ОСОБА_8 стан потерпілої, ОСОБА_7 досягнув вказаним способом еякуляції.
Активні дії ОСОБА_8 в той момент були спрямовані на подолання будь-якого прояву бажання потерпілої до опору, оскільки в момент вчинення ОСОБА_7 зґвалтування він, тримаючи із застосуванням сили потерпілу за волосся, силоміць примушував останню до орогенітальних статевих зносин неприроднім способом.
Після закінчення ОСОБА_7 статевих зносин з потерпілою, ОСОБА_8 з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, суть якого згідно попередньої домовленості з ОСОБА_7 полягала в одночасному задоволенні всупереч волі потерпілої статевої пристрасті по відношенню до ОСОБА_15 , тобто її груповому зґвалтуванні, використовуючи за рекомендацією ОСОБА_7 аналогічний засіб контрацепції, наданий йому останнім, так само всупереч волі потерпілої, використовуючи її пригнічений за вказаних обставин стан, перемістивши ОСОБА_15 спиною по відношенню до себе, вступив з останньою у статеві зносини природнім способом, досягнувши таким чином еякуляції через певний проміжок часу.
Дії ОСОБА_8 органами досудового розслідування кваліфіковані:
1) за ч. 3 ст. 152 КК України - зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та з погрозою його застосування, вчинене групою осіб;
2) за ч.1 ст.153 КК України - насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом із застосуванням фізичного насильства та з погрозою його застосування.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 10 листопада 2013 року під час спільного відпочинку з ОСОБА_8 перебував в м. Коростишеві Житомирської області, де близько 2 години 30 хвилин зустрілись та продовжили спільний відпочинок разом з раніше не знайомими ОСОБА_7 ОСОБА_17 та ОСОБА_15 неподалік нічного розважального комплексу «Релакс», що по вул. Карла Маркса, 68.
В ході вказаного відпочинку та вживання спиртних напоїв у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник спільний злочинний умисел на групове зґвалтування ОСОБА_15 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за заздалегідь узгодженим з ОСОБА_8 злочинним планом, під надуманим приводом, використовуючи транспортний засіб автомобіль «FordScorpio», транзитний номер « НОМЕР_1 », володільцем якого являється ОСОБА_7 , близько 4 години 15 хвилин завезли потерпілу ОСОБА_15 до стоянки для автомобілів навпроти центрального входу ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Тетерів» що по пров. Дачному в м. Коростишеві Житомирської області.
Перебуваючи у вказаний час та місці, діючи згідно узгодженого розподілу ролей у вчиненні кримінального правопорушення, що охоплювалось взаємним із ОСОБА_7 сприянням у вчиненні правопорушення, ОСОБА_8 , наполегливо запросив потерпілу вийти з салону автомобіля та перебуваючи на вулиці, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні декількох ударів рукою в область обличчя, а також із погрозою застосування такого ж насильства, що виразилось у словесних погрозах ОСОБА_8 щодо її групового зґвалтування іншими особами, яких він покличе у випадку будь-якого супротиву або відмови у виконанні його вимог, яка потерпілою була сприйнята як реальна з врахуванням безлюдності місця, нічного часу, зухвалості стану сп`яніння та грубого домагання ОСОБА_8 до статевих зносин, що супроводжувалося постійними погрозами останнього до вступу у статеві зносини, таким чином подолав волю потерпілої до опору, який був обумовлений небажанням потерпілої вступати з ним у статевий зв`язок.
Упевнившись у повному подоланні такого можливого опору зі сторони потерпілої, що стало прямим наслідком його погроз та застосування насильства, ОСОБА_8 , діючи спільно з ОСОБА_7 , з метою забезпечення реалізації злочинного умислу та можливості доведення кримінального правопорушення до кінця, затягнувши її до автомобіля та завезли потерпілу вглиб лісопосадки на відстань близько 120 метрів від санаторію «Тетерів», де ОСОБА_8 , не припиняючи погроз застосування насильства, використовуючи пригнічений стан потерпілої, всупереч волі останньої, посягаючи на загальноприйнятий природній уклад статевих відносин, вивівши повторно потерпілу з салону вказаного автомобіля в глиб лісопосадки, умисно примусив останню задовольнити свою сексуальну пристрасть неприроднім способом шляхом введення його статевого органу до ротової порожнини потерпілої.
В подальшому, переслідуючи мету продовження статевих зносин з ОСОБА_15 , реалізуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, спрямований на одночасне задоволення своєї статевої пристрасті по відношенню до ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , не зупиняючи застосування фізичного насильства, силоміць затягнув потерпілу до салону автомобіля, де в цей час знаходився ОСОБА_7 .
Розмістившись в задній частині салону вказаного автомобіля, ОСОБА_8 , спрямувавши голову потерпілої до своїх геніталій, всупереч її волі, продовжив задовольняти свою сексуальну пристрасть неприроднім способом.
В цей час ОСОБА_7 , використовуючи пригнічений стан потерпілої ОСОБА_8 , не зупиняючи його протиправні активні дії, які охоплювались об`єктивним сприянням ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, діючи умисно, згідно заздалегідь узгодженого між ними розподілу ролей, за попередньою злочинною змовою між собою, посягаючи на статеву свободу потерпілої ОСОБА_15 , перемістився в задню частину автомобіля, та, перебуваючи ззаду по відношенню до потерпілої, всупереч її волі, із застосуванням фізичного насильства, стягнувши з останньої верхній та нижній одяг, із застосуванням засобу контрацепції - презервативу, який використовував в тому числі з метою забезпечення відсутності власних біологічних слідів на потерпілій, вступив з останньою у статеві зносини природнім способом. Використовуючи в подальшому пригнічений активними діями ОСОБА_8 стан потерпілої, ОСОБА_7 досягнув вказаним способом еякуляції.
Активні дії ОСОБА_8 в той момент були спрямовані на подолання будь-якого прояву бажання потерпілої до опору, оскільки в момент вчинення ОСОБА_7 зґвалтування він, тримаючи із застосуванням сили потерпілу за волосся, силоміць примушував останню до орогенітальних статевих зносин неприроднім способом.
Після закінчення ОСОБА_7 статевих зносин з потерпілою, ОСОБА_8 з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, суть якого згідно попередньої домовленості з ОСОБА_7 полягала в одночасному задоволенні всупереч волі потерпілої статевої пристрасті по відношенню до ОСОБА_15 , тобто її груповому зґвалтуванні, використовуючи за рекомендацією ОСОБА_7 аналогічний засіб контрацепції, наданий йому останнім, так само всупереч волі потерпілої, використовуючи її пригнічений за вказаних обставин стан, перемістивши ОСОБА_15 спиною по відношенню до себе, вступив з останньою у статеві зносини природнім способом, досягнувши таким чином еякуляції через певний проміжок часу.
Своїми умисними діям, які виразились у зґвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства та з погрозою його застосування, вчиненому групою осіб, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.152 КК України, як встановлено
органами досудового розслідування.
Пред`явлене ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачення ґрунтується на протоколах: огляду, проведення слідчого експерименту, про пред`явлення особи для впізнання по фотознімках, про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, заяви ОСОБА_8 , висновках експертів, а також, показаннях ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .
Але, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм КПК України, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
Так, проаналізувавши показання потерпілої ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 надані в судовому засіданні, слід зазначити про те, що хоча вони і надані протягом незначного періоду часу, але є суперечливими, не конкретними та не послідовними в динаміці розвитку подій, у зв`язку з чим виникає сумнів щодо їх правдивості.
Суперечливими є показання потерпілої ОСОБА_15 , щодо часу вчинення злочину, механізму та локалізації нанесених їй ударів обвинуваченим ОСОБА_8 .
Наприклад, потерпіла при наданні показань вказувала, що після того як її відвезли до санаторію «Тетерів» , що знаходиться в м.Коростишеві по вулиці Дачній, ОСОБА_8 , в грубій формі вивів її із автомобіля , почав погрожувати їй, та наніс декілька ударів по голові та обличчю, пізніше зазначила, що ОСОБА_8 , ще наносив удари по голові, обличчю тягнув за волосся. Коли ОСОБА_8 , змушував насильницьким способом задовольняти його статеву пристрасть неприродним способом то сильно тримав за плечі, не давав піднятись, а коли ґвалтував сильно тримав за ноги.
В свою чергу, допитана в судовому засіданні мати потерпілої ОСОБА_21 показала, що про зґвалтування дізналась від дочки 11.11.2013 року, заяву до міліції дочка подала без її участі. Дочка вказала, що її били по голові та вухах, сама особисто бачила припухлість на голові з правової сторони над бровою та були пошкодження на коліні.
Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження, а саме, висновку експертизи № 3251 від 10.11.13 року відносно ОСОБА_15 (т. 3 а.с 34), остання мала тілесні ушкодження у вигляді синців на обох руках, синців в ділянці обох колінних суглобів, садна на лівій гомілці.. Аналогічні результати містяться в консультативному заключенні від 10.01.2014р. (т.5 а.с 26). Крім того, ОСОБА_15 було досліджено за допомогою магнітно - резонансного томографа 13.11.2013 р., у висновку зазначено травматичного пошкодження головного мозку не виявлено (т.4 а.с. 171). Тобто, у потерпілої відсутні тілесні ушкодження на голові та обличчі.
Слід звернути увагу на показання свідка ОСОБА_19 . Так, під час дачі показань свідок має право користуватися письмовими нотатками, однак, свідок користувалася копією протоколу власного допиту свідка на досудовому розслідуванні (т.1 а.с.169-171). Також, свідок показала, що в автомобіль до обвинувачених вона та потерпіла ОСОБА_15 сіли добровільно. Посилання свідка ОСОБА_19 на неадекватну та агресивну поведінку у стані алкогольного сп`яніння обвинуваченого ОСОБА_8 є припущенням, оскільки не підтверджені жодним доказом.
В судовому засіданні потерпіла, і свідки: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 вказують на негативне ставлення обвинуваченого ОСОБА_8 до потерпілої ОСОБА_15 , однак, дане твердження спростовується матеріалами судового провадження, а саме, копіями фотокарток спільного відпочинку. (т.4 а.с.176,177 )
Допитана у суді свідок - ОСОБА_20 пояснила, що про вказану подію вона дізналася від потерпілої через тиждень. В той день потерпіла дзвонила до неї дзвінок відбувся, однак, відразу перервався на, що, також, вказує і потерпіла. Крім того, потерпіла вказує, що вказаний дзвінок вона здійснила після зґвалтування (події на території санаторію Тетерів). В свою чергу, в матеріалах судового провадження міститься негласна слідча дія, а саме, роздруківка телефонних розмов (т.5 а.с. 25), відповідно до якого розмова між свідком ОСОБА_20 та потерпілою ОСОБА_15 відбулася 10.11.2013р. о 4:24 та тривала 23 секунди. Однак, дана інформація спростовується матеріалами судового провадження, адже відповідно до опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 18.11.2013р. (т.3 а.с. 14) та протоколу огляду відеозапису від 18.11.2013р. (т.3 а.с.15-17) у проміжок часу з 4:10 по 4:20 10.11.2013р. на автозаправку ОККО під`їжджає автомобіль фіолетового кольору, з червоними номерними знаками, з якого виходять по черзі два чоловіки. Крім того, свідок ОСОБА_20 в той день з дівчатами не відпочивала і не була учасником подій.
В той час, показання свідка ОСОБА_24 , щодо спроб матері ОСОБА_8 врегулювати даний конфлікт за допомогою грошового відшкодування, непідтверджені жодними доказами, навпаки спростовуються показами свідків: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 та матеріалами судового провадження.
Свідки: ОСОБА_22 та ОСОБА_23 жодним чином не підтвердили вину обвинувачених, лише вказали, що дійсно автомобіль Ford Skorpio був у них на автомийці. Однак, вказаний автомобіль неодноразово приїздив до них і раніше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зазначені показання не підтверджують жодним чином винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів і є намаганням сторони обвинувачення штучно створити докази на підтвердження їх вини. Тобто, вказані докази є неналежними і тому не можуть бути покладені судом в основу обвинувачення.
В судовому засіданні було встановлено, що в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) та протоколі огляду місця події від 10.11.2013 р. маються відомості, які не відповідають фактичним обставинам.
Так, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) (т.2 а.с. 130) міститься графи під назвами: "документ, що посвідчує особу" та "про _______ (кримінальне правопорушення)". Так, в графі в якій має бути зазначено, про яке кримінальне правопорушення подана заява, написана фраза "засвідчено мати ОСОБА_29 ".
В свою чергу, в судовому засіданні 03.04.2014р. була допитана мати потерпілої ОСОБА_21 , яка показала, що вона з донькою до райвідділу міліції 10.11.2013 р. для подачі заяви не ходила і взагалі дізналась від доньки про те, що з нею трапилось, лише в понеділок 11 листопада 2013 р.
Тобто, при складанні протоколу були порушені норми ст. 104 КПК України. Слід звернути увагу на те, що в зазначеному протоколі містяться виправлення.
В матеріалах справи, міститься протокол огляду місця події від 10.11.2013 р. (т. 2 а.с. 131-132). Так, відповідно з моменту прийняття слідчим ОСОБА_30 заяви від ОСОБА_15 про вчинене кримінальне правопорушення, а саме, з 21 год. 35 хв., як зазначено в протоколі прийняття заяви, до моменту початку огляду місця події, який зазначений в протоколі огляду місця події, як "21 год. 40 хв.", пройшло 5 хвилин. В свою чергу, прийняття заяви від ОСОБА_15 відбулось в приміщенні Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області за адресою: "м. Коростишів, вул. Рози Люксембург, 7", а огляд місця події, відбувся в районі санаторію, який в розташований за адресою: "м. Коростишів, провулок Дачний, 13".
Також, з протоколу огляду місця події вбачається, що «огляд закінчено о "22" год. "50" хв.», однак, в матеріалах судового провадження міститься протокол допиту ОСОБА_31 від 10 листопада 2013 року (т. 5 а.с. 209-210). З даного протоколу допиту вбачається, що допит проводився ОСОБА_32 «у приміщенні Коростишівського РВ к. 23», допит був закінчений о "24 год. 50 хв.". З розділу 1 "Проведені під час досудового розслідування процесуальні дії""Реєстру матеріалів досудового розслідування" (порядковий номер 75) зазначений "допит свідка ОСОБА_33 ", вбачається, що вказаний допит проведений 10.11.2013 р. (час проведення: "22:30-00:50") (т. 1 а.с. 24). Тобто, початком допиту ОСОБА_33 є «22 година 30 хвилин».
Враховуючи зазначене, судом встановлена невідповідність місця складання протоколу, оскільки відстань від чергової частини Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області до місця події з метою огляду, розташоване неблизько від райвідділу. Разом з цим, в зазначених протоколах огляду місця події та допиту свідка містяться інші протиріччя. Так, враховуючи вказані протоколи не зрозуміло, як ОСОБА_34 був присутній на двох процесуальних діях одночасно (і допитуватися, і був понятим на огляді місця події, яке, знаходиться на певній відстані від райвідділу).
Аналізуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов однозначного висновку про те, що складання вказаних вище протоколів відбулось внаслідок порушення норм КПК України.
Необхідно звернути увагу, що зі змісту протоколу огляду місця події від 10.11.2013р. зазначено, що "Слідів кримінального характеру на момент огляду виявлено не було". Тобто, протокол огляду місця події не містить даних, які б підтверджували вину обвинувачених.
Стосовно додаткового протоколу огляду місця події від 11.11.2013р., план-схеми до протоколу огляду місця події, акту застосування службового собаки та довідки про результати застосування службового собаки ( т. 2 а.с. 135-138), то вказані процесуальні документи не містять жодних ознак, що доводять вину обвинувачених.
Судом встановлено, що 11 листопада 2013 р. т.в.о. начальника СВ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_35 була винесена постанова про призначення групи слідчих (т. 4 а.с. 236-237). Відповідно до цієї постанови до складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 12013060190000838 увійшли: ОСОБА_36 , як старший групи, заступник начальника СВ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_37 , слідчий СВ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_38 та слідчий СВ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_39 . Тобто, проведення слідчим ОСОБА_40 огляду місця події від 11.11.2013 року та оформлення цієї процесуальної (слідчої) дії додатковим протоколом є незаконним, оскільки вказаний слідчий не входив до складу групи слідчих, призначених для проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. В свою чергу, слідчий ОСОБА_41 не міг проводити вказану процесуальну (слідчу) дію, і як черговий в складі слідчо-оперативної групи, оскільки, згідно з даними відповіді за вих. № 4786 від 11.08.2014 р. за підписом т.в.о. начальника Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_42 , ОСОБА_41 в складі слідчої оперативної групи Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області чергував 10.11.2013 р., і час чергування рахується з 8.00 год. до 8.00 год. наступного дня. (т. 5 а.с. 71) Будь-які докази, що підтверджують факт надання доручення слідчому ОСОБА_43 станом на 11.11.2013р. для проведення вказаної процесуальної (слідчої) дії, надано не було.
Протокол огляду місця події з додатком у вигляді ілюстративної таблиці від 11.11.2013 р. (т. 2 а.с. 139-144), який складений заступником начальника СВ Коростишівського райвідділу ОСОБА_44 , не доводить вину обвинувачених.
В матеріалах судового провадження міститься протокол проведення слідчого експерименту від 12.11.2013 р. (т. 2 а.с. 145-146). Так, в описовій частині протоколу зазначено: "…При проведенні слідчої дії було оглянуто прилеглу територію…Слідів кримінального характеру виявлено не було"; "При проведенні слідчої дії слідів, щоб вказували на місце пригоди виявлено не було. В місці на яке вказав ОСОБА_45 де знаходився автомобіль презервативів, упаковок від них не виявлено". Крім того, вказаний протокол проведення слідчого експерименту складений слідчим СВ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_46 . Однак, судом вже було досліджено, що зазначений слідчий не входив до складу групи слідчих, які мали право проводити досудове розслідування по цьому кримінальному провадженню, відповідно до постанови про призначення груп слідчих від 11.11.2013 р. (т. 4 а.с. 236-237). Дана слідча дія була проведена за участю ОСОБА_8 , як свідка. Проте, ОСОБА_8 в подальшому був визнаний підозрюваним, і отримання показань від нього під час проведення слідчого експерименту 12.11.2013р., є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, з огляду вимог ст. 89 КПК України, а тому є недопустимим доказом.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_8 про дозвіл провести огляд за місцем проживання в АДРЕСА_2 , та добровільну видачу одягу, в якому він був одягнений в ніч з 9 на 10 листопада 2013 р. (т. 2 а.с. 240), в якій ОСОБА_8 вказав, що надає дозвіл на проведення огляду місця проживання та на добровільну видачу одягу. Так, на підставі вказаної заяви була проведена процесуальна (слідча) дія та складений протокол огляду місця події від 12.11.13 року (т. 2 а.с. 176).
В судовому засіданні ОСОБА_8 заперечив добровільність написання заяви про дозвіл провести огляд за місцем проживання, без забезпечення йому в цей період права на доступ до захисника, права відмовитися від надання дозволу та права не свідчити проти себе, написав під диктовку працівників міліції заяву, а тому його дозвіл не є добровільним.
Аналізуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов однозначного висновку про те, що написання заяви про дозвіл провести огляд за місцем проживання ОСОБА_8 відбулось в результаті психологічного тиску на останнього та порушення його права на захист, свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ч.2 ст.237КПК України - огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з правилами цього Кримінального процесуального кодексу України , передбаченого для обшуку житла чи іншого володінню особи. Статтею 234 КПК України визначено, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно із ч.3 ст.236 КПК України перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія. В протоколі огляду місця події не зазначено жодної з підстав такого огляду , відповідна ухвала слідчого судді відсутня та попередньо отримана не була.
В матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.3 а.с. 152-154, т.5 а.с 9,10), відповідно до яких співвласниками домоволодіння в АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 (1/5), ОСОБА_18 (1/5), ОСОБА_26 (1/5) та ОСОБА_47 (2/5). Дані про співвласників відсутні в протоколі від 12.11.2013, що є порушенням п.6 ч.1 ст.7 КПК та ст.13 КПК України,відповідно до яких не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ч.5 ст.237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб , які брали участь у проведенні огляду. В протоколі огляду місця події від 12.11.2013 йдеться лише про перелік певних речей і відсутня інформація про їх огляд, а також зазначено, речі були упаковані в спец пакет але відсутня вказівка про таку дію як опечатування.
Так, відповідно до показань свідка - ОСОБА_18 , огляд домоволодіння та вилучення речей здійснював слідчий Коростишівського РВ УМВС - ОСОБА_37 , який фактично речі не оглядав, а лише переклав у спец пакети , більше того, двоє речей, а саме , спортивні штани та труси знаходились в іншому пакеті який надав ОСОБА_8 , а саме, чорний поліетиленовий пакет з написом «BOSS» при цьому був присутній лише один понятий ОСОБА_48 , а інший понятий ОСОБА_49 участі не брала у огляді і вилученні речей, а лише розписалась в документах. Дані факти підтвердив в судовому засіданні свідок - ОСОБА_48 про те, що дійсно речі не оглядались, частина речей вилучалась у іншому пакеті та спец пакети в які упаковувались речі не опечатувались та не заклеювались. Свідок вказав, що попередньо всі розписались на пустих спец пакетах, що це зручніше робити без наявності в них речей. Про відсутність опечатування спец пакетів підтвердив і ОСОБА_18 .
Необхідно зазначити, що було порушено право на отримання правової допомоги, на той час свідка ОСОБА_8 , оскільки на час огляду, який відбувся згідно з протоколом 12.11.2013, були відсутні відомості, що ОСОБА_8 , відмовився щодо участі адвоката ОСОБА_50 при проведенні огляду, який представляв його інтереси, заздалегідь повідомлявся про вчинення (проведення) даної процесуальної дії як це визначено КПК України, а саме, ст. 111 КПК України.
Тобто, така процесуальна дія як огляд житла та проникнення до нього має відбуватись виключно за вмотивованим судовим рішенням. Зідно ст.13 КК України не допускається проникнення до володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених КПК України, а в той час у органу до судового розслідування відсутні підстави для проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді, передбачені ч.3 ст.233 КПК України. Також, ОСОБА_8 вказав, що заяву він писав не 12.11.2013, а на наступний день під диктовку слідчого, без присутності адвоката. Зміст заяви не відповідає фактичним обставинам, так як частину речей видавав не ОСОБА_8 , а його мати. І до вищенаведеного слід звернути увагу на сам бланк протоколу огляду місця події де під графою «на підставі» в дужках зазначено : вказується ухвала слідчого судді , якщо проводиться огляд житла.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що доказ, а саме, протокол огляду місця події від 12.11.2013 року відповідно до якого було оглянуто домоволодіння в АДРЕСА_2 ., є недопустимим доказом, який отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а саме, на підставі п.1 ч.2 ст.87 КПК України здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду , без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Суд критично відноситься до посилань прокурора на те, що зазначена вище слідча дія не потребує ухвали слідчого судді, оскільки має бути лише наявна згода особи, яка ним володіє оскільки це є порушення норм Кримінально процесуального кодексу України та Конституції України.
Стосовно протоколів огляду місця події від 18.11.2013 р.складений слідчим ОСОБА_51 (т. 2 а.с. 177-180) з фотоілюстративною таблицею до протоколу огляду речей ОСОБА_7 , оформленою спеціалістом ОСОБА_52 (т. 2 а.с. 182-185) та протоколу огляду місця події від 16.11.2013 р., складеному слідчим ОСОБА_51 (т. 2 а.с. 186-189) з фототаблицею до протоколу, оформленою спеціалістом ОСОБА_53 (т. 2 а.с. 190), то слід зазначити, що дані докази жодним чином не доводить вину обвинувачених.
Протокол огляду місця події від 11.11.2013 року (т. 2 а.с. 191-193), протокол огляду місця події від 14.11.2013 р. складений слідчим ОСОБА_35 (т. 2 а.с. 195-198), жодним чином не доводить вину обвинувачених.
Стосовно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.12.2013 р. разом з довідкою до протоколу, що складений слідчим Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_51 за участю свідка - ОСОБА_22 (т. 2 а.с. 236-238) та протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.12.2013 р. разом з довідкою до протоколу, складений слідчим Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_51 впізнання проводилось за участю потерпілої - ОСОБА_15 (т. 3 а.с. 196-199), то обвинуваченим ОСОБА_7 не заперечується тих фактів, що автомобіль мився на автомийці WOG за участю свідка та він познайомився з потерпілою у вказаний вечір. Однак, вказані протоколи не є прямими чи непрямими доказами вини обвинувачених.
В матеріалах судового провадження міститься протокол огляду місця події від 19.11.2013 р., складений слідчим ОСОБА_51 (т. 2 а.с. 241-245) та конверт з написом «Паперовий пакет (конверт) зі чеком-дублікатом, який вилучений 19.11.2013 р. у приміщенні автомийки "WOG"» (т. 2 а.с. 246), протокол огляду місця події від 19.11.2013 р., складений слідчим ОСОБА_51 (т. 2 а.с. 249-252) та протокол огляду місця події від 05.12.2013 р., який був складений слідчим ОСОБА_51 (т. 3 а.с. 1-4) В якості підстави проведення слідчих дій зазначена заява ОСОБА_15 , дана заява відсутня, тобто був порушений порядок проведення слідчої дії, а саме, відомості про заяву чи повідомлення про подію вказуються в якості підстави проведення процесуальної дії, якщо огляд місця події проводиться до початку кримінального провадження. В свою чергу, чек дублікат не підтверджує вину обвинувачених. Крім того, слідча дія, була оформлена протоколом огляду місця події від 05.12.2013р., який було складено з порушенням норм ст.ст. 233-235, 237 КПК України, тобто доказ є недопустимим.
Протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 16.11.2013 р. (т. 3 а.с. 8-10) та від 18.11.2013 р. (т. 3 а.с. 11-14), протокол огляду відеозапису від 18.11.2013 р. (т. 3 а.с. 15-17), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.11.2013 р. і ксерокопія опису речей і документів (т. 3 а.с 21-22), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.12.2013 р. (т. 3 а.с. 24-26), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.12.2013 р. (т. 3 а.с. 28) та аналітична довідка (на доручення 28 від 13.01.2014) з трьома додатками (т. 3 а.с. 30-33), протокол огляду місця події, до якого додана "схема до протоколу" і "умовні позначення" (т. 3 а.с. 38-41), протокол огляду місця події, до якого додана "схема до протоколу" і "умовні позначення" (т. 3 а.с. 42-46), протокол огляду предметів (т. 3 а.с. 146-149), протокол огляду місця події (т. 3 а.с. 150,151), протокол обшуку від 12.12.2013р. (т.3 а.с. 171-183), протокол проведення слідчого експерименту від 29.11.2013 р. (т. 3 а.с. 141-145) та протокол обшуку від 12.12.2013р. (т.4 а.с. 6-9) жодним чином не доводить вину обвинувачених.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що ст.91 КПК України на слідчого та прокурора покладено обов`язок доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Крім того, згідно ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, вже у відомостях, що були 10.11.2013 року внесено до ЄРДР прямо зазначено про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а саме, що 10 листопада 2013 року близько 4 години ОСОБА_54 спільно з ОСОБА_55 , перебуваючи в лісовому масиві поблизу санаторію для батьків з дітьми Тетерів пол вул.Дачній в м.Коростишів Житомирської області, із застосуванням фізичного та психологічного насильства зґвалтували ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Вказане свідчить про те, що слідчий та прокурор перебрали на себе функції суду та під час досудового розслідування допустили порушення загальних засад кримінального провадження: принципів законності та презумпції невинуватості, а досудове слідство відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з першого дня мало виключно обвинувальний ухил.
Аналізуючи інші докази, які надані прокурором на підтвердження обвинувачення, необхідно зазначити наступне:
Одним із основних доказів сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні є встановлена експертами наявність тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_15 , присутність на штанах ОСОБА_8 волосся ОСОБА_15 та наявність на трусах ОСОБА_8 біологічної речовини, яка містить клітини з ядрами по генетичних ознак слідів крові з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_15 та ОСОБА_8 .
Вказані обставини прокурор в судовому засіданні підтверджував наступними доказами:
- висновком судово медичної експертизи № 3251 від 21.10.2012 року, відповідно до якого у ОСОБА_15 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців на обох руках, синців в ділянці обох колінних суглобів, садна на лівій гомілці, які могли утворитися в термін та за обставин, вказаних потерпілою (т. 3 а.с. 34,35);
- висновком імунологічної експертизи №7/214-13 від 06.12.2013, згідно якого виявлений на спортивних штанах ОСОБА_8 мікрооб`єкт за усіма ознаками походить із зразками волосся з голови ОСОБА_15 (т.3 а.с.47-71);
- висновки імунологічних експертиз № 7/207-13, №7/208-13 від 02.12.2013 щодо порівняльного дослідження волосся (т.3 а.с. 72-109);
- висновком молекулярно-генетичної експертизи №331 від 12.12.2013, згідно якого на фрагментах трусів ОСОБА_8 є генетичні ознаки клітин з ядрами, які належать потерпілій ОСОБА_15 (т.4 а.с. 190-195 ).
Зазначені докази, а саме, висновки імунологічних та молекулярно-генетичної експертиз, суд не вважає належно здобутими доказами, а, отже, і допустимими для встановлення винності обвинувачених, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як зазначено висновках №№7/214-13, 331: на дослідження надавались речі (труси червоного кольору та штани), вилучені у домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 під час огляду (протокол огляду місця події від 12.11.2013 року).
Відповідно до ч.5 ст.101 Кримінально процесуального кодексу України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
В свою чергу, як зазначалося раніше, протокол огляду місця події від 12.11.2013 року визнаний судом недопустимим доказом, який отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме, на підставі п.1 ч.2 ст.87 КПК України здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду , без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
У зв`язку з тим, що вилучення трусів червоного кольору, штанів та інших речей в домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_8 під час проведення огляду відбулось з порушеннями норм чинного процесуального законодавства, суд не може визнати вказані висновки експертів, достовірними та допустимими доказами в даному кримінальному провадженні, а тому не можуть бути доказами винуватості обвинувачених.
Крім того, в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_56 , який не зміг обґрунтувати зроблений ним висновок, а саме, які саме клітини з ядрами були знайдені та їх походження.
За таких обставин, вказаний доказ не є допустимим, а тому не може бути використаний при прийнятті судом рішення.
Стосовно судово медичної експертизи № 3251 від 21.10.2013 року, то суд зазначає, що судово-медична експертиза була проведена на підставі постанови слідчого СВ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області майора міліції ОСОБА_57 від 10.11.2013 р., однак вказана постанова відсутня в матеріалах судового провадження. Висновки, які зазначені у даній експертизі, вказують на наявність у потерпілої ОСОБА_15 тілесних ушкоджень у вигляді синців на обох руках, синців в ділянці обох колінних суглобів, садна на лівій гомілці. В свою чергу, в судовому засіданні обвинувачені показали, що потерпіла неодноразово падала і ОСОБА_8 допомагав їй піднятися тримаючи за руку. Тобто, висновок №3251 не може бути прямим доказом вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Щодо висновків експертів №№ 7/207-13, 7/208-13 від 02.12.2013, то суд зазначає, що дослідження стосувалось волосся ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та жодним чином не доводить вини обвинувачених та не є категоричними.
Також, прокурором не доведено в судовому засіданні, що висновки експертів №3273 від 11.11.2013 р. (т.3 а.с.36), № 3274 від 11.11.2013 р. (т.3 а.с.37), №7/215-13 від 25.11.2013р. (т.3 а.с. 110-117), №7/201-13 від 22.11.2013р. (т.3 а.с. 118-121), №7/217 -13 від 25.11.2013р. (т.3 а.с. 124-128), №7/203-13 від 25.11.2013р. (т.3 а.с.129-133), №7/202-13 від 22.11.2013р. (т.3 а.с.134-137) є належними доказами, що підтверджують винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Крім того, суд вказує, що висновки експертів №7/217 -13 від 25.11.2013р. (т.3 а.с. 124-128), №7/203-13 від 25.11.2013р. (т.3 а.с.129-133) є ідентичними.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В матеріалах справи міститься висновок експертизи №1874/х, відповідно до якої був досліджений ґрунт з місця події на яку вказала ОСОБА_15 , та з її речей (т.5 а.с 146 - 153), згідно з яким, речовини , які виявлені на жіночих панчохах чорного кольору та речовини, вилучені 29.11.2013 року та 04.12.2013 року не мають спільної родової належності. Вказаний висновок спростовує показання потерпілої - ОСОБА_15 , що вона зняла взуття для спроби втікати, а ОСОБА_8 , босою її витягнув з автомобіля та відвів у ліс.
Відносно протоколів результатів проведення негласних слідчих дій від 03.02.2014 р. (т. 4 а.с. 87-93, 129-136) судом встановлено, що вказані документи не є прямими доказами вини обвинувачених та неможуть бути покладені судом в основу обвинувачення.
Посилання захисників на те, що ухвали слідчих суддів від 12.11.2013р., 23.12.2013р., 12.11.2013р., 21.11.2013р., 21.11.2013р., 21.11.2013р., 12.12.2013р., 15.11.2013р., 15.11.2013р. та 14.11.2013р. є неналежними та недопустимими доказами з огляду вимог ст.. 89 КПК України є безпідставними, оскільки відповідно до ст.. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. В свою чергу, суд не дає оцінку ухвалам, що винесені на досудовому слідстві слідчими суддями, порядок оскарження вказаних ухвал передбачений нормами ст..309 КПК України.
Стосовно визнання, на думку захисту, неналежними та недопустимими доказами, з огляду ст.. 89 КПК України, постанов слідчих від 12.11.2013р., 18.11.2013р., 25.11.2013р., 05.12.2013р., 13.12.2013р. та 13.12.2013р., то зазначені процесуальні рішення слідчих є предметом оскарження у відповідності до п.7 ч.2 ст..36 КПК України.
Таким чином, з врахуванням доказів, котрі були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснили зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та з погрозою його застосування, вчинене групою осіб, а ОСОБА_8 , ще й здійснив насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом із застосуванням фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_15 .
Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представники державного обвинувачення, вчиняли перешкоди в наданні доказів, на клопотання захисту, відкритих сторонам кримінального провадження відповідно до ст. 290 КПК України, що є зловживанням процесуального права з огляду на вимоги КПК України.
За таких обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необхідно виправдати у зв`язку з недоведеністю їх участі у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.152, ч.3 ст.152 та ч.1 ст.153 КК України.
В свою чергу, дане судове рішення не є перешкодою для повного і достовірного встановлення обставин вчиненого, встановлення особи чи осіб, котрі це скоїли, юридичної оцінки дій такої особи чи осіб, та притягнення до кримінальної відповідальності, виходячи із фактично і достовірно встановлених всіх обставин події.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на досудовому слідстві у виді тримання під вартою, суд вважає за доцільне скасувати та відповідно до ст.377 КПК України звільнити їх з-під варти з залу суду.
Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 161824,66 грн., завданої злочином підлягає залишенню без розгляду, відповідно до ч.3 ст.129 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертиз стягненню з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підлягають, у зв`язку з тим, що їх виправдано.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 23.12.2013року на автомобіль "Ford Scorpio" номер НОМЕР_3 , з номерним знаком для тимчасового використання НОМЕР_1 необхідно скасувати, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України:
1) автомобіль "Ford Scorpio" фіолетового кольору, з номерним знаком для тимчасового використання НОМЕР_1 , номер НОМЕР_3 та ключі від вказаного автомобіля, що знаходиться на відповідному зберіганні у Коростишівському РВ УМВС України в Житомирській області необхідно повернути володільцю ОСОБА_58 ;
2) DVD-R диск з відеозаписами камер спостереження АЗС №47 ПП «ОККО- Нафтопродукт» за 10.11.2013 необхідно повернути власнику - АЗС №47 ПП «ОККО- Нафтопродукт» ;
3) спортивну куртку «Adidas» чорного кольору із написами жовтого кольору, спортивні штани чорного кольору «Sport», труси чоловічі червоного кольору, що перебувають у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області необхідно повернути власнику ОСОБА_8 ;
4) чоловічі плавки сірого кольору, кофта сірого кольору, сорочка сірого кольору, штани чорного кольору, що перебувають у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області необхідно повернути власнику ОСОБА_7 ;
5) розписку про оплату коштів за автомобіль « Ford Skorpio», з номером кузова номер кузова НОМЕР_4 , що перебуває у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області повернути власнику ОСОБА_7 ;
6) чек - дублікат, який був виданий для фізичної особи 11.11.2013р. для обслуговування автомобіля на авто мийці «WOG» в м. Житомир по вул. Вокзальна 23-б слід залишити в матеріалах судового провадження;
7) чек - оригінал, який був виданий для фізичної особи 12.11.2013р. для обслуговування автомобіля на авто мийці, що перебуває у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області необхідно повернути власнику ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 368, 370,374, 377 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст.152 КК України та виправдати.
ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 152, ч.1 ст. 153 КК України та виправдати.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою по даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та звільнити їх з-під варти в залі судового засідання.
Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 161824,66 грн., завданої злочином залишити без розгляду.
Скасувати арешт накладений ухвалою від 23.12.2013р. на автомобіль "Ford Scorpio" номер НОМЕР_3 , з номерним знаком для тимчасового використання НОМЕР_1 .
Речові докази по справі:
1) автомобіль "Ford Scorpio" фіолетового кольору, з номерним знаком для тимчасового використання НОМЕР_1 , номер НОМЕР_3 та ключі від вказаного автомобіля, що знаходиться на відповідному зберіганні у Коростишівському РВ УМВС України в Житомирській області повернути володільцю ОСОБА_58 ;
2) DVD-R диск з відеозаписами камер спостереження АЗС №47 ПП «ОККО- Нафтопродукт» за 10.11.2013 повернути власнику - АЗС №47 ПП «ОККО- Нафтопродукт» ;
3) спортивну куртку «Adidas» чорного кольору із написами жовтого кольору, спортивні штани чорного кольору «Sport», труси чоловічі червоного кольору, що перебувають у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області повернути власнику ОСОБА_8 ;
4) чоловічі плавки сірого кольору, кофта сірого кольору, сорочка сірого кольору, штани чорного кольору, що перебувають у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області повернути власнику ОСОБА_7 ;
5) розписку про оплату коштів за автомобіль « Ford Skorpio», з номером кузова НОМЕР_4 , що перебуває у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області власнику ОСОБА_7 ;
6) чек - дублікат, який був виданий для фізичної особи 11.11.2013р. для обслуговування автомобіля на авто мийці «WOG» в м. Житомир по вул. Вокзальна 23-б слід залишити в матеріалах судового провадження;
7) чек - оригінал, який був виданий для фізичної особи 12.11.2013р. для обслуговування автомобіля на авто мийці, що перебуває у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області повернути власнику ОСОБА_7 .
Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Житомирської області через Попільнянський районний суд.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційних скарг, а у разі подавання апеляцій, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а тим учасникам, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3
