ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" квітня 2016 р.
Справа № 1-23-32/135-08-4825
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: О.Л.Воронюка,
Суддів: В.В.Лашина М.А.Мирошниченка
За участю у судовому засіданні від 22.03.2016:
Від ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" - Сивак А.Л.
Від ТОВ "Дартосбуд" - Білоус Є.О.
Від УПФУ у Малиновському районі м. Одеси - Лушнікова Ю.І.
Від Міністерства оборони України - Добров Ю.І.
Інші представники учасників процесу в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.
при секретарі Молодові В.С.
За участю у судовому засіданні від 07.04.2016:
Від Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси - Шарафутдінова А.А., довіреність № 48/10, дата видачі : 04.01.16;
Від ТОВ "Дартосбуд" - Білоус Є.О., довіреність № б/н, дата видачі : 13.10.15;
Від трудового колективу - Бучинський В.Т., посвідчення № 058323, дата видачі : 08.09.94;
Від Міністерства оборони України - Добров Ю.І., довіреність № 220/770/д, дата видачі : 25.12.15;
Від ТОВ "Дартосбуд" - Нестеренко О.А., довіреність № б/н, дата видачі : 13.10.15;
Від Головного територіального управління юстиції в Одеськії області - Мельник О.А., довіреність № 03-43/8173, дата видачі : 17.09.15;
Від ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" - Сивак А.Л., довіреність № 756, дата видачі : 22.03.16;
Від Концерну "Техвоєнсервіс" - Козоріз А.С., довіреність № 26, дата видачі : 09.03.16;
Від ліквідаційної комісії боржника - Барва І.А., паспорт НОМЕР_1, дата видачі : 14.07.99;
Ліквідатор - Родченко К.О., паспорт НОМЕР_2, дата видачі : 09.07.09;
Від Відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування - Бакуменко Д.В., довіреність № 14, дата видачі : 02.03.16;
Від Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси - Бучак О.В., довіреність № 186/10, дата видачі : 11.01.16;
Від ДПІ у Малиновському районі - Бурдейна О.Г., довіреність № 3594/9/15-52-10-18, дата видачі : 18.11.15;
Інші представники учасників процесу в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.
при секретарі Селиверстовій М.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича та ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"
на ухвалу господарського суду Одеської області
від 25.02.2016р.
по справі № 1-23-32/135-08-4825
за заявою кредитора: Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси
до боржника: Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"
про банкрутство
Встановила:
Постановою господарського суду Одеської області від 25.11.2013р., визнано банкрутом Державне підприємство „Одеський автомобільний ремонтний завод", відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2015р., крім іншого призначено ліквідатором арбітражного керуючого Колєжука А.С.
Міністерство оборони України звернулось до суду з клопотанням про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", як таке, що порушено безпідставно.
В обгрунтування свого клопотання Міністерство посилається на те, що при порушенні провадження у справі про банкрутство, сума безспірних вимог ініціюючого кредитора не відповідала вимогам Закону, оскільки її частина не перебувала в органах виконавчої служби на протязі трьох місяців.
25.02.2016 ухвалою господарського суду Одеської області в задоволенні клопотанням Міністерства оборони України про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" - відмовлено.
Зазначена ухвала обґрунтована тим що вимоги ініціюючого кредитора до боржника є вмотивованими, підтвердженими належними доказами та такими, що відповідають вимогам Закону, а клопотання Міністерства оборони України про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2016 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга арбітражного керуючого Колєжука А.С. в якій скаржник просив скасувати п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 25.02.2016 щодо відмови в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", в цій частині прийняти нове рішення, яким клопотання Міністерства оборони України про припинення провадження у праві задовольнити та припинити провадження по справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод» на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права господарським судом Одеської області при прийнятті оскаржуваного рішення.
Крім того, до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" в якій також просить скасувати п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 25.02.2016 щодо відмови в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", в цій частині прийняти нове рішення, яким клопотання Міністерства оборони України про припинення провадження у праві задовольнити та припинити провадження по справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод» на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права господарським судом Одеської області при прийнятті оскаржуваного рішення.
07.04.2016 до суду від ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» надійшов відзив на апеляційні скарги в якому кредитор просив залишити ухвалу в оскаржуваній частині без змін, а апеляційні скарги без задоволення з підстав викладених у відзиві.
07.04.2016 до суду від ліквідатора ДП «Одеський автомобільний ремонтний завод» Родченко К.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ліквідатор просить залишити ухвалу в оскаржуваній частині без змін, а апеляційні скарги без задоволення посилаючись на те, що перелік підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання банкрутом на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою до суду не передбачав такої умови як недотримання трьохмісячного терміну перебування на виконанні в органах ДВС виконавчих документів.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Міністерство оборони України звернулось до суду з клопотанням про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", як таке, що порушено безпідставно.
В обгрунтування свого клопотання Міністерство посилається на те, що при порушенні провадження у справі про банкрутство, сума безспірних вимог ініціюючого кредитора не відповідала вимогам Закону, оскільки її частина не перебувала в органах виконавчої служби на протязі трьох місяців.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Відповідно до статті 2 ГПК України та пункту другому статті 6 Закону про банкрутство господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.
Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.
Відтак, безспірність грошових вимог кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення виконавчого провадження органами виконавчої служби за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задоволити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму.
Виходячи з положень статті 16 Закону про банкрутство, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство на предмет обґрунтованості його вимог, їх безспірності та вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, господарський суд приймає рішення (ухвалу) про порушення або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство. При цьому, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною 3 статті 10 цього Закону.
Отже, встановлення господарським судом у підготовчому засіданні обставин недодержання ініціюючим кредитором трьохмісячного строку незадоволення його вимог в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів органом державної виконавчої служби є підставою для відмови в порушенні щодо боржника провадження у справі про банкрутство відповідно до частини 7 статті 16 Закону про банкрутство, оскільки такі грошові вимоги ініціюючого кредитора не можна вважати безспірними в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство, а боржника таким, що має ознаки неплатоспроможності, визначені абзацом 9 частини 1 статті 1 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 33, частиною 1 статті 34 та частинами 2, 3 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Аналогічна правовапозиція викладена у постанові Вищого господарського суду по справі № Б24/423-09 від 23.09.2014, постанові Вищого господарського суду по праві № 5017/2286/2012 від 05.08.2014.
До того ж, згідно з п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику у справах про банкрутство», Законом про банкрутство не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону про банкрутство (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першоїстатті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Як вбачається вз матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси 26.11.2008 звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод".
Підставою для звернення стала заборгованість із сплати страхових внесків у сумі 517 638,00грн. На підтвердження своїх вимог заявником бкло подано ряд вимог про сплату боргу.
01.12.2008 ухвалою господарського суду Одеської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський автомобільний завод".
27.07.2009 Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси подало заяву про уточнення грошових вимог відповідно до якої ініціюючий кредитор просить визнати його вимоги в сумі 457098,81грн., що підтверджуються вимогами про сплату боргу.
Проаналізувавши усі вимоги про сплату боргу, які надано заявником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство з урахуванням уточнень, судова колегія встановила, що не було дотримано було трьохмісячного терміну, зокрема по вимозі про сплату боргу № Ю-2120 - У від 05.02.2008 у розмірі 36 876,98грн. перебувала на виконання 2 місяці 22 дня, вимога про сплату боргу № Ю-2120-У від 05.03.2008 у розмірі 41 903,50 грн. -1 місяць і 3 дня, вимога про сплату боргу № Ю -2120 -У від 05.05.2008 у розмірі 42 667,35грн. - менше 20 календарних днів.
Як вірно зазначено скаржниками у своїх скаргах сума у розмірі 121 447, 83 грн. не може бути визнана безспірною, оскільки не дотримано трьохмісячного терміну перебування на виконанні.
Що стосується іншої частини вимог то судова колегія вважає правомірними посилання скаржників на те, що вимоги про сплату боргу № Ю 2120-У від 05.11.2007 у розмірі 30 064,40 грн., № Ю2120-У від 05.12.2007 у розмірі 36 458,74грн., № Ю2120-У від 08.01.2008 урозмірі 37 818,28грн. перебували на виконанні більше трьох місяців проте, сума цих вимог не є достатньою для порушення провадження у справі про банкуртство ДП "Одеський автомобільний завод".
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог саме протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.
Інших вимог стосовно можливості порушення справи про банкрутство без належного дотримання трьохмісячного строку невиконання боржником своїх зобов'язань чинне законодавство про банкрутство не передбачає. Будь-якої процесуальної можливості скоротити, зупинити чи припинити перебіг зазначеного строку у тому числі й в разі повернення виконавчого документу стягувачу чинний Закон України про банкрутство не визначає.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, в порушення норм ч. 3 ст. 6 та вимог ч. 8 ст. 7 вказаного закону ініціюючим кредитором не були надані належні докази, що складають безспірну заборгованість Боржника перед Кредитором, покладеної в основу заяви про порушення справи про банкрутство, більш ніж протягом трьох місяців з моменту відкриття такого провадження.
Отже, ініціюючим кредитором не було надано у справі доказів дотримання встановленого ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячного терміну, а суд першої інстанції, порушивши та здійснивши провадження у даній справі (у тому числі з прийняттям оскаржуваної постанови про визнання банкрутом) за відсутністю таких доказів та надавши невірну правову оцінку, в контексті вказаних норм Закону про банкрутство, наявним у справі доказам, порушив визначені вище норми Закону про банкрутство щодо порядку та підстав порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою за цим законом.
Матеріали справи свідчать, що господарський суд Одеської області, порушивши та здійснивши провадження у цій справі (у тому числі, приймаючи ухвалу за результатами підготовчого засідання та постанову про визнання банкрутом), надавши невірну правову оцінку наявним у справі доказам, порушив вимоги Закону про банкрутство щодо порядку та підстав порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою.
Отже, суд першої інстанції невірно застосував норми ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону про банкрутство -щодо безспірності кредиторської заборгованості, яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку, та дійшов передчасного висновку про наявність достатніх підстав для порушення справи про банкрутство та введення подальших процедур банкрутства.
Вищевикладене свідчить про те, що провадження у даній справі було здійснено з порушенням та невірним застосуванням норм законодавства, а справа про банкрутство боржника порушена безпідставно.
Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, заява кредитора подана за відсутності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість ініціювання справи про банкрутство.
Відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно з п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, допустився неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання Міністерства оборони України.
Керуючись ст. 85, 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Постановила :
Апеляційні скарги Колєжука Андрія Сергійовича та ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» задовольнити.
Скасувати п 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 25.02.2016р. по справі № 1-23-32/135-08-4825 щодо відмови в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про припинення провадження у справі про банкрутство ДП «Одеський автомобільний ремонтний завод» - скасувати.
Клопотання Міністерства оборони України про припинення провадження у справі 1-23-32/135-08-4825 про банкрутство ДП « Одеський автомобільний ремонтний завод» задовольнити.
Провадження у справі № 1-23-32/135-08-4825 - припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
ПоГоловуючий суддя О.Л. Ворон
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Суддя М.А. Мирошниченко
В.В. Лашин
