ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Одеса
Справа № 1-23-32/135-08-4825
Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання - Герасименко Ю.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2019 р.
по справі № 1-23-32/135-08-4825
за заявою Управління пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси
до боржника Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"
про банкрутство
суддя суду першої інстанції: Лепеха Г.А.
час та місце постановлення ухвали: 21.10.2019 р., м. Одеса, пр. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса: Березанський К.І.
від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: Волков Д.О
від Міністерства оборони України: Добров Ю.І.
від арбітражного керуючого Пояркова В.О.: особисто
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.10.2019 р.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.
Постановою Господарського суду Одеської області від 25.11.2013 р. у справі № 1-23-32/135-08-4825 Державне підприємство "Одеський автомобільний ремонтний завод" м. Одеса визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває.
22.10.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про скасування наказу Міністерства оборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697 та повернення майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" м. Одеса, а саме будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Одеса вул. Артилерійська, 4.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. у справі № 1-23-32/135-08-4825 Товариству з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса у відкритті провадження відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на ст. 19 КАС України та п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України: вирішення спору про скасування наказу Міністерства оборони України підпадає під юрисдикцію адміністративних судів і не може розглядатись в господарському судочинстві, зокрема, в межах справи про банкрутство.
Крім того, місцевим господарським судом зауважено на тому, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа № 826/5037/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інтайм" м. Київ до Міністерства оборони України, треті особи: Державне підприємство "Укрспецконверсія" м. Одеса та Державне підприємство "Одеський автомобільний ремонтний завод" м. Одеса про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства оборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. у справі № 1-23-32/135-08-4825, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса оскаржило її до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса, посилаючись на ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, наполягає на тому, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Міністерство оборони України у поданому до суду апеляційної інстанції відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечило, і зауважило на тому, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки, видаючи наказ "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697, Міністерство оборони України діяло відповідно до повноважень, визначених в положенні "Про Міністерство оборони України", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 671.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21.10.2019 р. вступив в дію Кодекс України з питань банкрутства, пунктом 4 "Прикінцевих та перехідних положень" якого установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачено концентрацію у межах справи про банкрутство всіх спорів, пов`язаних з боржником та його майном, з метою здійснення судового контролю за діяльністю такого боржника, залучення всього його майна до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, спрямованих на повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. у цій справі, відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса у відкритті провадження за заявою про скасування наказу Міністерства оборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697, місцевий господарський суд дійшов висновку, що цей спір не може розглядатися в господарському судочинстві, а підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції визначено - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.
Разом із тим, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Однією з визначальних особливостей адміністративного судочинства є те, що позивачем в адміністративній справі може бути як фізична, так і юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем, за загальним правилом, - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи (ч. 2, ч. 4 ст. 46 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідні правові висновки щодо юрисдикції у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 911/2012/17.
За приписами ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 р. № 1075-XIV (зі змінами та доповненнями) Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Наказом Міністерства оборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697 за Державним підприємством "Укрспецконверсія" м. Одеса закріплено майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, 4.
Отже, у даних правовідносинах Міністерство оборони України - орган, уповноважений державою на управління певною категорією державного майна, не здійснювало публічно - владних управлінських функцій, а реалізувало повноваження власника шляхом закріплення державного майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" м. Одеса, про що видано відповідний наказ.
З огляду на викладене, спір про скасування наказу Міністерства оборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697 не є публічно - правовим, стосується приватно - правових відносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства - в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" м. Одеса.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги і не оцінює доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса і заперечення Міністерства оборони України, які стосуються наявності або відсутності правових підстав для скасування наказу "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697, оскільки місцевим господарським судом спір по суті не вирішувався і на стадії оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. ці доводи і заперечення є передчасними.
Відповідно до п. 4 ст. 280 ГПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 280, 281, 282 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. у справі № 1-23-32/135-08-4825 скасувати.
Справу № 1-23-32/135-08-4825 передати до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" м. Одеса про скасування наказу Міністерства оборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія"" від 26.12.2017 р. № 697.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.01.2020 р.
Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко
Судді: О.Ю. Аленін
М.А. Мишкіна
