Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 496/5125/15-к
Провадження № 1-кс/496/432/16
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2016 року Біляївський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка заяву про відвід судді ОСОБА_10 по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК України та ОСОБА_9 за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_10 знаходиться вказане кримінальне провадження з 1.07.2016 року.
3.08.2016 року захисник обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_6 подав заяву про відвід судді ОСОБА_10 (том 5 а.с. 206-211). При цьому посилається на те, що суддя при розгляді цього кримінального провадження приймає процесуальні рішення, які викликають об`єктивні сумніви в її неупередженості. А саме: суддя повідомила заявника про дату судового засідання з приводу обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинувачених 1.07.2016 року, хоча клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу надійшло до суду 2.07.2016 року; в судовому засіданні 2.07.2016 року захист ОСОБА_8 здійснював адвокат із центру надання вторинної безоплатної правової допомоги, хоча мав бути присутній заявник; 19.07.2016 року суддею було залишено без задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 щодо передачі його на особисту поруку народному депутату України ОСОБА_11 та не прийнято мір щодо протиправних випадів прокурора на адресу цього народного депутата; під час судового слідства суддя ОСОБА_10 досліджувала неприпустимі докази; клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою було розглянуто 2.07.2016 року з порушенням вимог КПК України.
В судове засідання суддя ОСОБА_10 не з`явилася, про день розгляду заяви була повідомлена.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення заяви, пояснивши, що будь-які підстави для задоволення відводу відсутні.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 їхні захисники підтримали заяву про відвід судді, додали, що нею порушено право ОСОБА_9 на медичну допомогу; ухвала судді про продовження строку тримання під вартою винесена всупереч встановленому в самому тексті ухвали факту відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного:
Обставини, що виключають участь у кримінальному провадженні містяться в ст. 75-76 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 посилається на положення п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України, яка передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадження за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно ч.4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Згідно положень ст. 321 КПК України, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження, а також вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
З матеріалів справи вбачається, що вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, в ході якого під головуванням судді ОСОБА_10 було розглянуто ряд клопотань та прийняті відповідні процесуальні рішення.
Слід зазначити, що VII Конгрес ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками 1985 р. схвалив Основні принципи незалежності судових органів, де проголошується, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни; судові органи вирішують передані їм справи неупереджено, на підставі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання прямого чи непрямого з будь-якого боку і з будь-яких причин; незалежність судових органів дає їм право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і додержання прав сторін. Незалежність судів та підкоріння їх лише закону забезпечується організаційними та процесуальними гарантіями. Практика Європейського суду з прав людини в першу чергу виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обвинувачених закінчувався 3 липня 2016 року. Таким чином, незалежно від наявності клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, суддя ОСОБА_10 повинна була в день отримання справи у провадження призначити на найближчу дату судове засідання, та сповістити сторони по справі, що і було нею зроблено. Незважаючи на повідомлення про час та місце слухання справи, захисники обвинувачених в судове засідання не з*явилися, у зв*язку з чим суддею обґрунтовано призначено для уникнення порушення права обвинувачених на захист, захисників для проведення окремої процесуальної дії, як це передбачено ст. 53 КПК України. Суддею ОСОБА_10 приймалися всі необхідні заходи для надання медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_9 шляхом виклику карети швидкої медичної допомоги, але, лікарями швидкої допомоги неможливість ОСОБА_9 за станом здоров*я брати участь в судових засіданнях на той час встановлена не була.
Суд також констатує, що незгода з рішеннями суду сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді упередженості, позаяк кожне рішення суду, зокрема і процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, тобто оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції, і не може даватись будь-якими органами, їх посадовими особами, організаціями, підприємствами і установами, громадянами тощо (Рішення КСУ № 2-рп/2011).
Таким чином, посилання в заяві про відвід на необ`єктивність та упередженність судді є суб`єктивною оцінкою дій судді стороною захисту, яку не влаштовують процесуальні рішення, прийняті суддею.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_10 , так як обставини, викладені в ній, не передбачені п.4 ч.1 ст. 75 КПК України в якості підстав для відводу.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 75, ч.4 ст. 80, ст. 81 КПК Украины, суд-
УХВАЛИВ:
Заяву про відвід судді ОСОБА_10 по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК України та ОСОБА_9 за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1
