Постанова
Іменем України
18 липня 2018 року
м. Київ
справа № 2-718/12
провадження № 61-18210св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С.Ф.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Омега Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області, у складі судді Кочетова Л. Г., від 30 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
12 липня 2011 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк», банк), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Свої вимоги ТОВ «ФК Вектор Плюс» мотивувало тим, що ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ВАТ «Сведбанк», з яким 07 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_2 уклав кредитний договір № 0501/1008/88-227, відповідно до якого банк зобов'язався надати йому кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, в сумі 50 000 доларів США на строк з 07 жовтня 2008 року по 06 жовтня 2016 року під 14.99 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Позивач зазначає, що фактично позичальником було отримано 38 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, банк в день укладання кредитного договору уклав договори поруки № 0501/1008/88-227-Р-1 з ОСОБА_3, № 0501/1008/88-227-Р-2 з ОСОБА_4 та № 0501/1008/88-227-Р-З з ОСОБА_5 Відповідно до вказаних договорів поручителі зобов'язуються відповідати за виконання зобов'язань з повернення наданих відповідачу коштів у солідарному порядку. Відповідач умов договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 26 квітня 2011 року утворилася заборгованість в сумі 48 443,53 доларів США та 31 552,86 грн.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого, право вимоги по кредитному договору № 0501/1008/88-227 перейшло до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а також було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого права вимоги за іпотечним договором, що укладений в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, також перейшли до ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
Із урахуванням зазначеного, ТОВ «ФК Вектор Плюс» просило позов задовольнити, стягнути із відповідачів вказану суму заборгованості.
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про захист прав споживача, шляхом визнання договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами недійсними.
Позивач за зустрічним позовом, мотивував свої вимоги тим, що сторонами при укладенні оспорюваного договору не дотримано вимог частини першої статті 203 ЦК України, а тому такий правочин є недійсним на підставі частини другої статті 215 ЦК України. Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором є похідним від договору факторингу, отже визнання останнього недійсним тягне за собою і визнання недійсним договору про відступленням прав вимоги за іпотечним договором.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року у задоволені позову ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від 28 листопада 2012 року, у частині передачі боргу та права вимоги по кредитному договору № 0501/1008/88-227 від 07 жовтня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк», з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку.
Визнано недійсним договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в частині передачі прав за іпотечним договором від 07 жовтня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк», з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку, на забезпечення виконання кредитного договору № 0501/1008/88-227 від 07 жовтня 2008 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Оскарженою ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою у порушення процесуальних строків, визначених частиною першою статті 294 ЦПК України, у редакції 2004 року. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» залишено без руху, оскільки підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилався заявник, визнано судом неповажними та роз'яснено право протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин його пропуску. Вимоги вказаної ухвали апеляційного суду заявником виконано не було, доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не надано, а тому у відкритті апеляційного провадження було відмовлено з підстав, передбачених статтею 297 ЦПК України, у редакції 2004 року.
В квітні 2017 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2017 року скасувати і передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, заявник посилається на те, що 13 січня 2017 року у залі судового засідання було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, а повний текст рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року, було отримано представником позивача лише 02 лютого 2017 року. Крім того, вказане рішення суду першої інстанції було оприлюднено у Єдиному держаному реєстрі судових рішень України, лише 01 лютого 2017 року. Сама по собі присутність сторони під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення без своєчасного отримання повного тексту рішення, унеможливлює визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, що є вимогою статті 295 ЦПК України, у редакції від 2004 року. Отримавши повний текст рішення 02 лютого 2017 року, представником ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подано апеляційну скаргу у межах десятиденного строку - 13 лютого 2017 року. Таким чином, причини пропуску заявником встановленого законом строку можна вважати поважними, оскільки вони не свідчать про умисну недбалість представників ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
05 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року справу за позовом ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про захист прав споживача, шляхом визнання договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами недійсними призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року у задоволені позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Місцевим судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення від 13 січня 2017 року (том 3, а.с. 215).
Представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» ОСОБА_7 був присутнім у судовому засіданні Корольовського районного суду м. Житомира 13 січня 2017 року (том 3, а. с. 214).
Представники ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулися із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії рішення лише 24 січня 2017 року (том 3 а.с. 220, 222). Підпис на заявах свідчить про те, що один представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» ознайомився з матеріалами справи, а інший - отримав копію судового рішення. При цьому дата отримання рішення місцевого суду не вказана.
13 лютого 2017 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» направило до суду апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За правилами частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилався апелянт, визнані апеляційним судом неповажними та роз'яснено його право протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин його пропуску.
Згідно зі статтею 72 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи ту обставину, що у матеріалах справи відсутні точні відомості про дату отримання представником ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повного тексту рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року, а ТОВ «ФК «Вектор Плюс» заявляє, що отримало тест судового рішення лише 02 лютого 2017 року, враховуючи наявність у матеріалах справи супровідних листів місцевого суду про направлення повного тексту судового рішення іншим учасникам процесу, датованих 06 лютого 2017 року (том 3, а. с. 226), колегія суддів не погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення ТОВ «ФК «Вектор Плюс» строку на апеляційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року.
У відповідності до частини шостої статті 411 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 березня 2017 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до Апеляційного суду Житомирської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта
