ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" березня 2020 р. Справа№ 910/5172/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
згідно протоколу судового засідання від 17.03.2020 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України
на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року в частині відмови у поновленні пропущеного процесуального строку на подання відзиву
у справі №910/5172/19 (суддя Босий В.П.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. Національного банку України,
2. акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
про визнання недійсними договорів,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України та акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання недійсними договорів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у задоволенні клопотання Національного банку України про поновлення процесуального строку на подання відзиву відмовлено. У задоволенні заяви акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про залишення позовних заяв без руху відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Національний банк України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року по справі №910/5172/19 в частині відмови в поновленні пропущеного процесуального строку на подання відзиву та поновити строк для подання відзиву у справі №910/5172/19.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2019 року, якою було прийнято нові редакції позовних заяв та визначено чергове судове засідання, не було встановлено відповідачам строк для подання відзиву на вже уточнені позовні редакції. Оскільки після ухвали господарського суду міста Києва від 04.07.2019 року розгляд справи неодноразово відкладався та зупинялось провадження у справі №910/5172/19 для направлення матеріалів до Північного апеляційного господарського суду та Верховного Суду, тому тільки після фактичного повернення матеріалів справи відповідач 1 зміг звернутись до суду із заявою про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 року справу №910/5172/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5172/19 та призначено до розгляду на 17.03.2020 року.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 року враховуючи перебування у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, справу №910/5172/19 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 17.03.2020 року, справу №910/5172/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 року прийнято апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року по справі №910/5172/19 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуюча суддя), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. до свого провадження.
Представник відповідача 2 у судове засідання 17.03.2020 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотання від представників сторін про відкладення слухання справи не надходило, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 17.03.2020 року за відсутності представника відповідача 2.
В судовому засіданні 17.03.2020 року представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2020 року проти апеляційної скарги заперечував, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до НБУ та АТ "ПриватБанк" про:
- визнання недійсним кредитного договору від 03.03.2009року №19, укладеного між НБУ та ПАТ КБ "ПриватБанк";
- визнання недійсним договору поруки від 27.05.2016 року №19-1/П, укладеного між НБУ, ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір від 03.03.2009 року №19 є недійсним, оскільки укладений між відповідачами на підставі протиправних постанов Правління Національного банку України, а саме: уповноважені особи НБУ не мали достатнього обсягу повноважень на його укладення з огляду на відсутність кворуму на засіданні Правління НБУ. Недійсність договору поруки від 27.05.2016 року №19-1/П позивач обґрунтовує тим, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним кредитного договору, оскільки вказаний договір поруки укладався з метою забезпечення виконання боржником грошового зобов`язання за кредитним договором від 03.03.2009 року №19.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2019 року.
Представник позивача 26.04.2019 року подав до суду першої інстанції клопотання про об`єднання в одне провадження позовів у справах №910/5172/19, №910/5171/19, №910/2170/19, №910/5169/19, №910/5168/19, в якому просив об`єднати ці справи та здійснювати розгляд названих справ спільно в одному провадженні.
Господарський суд першої інстанції, дослідивши назване клопотання позивача, встановив, що у провадженні господарського суду міста Києва, окрім справи №910/5172/19, також перебувають справи:
- №910/5168/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитного договору від 02.10.2014 року №54 та договору поруки від 27.05.2016 року №54/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.04.2019 року;
- №910/5169/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитного договору від 05.12.2014 року №120 та договору поруки від 05.08.2016 року №120-1/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.04.2019 року;
- №910/5170/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитного договору від 20.02.2015 року №10 та договору поруки від 11.08.2016 року №10-1/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 25.04.2019 року;
- №910/5171/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитного договору від 24.10.2008 року №19 та договору поруки від 27.05.2016 року №19/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.04.2019 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2019 клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження задоволено, об`єднано в одне провадження справи №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19; передано справи №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19 на розгляд судді Босого В.П. ; присвоєно об`єднаній справі №910/5172/19; вирішено об`єднану справу №910/5172/19 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в об`єднаній справі №910/5172/19 на 20.05.2019 року.
27.06.2019 року до канцелярії суду представником акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" було подано заяву про залишення позовної заяви без руху, оскільки позовні заяви ОСОБА_1 у справах №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19 (об`єднана справа №910/5172/19) не відповідають вимогам ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2019 року клопотання акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про залишення позовних заяв без руху задоволено частково, позовні заяви ОСОБА_1 до Національного банку України та акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання недійсними договорів у справі №910/5172/19 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовних заяв до 05.07.2019 року.
04.07.2019 року представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи уточнених позовних заяв разом з примірниками таких позовних заяв, провадження за якими було порушено у справах №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2019 року продовжено розгляд справи №910/5172/19 та призначено підготовче засідання на 12.07.2019 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року та постановою Верховного Суду від 24.12.2019 року, відмовлено у задоволенні заяви НБУ про поновлення строку на подачу зустрічного позову; повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи НБУ.
28.01.2020 року представником Національного банку України до канцелярії суду першої інстанції було подано клопотання про поновлення процесуальних строків на подання відзиву разом з примірником відзиву на позовну заяву у даній справі.
У клопотанні про поновлення процесуальних строків на подання відзиву, скаржник зазначив, що після усунення недоліків позовних заяв, що стали підставою для залишення позову без руху ухвалою від 02.07.2019 року, судом не було встановлено нових строків для подання відповідачами відзивів на уточнені позовні заяви.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у задоволенні клопотання Національного банку України про поновлення процесуального строку на подання відзиву відмовлено. У задоволенні заяви акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про залишення позовних заяв без руху відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача 1, суд першої інстанції вказав, що поновлення Національному банку України строку для подання відзиву на позовні заяви ОСОБА_1 в межах справи №910/5172/19, який є пропущеним, в даному випадку буде свідчити про порушення принципів рівності та змагальності сторін.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно з частиною першою статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у даній справі, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у справі №910/5172/19, поданий представником НБУ до відділу діловодства місцевого господарського суду 08.05.2019 року, тобто в строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.04.2019 року. Також, у матеріалах справи міститься відзив на позовні заяви ОСОБА_1 , поданий 17.05.2019 року до відділу діловодства місцевого господарського суду представником НБУ вже в об`єднаній справі №910/5172/19. (а.с.102)
Тобто, відповідачем 2 було реалізовано право на подачу відзиву як на позовну заяву у справі №910/5172/19, так і вже в об`єднанні справі №910/5172/19.(а.с.126)
За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Тобто, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Так, згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Колегією суддів враховано, що ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року, відмовлено у задоволенні заяви НБУ про поновлення строку на подачу зустрічного позову; повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи НБУ.
Вказана ухвала та постанова мотивовані тим, що зустрічна позовна заява НБУ подана з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України (тобто, строку для подання відзиву та зустрічної позовної заяви).
Постановою Верховного Суду від 24.12.2019 року у даній справі ухвалу суду першої інстанції від 12.07.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін вказані рішення судів, Верховний Суд погодився з судом першої та апеляційної інстанції, що Національним банком України був пропущений строк для подання відзиву на кожну з позовних заяв, поданих ОСОБА_1 в об`єднаній справі №910/5172/19.
А тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішеннями суду, яке набрало законної сили 12.07.2019 року було встановлено факт пропуску Національним банком України строку на подання відзиву на позовні заяви ОСОБА_1 .
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Апелянт зазначає, що 04.07.2019 року судом першої інстанції були прийняті до розгляду уточнені позовні заяви разом з примірниками позовних заяв. В той же час, ухвала суду першої інстанції від 04.07.2019 року не містила строку для подання відзиву на уточнені позовні заяви.
Так, 27.06.2019 року представником акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до канцелярії господарського суду міста Києва було подано заяву про залишення позовної заяви без руху, оскільки позовні заяви ОСОБА_1 у справах №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19 (об`єднана справа №910/5172/19) не відповідають вимогам ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2019 року клопотання акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про залишення позовних заяв без руху задоволено частково, позовні заяви ОСОБА_1 до Національного банку України та акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання недійсними договорів у справі №910/5172/19 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовних заяв до 05.07.2019 року.
Ухвала господарського суду міста Києва від 02.07.2019 року була мотивована тим, що із наявних в матеріалах об`єднаної справи №910/5172/19 вбачається, що всі позовні заяви позивача ОСОБА_1 , провадження за якими було відкрито у справах №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19, не містять такого обов`язкового реквізиту як зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта позивача.
04.07.2019 року представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи уточнених позовних заяв разом з примірниками таких позовних заяв, провадження за якими було порушено у справах №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19.
Отже, як вбачається з ухвали господарського суду міста Києва від 02.07.2019 року та наявних в матеріалах оскарження ухвали уточнених позовних заявах позивачем було лише змінено інформацію щодо позивача, а саме додано ідентифікаційний номер. При цьому, жодних інших змін ні в підстави, ні в предмет позовних заяв не було внесено.(а.с.5)
А тому, продовжуючи розгляд справи після усунення обставин, що стали підставою для залишення позовних заяв без руху, суд першої інстанції правомірно не встановив нових строків для подання відзивів відповідачами, оскільки фактично позивачем подані ідентичні тексти позовних заяв, провадження за якими було відкрито у даній справі та щодо яких відповідачем 2 вже було реалізовано право на подачу відзивів.
Окрім того, після усунення підстав залишення позову без руху, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2019 року продовжено розгляд справи №910/5172/19 та призначено підготовче засідання на 12.07.2019 року.
А тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, саме з цього моменту представники Національного банку України мали право та можливість ознайомитися із уточненими позовними заявами та подати відзив на уточнені позовні заяви до суду разом з відповідним клопотанням про поновлення та/або продовження процесуальних строків.
Проте, клопотання про поновлення процесуальних строків на подання відзиву разом з примірником такого відзиву представником Національного банку України було подано лише 28.01.2020 року, тобто більш як через півроку після подання представником позивача до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи уточнених позовних заяв разом з примірниками таких позовних заяв, а також їх направлення на адресу учасників справи.
Колегія суддів відзначає, що НБУ, як учасник справи, знав про встановлені строки; знав або/та міг знати, які процесуальні дії він має/може вчинити для здійснення ефективного захисту інтересів учасника у справі; знав, які процесуальні дії мав /може вчинити для продовження строків для вчинення дій. підставах.
А тому, враховуючи те, що наведені відповідачем 1 обставини в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення НБУ та такими, що пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у визначений судом строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на подання відзиву на уточненні позовні заяви позивача.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну і обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі №910/5172/19, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі №910/5172/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі №910/5172/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/5172/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 30.03.2020.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
Є.Ю. Пономаренко
