Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/2180/16-к
Провадження № 11-кп/820/92/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретарів ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника
потерпілого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2014 року №42014240070000006, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами прокурора Хмельницької обласної прокуратури, представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перківці Кельменецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, на момент вчинення кримінального правопорушення дільничний інспектор міліції Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, раніше не судимий,-
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та виправдано його на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалено, що запобіжні заходи щодо обвинуваченого ОСОБА_10 припинили свою дію.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Питання стосовно речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на проведення судових експертиз віднесено на рахунок держави.
Досудовим розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що згідно наказу начальника УМВС України в Хмельницькій області № 83 о/с від 17.04.2014 року обіймаючи посаду дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, перебуваючи у званні старшого лейтенанта міліції, 07.07.2014 року близько 20 год. 45 хв. у м. Кам`янці-Подільському, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Хмельницький у крайній лівій смузі руху по вул. Хмельницьке шосе, яка має по дві смуги руху в обидва напрямки, на 278 км+600 м автодороги сполученням «Житомир-Чернівці», біля приміщення ресторану «Корчма «Три ставки» порушив вимоги п.п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 18.06.2014 року). У результаті порушення водієм ОСОБА_10 вищевказаних вимог «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 18.06.2014 року), який керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , не переконавшись в безпечності руху, не вибравши безпечну швидкість, не приймаючи заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, намагаючись уникнути зіткнення з пішоходом ОСОБА_8 шляхом об`їзду зліва, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, перетнув лінію розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (п. 1.3 розділу Правил), частково виїхав на зустрічну смугу руху та передньою правою частиною автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який у той момент перетинав проїзну частину з права на ліво по ходу руху автомобіля у непризначеному для цього місці.
Внаслідок наїзду керованого водієм ОСОБА_10 автомобілем на пішохода ОСОБА_8 , останній отримав тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді відкритого перелому кісток лівої гомілки з раною м`яких тканин.
Продовжуючи рух, керований водієм ОСОБА_10 автомобіль зовнішніми елементами правої бокової поверхні зачепив пішохода ОСОБА_8 внаслідок чого той лівим ліктем та передпліччям вдарився об вказаний автомобіль та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки, рани лівого передпліччя.
Порушення водієм ОСОБА_10 вказаних вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 18.06.2014 року) знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками спричиненням пішоходу ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та тяжких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_10 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та тяжкі тілесні ушкодження.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає вирок місцевого суду незаконним та необґрунтованим, просить такий, у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Вказує, що під час досудового розслідування та в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_10 по обставинах дорожньо-транспортної пригоди, доведена, однак суд безпідставно виправдав обвинуваченого.
Акцентує увагу, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.07.2014 року, покази свідка ОСОБА_12 та висновки експертів, які прямо та безпосередньо вказують на обвинуваченого, як на особу, яка внаслідок порушення ПДР України скоїла наїзд на потерпілого.
Представник потерпілого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення ч. 2 ст. 286 КК України та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує, що суд дійшов до помилкового висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_10 п.п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3, 12.4 ПДР України та заподіянням потерпілому ОСОБА_8 цілого ряду тілесних ушкоджень, частина з яких відноситься до тяжких.
Окрім того, вказує, що аналіз показань потерпілого та свідків свідчить, що у вихідних даних невірно вказаний напрямок руху потерпілого та свідків.
На думку представника потерпілого, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неправильне застосування кримінального закону, призвело до незаконного вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 в частині відшкодування ОСОБА_10 спричинених збитків.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, потерпілого та його представника на підтримку апеляційних скарг, з посиланням на зазначені в них доводи, обвинуваченого та його захисника, які вважають, що законні підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні, провівши з`ясування обставин провадження та перевірку їх доказами в частині допиту обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_12 та дослідження письмових доказів у провадженні, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію кримінального правопорушення, про винуватість або відсутність вини обвинуваченого у його скоєні з достовірністю випливають із матеріалів провадження. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які підтверджують висновок суду.
При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у провадженні доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях обвинуваченого, потерпілого, свідків, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Відповідно до вимог ст.374КПК України у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які сторона обвинувачення послалася, як на доведення вини обвинуваченого у вчиненні кримінально-карних діянь. Якщо обвинувачений у судовому засіданні змінив свої показання, які давав в процесі досудового розслідування, суд повинен ретельно перевірити як ті, так і інші показання, з`ясувати причину зміни показань і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у провадженні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження місцевий суд вказані вимоги закону під час розгляду провадження відносно ОСОБА_10 виконав у повному обсязі. Зокрема, суд, на виконання вимог закону, ретельно перевірив всі надані стороною обвинувачення докази, дав належну оцінку у їх сукупності.
Обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_10 по обставинах скоєння дорожньо-транспортної пригоди та спричинення потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень,кваліфікації йогодій,показаннями самогопотерпілого,свідків,експертних досліджень,органи досудовогорозслідування тапрокурор визналиці доказидостатніми,при цьомуне дослідили їх з точки зору допустимості та достовірності.
Однак, вищенаведені докази є непослідовними, суперечливими, не узгоджуються з висновками досудового розслідування щодо фактичних обставин провадження. Але незважаючи на ці обставини, ні органи досудового розслідування, ні прокурор жодних заходів для усунення вказаних обставин не провели.
Відповідно до ст. 91 КПК України при розгляді кримінального провадження підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб), характер і розмір шкоди, завданої злочином, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, а вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, прокурор посилається на показання потерпілого ОСОБА_8 , який ствердив обставини наїзду на нього автомобіля, у вечірню пору 7 липня 2014 року по вулиці Хмельницьке шосе в
м. Кам`янець-Подільському, коли він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переходив автодорогу у невстановленому ПДР України місці в районі подвійній суцільної смуги руху, яка розділяє транспортні потоки, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження.
Показання свідка ОСОБА_12 , який показав, що у вечірню пору 07 липня 2014 року, на транспортному засобі рухався по вулиці Хмельницьке шосе в м. Кам`янці-Подільському в напрямку м. Хмельницького, коли його обігнав автомобіль «Volkswagen Passat», зі швидкістю близько 100 км/год. Ствердив, що в районі кафе «Три ставки» переходили дорогу троє чоловіків, потерпілий зупинився посередині правої смуги руху в напрямку м. Хмельницький в районі роздільної смуги та коли побачив наближення автомобіля, після певного замешкання почав швидко перебігати крайню ліву смугу руху. Однак автомобіль, не зменшуючи швидкість, почав зміщуватись дещо вліво, щоб об`їхати потерпілого та дотичним ударом правої бокової частини зачепив його, від чого чоловіка підкинуло вверх і трохи вправо. Наїзд на пішохода відбувся в районі подвійної суцільної смуги руху, яка була під правою частиною автомобіля в той момент, там лежав і пішохід.
Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які показали, що у вечірню пору 07 липня 2014 року, разом з потерпілим вийшли з кафе «Три ставки» та через дорогу попрямували до автомобіля таксі. Дійшовши до таксі, почули звук удару та побачили, що на подвійній суцільній смузі лежить потерпілий ОСОБА_8 з ушкодженнями ноги. Ствердили, що видимість в момент дорожньо-транспортної пригоди була доброю, ще не стемніло.
Показаннями свідка ОСОБА_16 , який показав, що приймав участь в проведенні слідчо-процесуальних дій на місці дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі ствердив проведення необхідних замірів та складання процесуальних документів на місці події.
Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемами та фототаблицями до нього, з яких вбачається, що у вечірню пору
07 лютого 2014 року у м. Кам`янці-Подільському, на 278 км+600 м автодороги сполученням «Житомир-Чернівці», біля приміщення ресторану «Корчма «Три ставки», в районі центральної частини дороги, яка має по дві смуги руху в обидва напрямки, відбувся наїзд транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , на потерпілого, який у той момент перетинав проїзну частину з права на ліво по ходу руху автомобіля у непризначеному для цього місці (а.п. 126-145, т. 1).
Змістом висновку експерта № 1122/14-21 від 15.09.2014 року з таблицями ілюстрацій стверджується, що транспортний засіб «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_10 перебував в технічно справному стані (а.п. 146-154, т. 1).
Даними протоколу проведення слідчого експерименту з фото-таблицями, з якого вбачається, що ОСОБА_10 , в деталях, вказав місце, обставини дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стало спричинення тілесних ушкоджень потерпілому (а.п. 155-163, т. 1).
Із даних висновку експерта № 346 від 05.05.2015 року вбачається, що потерпілому ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було спричинено: тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді відкритого перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та рани м`яких тканин в його проекції; середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки, рани м`яких тканин лівого передпліччя; легких тілесних ушкоджень у вигляді садна шкіри лобної ділянки голови, грудної клітини зліва, черевної стінки зліва. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень лівої гомілки, вони могли утворитись внаслідок прямої дії на дану кінцівку, тобто від удару тупим твердим, яким могла бути зовнішня частина автомобіля, що рухався, з подальшим падінням потерпілого та ударом лівим ліктем та передпліччям об транспортний засіб (рани верхньої третини лівого передпліччя) з обертанням лівого плеча навколо своєї осі (непряма дія-перелом лівого плеча) та з утворенням саден лобної ділянки голови, грудної клітини зліва, черевної стінки зліва. Вказані тілесні ушкодження зумовили травматичний шок середнього ступеня (АТ 60/40 мм.рт.ст., пульс 56) та могли утворитись в час та за обставин, на які вказує потерпілий, тобто при ДТП, яка мала місце 07.07.2014 року. Потерпілий в момент первинного удару міг бути повернутий до автомобіля, що рухався, лівою половиною тіла і знаходився у вертикальному чи близькому до такого положенні (а.п. 164-168, т. 1).
Обставини спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, спосіб та механізм їх спричинення підтвердила лікар судово-медичний експерт
ОСОБА_17 в процесі судового розгляду.
Даними висновку експерта № 3851/15-26 від 04.12.2015 року стверджується, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди в заданій дорожній обстановці стали дії ОСОБА_10 , який в порушення вимог п.п. 10.1, 11.4, 12.3 та вимогам дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля та перетнувши лінію розмітки 1.3 здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де і відбувся наїзд на потерпілого.
В заданій дорожній ситуації ОСОБА_10 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування своєчасного гальмування із зупинкою керованого транспортного засобу до лінії руху пішохода, з моменту виникнення небезпеки для руху вказаної у вихідних даних, при заданій швидкості руху автомобіля 60-65-100 км/год. при умові, що в момент виникнення небезпеки для руху пішохід знаходився в полі зору водія (а.п. 169-174, т. 1).
Змістом висновку експерта № 4482/15-26 від 05.01.2016 року стверджується, що причиною виникнення ДТП з технічної точки зору могли бути дії водія ОСОБА_10 , які не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, тобто дії водія, який при виникненні небезпеки для свого руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
В заданій дорожній ситуації ОСОБА_10 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування своєчасного гальмування із зупинкою керованого транспортного засобу до лінії руху пішохода, з моменту виникнення небезпеки для руху вказаної у вихідних даних, при заданій швидкості руху автомобіля 60-65 км/год. Середня швидкість автомобіля «Шевроле Авео», д.р.н. НОМЕР_2 , якщо він ділянку довжиною 100 м долає за 6.16с., 6.19с., 5.49с. складає близько 60.7 км/год. (а.п. 198-202,
т. 1).
Із даних висновку експерта № 1623/15-26 від 26.06.2015 року вбачається, що в заданій дорожній обстановці водій ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.3, 12.4 ПДР України, пішохід ОСОБА_8 у відповідності до вимог Розділу 4 ПДР України. В заданій дорожній обстановці водій ОСОБА_10 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою керованого ним транспортного засобу до місця наїзду, з моменту виникнення водію небезпеки для руху вказаної у вихідних даних при заданій швидкості руху автомобіля 60-65 км/год.
Причиною виникнення ДТП з технічної точки зору міг бути факт зміни напрямку руху пішохода в напрямку смуги руху автомобіля на такій відстані від цього транспортного засобу, якої було недостатньо для запобігання наїзду шляхом застосування своєчасного гальмування, тобто виконання водієм дій передбачених вимогами ПДР України при виникненні небезпеки (а.п. 112-115, т. 5).
Даними висновку експерта № 170А від 27.05.2016 року стверджується, що в умовах даної пригоди наїзд автомобіля «Volkswagen Passat» на пішохода ОСОБА_8 на проїзній частині в поздовжньому напрямку міг відбутися перед початком утворення розташування 1-ої зафіксованої плями крові (розміром 10?5см, на відстані 5.7м від правого краю дороги та 28.53м від орієнтира).
З технічної точки зору немає жодних підстав стверджувати про те, що наїзд автомобіля на пішохода ОСОБА_8 відбувся у місці розташування плям крові, які були зафіксовані під час огляду місця події.
Покази водія ОСОБА_10 про те, що наїзд на пішохода ОСОБА_8 відбувся, коли той перебував на лівій смузі вул. Хмельницьке шосе поблизу подвійної суцільної лінії розмітки можуть бути спроможними з технічної точки зору.
В заданій дорожній ситуації за умови, що наїзд автомобіля на пішохода відбувся на зустрічному напрямку руху (від м. Хмельницького до м. Кам`янця-Подільського) то можна дійти висновку, що дії водія ОСОБА_10 в частині зміни свого напрямку руху ліворуч є такими, що не відповідають вимогам п. 10.1 ПДР України та можуть перебувати в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди.
А за умови, що наїзд автомобіля на пішохода відбувся в межах лівої смуги руху (від м. Хмельницького до м. Кам`янця-Подільського) та габаритних меж лінії руху автомобіля, то можна дійти висновку, що дії водія ОСОБА_10 в частині зміни свого напрямку руху ліворуч є такими, що не суперечать вимогам п. 10.1 ПДР України та такими, що не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди, оскільки навіть не змінюючи свого напрямку руху, водій ОСОБА_10 все одно не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом своєчасного застосування гальмування і зупинки автомобіля до лінії руху пішохода ОСОБА_8 .
В умовах даної пригоди будь-яких підстав стверджувати про те, що в момент наїзду автомобіля «Volkswagen Passat» на пішохода ОСОБА_8 його швидкість складала більше ніж 60 км/год з технічної точки зору немає (а.п. 141-146, т. 5).
Допитаний в процесі судового розгляду експерт ОСОБА_18 показав, що встановити швидкість руху автомобіля ОСОБА_10 неможливо, оскільки на місці події були відсутні сліди гальмування, а також відсутня фіксація ознак, за якими можна було би точно вказати місце наїзду на пішохода. Таким чином, можна лише стверджувати, що наїзд відбувся перед першою плямою крові, враховуючи те, що удар з автомобілем був перед контактом пішохода із землею, а тіло не може впасти в місці контакту. За умови, що наїзд відбувся на зустрічній смузі руху, то можна стверджувати, що в діях водія є порушення п. 10.1 ПДР України, однак якщо на смузі руху автомобіля, то водій не міг уникнути наїзду гальмування, через що зміна напрямку руху і виїзд на зустрічну смугу був зумовлений уникненням наїзду на пішохода.
Змістом комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 8308/8309/19-21,2909/20-21 від 04.05.2020 року стверджується, що наїзд автомобілем «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_8 відбувся на лівій смузі руху проїзної частини вул. Хмельницьке шосе м. Кам`янця-Подільського по ходу руху автомобіля «Volkswagen Passat».
Свідчення потерпілого ОСОБА_8 у тій частині, що наїзд на нього автомобілем відбувся, коли той перейшов за подвійну суцільну лінію розмітки 1.3 відповідно до формулювання обвинувачення, технічно неспроможні.
Результати проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 16.09.2014 року в тій частині, що в момент наїзду пішохід ОСОБА_8 знаходився на лівій смузі руху вул. Хмельницьке шосе в напрямку м. Хмельницький на відстані 0,75м від подвійної суцільної лінії розмітки 1.3, яка поділяла протилежні напрямки руху, є технічно спроможними.
Покази водія ОСОБА_10 про те, що в момент наїзду пішохід ОСОБА_8 знаходився на лівій смузі вул. Хмельницьке шосе в напрямку м. Хмельницький за крок до подвійної суцільної лінії розмітки 1.3, яка поділяє протилежні напрямки руху є технічно спроможним.
Технічні підстави стверджувати, що в даній дорожній ситуації швидкість руху автомобіля «Volkswagen Passat» перед наїздом на пішохода ОСОБА_8 була більшою ніж 60 км/год., відсутні.
В заданій дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_10 невідповідностей технічним нормам вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.4 ПДР України за вказаних та встановлених цією експертизою обставин даної події не встановлено.
Свідчення водія ОСОБА_10 про те, що коли відстань від автомобіля до пішохода ОСОБА_8 , який зупинився перед лівою смугою руху, складала 30м, то пішохід раптово у темпі швидкого кроку почав перетинати смугу руху автомобіля справа на ліво і за крок до подвійної суцільної лінії розмітки 1.3 без гальмування стався наїзд правою передньою частиною автомобіля на пішохода, є технічно обґрунтованим.
Водій ОСОБА_10 не мав технічної можливості зупинити автомобіль до смуги руху пішохода ОСОБА_8 з моменту виникнення небезпеки для руху водія, при допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху автомобіля якщо фактична небезпека для цього водія виникла у момент відновлення руху пішохода на відстані 30м від автомобіля шляхом виконання ним вимог п. 12.3 ПДР України.
У водія ОСОБА_10 були підстави технічного характеру відступати від вимог п.п. 11.4, 12.3 ПДР України та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 в умовах розвитку подій даної ДТП.
З технічної точки зору причиною виникнення події даної ДТП стала невідповідність дій пішохода ОСОБА_8 нормам вимог п.п. 4.7, 4.8, 4.14 (г, г') ПДР України.
Колегія суддів не може погодитися з твердженнями сторони обвинувачення, що вина ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення беззаперечно доведена даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемами та фототаблицями до нього, оскільки вказаний доказ стверджує виключно обставини самої пригоди, отримання транспортним засобом механічних, а потерпілим тілесних ушкоджень, що жоден з учасників апеляційного розгляду не заперечує.
Разом з тим, вказаний доказ не містить жодних даних стосовно місця зіткнення, оскільки у ньому відсутні зафіксовані сліди гальмування, а також відсутня фіксація ознак, за якими можна було б точно визначити місце наїзду на потерпілого ОСОБА_8 , що повністю узгоджується з висновками експертів та їх показаннями в процесі судового розгляду в цій частині.
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями сторони обвинувачення стосовно безпідставного відхилення місцевим судом показань свідка ОСОБА_12 та даних здобутих в процесі проведення слідчого експерименту з ним щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди та вини у її скоєнні обвинуваченого. Оскільки показання свідка ОСОБА_12 щодо значної швидкості руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого біля 100 км/год, не узгоджуються та прямо суперечать висновкам експертиз, в тому числі тих, на які посилається сторона обвинувачення, згідно яких така швидкість становила близько 60-65 км/год.
Більше того, жодна експертиза, з значної кількості проведених в рамках даного кримінального провадження, як і жоден експерт з допитаних судом не ствердили обставин скоєння наїзду транспортного засобу на потерпілого саме на смузі зустрічного руху, як те стверджує свідок ОСОБА_12 .
За таких обставин твердження свідка ОСОБА_12 щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, місця зіткнення, носять суб`єктивний характер та не узгоджуються, а подекуди прямо суперечать іншим доказам у провадженні, в тому числі даним судово-автотехнічних, комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертиз, а тому не можуть бути безумовною та фактично єдиною підставою для визнання винним ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення.
З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє твердження сторони обвинувачення щодо визначення місця наїзду смуга зустрічного руху на підставі показів потерпілого ОСОБА_8 . Оскільки, потерпілий ОСОБА_8 є прямо зацікавленою особою, такі показання не стверджуються жодним іншим належним та допустимим доказом, в тому числі даними численних експертиз проведених в кримінальному провадженні.
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями прокурора, що такі твердження потерпілого узгоджуються з даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемами та фототаблицями до нього, а також показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які перебували напередодні з ОСОБА_8 у барі. Оскільки, дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди будь-яких доказів стосовно місця зіткнення, слідів фіксації таких обставин не містять.
В той же час, допитані в процесі судового розгляду свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ствердили виключно обставини перетинання проїзної частини разом з ОСОБА_8 з порушенням вимог ПДР України та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень внаслідок наїзду, однак не обставини самого наїзду, оскільки перебували на відстані, розвернуті спиною до місця пригоди.
За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд дав правильну оцінку цим доказам і обґрунтовано визнав їх недоcтатніми, які поза розумним сумнівом, беззаперечно доводили вину ОСОБА_10 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, як на докази вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилається на висновки експертів № 3851/15-26 від 04.12.2015 року та № 4482/15-26 від 05.01.2016 року, відповідно до яких саме з вини обвинуваченого сталася дорожньо-транспортна пригода.
Разом з тим, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 , який проводив вказані експертні дослідження ствердив, що місце наїзду ним не встановлювалось. При цьому, різницю у висновках експертиз пояснив, що у вихідних даних при проведенні первинної експертизи було зазначено, що потерпілий за 30 м від автомобіля почав перетинати смугу руху автомобіля під керуванням обвинуваченого, у зв`язку з чим водій не міг уникнути наїзду, натомість у вихідних даних при проведенні наступних двох експертиз цього зазначено не було, тому він дійшов висновку про існування технічної можливості уникнення ДТП ОСОБА_10 .
Наявність фактично прямо протилежних висновків експертів з цього приводу, показання експертів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в процесі судового розгляду з приводу надання експертних заключень виключно на підставі суперечливих, суб`єктивних вихідних даних, відсутність належних доказів щодо відстані на якій потерпілий почав перетинати смугу руху, по якій рухався автомобіль, оскільки саме тоді він створив небезпеку для руху автомобіля, місця зіткнення, свідчить про надумані та суб`єктивні твердження сторони обвинувачення стосовно порушення ОСОБА_10 вимог ПДР України, наявності його вини у таких діях, оскільки такі обставини не стверджуються жодним іншим об`єктивним і належним доказом.
Допитані в процесі судового розгляду експерти, ствердили, що ключовою обставиною для встановлення істини у провадженні є дані, на якій відстані потерпілий почав перетинати смугу руху, по якій рухався автомобіль, оскільки саме тоді він створив небезпеку для руху автомобіля. Якщо пішохід почав перетин смуги руху за 30м до автомобіля, то водій не зміг уникнути зіткнення з ним шляхом застосування екстреного гальмування (а.п. 2-10, т. 6).
Допитані в процесі судового розгляду експерти ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_19 , показали, що місце наїзду ними не встановлювалось, як і не встановлено беззаперечними доказами момент виникнення небезпеки для руху водія транспортного засобу і відстань до місця наїзду.
Разом з тим, змістом комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 8308/8309/19-21,2909/20-21 від 04.05.2020 року та № 170А від 27.05.2016 року стверджується, що ОСОБА_10 не мав технічної можливості зупинити автомобіль до смуги руху пішохода ОСОБА_8 з моменту виникнення небезпеки для руху водія і саме причиною виникнення події даної ДТП стала невідповідність дій пішохода ОСОБА_8 вимогам ПДР України.
З огляду на те, що у вихідні дані для призначення комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 8308/8309/19-21,2909/20-21 покладений весь комплекс вихідних даних здобутих органами досудового розслідування і прокурором, а не тільки дані слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 , визнання вказаного експертного дослідження недопустимим доказом не ґрунтується на вимогах закону, тому клопотання прокурора з цього приводу підлягає відхиленню.
За таких обставин допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені докази, чи викликали сумніви у їх належності, та були б підставою для призначення криміналістичних досліджень, в тому числі повторних або додаткових, на чому наполягала сторона обвинувачення в процесі судового розгляду, колегія суддів не знаходить і вважає вказані клопотання такими, що до задоволення не підлягають.
Більше того, дані твердження сторони обвинувачення були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані і вмотивовано з яких підстав суд прийняв до уваги одні дані експертних досліджень, відхиливши інші.
Як стверджується матеріалами провадження в процесі судового розгляду судом були викликані і допитані фактично всі без виключення експерти, а тому учасники судового розгляду, в тому числі сторона обвинувачення мали можливість поставити їм запитання та отримати на них відповіді.
При цьому, ними був наданий аналіз показань потерпілого та свідків стосовно напрямку руху останніх через проїзджу частину дороги.
Таким чином, беручи також до уваги, що з моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди минуло майже 10 років, що фактично виключає можливість здобуття додаткових даних, у кримінальному провадженні призначено та проведений цілий комплекс експертних досліджень, законні підстави для призначення додаткової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи відсутні, а тому місцевий суд правомірно відхилив таке клопотання прокурора в процесі судового розгляду.
За таких обставин, оцінивши всі надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, в тому числі дані висновків експертів, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку із порушенням обвинуваченим ОСОБА_10 вимог п.п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР України та заподіянням потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Доказів, які б об`єктивно стверджували протилежне чи спростовували такі висновки місцевого суду, ні прокурором, ні потерпілим, ні його представником суду не надано, не здобуто таких доказів і в процесі апеляційного розгляду.
З огляду на те, що ні в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, ні в інших джерелах доказів наявних в матеріалах кримінального провадження не встановлене місце наїзду транспортного засобу на пішохода, не встановлене таке достеменно і експертним шляхом, як і поза розумним сумнівом не встановлено момент виникнення небезпеки для руху водія транспортного засобу і відстань до місця наїзду, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_10 у інкримінованих йому діях.
Так, місцевим судом були прийняті та дослідженні по суті всі докази надані як стороною обвинувачення так і захисту у повному обсязі, що жоден із учасників апеляційного розгляду, в тому числі прокурор та представник потерпілого не заперечує, колегія суддів не вбачає та не знаходить підстав для повторного дослідження практично всіх без виключення доказів в процесі апеляційного розгляду на чому наголошує прокурор, оскільки вказані вимоги стосуються виключно оцінки таких доказів, а не їх не дослідження чи не повного дослідження місцевим судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з даного конституційного принципу, приймаючи до уваги, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні та допустимі докази вини ОСОБА_10 , які б не ґрунтувались на суб`єктивних даних повідомлених учасниками кримінального провадження та не були б похідними від них, органами досудового розслідування та прокурором, не встановлене місце наїздутранспортного засобуна пішохода,не встановленетаке достеменноі експертнимшляхом,як іпоза розумнимсумнівом невстановлено моментвиникнення небезпекидля рухуводія транспортногозасобу івідстань домісця наїзду, потерпілий ОСОБА_8 перетинав проїздну частину дороги у не встановленому для цього місці, місцевий суд, ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, дав їм належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого.
Доказів, які б стверджували протилежне, або спростовували висновки місцевого суду ні прокурором, ні потерпілим, ні його представником суду не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а ті на які вони посилаються не заслуговують на увагу, носять надуманий характер, що не можна визнати належними та допустимими доказами, оскільки вони є прямо зацікавленими особами.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Посилання прокурора, потерпілого та його представника про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, є надуманими та повністю спростовуються матеріалами провадження, які стороною обвинувачення не спростовані.
Місцевим судом були встановлені дійсні обставини провадження дана належна оцінка наданим стороною обвинувачення доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_10 поза розумним сумнівом.
З огляду на те, що в діях ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, законні підстави для задоволення позовних вимог потерпілого про відшкодування спричинених збитків відсутні.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування вироку місцевого суду в межах апеляційних вимог прокурора та представника потерпілого не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора Хмельницької
обласної прокуратури, представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
