Справа № 676/2180/16-к
Провадження № 1-кп/676/2/21
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2021 року м. Кам`янець-Подільський
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисників обвинуваченого, адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілого ОСОБА_12 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Кам`янець-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене 08.07.2014 року до ЄРДР за № 42014240070000006, за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перківці Кельменецького району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, на момент вчинення кримінального правопорушення - дільничний інспектор міліції сектору ДІМ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , раніше не судимого, -
ВСТАНОВИВ:
Досудовим розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що згідно наказу начальника УМВС України в Хмельницькій області № 83 о/с від 17.04.2014 року обіймаючи посаду дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, перебуваючи у званні старшого лейтенанта міліції, 07.07.2014 року близько 20 год. 45 хв. у м. Кам`янці-Подільському, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , рухаючись у напрямку м. Хмельницький у крайній лівій смузі руху по вул. Хмельницьке шосе, яка має по дві смуги руху в обидва напрямки, на 278 км+600 м автодороги сполученням «Житомир-Чернівці», біля приміщення ресторану «Корчма «Три ставки» порушив вимоги п.п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 18.06.2014 року). У результаті порушення водієм ОСОБА_9 вищевказаних вимог «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 18.06.2014 року), який керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , не переконавшись в безпечності руху, не вибравши безпечну швидкість, не приймаючи заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, намагаючись уникнути зіткнення з пішоходом ОСОБА_12 шляхом об`їзду зліва, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, перетнув лінію розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (п. 1.3 розділу Правил), частково виїхав на зустрічну смугу руху та передньою правою частиною автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який у той момент перетинав проїзну частину з права на ліво по ходу руху автомобіля у непризначеному для цього місці.
Внаслідок наїзду керованого водієм ОСОБА_9 автомобілем на пішохода ОСОБА_12 , останній отримав тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді відкритого перелому кісток лівої гомілки з раною м`яких тканин.
Продовжуючи рух, керований водієм ОСОБА_9 автомобіль зовнішніми елементами правої бокової поверхні зачепив пішохода ОСОБА_12 внаслідок чого той лівим ліктем та передпліччям вдарився об вказаний автомобіль та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки, рани лівого передпліччя.
Порушення водієм ОСОБА_9 вказаних вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (в редакції від 18.06.2014 року) знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками спричиненням пішоходу ОСОБА_12 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та тяжких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та тяжкі тілесні ушкодження.
Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, експертів, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази відповідно до вимог ст. 94 КПК Українив їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до переконання, що дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження достатніми та допустимими доказами, а відтак обвинувачений підлягає виправданню за цим звинуваченням на підставі п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 07 липня 2014 року у вечірню пору доби, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , рухався у крайній лівій смузі руху по вул. Хмельницьке шосе м. Кам`янця-Подільського у напрямку м. Хмельницький зі швидкістю 80-85 км/год. Проїхавши 10-15м від пішохідного переходу, за 100м від автомобіля побачив трьох чоловіків, які переходили дорогу біля кафе «Три ставки». Двоє чоловіків йшли попереду і перейшли вже крайню праву смугу руху, а третій позаду них на відстані близько 4м. Забрав ногу з педалі газу, чим зменшив швидкість свого автомобіля до 60-65 км/год. Наближаючись до них, бачив як перші двоє чоловіків перейшли ліву смугу руху, по якій рухався він та вийшли на зустрічну смугу руху. Третій чоловік, перейшовши крайню праву смугу руху, зупинився перед крайньою лівою смугою, по якій рухався його автомобіль. Будучи впевненим в тому, що пішохід пропускає його автомобіль продовжив рух по своїй смузі, не гальмуючи при цьому. Однак за 30м до автомобіля пішохід почав різко у темпі швидкої ходи переходити ліву смугу руху, наздоганяючи двох товаришів, які вже доходили до обочини зустрічної смуги руху. Розуміючи, що лобового зіткнення з пішоходом при такій швидкості не уникнути лише екстреним гальмуванням, так як автомобіль обладнаний системою АВS, повернув кермо вліво, намагаюсь його об`їхати. Однак, зачепив пішохода передньою частиною правого крила автомобіля. Ствердив, що в момент наїзду пішохід знаходився на крайній лівій смузі руху за крок до подвійної суцільної лінії, яка розмежовує рух, про що свідчить плями крові на місці його падіння та осип деталей автомобіля. Подвійна суцільна лінія в момент наїзду знаходилась під передньою частиною автомобіля. Коли побачив, що пішохід за 30м починає переходити смугу руху, по якій рухався його автомобіль застосовував звуковий сигнал, але той ніяк на нього не відреагував. Після наїзду розвернув свій автомобіль на зустрічну смугу руху, залишивши його на обочині, підбіг до потерпілого, якого хотів відвезти до лікарні, однак невдовзі прибув автомобіль швидкої допомоги. Просив його виправдати за відсутності вини у вчиненому діянні. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 не визнав, додав, що оплатив потерпілому лікування на суму 50000 грн.
Пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 повністю узгоджуються з даними дослідженого судом протоколу проведення слідчого експерименту від 16.07.2014 року (т. 1 а.с. 155-163) відповідно до якого ОСОБА_9 розповів та відтворив в деталях, коли та за яких саме обставин відбувся наїзд на потерпілого ОСОБА_12 , вказавши при цьому розташування його автомобіля перед наїздом, місця перебування потерпілого у момент зміни темпу свого руху та контактування з автомобілем.
Потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 07 липня 2014 року у вечірню пору доби після вживання спритних напоїв разом з товаришами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 переходили дорогу по вул. Хмельницьке шосе в м. Кам`янці-Подільському біля кафе «Три ставки» до таксі. Переконавшись, що автомобілів немає, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пішли вперед, а він на відстані чотирьох кроків від них позаду. Перебуваючи на подвійній суцільній смузі після перетину смуги руху в напрямку м. Хмельницького, подивився вправо та почав переходити смугу руху в напрямку м. Кам`янця-Подільського, де на нього за 1 м від подвійної суцільної смуги відбувся наїзд правою частиною автомобіля ОСОБА_9 . Вказав, що автомобіля перед наїздом не бачив, оскільки дивився вправо, жодних звукових сигналів не чув. Темпу руху під час переходу дороги не змінював та не зупинявся. Ствердив, що наїзд відбувся саме на смузі руху в напрямку м. Кам`янця-Подільського. Розумів, що здійснював перетин дороги поза пішохідним переходом. Цивільний позов підтримав, просив його задоволити.
Пояснення потерпілого ОСОБА_12 знайшли своє відображення в даних протоколу слідчого експерименту від 26.04.2018 року (т. 5 а.с. 73-81), проведеного за його участю, в ході якого ОСОБА_12 пояснив та відтворив на місці події місце та характер перетину ним проїжджої частини дороги, темп перетинання, а також місце наїзду на нього автомобілем.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що 07 липня 2014 року ввечері, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д.р.н. НОМЕР_3 , рухався по крайній правій смузі руху по вул. Хмельницьке шосе в м. Кам`янці-Подільському в напрямку м. Хмельницького. В районі пішохідного переходу його автомобіль обігнав автомобіль «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , рухаючись у крайній лівій смузі руху. При цьому, вважає, що швидкість автомобіля «Volkswagen Passat» була близько 100 км/год., враховуючи, що швидкість його автомобіль була близько 80 км/год. За 200м побачив як біля кафе «Три ставки» починають переходити дорогу троє чоловіків. Двоє з них пішло вперед, третій відставав і замешкався, зупинившись посередині правої смуги руху в напрямку м. Хмельницький в районі роздільної смуги, дивлячись в пакет, який ніс в руках. За 50-60м від пішохода водій ОСОБА_9 , не зменшуючи швидкість, почав зміщуватись дещо вліво щоб його об`їхати. Побачивши наближення автомобіля пішохід розгубився та засумнівався щодо подальших своїх дій почав смикатись назад та вперед, після чого швидко почав перебігати крайню ліву смугу руху, однак автомобіль дотичним ударом правої бокової частини зачепив його, від чого чоловіка підкинуло вверх на 2м і трохи вправо. Одразу зупинився та викликав швидку допомогу. Наїзд на пішохода відбувся в районі подвійної суцільної смуги руху, яка була під правою частиною автомобіля в той момент, там лежав і пішохід. Вважає, що пішохід пізно побачив наближення автомобіля, через що розгубився та не знав як уникнути наїзду стоячи на місці чи все ж перебігати, його дії були не впевненими. Двоє інших чоловіків побачили автомобіль раніше, через що встигли перебігти дорогу. Після наїзду водій ОСОБА_9 зупинився за 100м від місця події, розвернувся та залишив авто на обочині. Звукових сигналів автомобіля не чув. Обставини вчинення наїзду у частині визначення швидкості автомобіля під керуванням обвинуваченого, траєкторії переміщення потерпілого ОСОБА_12 , його швидкості руху перед здійсненням наїзду на нього, а також відстані, на якій перебував автомобіль під керуванням ОСОБА_16 в момент наїзду, показав та детально відтворив в ході слідчого експерименту за його участю від 16.09.2014 року (т. 1 а.с. 12-124).
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що 07 липня 2014 року у вечірню пору доби, вийшовши з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 після посиденьок в кафе «Три ставки», побачили навпроти себе через дорогу автомобіль таксі. Переконавшись, що автомобілів немає розпочали рух через дорогу, при цьому він з ОСОБА_14 йшли разом, а ОСОБА_12 позаду них. Дійшовши до автомобіля таксі, почув глухий удар і коли повернувся побачив, що на подвійній суцільній смузі лежить ОСОБА_12 з ушкодженнями ноги. До них також підійшов водій таксі, який одразу викликав швидку допомогу. Через декілька хвилин повернувся водій автомобіля, який збив ОСОБА_12 , і пропонував відвезти того до лікарні, однак через важкість травм вирішили дочекатися швидку допомогу. Моменту наїзду не бачив, так як ОСОБА_12 йшов позаду нього, лише почув удар. Автомобіль ОСОБА_9 після удару не зупинився, а поїхав далі, а потім розвернувся та вже зупинився на обочині смуги руху в напрямку м. Кам`янця-Подільського. Звукових сигналів автомобіля та звуку гальмування не чув.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що 07 липня 2014 року після 20 год., повечерявши в кафе «Три ставки», переходили дорогу по вул. Хмельницьке шосе в м. Кам`янці-Подільському від кафе на іншу сторону, де стояв автомобіль таксі. Переконавшись у відсутності автомобілів на обох смугах руху, розпочали перехід, при цьому він з ОСОБА_15 йшов попереду, а ОСОБА_12 на кілька метрів позаду них. За кілька метрів до закінчення смугу руху у напрямку м. Кам`янці-Подільського почув удар. Коли повернувся побачив потерпілого ОСОБА_12 , який лежав на осьовій смузі ближче до смугу руху в напрямку м. Кам`янця-Подільського, одразу підбіг до нього та викликав швидку допомогу. Момент наїзду на ОСОБА_12 не бачив, чув лише удар. Звукових сигналів автомобіля та звуку його наближення до наїзду не чув. Після наїзду автомобіль не зупинився, а проїхав дещо далі, а згодом повернувся. ОСОБА_12 був у свідомості до приїзду швидкої допомоги. Додав, що видимість в момент події була хорошою, ще не стемніло.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердив, що у вечірню пору доби 07 липня 2014 року, рухаючись на власному автомобіля по вул. Хмельницьке шосе в м. Кам`янці-Подільському, був залучений працівниками правоохоронних органів в якості понятого. Під керівництвом працівників правоохоронних органів разом із іншим понятим здійснювали вимірювання, необхідні для складання протоколу огляду місця події, за допомогою рулетки. Після огляду місця події розписались в ньому та поїхали на штраф майданчик, де обклеїли автомобіль «Volkswagen Passat» бирками, на яких він також розписувався.
Пояснення свідка ОСОБА_18 , який в силу своїх посадових обов`язків здійснював оформлення дорожньо-транспортної пригоди, не несуть для суду ні обвинувального ні виправдального навантаження, оскільки він не пам`ятає всіх обставин та деталей події у зв`язку зі спливом значного проміжку часу.
Твердження сторони захисту про недопустимість усіх поданих стороною обвинувачення доказів, які були отримані органом досудового розслідування до 15.04.2016 року, оскільки вони були отримані поза межами повноважень слідчих СВ прокуратури Хмельницької області та усіх поданих стороною обвинувачення доказів після 29.06.2015 року, а також повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 15.04.2016 року, обвинувальний акт від 22.04.2016 року, оскільки вони були здобуті поза межами досудового розслідування вказаного кримінального провадження так як ухвала слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 24.09.2015 року (т. 1 а.с. 29), якою було задоволено скаргу ОСОБА_12 про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження від 29.06.2015 року (т.1 а.с. 221-223) є незаконною з порушенням правил територіальної підсудності, є безпідставними з огляду на вимоги ст. 306 та ст. 32 КПК України, якими закріплено, що скарги на рішення слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно правил судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 КПК України, а кримінальне провадження здійснює суд у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Лише клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження в силу п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Крім того, суд першої інстанції не наділений повноваженнями щодо визнання такої ухвали незаконною. Таким чином, суд позбавлений можливості визнати такі докази недопустимими.
При цьому, такий доказ сторони обвинувачення як протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_16 від 03.04.2018 року (т. 4 а.с. 78-108) з урахуванням слідчої довідки від 04.04.2018 року (т. 4 а.с. 109) слід в силу вимог ст.ст. 86, 89 КПК України визнати недопустимим з огляду на наступне. Як встановлено, підставою для проведення вказаної слідчої дії була ухвала Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.02.2018 року (т. 3 а.с. 201-202) згідно якої органу досудового розслідування було встановлено строк виконання доручення на проведення даного слідчого експерименту до 09.03.2018 року. Однак, протокол проведення слідчого експерименту зі всіма матеріалами про неможливість його проведення через несприятливі погодні умови датований 03.04.2018 року, тобто по спливу майже місяця після закінчення строку дії доручення, що в силу п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України є порушенням суттєвих умов попереднього дозволу суду на здійснення такої процесуальної дії, а тому є недопустимим. При цьому, суд не може посилатись на такий доказ при ухваленні судового рішення.
З огляду на вищезазначене, недоцільно досліджувати судом в якості доказу додаток до вищевказаного протоколу слідчого експерименту - протокол огляду карти пам`яті, на яких містяться фотознімки та відеозаписи проведеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_16 (т. 4 а.с. 95-108).
Натомість, твердження сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту зі потерпілим ОСОБА_12 від 26.04.2018 року (т. 5 а.с. 73-81) з огляду на те, що потерпілий не є стороною кримінального провадження, а тому його представник не мав права подавати клопотання про проведення за його участю слідчої дії, на думку суду є неприйнятними, оскільки законною підставою проведення вказаної слідчої дії є ухвала Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.04.2018 року (т. 4 а.с. 39), яка набрала законної сили та не скасована у встановленому законом порядку.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 91 КПК Українивбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов`язок доказування покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №682/956/17 закріплено, що диспозиціястатті 286 КК Українисформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насампередПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбаченийстаттею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушеньПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3статті 286 КК, тобто тільки такі порушенняПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження) 3); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбаченістатті 286 КК.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушенняПДРможуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені устатті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка знеминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушенняПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати увироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбаченихстаттею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушенняПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їхнастання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченогостаттею 286 КК.
Велика Палата звернула увагу на те, що склад кримінального правопорушення, передбаченийстаттею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимогПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Як свідчить аналіз представлених суду доказів, вказане обвинувачення ОСОБА_9 ґрунтувалось на припущеннях органу досудового слідства про його винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, з огляду на те, що саме він здійснював керування транспортним засобом, що відповідно є джерелом підвищеної небезпеки.
Наданий стороноюобвинувачення вякості доказупротокол оглядумісця дорожньо-транспортноїпригоди від07.07.2014року (т.1а.с.126-145) лише об`єктивно підтверджує факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 та пішохода ОСОБА_12 , однак аж ніяк не доводять вини ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.
Твердження сторони захисту про недопустимість вказаного протоколу як доказу з огляду на те, що у дослідницькій частині висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1576/1577/17-26 від 15.06.2017 року (т.2а.с.149-152) на підставі ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.03.2017 року (т.2 а.с. 109-110) вказано про нечисленну кількість збіжностей ознак почерку ОСОБА_17 , який був залучений в якості понятого, та про значний обсяг розбіжностей ознак почерку останнього, є безпідставними та як згідно даних резолютивної частини вказаного висновку виявилось неможливим встановити чи виконані підписи в протоколі огляду місця події ОСОБА_17 , а тому суд позбавлений можливості в силу ст.ст. 86, 87 КПК України визнати зазначений доказ недопустимим.
Так, згідно даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.07.2014 року було оглянуто вул. Хмельницьке шосе поблизу кафе «Три ставки», де на проїжджій частині нанесена подвійна суцільна лінія для розділення зустрічних потоків транспорту, суцільні лінії для позначення краю проїжджої частини та лінія для розділення проїжджої частини на смуги руху. Автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , знаходиться за межами проїзної частини в заїзному кармані під кутом до проїжджої частини на відстані 4.75м та 6.15м від правого краю дороги до заднього та переднього колеса відповідно, передньою частиною в напрямку м. Кам`янця-Подільського. Пошкодження автомобіля локалізуються в правій бічній стороні у вигляді деформації правого переднього крила в передній частині та задній частині, правої передньої дверки у верхній частині по всій довжині, заднього правого крила в передній частині в області скла задньої правої дверки, розбиття скла задньої правої дверки в області деформації заднього правого крила, відсутнє праве бокове дзеркало. Слідів шин та гальмування не виявлено. На межі газону та лівого краю зустрічної смуги на відстані 0,30м від лівого краю зустрічної смуги та 0,35м від орієнтира знаходяться металеві та пластмасові уламки дзеркала, на відстані 5,15м від лівого краю зустрічної смуги, 13.04м від орієнтира уламки пластмаси сірого кольору, на відстані 4,20м від лівого краю, 18,96м від орієнтира дзеркало, на відстані 5,6м від лівого краю та 20,85м від орієнтира трикутний уламок пластмаси сірого кольору, на подвійній суцільній лінії розмітки на відстані 15,70м від орієнтира трикутний уламок пластмаси. Також, на лівій смузі руху на відстані 5,80м від правого краю дороги, 26.40м від орієнтира знаходиться пляма крові, розміром 36?50см, на відстані 5,9м від правого краю дороги, 27.38м від орієнтира пляма крові, розміром 70?45см, на відстані 5.8 м від правого краю дороги, 27.87м від орієнтира пляма крові продовгуватої форми, розміром 65?2,5см, на відстані 5,7м від правого краю дороги та 28,53 м від орієнтира пляма крові розміром 10?5см. З місця події було вилучено зразки речовин бурого кольору, уламки пластмаси та металу (які було оглянуто згідно даних протоколів огляду речей від 21.04.2016 року (т. 2 а.с. 12-16, 17-24), змиви з керма автомобіля та ключ від нього.
Згідно даних висновку експерта № 346 від 05.05.2015 року (т. 1 а.с. 164-168) у потерпілого ОСОБА_12 виявлено: тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді відкритого перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та рани м`яких тканин в його проекції; середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки, рани м`яких тканин лівого передпліччя; легких тілесних ушкоджень у вигляді садна шкіри лобної ділянки голови, грудної клітини зліва, черевної стінки зліва. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень лівої гомілки, вони могли утворитись внаслідок прямої дії на дану кінцівку, тобто від удару тупим твердим, яким могла бути зовнішня частина автомобіля, що рухався, з подальшим падінням потерпілого та ударом лівим ліктем та передпліччям об транспортний засіб (рана верхньої третини лівого передпліччя) з обертанням лівого плеча навколо своєї осі (непряма дія-перелом лівого плеча) та з утворенням саден лобної ділянки голови, грудної клітини зліва, черевної стінки зліва. Вказані тілесні ушкодження зумовили травматичний шок середнього ступеня (АТ 60/40 мм.рт.ст., пульс 56) та могли утворитись в час та за обставин, вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи, тобто при ДТП, яка мала місце 07.07.2014 року. Потерпілий в момент первинного удару міг бути повернутий до автомобіля, що рухався, лівою половиною тіла і знаходився у вертикальному чи близькому до такого положенні. Висновки вказаної вище експертизи було підтверджено експертом ОСОБА_19 в ході її судового допиту.
Твердження сторони захисту про недопустимість вказаного вище висновку експерта як доказу з огляду на те, що медичні документи, на підставі яких його сформовано, отримані слідчим у непроцесуальний спосіб, не відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, не є оригіналами, не ґрунтуються на вимогах КПК України з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 07.08.2019 року у справі №555/456/18 зазначив, що речові докази та документи, які надаються експертові, повинні бути отримані в спосіб, передбачений ст. 93 КПК України, належним чином залученні до кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК (незалежно від способу збирання) і набути відповідного процесуального статусу. З ними повинні мати можливість ознайомитись сторони, потерпілий як під час досудового розслідування в порядку ст. 221 КПК України, так і після його закінчення в порядку ст. 290 КПК України.
В матеріалах справи (т. 8 а.с. 9-77) наявні копії медичної документації щодо потерпілого ОСОБА_12 , яка належним чином прошнурована та пронумерована за підписом уповноваженої особи ОСОБА_20 з проставленням печатки відповідного органу, що підтверджує ідентичність з оригіналами даної документації та жодним чином не викликає у суду сумніву в їх достовірності. Зазначена медична документація надана головним лікарем Кам`янець-Подільської міської лікарні №1 ОСОБА_20 (т. 8 а.с.78) на запит старшого слідчого СВ прокуратури Хмельницької області ОСОБА_21 . Також, на запит начальника ХОБ СМЕ ОСОБА_22 (т. 8 а.с. 2) старшим слідчим СВ прокуратури Хмельницької області ОСОБА_21 (т. 8 а.с. 1) було надано рентгенівські знімки ОСОБА_12 . Тобто, дані документи були отримані слідчим в спосіб, передбачений ст. 93 КПК України.
Об`єднанапалата Касаційногокримінального судуВерховного Судувпостанові від27.01.2020року (справа № 754/14281/17) дійшла висновку, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
З огляду на сформовану правову позицію, наявність в матеріалах справи протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 22.04.2016 року (т. 2 а.с. 47-49), згідно якого обвинувачений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_10 ознайомились без будь-яких зауважень, доповнень чи клопотань з матеріалами досудового розслідування в підшитому та пронумерованому стані в 2-ох томах, що засвідчено їхніми підписами, а також те, що впродовж всього судового розгляду даного кримінального провадження сторона захисту не клопотала про надання їм на ознайомлення та відкриття в порядку ст. 290 КПК України оригіналів медичної документації, а лише подавала клопотання про визнання висновку експерта недопустимим доказом з цієї причини, викладені аргументи про недопустимість як доказу висновку експерта є неприйнятними та задоволенню не підлягають.
Крім того, сторона обвинувачення безпідставно посилається як на докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 на висновки експертів за результатами проведення автотехнічної експертизи № 3851/15-26 від 04.12.2015 року (т. 1 а.с. 169-174) та № 4482/15-26 від 05.01.2016 року (т. 1 а.с. 198-202).
Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи № 3851/15-26 від 04.12.2015 року причиною виникнення ДТП з технічної точки зору могли бути дії водія ОСОБА_9 , які не відповідали п.п. 10.1, 11.4, 12.3 та вимогам дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, тобто дії водія, який при виникненні небезпеки для свого руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля та перетнувши лінію розмітки 1.3 здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де і відбувся наїзд. В заданій дорожній ситуації ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_12 шляхом застосування своєчасного гальмування із зупинкою керованого транспортного засобу до лінії руху пішохода, з моменту виникнення небезпеки для руху вказаної у вихідних даних, при заданій швидкості руху автомобіля 60-65-100 км/год. при умові, що в момент виникнення небезпеки для руху пішохід знаходився в полі зору водія.
З висновку експерта за результатами проведення додаткової автотехнічної експертизи № 4482/15-26 від 05.01.2016 року вбачається, що причиною виникнення ДТП з технічної точки зору могли бути дії водія ОСОБА_9 , які не відповідали п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто дії водія, який при виникненні небезпеки для свого руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. В заданій дорожній ситуації ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_12 шляхом застосування своєчасного гальмування із зупинкою керованого транспортного засобу до лінії руху пішохода, з моменту виникнення небезпеки для руху вказаної у вихідних даних, при заданій швидкості руху автомобіля 60-65 км/год. Середня швидкість автомобіля «Шевроле Авео», д.р.н. НОМЕР_3 , якщо він ділянку довжиною 100 м долає за 6.16с., 6.19с., 5.49с. складає близько 60.7 км/год.
Дані, які містяться в зазначених вище висновках експертів прямо протилежно не узгоджуються з даними, які містяться у висновках за результатами проведення авто технічної експертизи №1623/15-26 від 26.06.2015 року (т. 5 а.с. 112-115), висновку експерта № 170А від 27.05.2016 року (т. 5 а.с. 141-146), висновку експертів за результатами проведення комплексної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 8308/8309/19-21,2909/20-21 від 04.05.2020 року (т. 6 а.с. 2-10).
Так, з даних висновку експерта за результатами проведення авто технічної експертизи №1623/15-26 від 26.06.2015 року (т. 5 а.с. 112-115) встановлено, що в заданій дорожній обстановці водій ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.3, 12.4 ПДР України, пішохід ОСОБА_12 у відповідності до вимог Розділу 4 ПДР України. В заданій дорожній обстановці водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_12 шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою керованого ним транспортного засобу до місця наїзду, з моменту виникнення його водію небезпеки для руху вказаної у вихідних даних при заданій швидкості руху автомобіля 60-65 км/год. Причиною виникнення ДТП з технічної точки зору міг бути факт зміни напрямку руху пішохода в напрямку смуги руху автомобіля на такій відстані від цього транспортного засобу, якої було недостатньо для запобігання наїзду шляхом застосування своєчасного гальмування, тобто виконання водієм дій передбачених вимогами ПДР України при виникненні небезпеки.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_23 , який проводив розписані вище автотехнічні експертизи пояснив прямопротилежність наданих ним висновків різними вихідними даними, зазначеними в постанові слідчого. Додав, що місце наїзду ним як експертом не встановлювалось, а ключовим є момент виникнення небезпеки для руху водія транспортного засобу і відстань до місця наїзду. У вихідних даних при проведенні первинної експертизи було зазначено про те, що пішохід за 30 м від автомобіля почав перетинати смугу руху даного автомобіля, у зв`язку з чим водій не міг уникнути наїзду, натомість у вихідних даних при проведенні наступних двох експертиз цього зазначено не було, тому він дійшов висновку про існування технічної можливості уникнення ДТП водієм.
З даних висновку експерта № 170А від 27.05.2016 року (т. 5 а.с. 141-146) встановлено, що в умовах даної пригоди наїзд автомобіля «Volkswagen Passat» на пішохода ОСОБА_12 на проїзній частині в поздовжньому напрямку міг відбутися перед початком утворення розташування 1-ої зафіксованої плями крові (розміром 10?5см, на відстані 5.7м від правого краю дороги та 28.53м від орієнтира). З технічної точки зору немає жодних підстав стверджувати про те, що наїзд автомобіля на пішохода ОСОБА_12 відбувся у місці розташування плям крові, які були зафіксовані під час огляду місця події. Покази водія ОСОБА_9 про те, що наїзд на пішохода ОСОБА_12 відбувся коли той перебував на лівій смузі вул. Хмельницьке шосе поблизу подвійної суцільної лінії розмітки можуть бути спроможними з технічної точки зору. В заданій дорожній ситуації за умови, що наїзд автомобіля на пішохода відбувся на зустрічному напрямку руху (від м. Хмельницького до м. Кам`янця-Подільського) то можна дійти висновку, що дії водія ОСОБА_9 в частині зміни свого напрямку руху ліворуч є такими, що не відповідають вимогам п. 10.1 ПДР України та можуть перебувати в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди.
А за умови, що наїзд автомобіля на пішохода відбувся в межах лівої смуги руху (від м. Хмельницького до м. Кам`янця-Подільського) та габаритних меж лінії руху автомобіля, то можна дійти висновку, що дії водія ОСОБА_9 в частині зміни свого напрямку руху ліворуч є такими, що не суперечать вимогам п. 10.1 ПДР України та такими, що не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди, оскільки навіть не змінюючи свого напрямку руху, водій ОСОБА_9 все одно не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_12 шляхом своєчасного застосування гальмування і зупинки автомобіля до лінії руху пішохода ОСОБА_12 . В умовах даної пригоди будь-яких підстав стверджувати про те, що в момент наїзду автомобіля «Volkswagen Passat» на пішохода ОСОБА_12 його швидкість складала більше ніж 60км/год. з технічної точки зору немає.
Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні експерт ОСОБА_24 , який зазначив, що встановити швидкість руху автомобіля ОСОБА_9 неможливо, оскільки на місці події були відсутні будь-які сліди гальмування чи гальмівний шлях. Зафіксованих ознак, за якими можна було би точно вказати місце наїзду на пішохода, - немає, тому можна лише стверджувати, що наїзд відбувся перед першою плямою крові, враховуючи те, що удар з автомобілем був перед контактом пішохода із землею, а тіло не може впасти в місці контакту. За умови, що наїзд відбувся на зустрічній смузі руху, то можна стверджувати, що в діях водія є порушення п. 10.1 ПДР України, однак якщо на смузі руху автомобіля, то водій не міг уникнути наїзду гальмування, через що зміна напрямку руху і виїзд на зустрічну смугу був зумовлений уникненням наїзду на пішохода.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 8308/8309/19-21,2909/20-21 від 04.05.2020 року (т. 6 а.с. 2-10) встановлено, що наїзд автомобілем «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_12 відбувся на лівій смузі руху проїзної частини вул. Хмельницьке шосе м. Кам`янця-Подільського по ходу руху автомобіля «Volkswagen Passat». Свідчення потерпілого ОСОБА_12 у тій частині, що наїзд на нього автомобілем відбувся коли той перейшов за подвійну суцільну лінію розмітки 1.3 відповідно до формулювання обвинувачення, технічно неспроможні. Результати проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_16 від 16.09.2014 року в тій частині, що в момент наїзду пішохід ОСОБА_12 знаходився на лівій смузі руху вул. Хмельницьке шосе в напрямку м. Хмельницький на відстані 0,75м від подвійної суцільної лінії розмітки 1.3, яка поділяла протилежні напрямки руху, є технічно спроможними. Покази водія ОСОБА_9 про те, що в момент наїзду пішохід ОСОБА_12 знаходився на лівій смузі вул. Хмельницьке шосе в напрямку м. Хмельницький за крок до подвійної суцільної лінії розмітки 1.3, яка поділяє протилежні напрямки руху є технічно спроможним. Технічні підстави стверджувати, що в даній дорожній ситуації швидкість руху автомобіля «Volkswagen Passat» перед наїздом на пішохода ОСОБА_12 була більшою ніж 60 км/год., відсутні. В заданій дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_9 невідповідностей технічним нормам вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.4 ПДР України за вказаних та встановлених цією експертизою обставин даної події не встановлено. Свідчення водія ОСОБА_9 про те, що коли відстань від автомобіля до пішохода ОСОБА_12 , який зупинився перед лівою смугою руху, складала 30м, то пішохід раптово у темпі швидкого кроку почав перетинати смугу руху автомобіля справа на ліво і за крок до подвійної суцільної лінії розмітки 1.3 без гальмування стався наїзд правою передньою частиною автомобіля на пішохода, є технічно обґрунтованим.
Водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості зупинити автомобіль до смуги руху пішохода ОСОБА_12 з моменту виникнення небезпеки для руху водія, при допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху автомобіля якщо фактична небезпека для цього водія виникла у момент відновлення руху пішохода на відстані 30м від автомобіля шляхом виконання ним вимог п. 12.3 ПДР України. У водія ОСОБА_9 були підстави технічного характеру відступати від вимог п.п. 11.4, 12.3 ПДР України та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 в умовах розвитку подій даної ДТП. З технічної точки зору причиною виникнення події даної ДТП стала невідповідність дій пішохода ОСОБА_12 нормам вимог п.п. 4.7, 4.8, 4.14 (г,г') ПДР України. Дані, які містяться у зазначеному висновку експерта підтвердили в ході допиту в судовому засіданні експерти ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які вказали, що пішохід ОСОБА_12 , перебуваючи на роздільній смузі проїзної частини дороги в напрямку м. Хмельницький, не створював перешкоди у русі автомобілю під керуванням ОСОБА_9 , який рухався у лівій смузі руху. Ключовою обставиною вважається на якій відстані пішохід почав перетинати смугу руху, по якій рухався автомобіль, оскільки саме тоді він стає перешкодою та створює небезпеку для руху автомобіля. Якщо пішохід почав перетин за 30м до автомобіля, то водій не зміг уникнути зіткнення з ним шляхом застосування екстреного гальмування.
Таким чином, враховуючи зміст вищевказаних висновків експертів, суд приходить до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_9 п.п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР України зі заподіянням потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень з огляду на наступне.
Так, порушення водієм ОСОБА_9 п. 12.1 ПДР України, яким передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виключається, оскільки автомобіль до моменту зіткнення рухався у своїй смузі руху, в керованому стані, що вказано у висновку комплексної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 8308/8309/19-21,2909/20-21 від 04.05.2020 року. Крім того, будь-яких несправностей автомобіля, які впливають на безпеку дорожнього руху чи несправностей експлуатаційного характеру рульового керування, ходової частини, гальмівної системи, які б свідчили про можливість їх виникнення до ДТП чи призвести до втрати працездатності даних систем до початку чи під час розвитку події не виявлено згідно висновку експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу №1122/14-21 від 15.09.2014 року (т. 1 а.с. 146-154), що був підтверджений також поясненнями експерта ОСОБА_25 в ході судового розгляду справи. Тобто, водій повністю мав змогу контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним.
Посилання сторони захисту про недопустимість висновку експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу №1122/14-21 від 15.09.2014 року з причин відсутності в експерта, який проводив дослідження, законних підстав для його проведення, на думку суду є безпідставними, оскільки відповідно до ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_27 від 09.07.2014 року (т. 1 а.с. 228) за клопотанням слідчого СВ прокуратури Хмельницької області ОСОБА_28 від 09.07.2014 року (т. 1 а.с. 225-227) останньому надано тимчасовий доступ до автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , для ознайомлення, огляду та проведення експертних досліджень. Відповідно слідчий, маючи тимчасовий доступ до автомобіля для проведення експертних досліджень, приймаючи процесуальне рішення про призначення експертизи, не може знати наперед хто конкретно з експертів буде її проводити, лише визначати назву відповідної експертної установи, тому даний доказ в силу ст.ст. 85, 86 КПК України є належним та допустимим. Так, вказаний автомобіль був вилучений згідно даних протоколу тимчасового доступу до речей від 05.08.2014 року (т. 1 а.с. 229-231).
Порушення водієм ОСОБА_9 п. 12.4 ПДР України, яким передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. слід виключити так як неможливо встановити експертним шляхом швидкість автомобіля, оскільки відсутні характерні ознаки гальмівний шлях чи сліди гальмування. Тому стверджувати про швидкість більшу ніж 60 км/год. з технічної точки зору немає підстав (висновок комплексної автотехнічної татранспортно-трасологічноїекспертизи №8308/8309/19-21,2909/20-21від 04.05.2020року тависновок експерта № 170А від 27.05.2016 року).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому інкримінувати обвинуваченому ОСОБА_9 порушення п. 12.4 ПДР України без належних та допустимих на те доказів жодних підстав немає.
Порушення водієм ОСОБА_9 п. 12.3 ПДР України, яким передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, виключається згідно даних висновку експертів за результатами проведення комплексної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 8308/8309/19-21,2909/20-21 від 04.05.2020 року та висновку експерта за результатами проведення авто технічної експертизи №1623/15-26 від 26.06.2015 року, якими встановлено, що водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості зупинити автомобіль до смуги руху пішохода ОСОБА_12 з моменту виникнення небезпеки для руху водія, при допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху (при заданій швидкості руху автомобіля 60-65 км/год.) автомобіля якщо фактична небезпека для цього водія виникла у момент відновлення руху пішохода на відстані 30м від автомобіля шляхом виконання ним вимог п. 12.3 ПДР України.
Порушення водієм ОСОБА_9 п. 10.1 ПДР України, яким передбачено перед початкомруху,перестроюванням табудь-якоюзміною напрямкуруху водійповинен переконатися,що цебуде безпечнимі нестворить перешкодабо небезпекиіншим учасникамруху та п. 11.4 ПДР України, яким передбачено, що на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги виключається згідно п. 2.14 (е), яким закріплено, що водій має право відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян. Разом з тим, зазначення стороною обвинувачення в обвинувальному акті того, що водій ОСОБА_9 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , частково виїхавши на зустрічну смугу руху спростовується висновком експертівза результатамипроведення комплексноїавто технічноїта транспортно-трасологічноїекспертизи №8308/8309/19-21,2909/20-21від 04.05.2020року тависновком експерта№ 170Авід 27.05.2016року,згідно якихнаїзд автомобіля«VolkswagenPassat»на пішохода ОСОБА_12 відбувся налівій смузіруху проїзноїчастини вул.Хмельницьке шосем.Кам`янця-Подільськогопо ходуруху автомобіля«VolkswagenPassat». Наїзд міг відбутись перед першою зафіксованою плямою крові в поздовжньому напрямку (згідно протоколу огляду ліва смуга по ходу руху автомобіля), оскільки спочатку відбувся контакт тіла з автомобілем, від якого тіло могло бути переміщено. Свідчення потерпілого ОСОБА_12 у тій частині, що наїзд на нього автомобілем відбувся коли той перейшов за подвійну суцільну лінію розмітки 1.3 відповідно до формулювання обвинувачення, технічно неспроможні.
Таким чином, враховуючи дані досліджених судом експертиз та пояснення очевидця події свідка ОСОБА_16 свідчення потерпілого ОСОБА_12 про здійснення наїзду на зустрічній смузі руху не знайшло свого підтвердження в ході дослідження судом доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Варто зазначити, що небезпекою для руху є зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху ТЗ чи перетинає її). Моментом виникнення небезпеки вважається така дорожньо-транспортна ситуація, в якій водій повинен негайно вжити заходів для попередження пригоди чи зменшення ступеня тяжкості її наслідків і яка може бути об`єктивно виявлено з робочого місця водія. А технічною можливістю попередження ДТП можливість уникнути зіткнення (наїзду) шляхом зменшення швидкості, зупинки чи маневру ТЗ. Тобто зменшення швидкості, зупинка чи маневр є рівнозначними і водій застосовує, оцінюючи дорожню ситуацію, як саме уникнути наїзду.
В заданій дорожній ситуації, водій ОСОБА_9 , керуючи повністю справним транспортним засобом, рухаючись у лівій смузі проїзної частини по вул. Хмельницьке шосе в м. Кам`янці-Подільському в напрямку м. Хмельницький з допустимою швидкістю, за 100 м від автомобіля побачив пішохода ОСОБА_12 , який стояв на роздільній смузі руху та не створював будь-якої перешкоди у русі його автомобілю. На відстані близько 30м до автомобіля пішохід почав різко у темпі швидкої ходи переходити ліву смугу руху, створивши таким чином перешкоду для руху автомобіля. В свою чергу, ОСОБА_9 , намагаючись уникнути зіткнення з пішоходом шляхом об`їзду, в силуп.2.14(е)ПДР України виїхав частково на зустрічну смугу руху, однак правою передньою частиною автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який перебував в крайній лівій смузі руху біля подвійної суцільної лінії, та який отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, та тяжкі тілесні ушкодження. Тобто, причиною спричинення потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень в заданій дорожній обстановці стало не порушення водієм ОСОБА_9 п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3, 12.4 ПДР України, а порушення пішоходом ОСОБА_12 п. 4.14 ПДР України, яким заборонено пішоходам переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках. Дана норма є імперативною та обов`язковою до виконання, жодних виключень в собі не містить. Пішохід відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» є учасником дорожнього руху, а тому враховуючи п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Однак, враховуючи положення ст. 337 КПК України, якою закріплено, що судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту і суд вправі вийти за межі вказаного обвинувачення лише в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи обвинуваченого, суд позбавлений можливості вирішувати питання правомірності дій потерпілого ОСОБА_12 .
Сукупність зазначених доказів свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у діянні ОСОБА_9 . У суду немає жодних підстав ставити під сумнів пояснення самого обвинуваченого ОСОБА_9 щодо місця та обставин наїзду на пішохода, оскільки вони є чіткими, послідовними, повністю підтверджуються дослідженими судом доказами та узгоджуються з поясненнями очевидця події свідка ОСОБА_16 , який чітко вказав, що пішохід, перебуваючи на роздільній смузі дороги та побачивши автомобіль, що наближається, розгубився та засумнівався щодо подальших своїх дій почав смикатись назад та вперед, після чого швидко почав перебігати крайню ліву смугу руху, а ОСОБА_9 зміщатися дещо вліво з метою уникнення наїзду на останнього.
Відповідно до ст. 95 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, при цьому жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), необхідно оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року), і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність і точність (п.86 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов» проти України від 11.07.2013 року).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У п. 19постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року «Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя»роз`яснено, що визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини,ст. 62 Конституції України, ст. ст.7,17та ч. 3 ст.373 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєні конкретного злочину повністю доведена належними, допустимими доказами, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні із застосуванням принципу змагальності сторін у поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 23постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від29червня 1990року №5«Про виконаннясудами Українизаконодавства іпостанов ПленумуВерховного СудуУкраїни зпитань судовогорозгляду кримінальнихсправ іпостановлення вироку» визнано неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
Так, у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року в п. 146 ЄСПЛ зазначив, що «принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. ЄСПЛ також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
З урахуванням вищезазначеного, стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, у зв`язку з чим його слід виправдати за цим обвинувачення на підставі п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України.
Цивільний позов потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_12 про стягнення з обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_9 майнової шкоди в сумі 3416 грн. 25 коп., моральної шкоди в сумі 237500 грн., витрат на правову допомогу в сумі 75500 грн., а з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальність «Глобус» майнової шкоди в сумі 50000 грн. та моральної шкоди в сумі 12500 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України у зв`язку із виправданням обвинуваченого ОСОБА_9 за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду обрані обвинуваченому запобіжні заходи припинили свою дію.
У зв`язку з винесенням судом виправдувального вироку, не підлягають стягненню з обвинуваченого в порядкуст.124КПК України витратина залученняекспертів,а томуїх слідвіднести нарахунок держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_9 визнатиневинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК України,та виправдатийого напідставі п.3ч.1ст.373КПК України за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Запобіжні заходи щодо обвинуваченого ОСОБА_9 припинили свою дію.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 залишити без розгляду.
Речові докази:
-зразки речовини бурого кольору, уламки пластмаси та металу, змиви з керма автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , які зберігаються у режимно-таємній частині Хмельницької обласної прокуратури згідно постанови від 21.04.2016 року (т. 2 а.с. 8-9) після набрання вироком законної сили знищити;
-автомобіль «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , який зберігається на штраф майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Хмельницької філії ДП «Інформресурси» (вул. Заводська, 6а в м. Кам`янці-Подільському) (т. 2 а.с. 45-46), - повернути власнику ОСОБА_29 .
Процесуальні витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2228 грн. 40 коп. (т. 2 а.с.153), комплексної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи в сумі 5883 грн. 84 коп. (т. 6 а.с. 11), автотехнічної експертизи в сумі 2150 грн. 40 коп. (т. 5 а.с. 111), комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи в сумі 2110 грн. 50 коп. (т. 5 а.с. 140), додаткової судової автотехнічної експертизи в сумі 2611 грн. 20 коп. (т. 8 а.с. 143), додаткової судової автотехнічної експертизи в сумі 2304 грн. (т. 8 а.с. 155), судової експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 1353 грн. (т. 6 а.с. 165) віднести на рахунок держави.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя
