Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 529/1660/22 Номер провадження 11-кп/814/957/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисників адвокатів ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 22022220000002261 за апеляційною скаргою прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2023 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця селища Шевченкове Шевченківського району Харківської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, не судимого,
визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/117-23/10051 від 11.07.2023 у сумі 3824 грн, у зв`язку з виправданням обвинуваченого, віднесені на рахунок держави.
Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, і призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на 15 років та з конфіскацією майна.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
На адресу Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про усунення триваючого порушення прав людини при розгляді кримінального провадження внесеного до ЄРДР №22022220000002261 від 06.07.2022 справа №529/1660/22 та дозволити ОСОБА_8 перебувати в залі суду поза межами скляної кабіни під час судових засідань без застосування відносно нього спеціальних засобів (металевих браслетів).
Заслухавши обвинуваченого та його захисника в підтримку клопотання, прокурора, який просив відмовити у задоволенні клопотання, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 318 КПК України розгляд кримінального провадження відбувається у спеціально обладнаних залах судових засідань.
Відповідно до п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Державної Судової адміністрації України та Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 № 613/785/5/30/29/67/68 у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог державних будівельних норм.
Під час перегляду вироку Диканського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2023 року ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року клопотання прокурора задоволено та ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.01.2024 включно, без визначення застави.
Вказаний запобіжний захід ОСОБА_8 колегією суддів Полтавського апеляційного суду неодноразово продовжувався.
За результатами апеляційного розгляду, вироком Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на строк 15 років з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить ОСОБА_8 на праві власності.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року касаційні скарги ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_7 задоволено частково. Вирок Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 січня 2025 року включно.
В постанові Верховного Суду зазначено, що враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Верховний Суд, скасовуючи вирок Полтавського апеляційного суду, дійшов висновку, що ОСОБА_8 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.01.2025 ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 22 березня 2025 року. В подальшому ухвалами Полтавського апеляційного суду від 17.03.2025, 06.05.2025, 12.06.2025 - продовжено запобіжний захід.
Обґрунтовуючи своє клопотання сторона захисту посилається на рішення в справі «Ярослав Бєлоусов проти Росії» (пункти 145-154). Разом із тим, у цій справі заявник перебував у статусі підсудного, а справа перебувала протягом тривалого часу на розгляді суду першої інстанції, під час якого для сторони захисту існувала сукупність перешкод, зокрема існувала проблема переповненості судової зали загалом, оскільки справа мала резонансний характер, одночасного розміщення заявника у скляній кабіні з іншими обвинуваченими у досить тісних умовах, унаслідок чого заявник міг спілкуватися із захисником тільки через мікрофон поруч із поліцейськими, не міг опрацьовувати документи та робити записи.
ЄСПЛ наголосив, що саме на національних судах лежить відповідальність вибрати найбільш відповідний захід безпеки для певної справи, враховуючи інтереси забезпечення правосуддя, прийняття судового процесу як справедливого та презумпцію невинуватості; суди повинні водночас забезпечити права обвинуваченого на ефективну участь у провадженні й отримання практичної та ефективної юридичної допомоги.
У цій справі, за висновком ЄСПЛ, використання заходів безпеки не було обґрунтованим конкретними ризиками для безпеки або питаннями порядку у судовому залі; суд не міг забезпечити знаходження обвинувачених поза скляною кабіною, хоча міг змінити судовий зал на інший з більшою кількістю кабін. Саме це в сукупності вплинуло негативно на справедливість судового провадження щодо заявника. Тому ЄСПЛ визнав порушення права останнього на ефективну участь у провадженні та на отримання практичної й ефективної юридичної допомоги (стаття 6 §§ 1 та З (Ь), (с) Конвенції), оскільки застосовані обмеження не були необхідними та пропорційними.
Щодо рішень в справі «Ходорковський проти Росії» та «Свинаренко і Сляднєєв проти Росії», на які посилається захисник в клопотання, то у цих справах Суд стикається з практикою поміщення заявників у металеві клітки, коли вони постають перед судом у кримінальному провадженні під час їх тримання під вартою, що у даному випадку, не відповідає умовам тримання ОСОБА_8 .
Окрім вказаного, необхідно наголосити, що ОСОБА_8 має достатні можливості для вільного спілкування із двома захисниками, один з яких, в разі з`явлення до суду, знаходиться поряд із ним в залі судового засідання, та захисником, який знаходиться на зв`язку у режимі відеоконференції. У залі відсутні сторонні особи, а зв`язок і комунікація між учасниками провадження та судом технічно забезпечені належним чином.
Спеціально обладнане в залі судового засідання місце для утримання засудженого не є металевою кліткою та не є переповненим, ОСОБА_8 знаходиться у скляній кабіні один і має можливість, як знайомитися з документами у разі необхідності, так і робити відповідні записи.
За необхідності стороні захисту судом може бути надано час для спілкування із підзахисним у залі судового засідання за відсутності інших учасників.
Отже, знаходження ОСОБА_8 у спеціально обладнаному в залі судового засідання місці для утримання засудженого не обмежує його прав на ефективну участь у судовому засіданні та отримання практичної та ефективної правової допомоги, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту.
Враховуючи викладене, а також те, що застосований захід щодо утримання обвинуваченого в спеціально обладнаному місці у залі судового засідання відповідає конкретній обстановці та обставинам, його застосування обґрунтоване розумними вимогами громадської безпеки та належного здійснення правосуддя, у задоволенні вказаного вище клопотання сторони захисту необхідно відмовити.
Керуючись ст.350, 371, 419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про забезпечення можливості перебування ОСОБА_8 під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
