Справа № 22-0590/5238/12 Головуючий у І інстанції Єжов В.А.
Категорія 26 Доповідач Дундар І.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 травня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.
при секретарі Проляпа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Макіївки Донецької області
на рішення Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 2 березня 2012 року,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 2 березня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов»язків одноразово 12000 грн..
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права - позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпроП України. 23 лютого 2007 року Законом України „ Про внесення змін до Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли втрату працездатності" були внесені зміни та доповнення, якими норми статей, що передбачали відшкодування Фондом моральної шкоди потерпілим за наслідками профзахворювання, виключені, позивачем недоведений факт заподіяння моральної шкоди.
Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Макіївки Донецької області до суду не з»явився, надав суду заяву з проханням перенести судове засідання, що свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Виходячи з положень ст.305 ЦПК України, апеляційний суд вважає причини неявки представника відповідача неповажними і вважає можливим розглядати справу у відсутність сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду першої інстанції з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання професійної травми, що призвів до стійкої втрати працівником професійної працездатності, вперше встановлений МСЕК 28 серпня 2002 року, тобто страховий випадок виник в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли втрату працездатності", що дає позивачу право вимагати відшкодування моральної шкоди з відповідача.
Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що позивач з 14 лютого 2000 року по 30 вересня 2002 року працював на ДВАТ «Шахта ім.В.М.Бажанова» (арк.спр.7-9).
25 грудня 2001 року з ним стався нещасний випадок (арк..спр.12-13), в зв»язку з яким висновком МСЕК від 28 серпня 2002 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності (арк..спр.39).
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон).
Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 1 Закону і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.
Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку, страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом (стаття 21) соціальні послуги та виплати. Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.
До страхових виплат належать, зокрема, грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт „е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону) .
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання (стаття 3).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди умовами виробництва, що покладає саме на Фонд обов'язок відшкодувати цю шкоду незалежно він інших страхових виплат.
Посилання апелянта на необхідність застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення за захистом порушеного права є безпідставним, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер та обсяг фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, врахував характер немайнових втрат, їх тривалість, стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, неможливість відновлення попереднього стану і обґрунтовано встановив суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000 грн., що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а також засадам розумності, виваженості та справедливості.
Що стосується доводів відповідача в тій частині, що положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди, призупинено Законом України від 23 лютого 2007 року №717-У „Про внесення змін до Закону України„ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли втрату працездатності" та посилання відповідача на підпункт 2 пункт 44 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-УІ , де йдеться про те, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року, вони не можуть бути прийняті до уваги і бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У даному випадку правовідносини виникли до введення в дію вказаних Законів і тому положення цих Законів не мають зворотньої сили щодо вказаних правовідносин.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 60% вперше 28 серпня 2002 року.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди зазначеною травмою, у зв'язку з якою 28 серпня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 60% професійної працездатності.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вони не є суттєвими, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровському районі м.Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 2 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
