Справа 2-351/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2012 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого-судді Римлянської Г.О.
при секретарі Сімак О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокиряни справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в будинку, що є предметом іпотеки, зі зняттям їх з реєстраційного обліку в будинку, що є предметом іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПриватБанк) звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_1 10.09.2008 року укладено кредитний договір №CVSWGR0000000276 (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 10300 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.09.2013 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_1 10.09.2008 року уклали договір іпотеки №CVSWGR0000000276, згідно якого останній надав в іпотеку ПриватБанку належний йому будинок загальною площею 108,10 кв. м, розташований в АДРЕСА_1. Також, іпотека поширюється на земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок.
Станом на 03.05.2012 року відповідач має заборгованість за порушення договірних зобов'язань, яка складається із наступного:
· 9256,10 доларів США - заборгованість за кредитом;
· 4213,40 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом;
· 1299,97 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;
· 8318,11 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
· 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина);
· 1154,38 доларів США - штраф (процентна складова), а всього в сумі 24273,25 доларів США.
Оскільки договором іпотеки, укладеним між позивачем та відповідачем, передбачено право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії, а ПриватБанк такої згоди відповідачу не надавав, вважає що можлива реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов договору і зняття таких осіб з реєстраційного обліку згідно ст.ст.39 ч.2, 40 ч.1 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України є захистом прав іпотекодержателя та повинно відбуватися за рішенням суду.
Також, згідно ст.7 ч.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Просить суд в рахунок погашення заборгованості в розмірі 24273,25 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.05.2012 року складає 193043,25 грн.:
· Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 108,10 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
· Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого поширюється на адресу вказаного будинку.
· Стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивача Ткач С.М. у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути без її присутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, а з отриманих судом від відділу ДРАЦС Сокирянського районного управління юстиції відомостей встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто позов пред'явлено до покійної на той момент особи.
З отриманої судом копії спадкової справи Сокирянської районної державної нотаріальної контори встановлено, що спадкова справа заведена 01.12.2009 року і спадкоємці покійного ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Також, в даній справі відсутні будь-які відомості про наявність чи відсутність спадкоємців після смерті відповідача. Таким чином, відповідач по даній справі помер і його спадкоємці, які б могли бути залучені до участі у справі в якості правонаступників, не встановлені та спадщину не прийняли, тобто відсутній спір, який мав би вирішити суд, оскільки відсутня одна із його сторін.
З досліджених поданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що 10.09.2008 року між ПриватБанком, з однієї сторони та ОСОБА_1, з другої сторони укладено кредитний договір №CVSWGR0000000276, відповідно до якого ПриватБанк надає останньому кредит в сумі 10300 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.09.2013 року.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 в період з 10.09.2008 року до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином виконував свої зобов'язання по сплаті тіла кредиту та відсотків. Після його смерті, за відсутності його вини, виникла заборгованість по виконанню договірних зобов'язань, внаслідок чого позивачем нараховано покійному відповідачу відсотки за користування кредитом, в тому числі прострочені відсотки, а також комісію, пеню та штрафи.
Положеннями п.32 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснюється, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредиторами у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Таким чином, не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відсотків, пені, комісії та двох видів штрафу, нарахованих позивачем за порушення договірних зобов'язань, які виникли після смерті відповідача.
Згідно ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не подав до суду докази на підтвердження факту отримання відповідачем від позивача кредитних коштів відповідно до кредитного договору.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Заявляючи позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 108,10 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, позивач не подав до суду докази: зареєстрованого права власності відповідача на земельну ділянку, на якій розташований будинок; наявності даного житлового будинку в натурі на момент постановлення рішення; дійсної вартості житлового будинку на момент постановлення рішення. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, за безпідставністю.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців з будинку, що є предметом іпотеки.
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 вищезазначеного Закону вказано, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Заявляючи позовну вимогу про виселення відповідача та інших осіб, які, ймовірно, зареєстровані та/або проживають в житловому будинку, що є предметом іпотеки, а також про зняття їх з реєстрації в даному будинку, позивач не подав до суду докази реєстрації та проживання будь-яких осіб в будинку, що є предметом іпотеки, тому і дані вимоги не підлягають до задоволення. Крім того, позивачем не дотримано вимоги ст.40 ч.2 Закону України «Про іпотеку», що унеможливлює постановлення судом рішення про задоволення позову.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
На підставі ст.ст. 33, 38, 39 , 40 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. №898-1У та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в будинку, що є предметом іпотеки, зі зняттям їх з реєстраційного обліку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Г о л о в у ю ч и й :
