ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/7234/18 Номер провадження 22-ц/814/1451/20Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник відповідача - адвокат Александрова Д.С.
третя особа ОСОБА_2
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon» цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»
на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2020 року, постановлену суддею Предоляк О.С., повний текст ухвали складено - дата не вказана
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Автозаводського районного відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нежитлове приміщення, виключення його з акту опису майна, звільнення з під арешту, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Автозаводського районного відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нежитлове приміщення, виключення його з акту опису майна, звільнення з під арешту.
15 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 та третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову, у якій просять: забезпечити позов шляхом зупинення реалізації (продажу) на публічних електронних торгах, які організувало державне підприємство «СЕТАМ», за лотом № 411906 (уцінено лот №4055230), арештованого нежилого приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 жовтня 2002 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б. за р. № 6008, за виконавчим провадженням № 44453918 відкритим на підставі виконавчого листа № 2-4952/11 від 06 серпня 2014 року, виданого на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року.
В обґрунтування заяви зазначають, що спірне нерухоме майно виставлено на публічні електронні торги на 16 квітня 2020 року о 09 год. з приховуванням від ОСОБА_1 таких виконавчих дій державними виконавцями ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Подолянко І.А. та Амборським А.В . Продаж нерухомого майна позбавить її права власності на нежиле приміщення, щодо якого відсутнє будь-яке рішення про стягнення заборгованості за рахунок його за будь-якими угодами. Вказують, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до того, що майно буде продано іншій особі з прилюдних торгів, а виконання можливого рішення по даній справі стане неможливим, оскільки особа, яка його придбає, матиме можливість посилатися на добросовісність набуття права власності на нього.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Зупинено реалізацію (продаж) на публічних електронних торгах, які організувало державне підприємство «СЕТАМ», за лотом № 411906 (уцінено лот №4055230), арештованого нежилого приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 жовтня 2002 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б. за р. № 6008, за виконавчим провадженням № 44453918 відкритим на підставі виконавчого листа № 2-4952/11 від 06 серпня 2014 року.
В частині вимог третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_5 - відмовлено.
Ухвала допущена негайному виконанню.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. При цьому судом визнано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову обґрунтованою, а вид забезпечення позову у виді заборони реалізації (продажу) на публічних електронних торгах нерухомого майна співмірним із позовними вимогами про зняття арешту з майна, що прямо передбачено ч.5 ст. 150 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ПАТ «ПроКредит Банк», посилаючись на незаконність, необґрунтованість та безпідставність прийнятого судового рішення, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заходи забезпечення, вжиті судом першої інстанції, застосовані з порушенням ч. 11 ст. 150 ЦПК України та призвели до втручання у проведення аукціону з реалізації Державним підприємством «Сетам» нерухомого майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 44453918, а саме нежитлового приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та зупинення виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року, яке набрало законної сили 10 червня 2014 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року у справі № 2-4952/11. Крім того, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали були проігноровані вимоги Пленуму ВСУ у постанові від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про забезпечення позову» про те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили (абз. 1 п.2), а відповідно у зв`язку з цим заборонити проводити будь-які дії, пов`язані з виконанням судового рішення. Виконавче провадження №44453918 відкрито 26.08.2014 року, станом на дату подання апеляційної скарги боржником ОСОБА_1 рішення у справі № 2-4952/11, що набрало законної сили, не виконане, заборгованість перед АТ «ПроКредит Банк» не погашена. Крім того, вказує, що позовна заява ОСОБА_1 у даній справі фактично зводиться до того, що позивач не погоджується з діями державних виконавців, які 28.08.2018 провели опис належного боржнику ОСОБА_1 нерухомого майна - нежилого приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 44453918 з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПроКредит Банк».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З виділених матеріалів справи вбачається, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05.12.2013 року позов АТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь АТ «ПроКредит Банк» 371 431,78 дол. США, еквівалент суми 2 967 739,92 грн. боргу по капіталу, 12 111,83 дол. США, еквівалент суми 96 773,52 грн. боргу по процентах по графіку, 142 184,41 грн. комісії за управління кредитом, 37 122,01 грн. пені. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь АТ «ПроКредит Банк» 1700,00 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , АТ «ПроКредит Банк» про визнання правовідносин за договором поруки припиненими - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_6 про визнання договору про надання траншу недійсним - відмовлено (а.с. 89-96).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 відхилено. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в частині відмови Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк" у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як солідарних із ОСОБА_6 боржників скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Солідарно з ОСОБА_6 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" заборгованість за рамковою угодою № 9 від 12 жовтня 2007 року та договором про надання № 20.1215/9 від 12 жовтня 2007 року (із змінами та доповненнями) у розмірі 371 431,78 доларів США, еквівалент суми 2 968 854 грн. 22 коп. боргу по капіталу, 12 111,83 долари США, еквівалент суми 96 773 грн. 52 коп. боргу по процентах згідно з графіком та 37 122 грн. 01 коп. пені.
Солідарно з ОСОБА_6 стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" заборгованість за рамковою угодою № 9 від 12 жовтня 2007 року та договором про надання № 20.1215/9 від 12 жовтня 2007 року (із змінами та доповненнями) у розмірі 371 431,78 доларів США, еквівалент суми 2 968 854 грн. 22 коп. боргу по капіталу, 12 111,83 долари США, еквівалент суми 96 773 грн. 52 коп. боргу по процентах згідно з графіком та 37 122 грн. 01 коп. пені.
В іншій оскаржуваній частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року залишено без змін (а.с. 105-114).
06 серпня 2014 року Подільським районним судом м. Києва виданий виконавчий документ № 2-4952/11 (а.с. 10-11).
26 серпня 2014 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44453918 про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на підставі виконавчого листа у справі № 2-4952/11 (а.с. 35-42).
28 серпня 2018 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову про опис та арешт майна (коштів), що належить боржнику, а саме, нежитлового приміщення площею 875,2 кв. м по АДРЕСА_1 (а.с. 101-104).
03 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Автозаводського районного відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання права власності на нежитлове приміщення, виключення його з акту опису майна, звільнення з під арешту нежитлового приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № 44453918 (а.с. 76-88).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 вересня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі, підготовче засідання призначалося на 04.10.2018 р. (а.с. 117-121).
Вбачається, що нежитлове приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 44453918, що є предметом спору у вищевказаній цивільній справі, передано на реалізацію на електронних торгах, проведення яких здійснює ДП «Сетам».
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд першої інстанції правильно вказав на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Встановивши наявність реального спору між сторонами, надавши оцінку обставинам та доказам, долученим до заяви позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині зупинення реалізації арештованого майна.
Доводи апеляційної скарги АТ «ПроКредит Банк» щодо порушення судом першої інстанції норм ч. 11 ст. 150 ЦПК України (зміни згідно закону України №460-ІХ від 15 січня 2020 року, набрали чинності 08 лютого 2020 року) в частині недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припинені, відкладені, зупинені чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру, не заслуговують на увагу, оскільки не були внесені зміни та уточнення до п.5 ч.1 ст. 150 ЦПК України, яка передбачає, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту, що і має місце у даному випадку.
У відповідності з вимогами ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини», висловленої у рішенні суду від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Враховуючи неоднозначність тлумачення п.5 ч. 1 та ч. 11 ст. 150 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що при обранні способу забезпечення позову судом першої інстанції правильно застосовано саме п.5 ч.1 ст. 150 ЦПК України, як спеціальний вид забезпечення позову щодо арештованого майна, а вимоги ч.11 ст. 150 ЦПК України є загальними вимогами.
Згідно роз`яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, визначено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, проте з огляду на вимоги ст. 150 ЦПК України, яка чинна з 15.12.2017 р., колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до вимог ЦПК України, оскільки у даній справі реалізація майна, належного позивачу, здійснюється державним виконавцем на підставі рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року та рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року у справі № 2-4952/11, резолютивні частини яких містять висновки про стягнення кредитної заборгованості на користь АТ «ПроКредит Банк» та судових витрат, при цьому колегія суддів звертає увагу, що вказані судові рішення не містять висновків суду щодо звернення стягнення на спірне майно - нежитлове приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Звернення стягнення на предмет іпотеки вчинено на підставі рішення державного виконавця.
У зв`язку з цим, внаслідок задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, що набрало законної сили, не зупинялося.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання права власності на нежиле приміщення, виключення його з акту опису, звільнення з під арешту, а тому вказаний позов може бути забезпечений шляхом зупинення його продажу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо зловживання позивачем ОСОБА_1 процесуальними правами шляхом пред`явлення нею позову про визнання права власності на нежиле приміщення, виключення його з акту опису, звільнення з під арешту, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки предметом даного апеляційного розгляду є законність та обгрунтованість заяви про забезпечення позову, на даній стадії процесу апеляційний суд не може давати правову оцінку діям позивача щодо зловживання процесуальними права, таким правом у відповідності до вимог ст. 44 ЦПК України наділений суд на стадії розгляду позову по суті, також апеляційний суд бере до уваги вимоги ч. 1 ст. 3 ЦПК України щодо права особи звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів.
Беручи до уваги викладене, виходячи з аналізу змісту позовних вимог, їх підстав та предмету спору, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині обраних нею заходів забезпечення позову узгоджуються з нормами процесуального закону, тому вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 серпня 2020 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов
