печерський районний суд міста києва
Справа № 1-459/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.04.2013 Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кицюк В.П.
при секретарях Скрибка А.В., Руденко Ю.О., Захарової Ю.В., Заліської Г.Г.
за участю прокурорів Ємець Л.А., Франтовської Ю.О., Балакірєва М.С., Романяка Д.М.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА _7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Карпівці Чуднівського району Житомирської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, який займав посаду директора Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, одружений, раніше не судимий, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, до затримання фактично проживав за адресою АДРЕСА_4, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України;
ОСОБА _9, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, кандидата педагогічних наук, який працював на посаді старшого наукового співробітника лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості за сумісництвом Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, одружений, раніше не судимий, зареєстрований та до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _7, будучи службовою особою, за пособництва свого сина - ОСОБА_9 вчинив закінчений замах на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, за відсутності ознак хабарництва, при наступних обставинах.
Наказом президента академії педагогічних наук України № 97-к від 08.02.08 ОСОБА_7 призначено на посаду директора Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України за контрактом.
Відповідно до контракту № 10 від 08.02.08 між Академією педагогічних наук України в особі президента ОСОБА_10 та директором Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України ОСОБА_7, останній протягом п'яти років зобов'язувався безпосередньо та через адміністрацію здійснювати керівництво Інститутом педагогіки Академії педагогічних наук України на умовах, зазначених у контракті, відповідно до законодавства України, рішень Загальних зборів і Президії Академії, статутів Академії та наукової установи.
Згідно вищевказаного контракту ОСОБА_7, серед іншого, був наділений наступними правами та обов'язками:
п.2.1. - самостійно вирішувати усі питання з управління (керівництва) діяльністю наукової установи, за винятком тих, які віднесені до компетенції Загальних зборів (конференцій) наукової установи, вченої ради, Загальних зборів Академії, її Президії та Президента Академії;
п.2.3. - самостійно розпоряджатися майном наукової установи в межах делегованих академією повноважень відповідно до законодавства, статутів Академії та наукової установи;
п.2.4. - укладати господарські договори та інші угоди, видавати довіреності, доручення;
п.2.7. - видавати накази, розпорядження і давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України;
п.3.7. - ефективно використовувати державне майно;
п.3.13. - у межах законодавства персонально відповідати за порушення порядку укладання договорів оренди нерухомого майна, закріпленого за науковою установою та невжиття заходів щодо своєчасного погашення орендарями заборгованості з орендної плати.
Відповідно до посадових обов'язків ОСОБА_7 був наділений повноваженнями на укладення від імені Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України договорів здачі в оренду державного майна, переданого в управління Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.
Крім того, 15.11.07 Загальними звітно-виборними зборами Академії педагогічних України ОСОБА_7 було обрано на посаду першого віце-президента Академії педагогічних наук України та укладено із ним контракт строком на 5 років.
Згідно розподілу обов'язків між членами Президії Академії педагогічних наук України, затвердженого постановою Президії Академії педагогічних наук України від 20.12.07, перший віце-президент Академії педагогічних наук України ОСОБА_7 був відповідальним за питання оренди державного майна в Академії, землевідведення та землекористування, питання капітального ремонту установ, організацій, закладів та підприємств Академії педагогічних наук України, мав право першого підпису фінансових, господарських, розрахункових документів та документів із загальних питань.
Таким чином, в силу вищевказаних організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій ОСОБА_7 являвся службовою особою.
Відповідно до рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва № 56 від 15.02.95 на баланс Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України передано нежитлову частину будинку № 10 по вул. Богдана Хмельницького в м. Києві, площею 2290 метрів квадратних.
02.11.2011 з метою з'ясування порядку та можливості укладання договору довгострокової оренди вказаного приміщення до Президії Національної Академії педагогічних наук України, розташованої по вул. Артема, 52-а в м. Києві, прибула засновник ТОВ «АРМАДА-КВО» ОСОБА_13, яка з даного приводу звернулась до першого віце-президента академії - директора Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_7
В цей же день, в ході особистої розмови ОСОБА_13 повідомила ОСОБА_7 про те, що її цікавить укладення договору оренди строком на 49 років нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.
У цей момент у ОСОБА_7, який зрозумів актуальність вказаного питання для ОСОБА_13 та усвідомлював, що за рахунок власного авторитету він спроможний посприяти у прийнятті Президією Національної академії педагогічних наук України відповідного рішення, виник злочинний умисел, спрямований на одержання від неї неправомірної вигоди за сприяння ним в прийнятті Президією Національної академії педагогічних наук України рішення про надання дозволу на укладення договору оренди та укладення ним, як директором Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, із ТОВ «АРМАДА-КВО» договору оренди строком на 49 років нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.
При цьому, ОСОБА_7 на момент даної розмови із ОСОБА_13 було достовірно відомо, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10 у Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України орендує Громадська організація «Фонд сприяння розвитку української культури» та строк дії вказаного договору оренди не закінчився.
Однак, незважаючи на вищевказаний факт, ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, маючи на меті одержати від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, висунув останній вимогу щодо необхідності передачі йому за укладення договору оренди вищевказаного приміщення строком на 49 років грошової винагороди у сумі 11 500 000 доларів США, із розрахунку 5 000 доларів США, за один квадратний метр нежитлового приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві, загальною площею 2290 метрів квадратних.
ОСОБА_13 погодилася на зазначену незаконну вимогу ОСОБА_7
У подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 вступив у злочину змову із своїм сином ОСОБА_9- докторантом Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України - та вони спільно розробили план щодо одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди, згідно якого ОСОБА_9 мав сприяти вчиненню злочину ОСОБА_7, а саме: приймати участь у переговорах із ОСОБА_13; займатися із останньою підготовкою документів, необхідних для укладення між Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України та ТОВ «АРМАДА-КВО» договору оренди строком на 49 років нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, та фактично розробити схему одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди у завуальованій формі.
04.11.11 під час розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 і ОСОБА_7 у службовому кабінеті останнього в приміщенні Президії Національної академії педагогічних наук України по вул. Артема, 52-а, в м. Києві на прохання ОСОБА_13 до ОСОБА_7 зменшити суму грошових коштів, яку вона повинна буде передати йому та його сину ОСОБА_9 за вирішення питання щодо укладення вищевказаного договору оренди, ОСОБА_7 погодився зменшити вказану суму до 11 000 000 доларів США, та у цей же час надаючи своїм діям вагомості та впевненості повідомив, що більше зменшити вказану суму він не може, оскільки йому потрібно буде начебто поділитися нею із членами Президії Національної академії педагогічних наук України, які безпосередньо приймають рішення щодо надання Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України дозволу на укладення договору оренди строком на 49 років приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.
У подальшому, 08.11.11 на засіданні членів Президії Національної академії педагогічних наук України, за безпосереднього сприяння ОСОБА_7, який, зловживаючи своїм впливом, переконував членів Президії щодо доцільності та необхідності передачі нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10 в оренду строком саме 49 років, членами Президії, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_7, згідно постанови № 1-7/12-401 від 08.11.11 прийнято рішення щодо надання дозволу Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України на укладення договору довгострокової оренди приміщення індивідуально-визначеного державного нежитлового майна загальною площею 2290 метрів квадратних, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, та контроль за виконанням даної постанови покладено на ОСОБА_7
На виконання рішення Президії Національної академії педагогічних наук України від 08.11.2011, ОСОБА_7, продовжуючи вчиняти активні злочинні дії, спрямовані на одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди, діючи як директор Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, видав наказ № 55 від 16.12.11 про визнання ТОВ «АРМАДА-КВО» переможцем конкурсу на оренду цілісного майнового комплексу Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.
Після цього, протягом січня - лютого 2012 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, під час неодноразових зустрічей із ОСОБА_13 у службовому кабінеті ОСОБА_7 в приміщенні Президії Національної академії педагогічних наук України за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а, діючи спільно та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, висунули ОСОБА_13 вимогу, про те, що вона спочатку повинна передати їм готівкою першу частину грошей у розмірі 350 000 доларів США за укладення договору оренди строком на 49 років нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, а після чого для перерахування решти суми у розмірі 10 650 000 доларів США ОСОБА_9, побоюючись викриття спільних із ОСОБА_7 злочинних дій, запропонував ОСОБА_13 створити суб'єкти підприємницької діяльності та перерахувати дані грошові кошти у їх статутний фонд, для подальшої можливості ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розпоряджатися даними грошовими коштами на власний розсуд.
Крім того, у ході зазначених зустрічей ОСОБА_9 та ОСОБА_7 висунули ОСОБА_13 вимогу, що у якості гарантії того, що вона розрахується із ними за укладення договору оренди, вони спочатку укладуть із нею договір оренди нежитлового приміщення строком на 49 років та відразу укладуть договір про розірвання даного договору оренди.
При цьому, договір про розірвання договору оренди буде укладений датою на декілька днів пізніше дати укладення договору оренди для того, щоб ОСОБА_13 мала час створити суб'єкти підприємницької діяльності та перерахувати у їх статутний фонд грошові кошти у сумі 10 650 000 доларів США. У разі якщо ОСОБА_13 перерахує грошові кошти на рахунки даних суб'єктів підприємницької діяльності вони анулюють договір про розірвання договору оренди та віддадуть їй договір оренди для подальшої реалізації останньою її прав орендаря приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 10, в м. Києві, а у разі якщо остання не розрахується із ними, вони залишать договір про розірвання договору оренди чинним та у зв'язку із чим укладений між ними договір оренди буде вважатись недійсним, а грошові кошти у розмірі 350 000 доларів США вони залишать собі.
Реалізуючи таким чином спільний злочинний умисел директор Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_7 за пособництва свого сина ОСОБА_9 створили умови, за яких ОСОБА_13 погодилась на їх вимогу щодо передачі неправомірної вигоди в розмірі 11 000 000 мільйонів доларів США за вирішення питання щодо укладення договору оренди нежитлового приміщення.
При цьому, ОСОБА_7 за час вищевказаних зустрічей із ОСОБА_13, впевнившись у дійсності намірів останньої, щодо передачі йому та його сину ОСОБА_9 неправомірної вигоди у розмірі 11 000 000 мільйонів доларів США, 07.02.12 розірвав із Громадською організацією «Фонд сприяння розвитку української культури» договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 2290 метрів квадратних за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10 для подальшого укладення ним із ТОВ «АРМАДА-КВО» договору оренди даного нежитлового приміщення строком на 49 років.
На початку березня 2012 року, більш точний час в ході досудового та судового слідства не встановлений, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні Президії Національної академії педагогічних наук України за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а, у коридорі біля службового кабінету останнього, діючи умисно з корисливих мотивів, при цьому не бажаючи бути викритими у своїх злочинних діях, вказали ОСОБА_13, що вона повинна передати їм суму матеріального збагачення у розмірі 350 000 доларів США за укладення договору оренди у завуальованій формі шляхом написання розписки про те, що вона нібито позичила їм дані грошові кошти.
Після цього, 15.03.12 ОСОБА_9, продовжуючи вчиняти дії згідно попередньо розробленого із ОСОБА_7 злочинного плану, спрямованого на одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди, зателефонував останній та повідомив, що відправив зі своєї електронної скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_7» на її електронну скриньку «ІНФОРМАЦІЯ_8» договір позики, який вона повинна буде власноручно написати під час укладення та нотаріального посвідчення договору оренди строком на 49 років нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, а також договору про розірвання даного договору оренди.
На вказані незаконні вимоги ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ОСОБА_13 погодилася та 17.03.12 у період часу з 19.00 - 21.00 год., у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, що по АДРЕСА_5, між директором Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_7 та представником за довіреністю ТОВ «АРМАДА-КВО» ОСОБА_13, у присутності ОСОБА_9, було підписано, завірено відтисками печаток та нотаріально посвідчено договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності площею 2290 метрів квадратних та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.
Одразу після цього, на прохання ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 в порушення Правил ведення нотаріального діловодства затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.10.10 № 3253/5 та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5 підготовлено договір про розірвання вищевказаного договору оренди, датою наперед, а саме 26.03.12 р., який також було підписано сторонами, а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_7, завірено відтисками печаток і нотаріально посвідчено.
При цьому, вищевказаний договір про розірвання договору оренди на прохання ОСОБА_7 нотаріусом ОСОБА_14 в порушення вищевказаного Порядку вчинення нотаріальних дій та Правил проведення нотаріального діловодства не внесено до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
Далі на прохання ОСОБА_7 приватним нотаріусом ОСОБА_14 два оригінали вищевказаного договору оренди та договору про його розірвання було передано лише одній із сторін, а саме ОСОБА_7
У цей час, ОСОБА_9 з метою приховання спільних із ОСОБА_7 злочинних дій та доведення протиправного умислу, спрямованого на одержання від ОСОБА_13 першої частини раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 350 000 доларів США, а також не бажаючи бути викритим у цьому, 17.03.12 під час підготовки нотаріусом ОСОБА_14 договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності площею 2290 метрів квадратних та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, перебуваючи у приміщення вищевказаної нотаріальної контори запропонував ОСОБА_13 власноручно написати договір позики, про те, що вона 16.03.12 нібито позичила ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 350 000 доларів США та після написання якого і підписання ОСОБА_13 власноручно розписався у ньому замість ОСОБА_15
Після цього, у цей же день приблизно о 22.00 год., діючи згідно досягнутою попередньою домовленістю та висунутою ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вимогою, перебуваючи у приміщенні каб. № 311-а Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, що по вул. Артема, 52-а в м. Києві, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди у особливо великому розмірі, одержали від неї грошові кошти у розмірі 800 000 гривень України і 250 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 17.03.12 становило 1 995 000 грн., із загальної суми неправомірної вигоди в розмірі 11 000 000 дол. США, що є особливо великим розміром.
Одразу після цього, 17.03.12 під час проведення огляду місця події у приміщенні каб. № 311-а Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, що по вул. Артема, 52-а в м. Києві було виявлено та вилучено вказані вище грошові кошти у розмірі 250 000 доларів США та 800 000 гривень України, одержані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в якості неправомірної вигоди за укладення ОСОБА_7, як директором Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України, із ТОВ «АРМАДА - КВО» договору оренди строком на 49 років цілісного майнового комплексу площею 2290 метрів квадратних за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.
Іншу частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 10 650 000 доларів США, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 планували отримати від ОСОБА_13 до 26.03.12, однак цього не зробили оскільки були затримані співробітниками Управління Служби безпеки України у м. Києві.
Підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_9, будучи допитаними по суті пред'явленого їм обвинувачення, заявили про часткове визнання вини, проте зі змісту їх показань, вину у вчиненні злочину не визнали (Том 14 а.с. 169-189, 211-213).
Як і на стадії досудового слідства, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не оспорювали факту отримання від представника ТОВ «АРМАДА - КВО» грошових коштів в розмірі 800 000 грн. та 250 000 дол. США, які були вилучені в них при огляді місця події 17-18 березня 2012 року в кабінеті № 311-а Інституту педагогіки НАПН України по вул. Артема, 52-а в м. Києві, проте в судовому засіданні стверджували, що зазначені грошові кошти отримали від ОСОБА_13 за договором позики. З приводу своєї участі в сприянні ОСОБА_13 в оформленні договору оренди нежитлової частини будинку по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві, площею 2290 метрів кв. підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_9 давали суперечливі і взаємовиключні показання. Між тим, в судових дебатах підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнали свою вину в отриманні від ОСОБА_13 неправомірної вигоди в розмірі 350 000 дол. за сприяння ОСОБА_13 в укладенні Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України із ТОВ «АРМАДА - КВО» договору оренди цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, у зв'язку з чим просили перекваліфікувати їх дії на ч. 3 ст. 368-2 КК України з урахуванням ролі кожного з них у вчиненні злочину, заявили про щире каяття у вчиненому.
Наряду з зазначеною процесуальною позицією підсудних, їх вина у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Показаннями свідка ОСОБА_13 на досудовому слідстві та в судовому засіданні про те, що вона є засновником ТОВ «АРМАДА-КВО», яке здійснює господарську діяльність у сфері туристичного бізнесу. На початку листопада 2011 року вона зацікавилась можливістю оренди будівлі по вул. Б. Хмельницького, 10 у м. Києві та вирішила звернутися до керівництва НАПН України, що є фактичним його власником, з питанням про надання його в довгострокову оренду. Попередньо домовившись про зустріч, вона 02.11.11 прибула до НАПН України за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а, де звернулась з питанням щодо можливості укладення довгострокового договору оренди нежитлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 10 до першого віце-президента НАПН України - директора Інституту педагогіки ОСОБА_7 Вже при першій зустрічі ОСОБА_7 дав позитивну відповідь щодо можливості укладення договору оренди згаданого приміщення, розповів про порядок та механізм передачі будинку в оренду, та поцікавився, яку суму грошових коштів вона готова заплатити за позитивне вирішення зазначеного питання. Після того, як на прохання ОСОБА_7 вона озвучила, що квадратний метр нежитлової площі в центрі міста Києва коштує від 5000 дол. США до 10 000 дол. США, ОСОБА_7 наголосив, що питання стосовно оренди приміщення може бути вирішено за умови сплати ОСОБА_13 грошової винагороди у розмірі 11 500 000 доларів США, з розрахунку 5 000 доларів США за квадратний метр будівлі. На зауваження ОСОБА_13, що зазначена сума є занадто високою, ОСОБА_7 погодився знизити її до 11 000 000 доларів США, аргументуючи, що вказане питання йому необхідно «погодити» з іншими членами Президії та керівництвом НАПН України, а також зазначив, що ця сума включає і її (ОСОБА_13.) інтереси, як представника потенційного орендаря - ТОВ «АРМАДА-КВО». Згодом ОСОБА_7 відрекомендував в якості помічника свого сина ОСОБА_9, якому делегував повноваження на презентацію нежилої будівлі по вул. Б.Хмельницького, 10, а також зазначив, що він буде допомагати в оформленні даної угоди, оскільки знаходиться повністю в курсі згаданої справи. У листопаді - грудні 2011 вона неодноразово зустрічалася з ОСОБА_7 з метою обговорення умов укладення договору оренди нежитлового приміщення у м. Києві по вул. Б. Хмельницького, 10, у ході чого останній підтверджував готовність підписання ним згаданого договору за умови сплати грошової винагороди в розмірі 11 млн. доларів США. Під час чергової розмови з ОСОБА_7 25.01.12 останній підтвердив свою готовність щодо підписання договору про надання в оренду згаданого будинку та наголосив, що перерахування зазначеної ним раніше суми грошових коштів за підписання договору, має відбуватися частинами на рахунки фірм, які він згодом надасть. Також ОСОБА_7 зазначив про необхідність передачі йому завдатку у сумі 200 - 250 тис. доларів США, нібито для розірвання договору оренди з попереднім орендодавцем - із громадською організацією «Фонд сприяння розвитку української культури», проте згодом повідомив, що він самостійно вирішив зазначену проблему і «фонд» погодився розірвати договір оренди. Декілька разів питання щодо оформлення договору оренди нежитлової частини будинку № 10 по вул. Богдана Хмельницького в м. Києві вона обговорювала з ОСОБА_9, у тому числі в присутності третіх осіб. Після того, як Президія НАПН України надала дозвіл на укладення договору оренди нежитлового приміщення, вони почали частіше спілкуватися з приводу укладення договору оренди, ОСОБА_9 наголошували про необхідність передачі частини грошових коштів готівкою, а частини - шляхом переведення в статутний фонд новостворених фірм. При цьому, ОСОБА_9 надіслав на її електронну пошту проект договору позики грошей в сумі 350 000 дол. США, який за його вказівкою вона мала написати власноруч. Водночас підсудні висунули вимогу, що у якості гарантії того, що вона розрахується із ними за укладення договору оренди, вони спочатку укладуть із нею договір оренди нежитлового приміщення строком на 49 років та відразу укладуть договір про розірвання даного договору оренди. При цьому, договір про розірвання договору оренди буде укладений датою на декілька днів пізніше дати укладення договору оренди для того, щоб вона (ОСОБА_13.) мала час створити суб'єкти підприємницької діяльності та перерахувати у їх статутний фонд грошові кошти у сумі 10 650 000 доларів США. У разі якщо ОСОБА_13 перерахує грошові кошти на рахунки даних суб'єктів підприємницької діяльності підсудні анулюють договір про розірвання договору оренди та віддадуть їй договір оренди для подальшої реалізації останньою її прав орендаря приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 10, в м. Києві, а у разі якщо вона не розрахується із ними, вони залишать договір про розірвання договору оренди чинним та у зв'язку із чим укладений між ними договір оренди буде вважатись недійсним, а грошові кошти у розмірі 350 000 доларів США вони залишать собі. Після того, як приватний нотаріус ОСОБА_16 16.03.2012 відмовилася одночасно посвідчити договір про оренду цілісного майнового комплексу по вул. Богдана Хмельницького, 10 та договір про розірвання укладеного договору оренди датою наперед, вони домовилися, що 17.03.12. зідзвоняться і визначаться з приводу нотаріуса. В після обідній час 17.03.2012 вона (ОСОБА_13.), ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зустрілися у приватного нотаріуса ОСОБА_14 (АДРЕСА_5), яка за окрему грошову винагороду погодилася посвідчити одразу два договори. В ході підготовлення договорів, на прохання підсудних вона власноруч написала договір позики про нібито запозичення грошових коштів в сумі 350 000 дол. США невідомій їй особі на ім'я ОСОБА_15, хоча в дійсності з ОСОБА_15 знайома не була, будь-яких бізнес проектів з ним не мала, зазначена розписка була однією із завуальованих форм отримання підсудними грошових коштів, за допомогою якої останні намагалися сховати той факт, що 350 000 дол. США вони отримали в якості неправомірної вигоди за укладення договору оренди нежитлового приміщення. Коли нотаріус виготовила договір оренди та договір про розірвання договору оренди, ОСОБА_7 забрав собі два примірники оригіналу договору оренди, вона лише зробила світлокопію договору з метою показати її інвесторам на підтвердження укладення договору оренди. В цей же день, в приміщенні кабінету № 311-а Інституту педагогіки НАПН України за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а із обумовленої суми в розмірі 11 млн. дол. США вона передала ОСОБА_7 250 000 дол. США та 800 000 тис. грн. ОСОБА_9 почав рахувати грошові кошти, а вона тим часом залишила приміщення кабінету (Том 4 а.с. 40-43, Том 9, а.с.80-86; 90-97; 103-118; Том 12 а.с.203-212).
Показання ОСОБА_13 в частині вручення їй грошових коштів, обставини виявлення і вилучення цих грошових коштів в приміщенні кабінету № 311-а Інституту педагогіки НАПН України за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а під час огляду місця події за участю підсудних підтверджуються фактичними даними відповідних протоколів, висновком судово-хімічної експертизи № 67/5 від 02.04.2012, згідно якого на грошових коштах та змивах з рук ОСОБА_9 виявлено ідентичну хімічну речовину, що також не оспорювалось стороною захисту (Том 1 а.с. 15-18, 1 а.с. 22-250, Том 2 а.с. 1-249, Том 3 а.с. 1-250, Том 5 а.с. 59-113).
Як зазначено у вироку вище, протягом всього провадження у кримінальній справі підсудні не заперечували факту отримання від ОСОБА_13 800 000 грн. та 250 000 дол. США, які були вилучені в них 17-18 березня 2012 року, суть позиції їх захисту на стадії судового слідства зводилась до того, що дані грошові кошти вони отримали за договором позики, відтак походження цих грошових коштів, на чому акцентували увагу захисники, не має жодного правового значення для прийняття рішення по суті пред'явленого підсудним обвинувачення.
До протоколу допиту в якості свідка від 18.03.2012 ОСОБА_13 долучено аудіозапис її розмови з ОСОБА_7 02.11.2011, яким, за переконанням органу досудового слідства, зафіксовані обставини вимагання ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 11 мільйонів дол. США за укладення ним, як директором Інституту педагогіки НАПН України, договору оренди нежитлового приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві (Том 9 а.с.1-15; 16, 17-18).
Між тим, за змістом положень ст. 65 КПК України, фактичні дані можуть бути використані як докази та визнані допустимими, якщо вони отримані належним суб'єктом, який наділений правом проводити процесуальну діяльність для отримання доказів, у встановленому законом порядку.
Ці дані встановлюються, в тому числі, і за результатами оперативно-розшукових заходів.
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 ( пункт 3.4) фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і зовні.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_13 з власної ініціативи та цілеспрямовано здійснювала фіксацію розмови з ОСОБА_7 02.11.2011 на наявний у неї диктофон, у зв'язку з чим, з огляду на вищезазначені положення закону, сам по собі аудіозапис цієї розмови не може бути допустимим доказом у справі.
Натомість, при відтворенні зазначеного аудіозапису в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 визнав, що він в дійсності запитував у ОСОБА_13, скільки вона готова заплатити за оренду нежитлового приміщення в центрі міста Києва, на що ОСОБА_13 вказала - 5000, 7000 чи 10000 доларів США за квадратний метр, а також зазначив, що при визначенні кінцевої суми будуть враховані її (ОСОБА_13.) інтереси, як представника потенційного інвестора.
Зазначені показання надані підсудним ОСОБА_7 в судовому засіданні у відповідності до положень КПК України, містять відомості про фактичні обставини справи, відтак підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.
Під час дослідження в судовому засіданні протоколів за результатами проведення оперативно - технічного заходу (Том 7 а.с. 2-19; 20-51; 52-95; 96-113; 114-133; 134-147; 148-173;174-198; 199-224; 225-250; Том 8 а.с. 1-23; 24-41; 42-86; 87-123; 195-201; 202-203) підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_9, кожний окремо, зазначили, що вони приймали участь в цих розмовах, їх слова, запитання та пояснення, твердження та репліки (тощо ), так як вони викладені у протоколах за результатами проведення оперативно - технічного заходу, відповідають дійсності, хоча і вказали на неповноту деяких протоколів.
Дослідивши протоколи за результатами проведення оперативно-технічного заходу, заслухавши показання свідків та підсудних, а також за клопотанням сторони захисту частково відтворивши аудіозапис в судовому засіданні, суд погоджується з інтерпретацією зафіксованих в них подій, наведеною органом досудового слідства в обвинувальному висновку в якості доказів.
Зокрема, протоколом за результатами проведення 04.11.11 оперативно-технічного заходу зафіксовані обставини та порядок того як ОСОБА_9 особисто показував ОСОБА_13 приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві, при цьому повідомив ОСОБА_13, що укладаючи договір оренди вказаного приміщення строком на 49 років, остання повинна розуміти, що отримає його у власність (Том 7 а.с. 2-19).
Протоколом за результатами проведення 07.11.11 оперативно-технічного заходу встановлені обставини та порядок зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_7 у службовому кабінеті останнього. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_7 надав ОСОБА_13 для ознайомлення документи, які підтверджували архітектурну цінність приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві, а також сказав, що у нього є підконтрольна громадська організація, яка вже орендує вказане приміщення за заниженою орендною ціною, ОСОБА_13 може стати керівником даної організації і їм не потрібно буде укладати новий договір оренди та таким чином вони збережуть час. Щодо порядку передачі грошових коштів ОСОБА_7 вказав, що ОСОБА_13 може перерахувати грошові кошти в статутний фонд громадської організації, яка орендує приміщення, потім в склад засновників цієї організації ввійдуть довірені ОСОБА_13 люди або ОСОБА_13 може створити свою фірму. Під час цієї ж зустрічі на прохання ОСОБА_13 зменшити розмір грошових коштів, які вона повинна буде передати останньому за укладення договору оренди, оскільки сума у розмірі 11 000 000 доларів США є занадто високою, ОСОБА_7 відмовився та сказав, що він і так погодився на суму не 7 а 5 тисяч доларів США за оренду одного квадратного метру, та у зв'язку із чим зменшувати її більше не може, до того ж це буде не солідно перед членами Президії НАПНУ (Том 7 а.с. 20-51).
Згідно протоколу за результатами проведення 05.01.12 оперативно-технічного заходу, під час зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_7 у службовому кабінеті останнього, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_13, що він вжив усіх заходів для перемоги її підприємства у конкурсі щодо оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10 та укладення між Інститутом педагогіки НАПН України та підприємством ОСОБА_13 ТОВ «АРМАДА-КВО» договору довгострокової оренди. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що певну суму грошових коштів потрібно віддати особам, які орендують приміщення, для того, щоб вони «відчипилися» і краще спочатку укласти договір оренди строком на 10 років, а в подальшому ще на 39 років, для того щоб співробітники бухгалтерії НАПН України не розпускали плітки про те, що ОСОБА_7 фактично продав дане приміщення. За твердженням ОСОБА_7 частину грошових коштів з обумовленої суми в розмірі 11 000 000 доларів США ОСОБА_13 повинна буде перерахувати у безготівковій формі на рахунки «фонду» або певних фірм, а певну суму передати йому наручне у якості завдатку (Том 7 а.с. 96-113).
Протоколом за результатами проведення 25.01.12 оперативно-технічного заходу встановлено, що під час чергової зустрічі ОСОБА_7 з ОСОБА_13 остання ще раз запитала у ОСОБА_7, яка кінцева ціна за укладення договору оренди, на що він відповів що та, про яку вони раніше домовлялися, а також зазначив що він вже повідомив її своїм колегам (а.с. 121). Тоді ОСОБА_13 перепитала у ОСОБА_7 суму, а саме 11 000 000 доларів США, на що він відповів так 11, оскільки 500 тисяч вони вже й так зняли, та ще раз наголосив що його колеги згодні на вказану суму, та чекають коли ОСОБА_13 передасть гроші, оскільки члени Президії коли голосували за надання дозволу Інституту педагогіки НАПН України на укладення договору оренди строком на 49 років, розуміли, що фактично Інститут педагогіки НАПН України прощається з приміщенням, та за дане рішення їм потрібно віддячити. Також, ОСОБА_7 зазначив, що орендарі приміщення хочуть 250 000 доларів США за розірвання договору оренди, однак він не має наміру давати їм такі грошові кошти за розірвання договору оренди, а скоріше за все надасть їм в оренду приміщення по вул. Паньківській в м. Києві. При цьому, ОСОБА_13 сказала ОСОБА_7, що у якості завдатку може передати йому 250 000 доларів США, на що останній погодився. Наприкінці зустрічі ОСОБА_13 сказала ОСОБА_7, що передасть йому в якості завдатку 250 000 доларів США, а потім відрахує вказані гроші від загальної суми у розмірі 11 000 000 доларів США, на що ОСОБА_7 погодився (Том 7 а.с. 114-133).
Протоколом за результатами проведення 31.01.12 оперативно-технічного заходу встановлено, що під час зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у службовому кабінеті останнього ОСОБА_9 повідомив, що для перерахунку повної суми їм краще заснувати три різні фірми, на рахунки яких будуть перераховані грошові кошти, а також зазначив, що засновниками даних фірм можуть бути як їхні люди, так і люди ОСОБА_13, та після внесення ОСОБА_13 грошей в уставний фонд, її люди вийдуть зі складу засновників даних фірм та вони укладуть договір довгострокової оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10. При цьому, ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_13 про гарантії перерахування грошей, на що остання відповіла, що після укладення договору довгострокової оренди приміщення оригінали даного договору оренди залишаться у нього, а собі вона візьме лише копію договору оренди, а також зазначила, що у якості гарантії передасть ОСОБА_7 200 000 доларів США. На запитання ОСОБА_13, коли вони розірвуть договір оренди із орендарями приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10 підсудні повідомили, що найближчим часом нотаріально розірвуть договір оренди з «фондом» та на наступному тижні укладуть договір оренди із нею (Том 7 а.с. 134-147).
Згідно протоколу за результатами проведення 17.02.12 оперативно-технічного заходу, під час зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у службовому кабінеті останнього ОСОБА_13 знову запитала у підсудних про гарантії укладення договору, посилаючись на те, що її інвестори хвилюються за укладення договору оренди після перерахування грошових коштів, на що ОСОБА_9 повідомив, що договір оренди з колишнім орендарем вже розірвано, показав ОСОБА_13 відповідний договір, після чого вони обговорювали порядок перерахування основної суми грошових коштів в розмірі понад 10 мільйонів дол. США за укладення Інститутом педагогіки НАПН України із ТОВ «АРМАДА-КВО» договору оренди строком на 49 років нежитлового приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві (Том 7 а.с. 148-173).
В ході розмови ОСОБА_13 з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у службовому кабінеті останнього 21.02.12 ОСОБА_7 ще раз наголосив ОСОБА_13 на тому, що з їхньої сторони підготовлено усі необхідні документи для укладення договору довгострокової оренди приміщення. Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обговорювали із ОСОБА_13 гарантії того, що вона розрахується із ними за укладення договору оренди приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві, а саме останні висунули до ОСОБА_13 вимогу, що спочатку вони укладуть договір оренди вказаного приміщення та відразу укладуть датою на 3-4 дні наперед договір про розірвання даного договору оренди без внесення його до реєстру реєстрації нотаріальних дій для того, щоб за цей час ОСОБА_13 перерахувала на рахунки фірм грошові кошти за укладення договору оренди та у разі якщо ОСОБА_13 розрахується із ними вони анулюють договір розірвання, та віддадуть останній договір оренди для користування нею нежитловим приміщенням по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві, а якщо вона не розрахується із ними, то вони таким чином розірвуть укладений із нею договір оренди, що підтверджується фактичними даними відповідного протоколу за результатами оперативно-технічного заходу на аркушах справи 199-224 тому №7.
Обставини та «підстави» одночасного посвідчення договору оренди нежитлового приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві та договору про його розірвання також були предметом обговорення ОСОБА_13 і ОСОБА_9 під час їх зустрічі у приміщенні закладу швидкого харчування «Макдональдс» 14.03.1013, при цьому ОСОБА_9 зазначив, що назву підприємства, яке має створити ОСОБА_13 і в уставний фонд якого перерахувати 10 650 000 доларів США, він повідомить пізніше, що підтверджується даними протоколу - оперативно розшукового заходу ( Том 8 а.с. 1-23). Окрім того, до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу приєднано аркуш паперу, на якому ОСОБА_9 власноруч написав назву цього підприємства - ТОВ «ДІДАСКАЛ» ( Том 10 а.с. 163-164; 165).
До цього, згідно протоколу за результатами проведення оперативно-технічного заходу, під час зустрічі 29.02.12 ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у службовому кабінеті останнього у приміщенні президії НАПН України, за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а., ОСОБА_13 повідомила підсудним, що готова на їхню вимогу передати грошові кошти у сумі 350 000 доларів США у якості завдатку за укладення Інститутом педагогіки НАПН України та ТОВ «АРМАДА-КВО» договору оренди строком на 49 років нежитлового приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві. Крім того, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_13 написати розписку про одержання від неї вказаної суми, оскільки так буде безпечніше для них обох. Також, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_13, що після того як вони укладуть та нотаріально завірять договір оренди, та остання передасть йому та його батькові ОСОБА_7 грошові кошти, вони розірвуть вищевказану розписку, оскільки кожна із сторін виконає свої зобов'язання та у ній не буде потреби, а одержані від ОСОБА_13 грошові кошти у розмірі 350 000 доларів США, вони зарахують у склад загальної суми в розмірі 11 000 000 доларів США, які ОСОБА_13 повинна буде передати ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за укладення договору оренди (Том 8 а.с. 1-23).
Згідно протоколу за результатами проведення 15.03.12 оперативно-технічного заходу, під час зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у приміщенні президії НАПН України останні в черговий раз обговорювали, що у якості гарантії того, що ОСОБА_13 розрахується із ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за укладення договору оренди, вони укладуть договір оренди та відразу укладуть договір про розірвання даного договору оренди. При цьому, договір про розірвання договору оренди буде датований приблизно на декілька днів пізніше для того щоб ОСОБА_13 мала час створити фірми та перерахувати на їхні рахунки грошові кошти, та у разі якщо остання перерахує кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 анулюють договір про розірвання, та віддадуть ОСОБА_13 договір оренди, а якщо остання не розрахується із ними то вони залишать його в силі та таким чином укладений між ними договір оренди буде вважатись недійсним. Крім того, ОСОБА_13 підтвердила ОСОБА_7 та ОСОБА_9 свою готовність написати розписку про те, що нібито позичає їм грошові кошти у сумі 350 000 доларів США, оскільки це була вимога яку до неї раніше висунули ОСОБА_7 та ОСОБА_9, як гарантію того, що у разі якщо їх викриють вони матимуть можливість уникнути кримінальної відповідальності (Том 8 а.с. 42-86).
Протоколом за результатами проведення 16.03.12 оперативно-технічного заходу встановлені обставини та порядок зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_9 та ОСОБА_7, яка відбувалась 16.03.12 у приміщенні нотаріальної контори по вул. Ольжича в м. Києві. Під час цієї зустрічі ОСОБА_7 сказав ОСОБА_13, щоб вона взяла із 350 000 доларів США, які повинна передати йому та його сину ОСОБА_9 у якості завдатку, 10 000 доларів США та передала їх нотаріусу щоб та погодилась одночасно посвідчити договір оренди цілісного майнового комплексу по вул. Б. Хмельницького, 10 та договір про розірвання укладеного договору оренди датою наперед. На що ОСОБА_13 погодилась, однак коли ОСОБА_7 запропонував нотаріусу одночасно посвідчити договір оренди цілісного майнового комплексу по вул. Б.Хмельницького, 10 та договір про розірвання укладеного договору оренди датою наперед та запропонував їй за це 10 000 доларів США, нотаріус відмовилась та сказала, що не буде цим займатись, оскільки це незаконно (Том 7 а.с. 124-186).
Згідно протоколу за результатами проведення 17.03.12 оперативно-технічного заходу, під час цієї зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_14, що за адресою: АДРЕСА_5, в ході підготовлення нотаріусом ОСОБА_14 договору оренди та договору про його розірвання, ОСОБА_13 на прохання ОСОБА_9 за допомогою власного планшетного комп'ютера «Айпад» зайшла на свою електронну поштову адресу, де відкрила зразок договору позики, який 15.03.12 їй скинув ОСОБА_9 та власноруч написала аналогічний договір позики про те, що вона нібито позичає грошові кошти в сумі 350 000 доларів США невідомій особі на ім'я «ОСОБА_15.» .При цьому, у договорі позики замість «ОСОБА_15.» підписався ОСОБА_9 та пояснив ОСОБА_13, що це людина, яка їм довіряє і він може за неї розписуватися. Коли нотаріус посвідчила договір оренди та договір про розірвання договору оренди, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 забрали усі оригінали даних договорів як гарантію. Після чого, ОСОБА_13 домовилась із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 що вони поїдуть до НАПН України, де ОСОБА_13 повинна передати їм обумовлену раніше суму грошових коштів в розмірі 350 000 доларів США у якості завдатку за укладення вищевказаного договору оренди. Також встановлено, що 17.03.12 року у приміщенні каб. № 311-а Інституту педагогіки НАПН України, ОСОБА_13 за допомогою, чоловіка та жінки, яких відрекомендувала ОСОБА_7 та ОСОБА_17 як свою невістку ОСОБА_46 та її чоловіка, передала кульок із грошовими коштами у сумі 800 000 гривень та 250 000 доларів США за підписання ОСОБА_7 договору довгострокової оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10 (Том 8 а.с. 87-123).
Фактичні дані вищезазначених протоколів за результатами оперативно-технічних заходів в деталях узгоджуються не лише з показаннями свідка ОСОБА_13, але й з показаннями інших свідків у кримінальній справі та певними показаннями ОСОБА_7 на досудовому слідстві, аналіз яким буде наведено у вироку нижче, а враховуючи, що ці дані отримані належним суб'єктом у встановленому законом порядку, то вони визнаються судом допустимими доказами сторони обвинувачення (законність проведення оперативно - розшукових заходів була перевірена прокурором (Том 13 а.с. 90), а також судом апеляційної інстанції, що вбачається зі вступної частини протоколів за результатами оперативно-розшукових заходів (Том 8 а.с. 1-186).
Допитана в якості свідка приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18 показала, що 16.03.12 до її офісу за адресою: АДРЕСА_6, з'явилися два чоловіки та жінка, як стало згодом відомо ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, з питанням посвідчення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, при цьому ОСОБА_13 надала їй статутні документи юридичної особи ТОВ «АРМАДА-КВО» та довіреність на її ім'я, а ОСОБА_7 - правовстановлюючі документи на зазначене нежитлове приміщення, розрахунок орендної плати на вказане приміщення та статутні документи НАПН України. Оглянувши вказані документи, вона (ОСОБА_18) повідомила, що може посвідчити вказаний договір цього дня, однак через деякий час. В наступному хтось із вказаних осіб запитав у неї про можливість укладення договору оренди та одночасне підписання договору про розірвання вказаного договору оренди на нотаріальному бланку із невнесенням його до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, запропонувавши за це грошову винагороду в сумі 10 000 доларів США. На зазначену пропозицію вона відмовилася та повідомила, що це незаконно, а запропонований нею варіант - зазначити в договорі оренди пункт, згідно якого початок користування приміщенням починається з моменту підписання акту прийму передачі, сторонам не підійшов (Том 10 а.с.173-175; Том 14 а.с.29-33).
Візитна картка ОСОБА_7, яку останній надав нотаріусу ОСОБА_18, приєднана до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу та також підтверджує факт їхньої зустрічі 16.03.2012 (Том 10 а.с.176-177).
Заперечення підсудного ОСОБА_7, що спочатку ОСОБА_13 запропонувала нотаріусу ОСОБА_18 10 000 дол. США за одночасне посвідчення договору оренди та договору про його розірвання, а лише потім з аналогічною пропозицією до нотаріуса звернувся він (Том 14 а.с. 29-33), судом до уваги не приймається, як таке, що не має значення для юридичної оцінки дій підсудних.
Показання свідка ОСОБА_18, фактичні дані протоколів за результатами оперативно - розшукових заходів, згідно яких підсудні спільно з ОСОБА_13 вживали дієвих заходів до пошуку нотаріуса, який би погодився за окрему винагороду посвідчити одночасно договір оренди нежитлового приміщення та договір про розірвання вказаного договору оренди з датою наперед та із невнесенням останнього до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, свідчать про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 достовірно було відомо, що такий порядок вчинення нотаріальних дій суперечить вимогам закону.
Між тим, по показанням свідка ОСОБА_14 - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, слідує, що в післяобідній час 17.03.12 їй зателефонував адвокат ОСОБА_19 з проханням посвідчити договір оренди нежитлового приміщення, запевнив, що з документами усе гаразд, на що вона погодилася. У цей же день приблизно о 17.00 год. до її нотаріальної контори приїхав ОСОБА_19, а через годину - ОСОБА_13, яка розповіла, що вона є засновником ТОВ «АРМАДА-КВО» та від імені зазначеного товариства збирається укласти договір оренди строком на 49 років нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, надала необхідні з її сторони документи для нотаріального посвідчення договору оренди та за допомогою планшетного комп'ютера скинула на її (ОСОБА_14) електронну пошту примірник договору. За спливом нетривалого часу ОСОБА_13 зайшла до приміщення нотаріальної контори із двома чоловіками, яких представила як другу сторону укладення договору оренди - ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які надали необхідні з їх сторони документи для укладення договору оренди нежитлового приміщення. Вона (свідок) перевірила усі надані сторонами документи, встановила відсутність підстав для відмови у посвідченні договору оренди, після чого на власному комп'ютері підготувала договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності, та надала його сторонам для ознайомлення. В судовому засіданні ОСОБА_14, уточнивши свої показання на досудовому слідстві, зазначила, що в дійсності ОСОБА_7 звертався до неї з запитанням щодо порядку укладення договору позики, а ОСОБА_13 попросила у неї аркуш паперу. Однак, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, ОСОБА_14 стверджувала, що чула, як ОСОБА_13 запитала у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 «Хто розпишеться?» на що ОСОБА_9 відповів «Я знаю та я розпишусь» і розписався на аркуші паперу, на якому ОСОБА_13 щось писала. Після того як вона посвідчила договір оренди цілісного майнового комплексу і передала його сторонам, ОСОБА_7 попросив її зробити договір про його розірвання, на її зауваження навіщо це йому, ОСОБА_7 відповів, що хвилюється, що з ним не розрахуються за укладення договору оренди цілісного майнового комплексу. При цьому, ОСОБА_7 попросив її (ОСОБА_14) не реєструвати договір про розірвання та не вносити його до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, оскільки, як він повідомив, йому це буде гарантією, що у разі якщо гроші не надійдуть на його рахунок він зможе розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу, а у разі якщо він отримає грошові кошти то зможе залишити даний договір у силі. У цей час, ОСОБА_9 запитав у ОСОБА_13 «Чи вистачить їй тижня щоб розрахуватися?» на, що остання відповіла «Вистачить». Враховуючи, що ОСОБА_13 проти підготовки нею (ОСОБА_14) договору про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу та невнесення його до реєстру для реєстрації нотаріальних дій не заперечувала, вона посвідчила даний договір 26 березня 2012, та не внесла його до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. В подальшому на прохання ОСОБА_7 вона віддала йому два оригінали договору оренди цілісного майнового комплексу та два оригінали договору про розірвання даного договору. Наявний у неї примірник договору від 26.03.2012 про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10 від 26.03.12, вона знищила, після того як їй стало відомо про порушення відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 кримінальної справи (Том 4 а.с. 46-52; Том 4 а.с.112-115; Том 9 а.с.57-64; Том 9 а.с .65-74; Том 13 а.с. 91-102).
Свідком ОСОБА_14 визнано та підтверджено Листом Головного управління юстиції у м. Києві від 28.04.12 № 7964/с/11-12, що під час посвідчення нотаріусом ОСОБА_14 17.03.2012 договору про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві, датою наперед без внесення його до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, нотаріусом було грубо порушено Правила ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.10.10 № 3253/5, та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.12 № 296/5.
Показання свідка ОСОБА_14 в частині відомих їй взаємовідносин ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві визнані підсудними та підтверджуються:
- показаннями свідка ОСОБА_19, який, у тому числі, пояснив, що після посвідчення нотаріусом ОСОБА_14 договору оренди та підписання сторонами акту-прийому передачі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, ОСОБА_7 попросив нотаріуса зробити договір про розірвання договору оренди, мотивуючи це тим, що він хвилюється, що ОСОБА_13 з ним не розрахується за укладення договору оренди. На підставі діалогу між сторонами він (свідок) для себе зробив висновок, що окрім орендної плати ОСОБА_13 повинна сплатити ОСОБА_7 грошові кошти у якості їхньої особистої винагороди за укладення договору оренди (Том 5 а.с.239-244; Том 14 а.с. 4-10);
- даними протоколу додаткового огляду місця події від 18.03.12, згідно якого в приміщенні кабінету № 311-а, Інституту педагогіки НАПН України по вул. Артема, 52-а в м. Києві у ОСОБА_7 було вилучено два екземпляри нотаріально засвідченого договору оренди цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, від 17.03.12 № 107 між Інститутом педагогіки НАПН України в особі директора - ОСОБА_7 та ТОВ «АРМАДА-КВО» в особі представника ОСОБА_13 та два екземпляри нотаріально засвідченого договору про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, що визнані у справі речовими доказами (Том 1 а.с.19-21 Том 11 а.с.11-14, 77);
- долученими до матеріалів кримінальної справи документами, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 17.03.12 посвідчено договір оренди цілісного майнового комплексу державної власності за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10 та договір про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 26.03.12; витягом про державну реєстрацію прав на приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві (Том 4 а.с. 56-102, 103-105, Том 10 а.с.168);
- протоколом огляду договору позики, який ОСОБА_13 на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 написала 17.03.12 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, що по АДРЕСА_5. (Том 4 а.с. 10).
- протоколом огляду із фото таблицею планшетного комп'ютера «Ipad», який належить ОСОБА_13 під час огляду якого було здійснено вихід до всесвітньої мережі «Internet» та оглянуто особисту електронну поштову скриньку ОСОБА_13, яка має наступну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_8». Оглядом якої встановлено, що 15.03.12 о 16 год. 12 хв. на вказану електронну скриньку з електронної скриньки, яка має адресу «ІНФОРМАЦІЯ_7» надійшов електронний документ, який має назву «ДОГОВІР ПОЗИКИ-350-Г.doc». Даний «ДОГОВІР ПОЗИКИ» укладений у м. Києві 16.03.12 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_13, про те, що остання позичила ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 350 000 доларів США, а також указано анкетні та паспортні дані сторін укладення даного договору (Том 9 а.с.49-50).
- протоколом огляду із фото таблицею реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за 2012 рік, зареєстрованому у Головному управлінні юстиції у м. Києві, за № 000813 від 29.12.11, в якому відсутні записи про вчинення ОСОБА_14 нотаріальних дій у період з 22.03.12 до 28.03.12, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 не внесено до реєстру для реєстрації нотаріальних дій даних про укладення між Інститутом педагогіки НАПН України в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ «АРМАДА-КВО» в особі представника за довіреністю ОСОБА_13 договору про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 26.03.12. (Том 9 а.с. 30-32 а.с. 46-47, 33-45).
Із показань свідка ОСОБА_22 вбачається, що на прохання ОСОБА_13 він надавав їй правову допомогу у вирішенні питання отримання у довгострокову оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10. У середині листопада 2011 року разом із ОСОБА_13 він приїхав до приміщення президії НАПН України за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а, де познайомився із першим віце-президентом ОСОБА_7 та його сином ОСОБА_9 Під час вказаної зустрічі зі слів ОСОБА_7 йому стало відомо, що нежитлове приміщення за вказаною адресою перебуває в оренді підконтрольної їм громадської організації «Фонд сприяння розвитку української культури» та зазначив, що у разі якщо вони дійдуть домовленостей із ОСОБА_13 щодо укладення договору оренди вказаного приміщення, вони згодні передати ОСОБА_13 права на вказану громадську організацію, та у зв'язку із чим їй не потрібно буде укладати новий договір оренди на вказане приміщення. При цьому, ОСОБА_9 запевняв ОСОБА_13 не укладати договір оренди на її підприємство ТОВ «АРМАДА-КВО», а отримати право керування громадською організацією «Фонд сприяння розвитку української культури» та таким чином отримати орендні права на нежитлове приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві, оскільки дана громадська організація має право сплати орендної плати за заниженими коефіцієнтами та це буде для неї фінансово вигідно. На зазначену пропозицію ОСОБА_9 він повідомив ОСОБА_13, що цього робити не можна, оскільки законодавством заборонено змінювати засновників громадської організації та взагалі громадським організаціям заборонено займатися прибутковими видами діяльності, що має на меті ОСОБА_13 ОСОБА_13 до його думки прислухалася, після чого вони почали обговорювати питання оформлення договору оренди на інше підприємство. Після обговорення юридичних питань укладення договору оренди ОСОБА_7 попросив ОСОБА_22 та ОСОБА_9 вийти у коридор для обговорення з ОСОБА_13 неофіційних питань. Зі слів ОСОБА_13 йому стало відомо, що ОСОБА_7 просив в неї грошові кошти у сумі близько до 10 мільйонів доларів США за позитивне вирішення питання щодо укладення договору оренди строком на 49 років приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві, для перерахунку яких вона повинна буде створити суб'єкти підприємницької діяльності та перерахувати в їх статутний фонд зазначені грошові кошти (Том 11 а.с.86-90; Том 14 а.с. 4-10).
По показанням підсудного ОСОБА_7 в судовому засіданні слідує, що протягом тривалого часу Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України неодноразово передавав в оренду нежитлову частину будинку № 10 по вул. Богдана Хмельницького в м. Києві, площею 2290 метрів квадратних, проте орендарі за браком грошових коштів взятих на себе зобов'язань щодо ремонту будинку не виконували, що призводило до розірвання договорів оренди, нераціонального використання будинку та його фізичного зносу. У зв'язку з чим він наполіг на тому, щоб перед підписанням договору оренди нежитлового приміщення, можливо з правом його викупу, ОСОБА_13 підтвердила свою фінансову спроможність шляхом перерахування грошових коштів на рахунок певної фірми, відтак сума еквівалентна 11 мільйонам доларів США, озвучена самою ОСОБА_13, була гарантією виконання умов договору оренди.
Натомість свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2010 року він запропонував ОСОБА_9 створити громадську організацію, яка б займалася різними проектами в галузі освіти та культури. ОСОБА_9 на зазначену пропозицію погодився, у зв'язку з чим він підготував проекти документів, необхідних для створення громадської організації, знайшов юриста, який мав її зареєструвати, та придумав назву громадської організації - «Фонд сприяння розвитку Української культури». Одним із засновників фонду стала його (свідка) мама ОСОБА_24, другим -- ОСОБА_4, а третім хтось із знайомих ОСОБА_9 Фонд було зареєстровано за адресою м. Київ, вул. Бастіонна, 15, однак це була лише формальна юридична адреса для реєстрації, оскільки фактично фонд будь-якої діяльності не вів. Зі слів ОСОБА_9 йому (свідку) стало відомо про наявність у Інституту педагогіки НАПН України нежилих приміщень за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, які багато років не використовувались. Оскільки фонду потрібна була адміністративна будівля він звернувся до ОСОБА_9 з пропозицією взяти ці приміщення в оренду фонду, після чого залучити інвесторів, які б відремонтували приміщення та частину взяли б суборенду. 29.12.2010 між фондом в особі представника за довіреністю ОСОБА_25 та Інститутом педагогіки НАПН України в особі ОСОБА_7 було укладено договір оренди нежилих приміщень за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10. Коли він вперше зайшов у зазначене приміщення, то побачив, що воно потребує капітального ремонту, такий ремонт ОСОБА_7 робити не хотів, наполягав на тому, щоб фонд за власні кошти зробив ремонт і при цьому продовжував платити орендну плату, навіть якщо він не міг користуватися орендованими приміщеннями в період їх ремонту. Виник конфлікт, який завершився підписанням угоди про призупинення дії договору оренди до моменту вирішення питання про капітальний ремонт орендованих приміщень. Восени 2011 року він ОСОБА_23 знайшов інвестора, який погодився профінансувати капітальний ремонт приміщення, про що він повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Спочатку ОСОБА_9 затягував з відповіддю щодо надання дозволу на проведення капітального ремонту, а починаючи з листопада 2011 року під різними приводами почав переконувати ОСОБА_23, що треба повністю розірвати договір оренди між фондом та Інститутом педагогіки, однак він на зазначене не відреагував та направив Інституту педагогіки лист з офіційною пропозицією надати дозвіл на поліпшення орендованого майна. Після цього в кінці січня 2012 року під час спільної зустрічі з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 останній повідомив йому, що є розпорядження Президента України про створення на базі нежитлової будівлі по вул. Богдана Хмельницького, 10 в м. Києві дитячої академії наук, відтак потрібно негайно розірвати договір оренди з громадською організацією - «Фонд сприяння розвитку Української культури». Він намагався умовити ОСОБА_7 продовжити співпрацю, посилався на те, що він витратив багато грошей та часу на укладення договору оренди, однак зазначене позитивного результату не дало, ОСОБА_9 погодився лише компенсувати понесені ним витрати. Зрозумівши, що далі наполягати марно, за його дорученням ОСОБА_25 уклав договір про розірвання договору оренди. Жодних грошових коштів від ОСОБА_9 за розірвання «Фондом сприяння розвитку української культури» із Інститутом педагогіки НАПН України договору оренди він не отримував та і просити цих кощтів не міг, оскільки розумів, що у разі відмови розірвати його представником ОСОБА_25 із ОСОБА_7 договір оренди, останній звільнить його матір з посади голови правління «Фонду сприяння розвитку української культури», поставить свою людину та все одно розірве договір оренди (Том 9 а.с.153-157; Том 13 а.с.122-131).
Свідок ОСОБА_23 зазначив, що його образа на підсудних обумовлена тим, що останні запевняли його про необхідність розірвання договору оренди з фондом виключно на виконання державних завдань, хоча в дійсності мали на меті передати нежитлове приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 у м. Києві в оренду іншому орендарю за велику грошову винагороду (Том 13 а.с.122-131).
В судовому засіданні підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_7, кожний окремо, погодилися з показаннями свідка ОСОБА_23, ОСОБА_9 назвав ОСОБА_23 порядною людиною та приніс свої вибачення за ситуацію, що склалася (Том 13 а.с.122-131).
Показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 є похідними від показань свідка ОСОБА_23 та в повній мірі їх підтверджують (Том 9 а.с. 149-152;158-161; Том 13 а.с.122-131).)
- відтак, свідок ОСОБА_23 спростував показання ОСОБА_7 щодо неспроможності громадської організації - «Фонд сприяння розвитку Української культури» виконувати умови договору оренди у листопаді 2011- січні 2012 р.р., а також з приводу необхідності передачі йому (ОСОБА_23.) 200-250 тис дол. США за розірвання договору оренди.
Питання щодо достовірності показань підсудних в ході судового слідства з'ясовувалося судом, як шляхом оцінки цих показань у сукупності з іншими доказами у справі, так і шляхом їх співставлення з показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на досудовому слідстві.
ОСОБА_9 протягом всього досудового слідства відмовлявся від дачі показань, посилаючись на положення ст. 63 Конституції України (Том 4 а.с. 38-39).
ОСОБА_7, будучи допитаним як підозрюваний 18.03.2012, зокрема, пояснив, що після посвідчення договору оренди нежилих приміщень за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, він помітив в ньому невідповідність у датах, а саме строк дії договору був не до 2016 року, як він начебто домовлявся із ОСОБА_13, а до - 2061 року, у зв'язку з чим сторонами було укладено договір про розірвання договору оренди (Том 4 а.с. 23-29)
- зазначені показання ОСОБА_7 окремо спростовуються дослідженими судом показаннями свідків - членів президії НАПН України ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, які показали, що 08.11.11 на засідання членів президії НАПН України, ОСОБА_7, будучи доповідачем з питання надання Інституту педагогіки НАПН України дозволу на укладення договору довгострокової оренди приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві, переконував їх в доцільності укладення договору оренди даного приміщення строком на 49 років, а також показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що 17.03.12 ОСОБА_7 запитав у неї, чи можна укладати договір оренди строком на 49 років, на що вона дала ствердну відповідь. Окрім того, під час досудового слідства ОСОБА_14 зазначила, що на її запитання до ОСОБА_13, чому вона не хоче заключити договір купівлі-продажу приміщення, а укладає договір оренди на такий значний термін, відповів ОСОБА_9 та пояснив, що вони не мають права продавати приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, оскільки воно належить до державної власності і на його продажу потрібна згода фонду Державного майна України (Том 4 а.с. 46-52; Том 4 а.с.112-115; Том 5 а.с. 190-195; 196-200; 201-205; 206-210; 211-213, 214-216, 217-219; 220-224, 225-229, 230-234, 235-238, 245-249; Том 6 а.с.1-5, 6-10, 11-15, 16-20, 21-25, 36-30, 31-35, Том 9 а.с.57-64; Том 9 а.с .65-74; Том 13 а.с. 91-102;).
Щодо тверджень ОСОБА_7, підтриманих ОСОБА_9, що вони одержали від ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 350 000 дол. США в якості позики, при цьому отримали їх саме 17.03.2012, оскільки раніше в них не було об'єктивної можливості забрати у ОСОБА_13 ці гроші, то вказане твердження спростовується показаннями свідка ОСОБА_13 та легалізованими матеріалами оперативно-технічних заходів, відповідно до яких встановлено чітку та послідовну домовленість між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 і ОСОБА_7, а саме, що після укладення та нотаріального посвідчення між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 договору оренди нежитлового приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві та нотаріального посвідчення договору про його розірвання без внесення даного договору до реєстру нотаріальних дії, ОСОБА_13 повинна буде передати ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під виглядом позики першу частину матеріального збагачення у розмірі 350 000 доларів США. Окрім того, в судовому засіданні підсудні не змогли описати обставини, за яких вони домовилися з ОСОБА_13 про позику для ОСОБА_15, відсутнє посилання на такі обставини і в легалізованих матеріалах оперативно-розшукових справ, а свідок ОСОБА_45 - мати ОСОБА_15 в суді пояснила, що про наявність будь-яких договірних відносин між сином та ОСОБА_9 або ОСОБА_13 їй не відомо, більше того в період з лютого 2011 року по грудень 2012 року син на території України не перебував (Том 13, а.с. 122-131).
Між тим, при допиті в якості обвинуваченого 20.03.2012, ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні злочину в обсязі пред'явленого обвинувачення, розповів про обставини одержання від директора ТОВ «АРМАДА-КВО» ОСОБА_13 першої частини грошових коштів в розмірі 350 000 доларів США із обумовленої суми в розмірі 11 000 000 дол. США за підписання ним, як директором Інституту педагогіки НАПН України, договору довгострокової оренди, із правом викупу, цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, загальною площею 2 290 метрів квадратних (Том 4 а.с. 127-130).
Зазначені показання ОСОБА_7 давав в присутності професійного захисника, тобто в умовах, коли вплив на сприйняття та викладення ним фактичних обставин справи зі сторони третіх осіб виключається, що також підтверджується постановою слідчого в ОВС прокуратури м. Києва від 06.12.2012 про закриття кримінального провадження за фактом перевірки доводів підсудного ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів досудового слідства (Том 13 а.с.181-184).
За таких обставин, а також враховуючи, що показання ОСОБА_7 під час допиту як обвинуваченого 20.03.2012 об'єктивно узгоджуються з іншими доказами у справі, суд вважає можливим ці показання ОСОБА_7 покласти в основу обвинувального вироку.
Твердження сторони захисту про штучне створення співробітниками Служби безпеки України умов підбурювання підсудних до одержання грошових коштів від ОСОБА_13 безпідставне, оскільки сам по собі факт передачі незаконної матеріальної винагороди з відома та під контролем правоохоронних органів не свідчить про провокацію вчинення злочину, а направлений на документування злочинної діяльності.
Те, що оцінка судом доказів розходиться з запропонованою стороною захисту, у тому числі внаслідок власної інтерпретації закріплених у них фактичних даних, не може слугувати підставою для визнання доказів недопустимими.
Оцінивши вищезазначені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність неправомірності дій ОСОБА_7, пособником у вчиненні яких був ОСОБА_9, спрямованих на одержання від ОСОБА_13 грошових коштів в особливо великому розмірі за сприяння в укладенні між Інститутом педагогіки НАПН України та ТОВ «АРМАДА-КВО» договору оренди строком на 49 років нежилого приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві.
Правильно встановивши фактичні обставини справи, орган досудового слідства, а також прокурор в судовому засіданні дали їм неналежну правову оцінку, що призвело до неправильної кваліфікації дії підсудних.
Прокурором дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою хабара в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара та в інтересах третіх осіб, дій з використанням свого службового становища. Юридична оцінка дій ОСОБА_9 є похідною від правової кваліфікації дій підсудного ОСОБА_7
Проте, диспозиція статті 368 КК України встановлює кримінальну відповідальність за одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади.
Одержання службовою особою хабара потрібно відмежовувати від одержання неправомірної вигоди за відсутності ознак хабарництва, кримінальна відповідальність за що встановлена ст. 368-2 КК України.
Відмінність цих злочинів перш за все полягає в тому, що одержання хабара на відміну від незаконного збагачення завжди обумовлено вчиненням (невчиненням) хабароодержувачем в інтересах хабародавця чи третіх осіб певного діяння з використанням наданої йому влади чи службових повноважень. Таким чином, одержання хабара завжди пов'язане з його даванням, а останнє виступає своєрідним підкупом службової особи, за допомогою якого вона схиляється до вчинення (не вчинення) з використанням свої службових повноважень дій на користь хабародавця чи третіх осіб. При незаконному збагаченні така обумовленість відсутня, бо як одержання неправомірної вигоди або передача її близьким родичам, не пов'язані зі схилянням службової особи до вчинення ( не вчинення) нею дій з використанням службових повноважень на користь того, хто надає таку вигоду. Отже, хабар одержується службовою особою за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службових повноважень, якщо ж службова особа отримує майнову вигоду без умови виконання (невиконання) нею будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, такі дії утворюють склад незаконного збагачення.
Судовим розглядом встановлено, що наказом президента академії педагогічних наук України № 97-к від 08.02.08 ОСОБА_7 призначено на посаду директора Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України за контрактом. Відповідно до контракту № 10 від 08.02.08 між Академією педагогічних наук України в особі президента ОСОБА_10 та директором Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України ОСОБА_7, останній зобов'язувався безпосередньо та через адміністрацію здійснювати керівництво Інститутом педагогіки Академії педагогічних наук України на умовах, зазначених у контракті, відповідно до законодавства України, рішень Загальних зборів і Президії Академії, статутів Академії та наукової установи. Згідно вищевказаного контракту ОСОБА_7, серед іншого, зокрема, був наділений правом самостійно вирішувати усі питання з управління (керівництва) діяльністю наукової установи, за винятком тих, які віднесені до компетенції Загальних зборів (конференцій) наукової установи, вченої ради, Загальних зборів Академії, її Президії та Президента Академії та самостійно розпоряджатися майном наукової установи в межах делегованих академією повноважень відповідно до законодавства, статутів Академії та наукової установи (п.2.1, п.2.3) (Том 11 а.с.29-33).
Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України, яким керував ОСОБА_7, входить до складу галузевої академії наук - Національної академії педагогічних наук України і знаходиться у її підпорядкуванні.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахування особливостей, передбачених Законом України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук». У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук», галузеві академії наук, зокрема, виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування галузевим академіям наук, а також надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.
Із показань свідка ОСОБА_20 - наукового працівника НАПН України, до функціональних обов'язків якої, зокрема, входить надання юридичних консультацій з приводу питань оренди та трудового законодавства керівництву НАПН України та співробітникам НАПН України, також слідує, що Інститут педагогіки НАПН України є структурним підрозділом НАПН України і з метою укладення договору довгострокової оренди тимчасово-вільних приміщень, які перебувають на балансі вказаного Інституту та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, директор вказаного Інституту ОСОБА_7 перш за все зобов'язаний був звернутися із відповідним поданням до Президії НАПН України щодо надання дозволу на укладення договору оренди. За відсутності рішення-дозволу Президії НАПН України укладення договору оренди нежитлового приміщення є неможливим (Том 6 а.с. 106-110; Том 13 а.с.48-49).
Пунктом 43 Статуту НАПН України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 914 від 09.12.2004, передбачено, що Президія Академії, зокрема, здійснює управління майном наукових установ, що є державною власністю; погоджує відповідно до законодавства питання здачі в оренду держаного майна, переданого в користування Академії (Том 11 а.с.60-71).
Відтак, укладення договору оренди приміщення по вул. Б.Хмельницького, 10 в м. Києві, потребувало відповідного дозволу Президії НАПН України, рішення якої є первісним та визначальним для вирішення питання про передачу майна Інституту в оренду. В силу вищезазначених нормативно-правових актів та функціональних обов'язків директора Інституту педагогіки НАПН України ОСОБА_7 не був наділений правом самостійно передавати в оренду нерухоме майно Інституту.
З договору оренди цілісного майнового комплексу по вул. Б. Хмельницького, 10 у м. Києві, укладеного 17.03.2012 між Інститутом педагогіки НАПН України та ТОВ «АРМАДА-КВО», слідує, що його істотні умови та загальний зміст повністю відповідають «Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що належить до державної власності», затвердженого наказом «Фонду державного майна України» №1774 від 23.08.2000.
У відповідності до показань підсудного ОСОБА_7 протягом всього провадження у кримінальній справі, незважаючи від його процесуальної позиції щодо визнання чи невизнання вини у вчиненні злочину, останній в ході перемовин з ОСОБА_13 постійно наголошував на тому, що він має можливість посприяти у прийнятті Президією НАПН України позитивного рішення про передачу нерухомості в оренду.
Зазначене узгоджується з показаннями самої ОСОБА_13, згідно яких, обґрунтовуючи високу ціну за передачу в оренду нежитлового приміщення ОСОБА_7 в розмовах з нею посилався на те, що він нібито озвучив суму «відступних» членам Президії, які мають проголосувати за надання дозволу Інституту педагогіки НАПН України на укладення договору оренди строком на 49 років.
По показанням свідків - членів президії НАПН України ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 слідує, що на засіданні Президії НАПН України 08.11.2011 ОСОБА_7 повідомив про необхідність передачі нежитлового приміщення Інституту НАПН України за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 10 у м. Києві у довгострокову оренду, що викликано знаходженням приміщення в аварійному стані та відсутністю у бюджеті грошей на його ремонт і утримання. При цьому кожний із членів Президії НАПН України в своїх показаннях зазначив, що вони добровільно та одноголосно проголосували за рішення щодо надання Інституту педагогіки НАПН України дозволу на укладення договору довгострокової оренди вищезазначеного нежитлового приміщення, визнавши доводи ОСОБА_7 в обґрунтування необхідності прийняття такого рішення переконливими.
Наведене у сукупності свідчить про те, що питання передачі в оренду нежитлового приміщення Інституту НАПН України за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 10 у м. Києві вирішувалося Президією НАПН України і перебувало поза межами повноважень ОСОБА_7, як службової особи; останній, зловживаючи своїм впливом, вчинив неправомірні дії, направленні на отримання від ОСОБА_13 грошової винагороди за сприяння у прийнятті колегіальним органом рішення про надання дозволу на укладення договору оренди та на виконання цього рішення підписав відповідний договір оренди, у зв'язку з чим його дії належить кваліфікувати за ст. 368-2 КК України.
Окрім того, статтею 15 КК України передбачено, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини кримінального Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закон (частини 2 і 3 ст. 15 КК України) виділяє закінчений і незакінчений замахи на злочин. В основу цього поділу законодавцем покладено суб'єктивний критерій - власне уявлення суб'єкта про ступінь завершеності вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння. Закінченим є замах, при якому суб'єкт зробив усе, що вважав за необхідне, однак злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі. Особливістю такого замаху є те, що він, за наявністю певних умов, створює реальну можливість закінчення злочину та настання злочинного результату без додаткових дій винного.
Дані судового слідства, зокрема, показання свідка ОСОБА_13, матеріали легалізованих оперативно-розшукових заходів та показання ОСОБА_7 при допиті як обвинуваченого 20.03.2012, достовірно свідчать про те, що дії підсудних були направлені на отримання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди загальною сумою 11 000 000 дол. США. в строк до 26.03.2012 , проте не завершені ними з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 були затримані співробітниками Управління Служби безпеки України у м. Києві.
Виходячи з фактичних обставин справи і розміру неправомірної вигоди, суд кваліфікує дії підсудних наступним чином: ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 КК України, як закінчений замах на одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вівдсутності ознак хабарництва, а дії ОСОБА_9 - за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 КК України, оскільки він був пособником в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.
Незважаючи на те, що стаття 368-2 КК України, за якою підсудні визнаються винними, не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання, суд вважає доцільним зазначити, що твердження органу досудового слідства про вимагання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 від ОСОБА_13 грошових коштів за позитивне вирішення питання щодо передачі в оренду нежитлової будівлі, не ґрунтується на законі та не відповідає фактичним обставинам справи. Аналіз показань підсудних, свідка ОСОБА_13 та письмових доказів у справі, так як вони викладені у вироку вище, свідчить про те, що вимогу підсудних про передачу їм грошових коштів було спрямовано не проти законних прав чи інтересів заявника ОСОБА_13, а навпаки на задоволення інтересів останньої. Жодних погроз з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про вчинення або не вчинення ними дій, які могли би заподіяти шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_13, або за яких вона би змушена була передати підсудним грошову винагороду, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, дані, які характеризують особу кожного з підсудних, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Хоча ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнаються судом винними у вчиненні злочину, віднесеного законодавцем до категорії тяжких (ст.12 КК України), матеріали кримінальної справи та дані судового слідства свідчать про те, що вчинене підсудними не потягло за собою тяжких наслідків.
Вивченням даних про особу підсудних встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають визначене місце реєстрації та проживання, позитивно характеризуються, обидва з вищою освітою, займалися суспільно-корисною працею: ОСОБА_7 до затримання обіймав посаду директора Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, професор, заслужений діяч науки і техніки України, приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, одружений, на його утриманні знаходиться дружина 1945 року народження, яка страждає на хворобу Паркінсона; ОСОБА_9 кандидат педагогічних наук, до затримання працював на посаді старшого наукового співробітника лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості за сумісництвом Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, одружений, має на утриманні двох дітей, страждає на хронічне онкологічне захворювання - рак шкіри, у зв'язку з чим переніс операцію та потребує постійної медичної допомоги (Том 4 а.с. 124-127; 147-148; Том 8 а.с. 193-194; Том 11 а.с .95-122, Том 12, а.с.24-25, 41, Том 13 а.с. 16-20, 23-27; Том 14 а.с. 166-213).
Обставиною, що пом'якшує покарання, передбаченою ч. 1 ст. 66 КК України, вважаю можливим визнати каяття підсудних у вчиненні злочину за встановлених судом обставин.
Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом при розгляді справи не встановлено.
Приймаючи до уваги вищезазначені виключно позитивні дані про особу кожного з підсудних, похилий вік підсудного ОСОБА_7, його досягнення в науці, які у своїй сукупності в силу ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, показання членів Президії НАПН України про те, що спірне приміщення тривалий час перебувало в аварійному стані і потребувало інвестицій, відсутність тяжких наслідків від вчиненого та обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що перебування підсудних під вартою понад рік буде достатнім основним заходом примусу, а наступне досягнення цілей покарання можливе без позбавлення чи обмеження підсудних волі, однак в умовах здійснення контролю за їх поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Водночас, оскільки ОСОБА_7 вчинив корисливий злочин з використанням службового становища, суд вважає доцільним у виховних цілях призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права займати певні посади.
Між тим, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.17 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю.
На момент вчинення злочину підсудний ОСОБА_9 не являвся службовою чи посадовою особою, організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій не виконував, він є лише пособником у вчиненні злочину, у зв'язку з чим передбачене санкцією ч. 3 ст. 368-2 КК України обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади до нього застосовано бути не може, і посилання на ч.2 ст. 69 КК України в даному випадку не потрібно.
Обставини, з якими закон пов'язує необхідність забезпечення цивільного позову та конфіскації майна, у справі відсутні, відтак суд скасовує арешт з нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за підсудними ОСОБА_7 та ОСОБА_9
На підставі ст. 93 КПК України суд стягує з підсудних судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи, а долю речових доказів - вирішує у відповідності до положень ст. 81 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324, ч. 2 ст. 327, 333-335 КПК України 1960, п. 10,11,12 розділу «Перехідні положення» КПК України 2012, суд -
З А С У Д И В :
ОСОБА _7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_9 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України ( р/р 31253272211213 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ЄРДПОУ 20001993) судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи № 67/5 від 02.04.2012 в розмірі по 1546,86 грн. з кожного.
Речові докази:
1) грошові кошти у розмірі 250 000 доларів США та 800 000 гривень України, які передано на зберігання до фінансово - економічного відділу СБ України,- передати в дохід держави (Том 5 а.с. 134-156, 158).
2) зразки зі змивами з рук ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а також зразки хімічних речовин, якими були помічені грошові кошти у сумі 250 000 доларів США та 800 000 гривень України, які передано на зберігання до камери схову речових доказів прокуратури м. Києва, - знищити (Том 9 а.с. 21-22).
3) магнітний оптичний диск марки «TDK», який ОСОБА_13 долучено 18.03.12 до свого допиту, який передано на зберігання до камери схову речових доказів прокуратури м. Києва, залишити на зберіганні в камері зберігання речових доказів прокуратури м. Києва (Том 9 а.с. 17-18);
4) мобільний телефон ОСОБА_9, який передано на зберігання до камери схову речових доказів прокуратури м. Києва, повернути власнику ОСОБА_9 (Том11 а.с. 84-85);
5) дві відео касети марки "Panasonic" mini DV ME DVM 60, на яких міститься відео та аудіо запис подій, обставин та порядку здійснення 17-18.03.12 огляду місця події у приміщенні каб. № 311-а Інституту педагогіки НАПН України, що за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-а, які передано на зберігання до камери схову речових доказів прокуратури м. Києва, залишити на зберіганні в камері зберігання речових доказів прокуратури м. Києва (Том 9 а.с. 28-29);
6) легалізовані матеріали, застосованих оперативно-технічних заходів відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а саме оптичні магнітні диски - «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.-5р.», «4.11.11.», «Вертус», «7/Д8Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.-5р.», «07.11.11.», «Вебер», «7/Д9Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.-5р.», «08.11.11.», «Вебер», «7/Д10Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.-5р.», «05.01.12.», «Вебер», «7/Д11Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.-5р.», «25.01.12.», «Вебер», «7/Д17Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.-5р.», «Вебер» 31.01.12.», «7/Д60Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО п.4.25.2.-5р.», «Вебер», «Вертус» 16.03.12(1)», «7/Д56Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО п.4.25.2.-5р.», «Вебер», «Вертус» 16.03.12(2)», «7/Д57Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 із написом «ТАЕМНО п.4.25.2.-5р.», «Вебер», «Вертус» 15.03.12», «7/Д55Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО п.4.25.2.-5р.», «Вебер», «Вертус» 17.03.12(1)», «7/Д58Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО п.4.25.2.-5р.», «Вебер», «Вертус» 17.03.12(2)», «7/Д59Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.-5р.», «Вебер» 29.02.12», «7/Д61Т»; «ТDK» DVD-R, 1-16x, 4.7 GB із написом «ТАЕМНО 4.25.2.», «D-038L від 20.03.12», які передано на зберігання до камери схову речових доказів прокуратури м. Києва, залишити на зберіганні в камері зберігання речових доказів прокуратури м. Києва( Том 8 а.с. 202-203);
7) реєстр для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, за 2012 рік, зареєстрованому у Головному управлінні юстиції у м. Києві, за № 000813 від 29.12.11, який передано на відповідальне зберігання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, залишити в користуванні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 (Том 9 а.с. 46-47, 33-45);
8) копію реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за 2012 рік, зареєстрованому у Головному управлінні юстиції у м. Києві, за № 000813 від 29.12.11, яка зберігається при матеріалах кримінальної справи, залишити при матеріалах кримінальної справи № 50-6316 (Том 9 а.с. 46-47, 33-45);
9) один екземплярам нотаріально засвідченого договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності та який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, від 17.03.12 № 107 укладений між Інститутом педагогіки НАПН України в особі директора - ОСОБА_7 та ТОВ «АРМАДА-КВО» в особі представника ОСОБА_13 та два екземпляри нотаріально засвідченого договору про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності, посвідченого нотаріусом ОСОБА_14 17.03.12, реєстровий номер 107 від 26.03.12 , які зберігаються у матеріалах кримінальної справи № 50-6316, залишити при матеріалах кримінальної справи (Том 11 а.с. 11-14, 77);
10) один екземпляр нотаріально засвідченого договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності та який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10, від 17.03.12 № 107 укладений між Інститутом педагогіки НАПН України в особі директора - ОСОБА_7 та ТОВ «АРМАДА-КВО» в особі представника ОСОБА_13, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_13, - залишити в користуванні ОСОБА_13 (Том 11 а.с. 11-14, 77);
9) аркуш паперу, на якому ОСОБА_7 написав назву майбутнього підприємства ТОВ «Дідаскал», що зберігається при матеріалах кримінальної справи, залишити при матеріалах кримінальної справи (Том 10. а.с. 169-170,165, 166);
10) акт приймання - передачі приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві укладеного 17.03.12 між Інститутом педагогіки НАПН України і ТОВ «АРМАДА-КВО», який передано для відповідального зберігання ОСОБА_13, залишити в користуванні ОСОБА_13;
11) копію акта приймання - передачі приміщення по вул. Б. Хмельницького, 10 в м. Києві укладеного 17.03.12 між Інститутом педагогіки НАПН України і ТОВ «АРМАДА-КВО», яка зберігається при матеріалах кримінальної справи, залишити при матеріалах кримінальної справи (Том 10. а.с. 169-170,165, 166);
12) візитну картку ОСОБА_7, яку надала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18, під час її допиту 04.05.12, що зберігається у матеріалах кримінальної справи № 50-6316, зберігати при матеріалах кримінальної справи (Том 10 а.с. 177);
13) договір позики, який ОСОБА_13 на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 написала 17.03.12 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, що по АДРЕСА_5, який зберігається у матеріалах кримінальної справи № 50-6316, зберігати при матеріалах кримінальної справи (Том 4 а.с. 10);
14) планшетний комп'ютер «Ipad», який передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_13, залишити у користуванні ОСОБА_13.(Том 9 а.с. 55-56).
Скасувати арешт з:
-1/3 частини квартири АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 (Том 9 а.с. 231)
- квартири АДРЕСА_2 (Том 9 а.с. 223); 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (Том 9 а.с. 223), право власності на які зареєстровано за ОСОБА_9
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили змінити з утримання під вартою в СІЗО №13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Київській області на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши їх із під варти в залі суду негайно.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя
В.П. Кицюк
