Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 05.10.2022 Справа № 335/4734/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУ № 335/4734/18 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/1208/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 5 жовтня 2022рокуу відкритомусудовому засіданнів м.Запоріжжі матеріалисудового провадженняза апеляційноюскаргою захисникаобвинуваченого ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 на ухвалуОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від30серпня 2022року,якою продовженозапобіжний західу видітримання підвартою відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст.263,ч.2ст.289КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст.263,ч.2ст.289КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою,оскільки ризики, передбачені, п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК Українине змінилися та продовжують існувати.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання підвартою відносно ОСОБА_8 строком до 28 жовтня 2022 року. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, посилаючись на норми КПК України вказує, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні відсутні. Звертає увагу, що судом не було враховано, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні трьох дітей та постійне місця проживання, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченим ОСОБА_8 від правосуддя. Крім того, речові докази та документи по справі зібрані та зберігаються у приміщені суду, жодних підстав про незаконний вплив на свідків на потерпілих немає. Сторона захисту вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою застосовувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України із застосуванням електронного засобу контролю.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 177 КПК України,підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанціїдотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали і продовжують існувати.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст.263,ч.2ст.289КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, зокрема за ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 289 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років у разівизнання останньоговинним,отже існуєпевна ймовірністьтого,що обвинуваченийз метоюуникнення покарання,передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до втечі.
Отже, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик можливого ухилення обвинуваченого від суду.
Також, перебуваючи на свободі ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, оскільки існує ризик певних дій з боку обвинуваченого в адресу потерпілого, свідків, що може перешкодити кримінальному провадженню та вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177КПК України також знайшов своє підтвердження, оскільки ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_8 вчинив у період знаходження відносно нього інших кримінальних проваджень за ч.1 ст.121, ч.2 ст.289 КК України, будучи звільненим під заставу за попереднім рішенням суду про застосування до нього запобіжного заходу, що вочевидь свідчить про усталеність протиправної поведінки та підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, на переконання судової колегії в умовах воєнного часу та з урахуванням даних про особу обвинуваченого і висунутого обвинувачення ризик вчинення нових злочинів є цілком обґрунтований.
Отже, виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першоїінстанції відносно того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 на більш м`який.
При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення, необхідність виконання процесуальних дій, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом повноваженнями,дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень,дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та встановлена наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту під час апеляційного розгляду не наведено.
Навіть зі спливом часу сукупність даних про особу ОСОБА_8 та об`єм висунутого обвинувачення, не схиляють суд до висновку про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
Посилання захисника на постійне місце проживання обвинуваченого та стійкі соціальні зв`язки слід визнати неспроможними в контексті сутності прийнятого рішення та такими, що здатні спростувати висновків суду.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від30серпня 2022року,якою продовженозапобіжний західу видітримання підвартою відносно ОСОБА_8 до 28 жовтня 2022 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
