Єдиний державний реєстр судових рішень
1Справа № 335/4734/18 1-кп/335/51/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей 2010 року народження, 2014 року народження, та 2019 року народження, із професійно-технічною освітою, раніше судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України.
У зв`язку із тим, що 05.11.2023 року закінчується строк цілодобового домашнього арешту, застосованого судом відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , а судовий розгляд не завершено та не прийнято судового рішення за наслідками розгляду кримінального провадження, прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 , мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду, ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів проти громадськості, а саме ч. 1 ст. 263 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, зазначені кримінальні правопорушення є тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до семи років. У разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні вказаних злочинів і призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінуємих діянь, це може стати підставою та мотивом для уникнення від кримінальної відповідальності, а саме переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень. Також, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, стабільного джерела прибутку не має, у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, у яких він обвинувачується, передбачений лише безальтернативний позбавлення волі, розгляд кримінального провадження триває.
Крім того, з наявних матеріалів убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України, вчиненому в то час, коли інші провадження щодо нього (за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 289 КК України) вже знаходились в судію при цьому, у провадженні за ст. 289 КК України він був звільнений з-під варти під заставу. А тому викладене підтверджує про неефективність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків.
Прокурор вважає, що домашній арешт є єдиним запобіжним заходом, який здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
Крім того, обставин, перешкоджаючих продовженню запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не встановлено. Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, недопущення вчинення ним дій, спрямованих на переховування від суджу, вчинення інших кримінальних правопорушень, прокурор просив продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на строк 60 діб із забороною обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , Покласти на обвинуваченого на строк 60 діб обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою суду та органу досудового розслідування; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками; носити електронний засіб контролю.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 звернулась до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому в суді, обґрунтованому тим, що обвинувачений може бути корисний. Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 просить змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати місце свого проживання у нічний період доби, та покладенням обовязків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання свого захисника адвоката ОСОБА_8 , додатково зазначив, що ним не порушуються умови застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, оскільки переконаний, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового розгляду кримінального провадження та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які продовжують існувати і до тепер.
Потерпілий ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклався на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання не прибув. За наявними матеріалами помер.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 , та клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому в суді, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).
Так, судом встановлено, що на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2023 року, обвинуваченому ОСОБА_7 було змінено запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід - домашній арешт строком на 60 діб, із забороною обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 . На обвинуваченого були покладені наступні обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою суду та органу досудового слідства; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками; носити електронний засіб контролю. Визначено строк ухвали про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 до 05.11.2023 року включно.
Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились.
Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні у ряді тяжких злочинів, має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та трьом дітьми та матірю дружини, зобов`язується з`являтися в судові засідання та не перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку домашнього арешту цілодобово, враховуючи вимоги Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби з покладанням на обвинуваченого ОСОБА_7 певних обов`язків необхідно продовжити, оскільки суд оцінює суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які останній інкримінуються та імовірну можливість продовження обвинуваченою протиправної поведінки в подальшому. Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях в яких він обвинувачується, можливість переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання доцільності зміни обвинуваченому запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципів правової визначеності та презумпції невинуватості, особа вважається невинуватою, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Наявність дружини, дітей, не є перешкодою у продовженні строку застосування запобіжного заходу.
Наявність же зміни життєвих обставин у обвинуваченого ОСОБА_7 , стороною захисту жодними новими доказами суду не підтверджено.
У зв`язку із тим, що строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 05.11.2023 року, та до вказаного строку суд не має процесуальної можливості закінчити судовий розгляд кримінального провадження, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України, тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у випадку визнання його винуватим на підставі вироку суду у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше судимий, обвинувачений має зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має професійну-технічну освіту, та - тих обставин, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яким можливо запобігти шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на що вказує відсутність порушень з боку обвинуваченого умов домашнього арешту, застосованого на підставі ухвали суду від 05.11.2023 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на строк 60 днів, із забороною обвинуваченому цілодобово залишати місце свого проживання, та покладенням процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тому, приймаючи до уваги встановлені обставини, враховуючи складність кримінального провадження, часткове невизнання обвинуваченим вини, що обумовлює його тривалий судовий розгляд, суд приходить до висновку, на цей час продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Оскільки клопотання захисника обвинуваченого належним чином не обґрунтоване, до останнього не долучено документи, які підтверджують обґрунтування клопотання та враховуючи перебування обвинуваченого під домашнім арештом цілодобово, суд вважає що такий запобіжний захід в разі його належного виконання, ніяким чином не обмежує обвинуваченого у його правах та свободах.
На переконання суду, в даному випадку на цій стадії кримінального провадження достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, забезпечення його належної процесуальної поведінки та таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати місце свого проживання у нічний час доби.
При цьому, суд керується тим, що стороною захисту до суду не було подано достовірних та достатніх доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_7 має намір працевлаштувався, займатися якоюсь справою або може бути корисним.
Продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за вказаних обставин справи та серйозність висунутого проти них обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду, не є надмірними та такими, що принижує його їх гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому в суді слід відмовити.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Керуючись ч. 3 ст. 331, ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 194 - 196, 376 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому в суді - відмовити.
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 02.01. 2024 року включно із забороною обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати приміщення за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.
Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, тобто 02.01.2024 року включно, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою суду та органу досудового слідства;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками;
- носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 .
Строк дії ухвали про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити до 04 січня 2024 року включно.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у випадку необхідності залишити житло, він має отримати відповідний дозвіл прокурора або суду.
В іншому випадку - залишення житла без дозволу прокурора або суду, а також порушення покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, буде вважатися порушенням умов дотримання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та може бути підставою для ініціювання питання прокурором щодо його зміну на іншій, більш суворий запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 02.11.2023 року.
Повний текст ухвали складено 03.11.2023 року.
Суддя ОСОБА_1
