Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 01.06.2023 Справа № 335/4734/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/959/23 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Єдиний унікальний №335/4734/18Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16 травня 2023 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зелене Гуляйпільського району Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК України,
ВСТАНОВИЛА
Вказаною ухвалою районного суду до 14.07.2023 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Свої вимоги мотивував тим, що копію клопотання прокурора про продовження тримання під вартою йому вручено з порушенням строку на ознайомлення на початку судового засідання. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження існування заявлених ризиків та не обґрунтовано неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції. Обвинувачений зазначає, що не перешкоджав встановленню істини у справі, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утриманні трьох малолітніх дітей, проте районний суд не врахував його сімейний стан, соціальні зв`язки, стан здоров`я. Обвинувачений більше 4 років та 5 місяців перебуває під вартою. Запобіжний захід щодо нього продовжується судом із посиланням на одні і ті ж типові підстави, без урахування практики Європейського Суду з прав людини. Крім того, сама по собі лише тяжкість пред`явленого обвинувачення не може бути виправданням для тримання особи під вартою.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з`ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд дійшов висновку про недостатність застосування менш суворих запобіжних заходів до ОСОБА_8 , оскільки вони не зможуть запобігти наведеним вище ризикам та не здатні забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов`язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв`язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
На підтвердження існування вказаних ризиків свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні трьох тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років із конфіскацією майна або без такої.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
З матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_8 раніше три рази притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів. Крім того, зазначений ризик посилюється ще й тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований.
Отже, судова колегія вважає доведеним ризик того, що обвинувачений на шлях виправлення та перевиховання не став, за відсутності стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки та законних джерел доходу, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може продовжувати займатись протиправною діяльністю та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів, усупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі. Суд дійшов правильного висновку про недостатність застосування до ОСОБА_8 менш суворих запобіжних заходів, оскільки вони не здатні запобігти встановленим ризикам та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Під час вирішення заперечень ОСОБА_8 , щодо отримання ним копії клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою з порушенням строку на ознайомлення, колегія суддів виходить з того, що ч.3 ст.331 КПК зобов`язує суд за наявності клопотань до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу. А тому суд, продовжуючи строк тримання обвинуваченого під вартою, діяв згідно вимог кримінального процесуального закону.
Більш того, зі змісту наявного в матеріалах провадження журналу судового засідання від 16.05.2023 року та даних технічного запису встановлено, що під час розгляду даного клопотання обвинувачений повністю підтримав позицію захисника, яка проти розгляду клопотання прокурора не заперечувала, вказала, що часу для підготовки було достатньо.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо тривалого тримання під вартою, колегія суддів зауважує, що сама по собі тривалість тримання особи під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Посилання апелянта щодо наявності у нього соціальних зв`язків, перебування на його утриманні трьох дітей, постійного місця проживання не можуть бути беззаперечними підставами для зміни запобіжного заходу.
Колегія суддів зауважує, що навіть за наведених позитивних характеризуючих обставин ОСОБА_8 стабільного щомісячного доходу не має.
Між тим, колегія суддів вважає, що сама по собі тяжкість інкримінованих злочинів не є достатньою підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, натомість судом першої інстанції враховано сукупність усіх встановлених у даній справі обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, колегією суддів не виявлено відомостей щодо стану здоров`я обвинуваченого, які унеможливлюють його перебування під вартою. Таким чином, даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16 травня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
