УХВАЛА
21 грудня 2023 року
місто Київ
справа № 753/21685/17
провадження № 61-6141ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коломієць Ганни Василівни від участі у розгляді справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права користування майном, зобов`язання не чинити та усунути перешкоди у користуванні майном, стягнення витрат на усунення недоліків майна з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов`язання утриматись від дій, що порушують право, та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , в якому просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 865 450,23 грн витрат на усунення недоліків майна, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їм перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які призначені для забезпечення потреб усіх співвласників (допоміжні приміщення), будинку АДРЕСА_1 та визнати за ними право постійного безоплатного користування (сервітут) нежитловими приміщеннями, а саме: 1/13,1 (сходи); 15/14 (сходи); 29/8,5 (сходи); 43/11,1 (сходи); 44/48,3 (підсобне); 45/12,8 (підсобне); 46/4,9 (сауна), 47/16,3 (підсобне); 48/2,8 (ванна); 49/1,7 (вбиральня); 50/74,0 (підсобне); 51/16,1 (котельня); 50/6,0 (сходи); 51/40,9 (підсобне); 52/8,0 (підсобне); 53/35,8 (підсобне); зобов`язати відповідачів усунути перешкоди та визнати за ними право постійного безоплатного сервітуту щодо нежитлових приміщень, які розташовані у цокольному поверсі, призначені для обслуговування потреб усіх співвласників будинку, зареєструвати сервітут у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , який діяв також як представник ОСОБА_4 , відмовився від позовних вимог до вже померлого на той момент ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказану заяву також підтримала ОСОБА_3
04 вересня 2015 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва прийнято відмову позивачів від позовних вимог до ОСОБА_5 та закрито провадження у цій частині позову.
16 травня 2016 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено.
21 грудня 2016 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року залишено без змін.
13 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня
2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги (заява від 04 березня 2021 року), та просив суд:
- визнати право на безоплатне постійне користування приміщеннями загального призначення у будинку АДРЕСА_2 , а саме: 1/13,1 (сходи, 1-й поверх); 15/14,7 (сходи, 2-й поверх); 43/11,1 (сходи, цокольний поверх); 44/48,3 (підсобне, цокольний поверх); 45/12,8 (підсобне, цокольний поверх); 47/16,3 (підсобне, цокольний поверх); 50/74,0 (підсобне, цокольний поверх); 51/16,1 (котельня, цокольний поверх);
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити жодних перешкод у користуванні зазначеними вище приміщеннями загального призначення у будинку АДРЕСА_2 , та усунути всі створені перешкоди у користуванні зазначеними приміщеннями, в тому числі: відкрити для позивача вільний вхід/в`їзд до таких приміщень; видати позивачу ключі від встановлених на вході/в`їзді до таких приміщень замків; повідомити осіб, які здійснюють охорону таких приміщень, про право позивача;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на усунення недоліків майна (майнову шкоду) з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих станом на 01 лютого 2021 року, в загальному розмірі 1 958 892,10 грн.
При новому розгляді справи ОСОБА_3 просила суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які призначені для забезпечення потреб усіх співвласників (допоміжні приміщення) будинку
АДРЕСА_1 ;
- визнати право постійного безоплатного користування (сервітут) нежитловими приміщеннями, а саме: 1/13,1 (сходи); 15/14 (сходи); 29/8,5 (сходи); 43/11,1 (сходи); 44/48.3 (підсобне); 45/12,8 (підсобне); 46/4,9 (сауна), 47/16,3 (підсобне); 48/2,8 (ванна); 49/1,7 (вбиральня); 50/74,0 (підсобне); 51/16,1 (котельня); 50/6,0 (сходи); 51/40,9 (підсобне); 52/8,0 (підсобне); 53/35,8 (підсобне).
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив суд зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси ОСОБА_2 та інших ОСОБА_6 , а саме:
- не чинити йому перешкоди у користуванні електричною мережею та електрощитовою першого поверху садового будинку АДРЕСА_1 ;
- не входити в приміщення цокольного поверху у відсутність або без дозволу володільця цих приміщень або його представника;
- не використовувати цокольний поверх в якості сховища власних речей чи для інших потреб без дозволу володільця цих приміщень.
17 травня 2021 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано право ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як співвласників житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 806925680000), на постійне безоплатне користування приміщеннями загального призначення у цьому будинку, а саме: сходами цокольного поверху площею 11,1 кв. м, номер приміщення 41; сходами першого поверху площею 13,1 кв. м, номер приміщення 1; сходами другого поверху площею 14,7 кв. м, номер приміщення 14; підсобним приміщенням цокольного поверху площею 12,8 кв. м, номер приміщення 43; котельнею, розташованою в цокольному поверсі, площею 16,1 кв. м, номер приміщення 49 (номери приміщень визначені згідно з Технічним паспортом на будинок, виготовленим ПП «Актив Інвест» станом на 09 серпня 2016 року).
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перешкоди у користуванні зазначеними вище приміщеннями загального призначення та надати вільний доступ до приміщень загального призначення цокольного поверху шляхом надання ключів від установлених на вході до приміщень дверей.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/6 частини вартості робіт з електропостачання житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01 листопада 2013 року по 01 березня 2021 року, у загальному розмірі 159 295,37 грн.
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси ОСОБА_2 як співвласника житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 806925680000).
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні електричними мережами та трансформаторною підстанцією, що забезпечують електропостачання цього житлового будинку та надати до них вільний доступ шляхом надання ключів від трансформаторної підстанції.
У задоволенні інших вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
27 травня 2021 року додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі
12 346,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 230,52 грн.
09 червня 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишено без змін.
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, частково змінити рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а саме задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог
ОСОБА_2
07 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права,
просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та відмовити у задоволенні цих вимог; змінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог та задовольнити повністю зустрічні позовні вимоги.
28 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
22 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи
08 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду.
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Коломієць Г. В., з посиланням на пункт 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та на те, що існують обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів.
На переконання заявника, судді Верховного Суду Гулько Б. І., Луспеник Д. Д. та Коломієць Г.В. підлягають відводу у зв`язку з тим, що судді Гулько Б. І. та Луспеник Д. Д. брали участь у вирішенні цієї справи у складі колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за результатами якого 13 вересня 2017 року справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, а суддя-доповідач Коломієць Г. В. підлягає відводу, так як не звернула увагу на вказану обставину при підготовці справи до розгляду.
13 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Верховного Суду Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Коломієць Г. В.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. передано для вирішення іншому судді.
Заяви суддів Верховного Суду Гулька Б. І. та Луспеника Д. Д. про самовідвід задоволено, а справу передано для проведення повторного автоматизованого перерозподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу 14 грудня 2023 року заяву про відвід судді Коломієць Г. В. передано судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ситнік О. М.
Перевіривши наведені у заяві про відвід судді Кололмієць Г. В. доводи, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України»
(Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
06 липня 2022 року зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 , визначено суддю-доповідача Коломієць Г. В. та склад колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
07 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
При цьому колегія суддів у жодному випадку не втручалася в розгляд справи по суті, а лише зазначила про наявність підстав відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу 25 липня 2022 року.
Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 у тексті касаційних скарг не зазначили склад суду касаційної інстанції, а саме, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який як суд касаційної інстанції переглядав судові рішення у справі та повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Цивільний процес характеризується стадійністю, однією з яких є касаційний перегляд.
На етапі прийняття касаційної скарги та відкриття касаційного провадження суд вирішує обмежене коло питань, а саме лише: дотримання вимог щодо строку касаційного оскарження, форми касаційної скарги та сплати судового збору, долучення відповідних додатків та наявність підстав для відкриття чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Тому за будь-яких обставин не вбачається підстав вважати, що ОСОБА_7 як суддя-доповідач у справі проявила упередженість.
08 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. своєю ухвалою призначив до розгляду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 та за касаційною скаргою ОСОБА_2 відповідно до статті 401 ЦПК України.
Заява про відвід суддів колегії заявлена у грудні 2023 року.
13 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , оскільки відсутні будь-які фактичні дані про упередженість суддів при розгляді вказаної справи.
ОСОБА_1 не наведено обставин, які б свідчили про упередженість судді Коломієць Г. В., яка, як суддя-доповідач також виснувала про необхідність розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 в ухвалі від 08 червня 2023 року в ухвалі
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд касаційної інстанції зосередився лише на порушеннях норм ЦПК України щодо залучення правонаступника і не висловлював правову позицію по суті спору, а питання про відвід (самовідвід) складу суду було вирішено до початку розгляду справи по суті, тому не вбачається підстав для застосування пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України для її відводу від участі у розгляді вказаної справи, оскільки необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді справи є також порушенням права на належний суд, встановлений законом відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною восьмою статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).
Вивчивши матеріали касаційного провадження, вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду
Коломієць Г. В., оскільки доводи заявника не свідчать, що існують обставини, які достовірно б вказували на упередженість та необ`єктивність судді Коломієць Г. В.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коломієць Ганни Василівни від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права користування майном, зобов`язання не чинити та усунути перешкоди у користуванні майном, стягнення витрат на усунення недоліків майна з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов`язання утриматись від дій, що порушують право, та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік
