ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21685/17
провадження № 6/753/446/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" квітня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В. за участі: стягувача ОСОБА_1 , боржника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі № 753/21685/17,
В С Т А Н О В И В:
17.05.2021 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі № 753/21685/17 (попередній № 753/17184/13-ц) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права користування майном, зобов`язання не чинити та усунути перешкоди у користуванні майном, стягнення витрат на усунення недоліків майна з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов`язання утриматись від дій, що порушують право, та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном.
Вказаним рішенням первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано право ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як співвласників житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 806925680000), на постійне безоплатне користування приміщеннями загального призначення у даному будинку, а саме: сходами цокольного поверху площею 11,1 кв.м., номер приміщення НОМЕР_5; сходами першого поверху площею 13,1 кв.м., номер приміщення НОМЕР_6; сходами другого поверху площею 14,7 кв.м., номер приміщення НОМЕР_2; підсобним приміщенням цокольного поверху площею 12,8 кв.м., номер приміщення НОМЕР_4; котельнею, розташованою в цокольному поверсі, площею 16,1 кв.м., номер приміщення НОМЕР_3 (номери приміщень визначені згідно Технічного паспорту на даний будинок, виготовленого ПП «Актив Інвест» станом на 09.08.2016). Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перешкоди у користуванні зазначеними вище приміщеннями загального призначення та надати вільний доступ до приміщень загального призначення цокольного поверху шляхом надання ключів від встановлених на вході до даних приміщень дверей. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/6 частину вартості робіт з електропостачання житлового будинку з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних в загальному розмірі 159 295,37 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси ОСОБА_2 як співвласника житлового будинку. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні електричними мережами та трансформаторною підстанцією, що забезпечують електропостачання даного житлового будинку та надати до них вільний доступ шляхом надання ключів від трансформаторної підстанції.
Додатковим рішенням від 27.05.2021 суд стягнув з ОСОБА_2 судові витрати - на користь ОСОБА_1 в сумі 12 346,70 грн, на користь ОСОБА_3 - в сумі 230,52 грн, у стягненні з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судових витрат ОСОБА_2 суд відмовив.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.06.2022 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Верховного Суду від 07.02.2024 касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 09.06.2022 в частині позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси, скасовано та відмовлено у її задоволенні. Додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 09.06.2022 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасоване та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 800 грн з кожного. В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2021 та постанова Київського апеляційного суду від 09.06.2022 залишені без змін.
06.07.2022 на виконання рішення суду стягувачу ОСОБА_1 було видано виконавчі листи.
За виконавчим листом про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні приміщеннями загального призначення, а саме: сходами цокольного поверху площею 11,1 кв.м., номер приміщення НОМЕР_5; сходами першого поверху площею 13,1 кв.м., номер приміщення НОМЕР_6; сходами другого поверху площею 14,7 кв.м., номер приміщення НОМЕР_2; підсобним приміщенням цокольного поверху площею 12,8 кв.м., номер приміщення НОМЕР_4; котельнею, розташованою в цокольному поверсі, площею 16,1 кв.м., номер приміщення НОМЕР_3, та надати вільний доступ до приміщень загального призначення цокольного поверху шляхом надання ключів від встановлених на вході до даних приміщень дверей, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жданович В. М. (далі також - приватний виконавець Жданович В. М., приватний виконавець) відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1.
В рамках цього виконавчого провадження приватний виконавець Жданович В. М. звернулась до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення в частині доступу ОСОБА_4 до окремих приміщень загального призначення, а саме котельні (номер приміщення 49) та підсобного приміщення (номер приміщення 43), шляхом надання стягувачу безоплатного вільного та безперешкодного проходу, проносу речей, користування, обслуговування та ремонту електрообладнання, яке забезпечує електропостачання частини його будинку та будинку в цілому, щодо двох підсобних приміщень цокольного поверху - номер 48 та номер 42, та зобов`язання боржника ОСОБА_2 видати стягувачу ключі від встановлених на вході до таких приміщень дверей-ролет.
Заява мотивована тим, що боржник надає доступ до приміщень 49 і 43, проте прохід до них здійснюється виключно через приміщення 48 і 42. До приміщення 49 є окремий вхід з вулиці, і боржником наданий відповідний ключ, однак ключем можна лише зачинити двері, а відчиняються вони зсередини.
В судове засідання приватний виконавець Жданович В. М. не з`явилась, надіслала клопотання про розгляд заяви без її участі.
Стягувач ОСОБА_1 заяву приватного виконавця підтримав та пояснив, що під час проведення виконавчих дій були виявлені обставини, які на його думку унеможливлюють виконання рішення суду в частині надання доступу до приміщень 49 і 43, що потребує встановлення судом способу і порядку виконання рішення.
Боржник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заяви посилаючись на те, що наведені у ній обставини не відповідають дійсності, судом не визнано право ОСОБА_1 на постійне користування підсобними приміщеннями 48, 42, ці приміщення були власністю його покійного батька, а тому лише йому як спадкоємцю належать усі правомочності власника щодо цих приміщень. Вказав, що рішення суду в частині надання доступу до котельні він виконав шляхом передачі стягувачу ключа від дверей. Ці двері відчиняються як ззовні, так і з середини, проте є потреба у встановленні на них ричага, і він проти цього не заперечує.
Заслухавши учасників виконавчого провадження та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви приватного виконавця з таких підстав.
Стаття 124 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість рішень суду (пункт 9 частини 3 статті 129 Конституції України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За нормою частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Питання зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі врегульоване і нормою статті 435 ЦПК України, якою передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій реального захисту та відновлення вже захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
З огляду на зміст та призначення інституту встановлення або зміни способу та порядку виконання рішення, на цій стадії суд не вправі змінювати суть судового рішення та вирішувати вимоги, які не були предметом розгляду та дослідження під час ухвалення рішення.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними, зокрема у постановах від 03.10.2018 у справі № 523/16632/15-ц та від 06.06.2018 у справі № 522/21465/15, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження, що означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, а під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, чітко визначений статтею 63 Закону про виконавче провадження.
Згідно з цією нормою за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З акта приватного виконавця від 03.04.2024 та пояснень сторін вбачається, що рішення суду в частині зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 вільний доступ до приміщення котельні (номер приміщення 49) шляхом надання ключів від дверей, встановлених на вході до цього приміщення, фактично виконано.
Питання необхідності улаштування у дверях ручки (ричала) для можливості їх відкриття з обох сторін знаходиться поза межами правового регулювання, стягувач не обмежений у праві внести в конструкцію дверей відповідні зміни, а тому вказана обставина не може вважатися такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Що стосується підсобного приміщення 43, то відомостей про наявність замка на дверях вказаного приміщення в акті приватного виконавця немає.
Оскільки визначений у рішенні суду спосіб захисту прав ОСОБА_1 на певні приміщення цокольного поверху включає не лише зобов`язання надати доступ до вказаних приміщень, а й зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні ними (заборону вчинення таких дій), рішення в цій частині підлягає примусовому виконанню виключно шляхом доведення до відома боржника резолютивної частини рішення.
З огляду на викладене, відсутність технічної можливості проходу до підсобного приміщення 43 іншим шляхом, окрім як через гаражі (приміщення 48 і 42), також не є підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання.
Більше того, вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування приміщеннями 48 і 42 та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні ними були предметом судового розгляду та у їх задоволенні суд відмовив, а відтак задоволення цієї заяви приватного виконавця безумовно призведе до зміни суті рішення суду.
За наведених обставин визначені процесуальним законом підстави для встановлення способу та порядку виконання судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 435, 258-261, 353ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у встановленні способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі № 753/21685/17 за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
Повна ухвала складена 02.05.2023.
