К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 вересня 2024 року місто Київ
справа № 753/21685/17
апеляційне провадження № 22-ц/824/11809/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Трусової Т.О. від 22 квітня 2024 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі № 753/21685/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування майном, зобов`язання не чинити та усунути перешкоди у користуванні майном, стягнення витрат на усунення недоліків майна з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання утриматись від дій, що порушують право, та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , у якому просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 865 450 грн 23 коп. витрат на усунення недоліків майна, зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які призначені для забезпечення потреб усіх співвласників (допоміжних приміщень) будинку АДРЕСА_1 , та визнати за ними право постійного безоплатного користування (сервітут) нежитловими приміщеннями, а саме: 1/13,1 (сходи); 15/14 (сходи); 29/8,5 (сходи); 43/11,1 (сходи); 44/48,3 (підсобне); 45/12,8 (підсобне); 46/4,9 (сауна); 47/16,3 (підсобне); 48/2,8 (ванна); 49/1,7 (вбиральня); 50/74,0 (підсобне); 51/16,1 (котельня); 50/6,0 (сходи); 51/40,9 (підсобне); 52/8,0 (підсобне); 53/35,8 (підсобне); зобов`язати відповідачів усунути перешкоди та визнати за ними право постійного безоплатного сервітуту щодо нежитлових приміщень, які розташовані у цокольному поверсі, призначені для обслуговування потреб
усіх співвласників будинку, зареєструвати сервітут у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , який діяв також як представник ОСОБА_4 , відмовився від позовних вимог до вже померлого на той момент ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказану заяву про відмову від позовних вимог до померлого ОСОБА_7 також підтримала ОСОБА_2 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 4 вересня 2015 року прийнято відмову позивачів від позовних вимог до ОСОБА_7 та закрито провадження у цій частині позову.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 у справі № 753/17184/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та додаткову ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 2 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги (заява від 4 березня 2021 року) та просив суд: визнати право на безоплатне постійне користування приміщеннями загального призначення у будинку АДРЕСА_2 , а саме: 1/13,1 (сходи, 1-й поверх); 15/14,7 (сходи, 2-й поверх); 43/11,1 (сходи, цокольний поверх); 44/48,3 (підсобне, цокольний поверх); 45/12,8 (підсобне, цокольний поверх); 47/16,3 (підсобне, цокольний поверх); 50/74,0 (підсобне, цокольний поверх); 51/16,1 (котельня, цокольний поверх); зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні зазначеними приміщеннями загального призначення у будинку АДРЕСА_2 , та усунути всі створені перешкоди у користуванні зазначеними приміщеннями, в тому числі: відкрити для позивача вільний вхід/в`їзд до таких приміщень; видати позивачу ключі від встановлених на вході/в`їзді до таких приміщень замків; повідомити осіб, які здійснюють охорону таких приміщень, про право позивача; стягнути з ОСОБА_3 на його користь витрати на усунення недоліків майна (майнову шкоду) з урахуванням інфляційних втрат та три проценти річних, нарахованих станом на 1 лютого 2021 року, в загальному розмірі 1 958 892 грн 10 коп.
При новому розгляді справи ОСОБА_2 просила суд: зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які призначені для забезпечення потреб усіх співвласників (допоміжні приміщення) будинку АДРЕСА_1 ; визнати право постійного безоплатного користування (сервітут) нежитловими приміщеннями, а саме: 1/13,1 (сходи); 15/14 (сходи); 29/8,5 (сходи); 43/11,1 (сходи); 44/48,3 (підсобне); 45/12,8 (підсобне); 46/4,9 (сауна); 47/16,3 (підсобне); 48/2,8 (ванна); 49/1,7 (вбиральня); 50/74,0 (підсобне); 51/16,1 (котельня); 50/6,0 (сходи); 51/40,9 (підсобне); 52/8,0 (підсобне); 53/35,8 (підсобне).
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання утриматись від дій, що порушують право, та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном, у якому просив, з урахуванням відмови від вимог до ОСОБА_4 : зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утриматись від дій, що порушують права та інтереси ОСОБА_3 та інших Кравченків, а саме: не чинити йому перешкод у користуванні електричною мережею та електощитовою першого поверху садового будинку АДРЕСА_1 ; не входити в приміщення цокольного поверху за відсутності або без дозволу володільця цих приміщень або його представника; не використовувати цокольний поверх як сховище власних речей чи інших потреб без дозволу володільця цих приміщень.
Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2019 року у справі № 753/21685/17 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.Визнано право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як співвласників житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 806925680000), на постійне безоплатне користування приміщеннями загального призначення у цьому будинку, а саме: сходами цокольного поверху площею 11,1 кв. м, номер приміщення 41; сходами першого поверху площею 13,1 кв. м, номер приміщення 1; сходами другого поверху площею 14,7 кв. м, номер приміщення 14; підсобним приміщенням цокольного поверху площею 12,8 кв. м, номер приміщення 43; котельнею, розташованою в цокольному поверсі площею 16,1 кв. м, номер приміщення 49 (номери приміщень визначені згідно з Технічним паспортом на вказаний будинок, виготовлений ПП "Актив Інвест" станом на 9 серпня 2016 року). Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у користуванні зазначеними вище приміщеннями загального призначення та надати вільний доступ до приміщень загального призначення цокольного поверху шляхом надання ключів від встановлених на вході до цих приміщень дверей. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/6 частини вартості робіт з електропостачання житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 1 листопада 2013 року до 1 березня 2021 року, у загальному розмірі 159 295 грн 37 коп. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси ОСОБА_3 як співвласника житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 806925680000). Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні електричними мережами та трансформаторною підстанцією, що забезпечують електропостачання вказаного житлового будинку та надати до них вільний доступ шляхом надання ключів від трансформаторної підстанції. У решті вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 12 346 грн 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 230 грн 52 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 7 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року в частині позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси - скасовано та у задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_3 відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 800 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 800 грн. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року залишено без змін.
У квітні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. звернулася до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду в частині доступу ОСОБА_8 до окремих приміщень загального призначення, а саме котельні (номер приміщення 49) та підсобного приміщення (номер приміщення 43), шляхом надання стягувачу безоплатного вільного та безперешкодного проходу, проносу речей, користування, обслуговування та ремонту електрообладнання, яке забезпечує електропостачання частини його будинку та будинку в цілому, щодо двох підсобних приміщень цокольного поверху - номер 48 та номер 42, та зобов`язання боржника ОСОБА_3 видати стягувачу ключі від встановлених на вході до таких приміщень дверей-ролет.
Заявник зазначала, що ОСОБА_3 надає доступ до приміщень 49 і 43, проте прохід до них здійснюється виключно через приміщення 48 і 42. До приміщення 49 є окремий вхід з вулиці і ОСОБА_3 наданий відповідний ключ, однак ключем можна лише зачинити двері, а відчиняються вони зсередини.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року відмовлено у встановленні способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі № 753/21685/17 за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув заяву за відсутності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М., що спричинило не встановлення важливих для правильного вирішення справи обставин. Судом не було надано оцінку акту приватного виконавця від 3 квітня 2024 року, відеозапису виконавчих дій та додатковим зауваженням (поясненням) до акту приватного виконавця від 3 квітня 2024 року, поданих ОСОБА_1 . Ухвала постановлена виключно на підставі наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_3 , який зазначив, що ключі від дверей котельні надав; на заперечення ОСОБА_1 про те, що ключ не відкриває двері котельні ОСОБА_3 заявив про необхідність внесення змін в технічну конструкцію дверей, що суперечить рішенню Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року, яке є предметом виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та не передбачає жодних змін до конструкції дверей котельні, навпаки вимагає від ОСОБА_3 вчинення чітких і конкретних дій.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як співвласників житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 806925680000), на постійне безоплатне користування приміщеннями загального призначення у цьому будинку, а саме: сходами цокольного поверху площею 11,1 кв. м, номер приміщення 41; сходами першого поверху площею 13,1 кв. м, номер приміщення 1; сходами другого поверху площею 14,7 кв. м, номер приміщення 14; підсобним приміщенням цокольного поверху площею 12,8 кв. м, номер приміщення 43; котельнею, розташованою в цокольному поверсі площею 16,1 кв. м, номер приміщення 49 (номери приміщень визначені згідно з Технічним паспортом на вказаний будинок, виготовлений ПП "Актив Інвест" станом на 9 серпня 2016 року). Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у користуванні зазначеними вище приміщеннями загального призначення та надати вільний доступ до приміщень загального призначення цокольного поверху шляхом надання ключів від встановлених на вході до цих приміщень дверей. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/6 частини
вартості робіт з електропостачання житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 1 листопада 2013 року до 1 березня 2021 року, у загальному розмірі 159 295 грн 37 коп. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси ОСОБА_3 як співвласника житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 806925680000). Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні електричними мережами та трансформаторною підстанцією, що забезпечують електропостачання вказаного житлового будинку та надати до них вільний доступ шляхом надання ключів від трансформаторної підстанції. У решті вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 12 346 грн 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 230 грн 52 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 7 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року в частині позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утримуватись від дій, що порушують права та інтереси - скасовано та у задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_3 відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 800 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 800 грн. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року залишено без змін.
6 липня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 753/21685/17, виданого Дарницьким районним судом міста Києва від 6 липня 2022 року, про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні зазначеним вище приміщеннями загального призначення та надати вільний доступ до приміщень загального призначення цокольного поверху шляхом надання ключів від встановлених на вході до даних приміщень дверей (том 17 а.с. 138, 139).
Згідно копії акту приватного виконавця від 3 квітня 2024 року вільне користування приміщеннями цокольного поверху площею 12,8 кв.м.,номер приміщення 43 та котельнею, розташованою в цокольному поверсі, площею 16,1 кв.м., номер приміщення 49 технічно можливий виключно за умови надання вільного доступу (користування) - проходження через приміщення № 48, площею 74,0 кв.м. та приміщення № 42 площею 48,3. До приміщення № 49 площею 16,1 кв.м. є окремий вхід з вулиці, боржником надано ключі, проте ключем двері можна лише зачинити, відкриваються двері лише зсередини. Ключ від приміщення боржником передано стягувачу (том 17 а.с. 140). Такі самі пояснення надав ОСОБА_1 ОСОБА_3 у письмовому зауваженні зазначив, що вхід до приміщення № 49 (котельня) може здійснюватись не виключно через приміщення № 48, а ззовні через окремий вхід через двері з вулиці (том 17 а.с. 141).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, спосіб виконання судового рішення не може змінюватись без наявності законних на це підстав.
За змістом статті 18 ЦПК України при набранні рішення законної сили воно є обов`язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов`язана вжити всіх необхідних заходів для його виконання.
Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави
щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
До обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим закон відносить хворобу сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо.
Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання", суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
Установивши, що визначений у рішенні суду спосіб захисту прав ОСОБА_1 на певні приміщення цокольного поверху включає не лише зобов`язання надати доступ до вказаних приміщень, а й зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні ними (заборону вчинення таких дій), рішення в цій частині підлягає примусовому виконанню виключно шляхом доведення до відома ОСОБА_3 резолютивної частини рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано оцінку акту приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. від 3 квітня 2024 року, відеозапису виконавчих дій та додатковим зауваженням (поясненням) до акту приватного виконавця від 3 квітня 2024 року, поданих ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки при постановленні відповідної ухвали суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування приміщеннями 48 і 42 та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні ними були предметом судового розгляду та у їх задоволенні суд відмовив, а відтак задоволення заяви приватного виконавця безумовно призведе до зміни суті рішення суду.
Під час розгляду справи, судом не встановлено неможливість виконання рішення суду і необхідність зміни одного заходу примусового виконання іншим. Наявний в матеріалах справи відеозапис частини виконавчих дій не підтверджує доводів заяви.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув заяву за відсутності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. є необґрунтованими, оскільки приватний виконавець особисто направила клопотання про розгляд справи без її участі, а також її представника від 17 квітня 2024 року (том 17 а.с.187).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
