ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2024 року м. Кропивницький
справа № 2-2875/11
провадження № 22-ц/4809/1017/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2011 року у складіголовуючого суддіІванова Д. Л.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
06.04.2011 Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором №030/11.07/71-423К від 29.11.2007 у розмірі - 665274,26 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.11.2007 відповідно до умов кредитного договору №030/11.07/71-423К ОСОБА_1 отримала на придбання житлового будинку - 63000 доларів США, які зобов`язалась повернути до 28.11.2032 року шляхом внесення обов`язкових, щомісячних платежів, сплатити банку проценти у розмірі 11,9 % річних і таким чином виконати свої зобов`язання по даному договору у повному обсязі.
В порушення умов договору ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків і фактично припинила внесення платежів, спрямованих на погашення кредиту, внаслідок чого станом на 10.01.2011 заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Сведбанк» становить - 665274,26 грн.
Заочним рішенням Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором №030/11.07/71-423К від 29.11.2007, укладеного між АКБ «ТАС Комерцбанк», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 в розмірі - 665274,26 грн, 1700,00 грн судового збору, та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала взяті на себе фінансові зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 665274,26 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.04.2013 замінено сторону у виконавчому провадженні Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідачка, в інтересах якої діє адвокат Вітер С. В., подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.06.2011 у справі №2-2875/11 ухвалене за відсутності відповідачки по справі, яка не була повідомлена про час та місце розгляду справи, судом не було повно з`ясовано усіх фактичних обставин справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого судове рішення є необґрунтованим та незаконним.
Зазначає, що свої позовній вимоги позивач мотивував тим, що 29 листопада 2007 року, відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 отримала на придбання житлового будинку - 63000 доларів США, які зобов`язалась повернути до 28.11.2032 шляхом внесення обовязкових, щомісячних платежів, сплатити банку проценти у розмірі 11,9% річних і таким чином виконати свої зобов`язання по даному договору у повному обсязі, в порушення умов договору, свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконала і фактично припинила внесення платежів, спрямованих на погашення кредиту, внаслідок чого станом на 10.01.2011 заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Сведбанк» становить - 665274,26 грн.
Відповідачкою ОСОБА_1 подається клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу, що в розрахунку заборгованості по кредиту сума пені розрахована за період з 11.01.2008 по 10.01.2011, що перевищує 1 рік, а також просить застосувати строки позовної давності за цією частиною позовних вимог.
Аналізуючи умови договору укладеного між сторонами спору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто в даному випадку до 10 числа кожного наступного місяця, а саме з 11.01.2008 .
ПАТ «Сведбанк» до суду звернулися лише у квітні 2011 року, відповідно пропустивши строк позовної давності.
Таку ж правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі за №444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі №310/11534/13, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №462/6015/15-ц.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідачки адвоката Вітер С. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Пивоварова В. І., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
29.11.2007 між АКБ "ТАС - Комерцбанк" правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №030/11.07/71-423К, згідно умов якого відповідач отримала на придбання будинку по АДРЕСА_1 , кредитні кошти у розмірі - 63000 дол. США, із встановленим графіком погашення до 28.11.2032, шляхом внесення обов`язкових, щомісячних платежів в розмірі - 210 дол. США відповідно до встановленого графіку, сплатити банку проценти у розмірі 11,9 % річних, комісійну винагороду та неустойку, а також відшкодувати збитки в разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань (а.с. 6 -10 т.1).
Відповідно до копії заяви на видачу готівки №1 від 29.11.2007 ОСОБА_1 отримано грошові кошти у розмірі 63000,00 дол. США (а.с.15 т.1).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 10.01.2011 у ОСОБА_1 наявний борг у розмірі 665274,26 грн, що складається із: - заборгованості по кредиту в розмірі 478017,54 грн; - заборгованості по відсотках 89805,21 грн; - пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів 97451,51 грн. ( а.с. 14 т.1).
06.08.2009 АТ «Сведбанк» на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору №030/11.07/71-423К від 29.11.2007, у якому повідомлено про дострокове повернення боргу у розмірі 3858,54 дол. США, яке отримано відповідачем 07.08.2009 (а.с.18-19 т.1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК).
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до положень ст. 509, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стороною відповідача зауважено про звернення банку з цим позовом поза межами позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, спеціальна для стягнення нейстойки (пені) - 1 рік (стаття 257 ЦК України).
Стаття 259 ЦК передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно п. 10.11. кредитного договору №030/11.07/71-423К від 29.11.2007 сторони домовилися, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, встановлюється тривалістю 10 років (а.с.8 т.1).
Підписавши власноруч кредитний договір №030/11.07/71-423К від 29.11.2007, відповідач погодилася з усіма його істотними умовами, в тому числі і продовження строку позовної давності.
Встановлено, що вимогу про дострокове погашення боргу за кредитним договором АТ «Светбанк» пред`явило ОСОБА_1 06.08.2029, яку нею отримана 07.08.2009, позовну подано до суду 06.04.2011 - в межах визначеного сторонами договору строку позовної давності.
Доказів виконання ОСОБА_1 фінансових зобов`язань за кредитним договором №030/11.07/71-423К від 29.11.2007 матеріали справи не містять, за вказаного суд правомірно вважав, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 665274,26 грн, в тому числі заборгованість по кредиту - 478017,54 грн, заборгованість по відсотках 89805,21 грн, та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 97451,51 грн, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2011 року залишити без змін.
Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді С. І. Мурашко
О. І. Чельник
