Єдиний державний реєстр судових рішень
Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 697/1283/16-к
Номер провадження 1-о/711/2/26
У Х В А Л А
іменем України
15 квітня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі колегії суддів:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року, колегія суддів -
в с т а н о в и л а:
У провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді заява захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року.
Захисник ОСОБА_6 в своїй заяві зазначає наступне.
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185, п. 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 393, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 162 Кримінального кодексу України та призначено покарання: за ч.1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі строком 3 (три) роки; за ч.1 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі строком 2 (два) роки; за ч.1 ст. 393 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки; за ч.1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п?ять) років; за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років: за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років; за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю підсудного; за п.6 ч.2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна підсудного. На підставі ч.1, ч.2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у вид довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності підсудного.
Судом першої інстанції відповідно до вироку, який підлягає перегляду зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , попередньо домовившись про розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою подальшого заволодіння її грошовими коштами, перебуваючи 21 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 , підготувалися до вчинення вказаного кримінального правопорушення шляхом попереднього вивчення місця вчинення злочину, а саме: близько 16 години зайшли до під`їзду №l вищевказаного будинку, піднялися на міжповерховий майданчик між 3 та 4 поверхами, де стали очікувати на потерпілу ОСОБА_10 .
Близько 16 години 30 хвилин 21.02.2016 р. обидва підсудні, перебуваючи на майданчик між 3 та 4 поверхами, маючи умисел вчинення розбою на ОСОБА_11 з метою заволодіння її коштами, дочекалися поки потерпіла зайшла до під`їзду №1 будинку АДРЕСА_2 і піднялась на третій поверх, де розташовувалася її квартира під АДРЕСА_3 , після чого ОСОБА_8 спустився на майданчик 3 поверху, залишивши ОСОБА_9 на майданчику між 3 та 4 поверхами для спостереження за обстановкою та попередження в разі появи сторонніх осіб, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів і, виходячи за межі досягнутої з ОСОБА_9 домовленості, бажаючи настання смерті потерпілої ОСОБА_10 , здійснив два постріли з обріза гладкоствольної рушниці в область живота потерпілої ОСОБА_10 , заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних дробових поранене живота з ушкодженням внутрішніх органів, від яких настала смерть останньої, після чого ОСОБА_9 спустився слідом за ОСОБА_8 , забрав у потерпілої сумку з коштами, після чого вони удвох з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
Зазначеними умисними діями ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вчинили злочин (кримінальне правопорушення), передбачене ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_8 , крім того - злочин, передбачений п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, враховуючи докази сторони обвинувачення, прийшов до висновку про те, що дії обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187, а дії ОСОБА_8 за п. 6 ч.2 ст. 115 КК України.
В той же час станом на 15.01.2024 року, відділом поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42023252230000058, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2023 року за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 140 КК України (в редакції до 01.07.2020 року). В рамках розслідування даного кримінального провадження було проведено судово- медичну експертизу.
Відповідно до висновків експерта № 04-01/44 від 01.12.2023 року, згідно даних медичної карти стаціонарного хворого №810/247 на ім?я ОСОБА_10 з Канівської ЦРЛ стан гр. ОСОБА_10 , на момент її поступлення до лікарні оцінено як важкий, без ознак шоку.
Згідно даних медичної карти стаціонарного хворого №810/247 на ім?я ОСОБА_10 з Канівської ЦРЛ, тактика надання медичної допомоги в цілому відповідала тяжкості стану гр. ОСОБА_12 , який під час її перебування в лікарні погіршувався. Під час перебування гр. ОСОБА_12 на лікуванні в Канівській ПРЛ з приводу вогнепального поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів у неї розвинувся шоковий стан, що обумовлено крововтратою, яка не була повністю зупинена під час оперативного втручання, не повним компенсуванням об`єму крововтрати під час переливання крові та замінників. Виявлене при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 вогнепальне поранення не є несумісним з життям, так яке не призвело до повного руйнування життєво важливих органів.
Так, порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК України.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.11.2019 року (провадження №51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників силового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить Так, під час ухвалення Придніпровським районним судом м. Черкаси зазначеного вироку, суду не було відомо і не могло бути відомо про можливі інші причини смерті потерпілої ОСОБА_10 . Однак висновки експерта, викладені в судово-медичній експертизі №04-01/44 від 01.12.2023 року, на думку сторони захисту повністю спростовують висновки, яких дійшов суд, і поклав в основу визнання вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 459, 465-467 КПК України, просили суд:
Заяву захисника, адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про перегляд вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року в частині визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України за нововиявленими обставинами, задовольнити; Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року в частині визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України нововиявленими обставинами скасувати; Ухвалити в цій частині новий вирок, яким дії ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перекваліфікувати з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 122 КК України.
Під час судового розгляду захисник ОСОБА_6 заяву підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Звертав увагу суду на наступні обставини.
У висновку експерта № 04-01/44 від 01.12.2023 року, встановлені обставини настання смерті потерпілої ОСОБА_10 . Так, відповідно до висновків експерта, під час перебування гр. ОСОБА_10 на лікуванні в Канівській ЦРЛ з приводу вогнепального поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів у неї розвинувся шоковий стан, шо обумовлено крововтратою, яка не була повністю зупинена під час оперативного втручання, і не повним компенсуванням об?єму крововтрати під час переливання крові та її замінників. Крім того, експерти стверджують, що виявлене при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_10 вогнепальне поранення не є несумісним з життям, так як не призвело до повного руйнування життєво важливих органів. На час судового розгляду, та при ухваленні вироку, про перегляд якого просить сторона захисту, ті обставини, як то ймовірно неналежне надання медичної допомоги потерпілій, а також те, що виявлене при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_10 вогнепальне поранення не є несумісним з життям, так як не призвело до повного руйнування життєво важливих органів, не були відомі суду. В той же час ці обставини як самі по собі, так і разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність зазначеного вироку. (ст. 459 ч. 2 КПК України).
Експертами Центру судово-медичних послуг «MiБi-Лекс» в галузі судово-медичної експертизи, на його замовлення проведено комісійне вивчення судово-медичної документації щодо травмування ОСОБА_10 . На підставі вивчення наданих матеріалів експерти дійшли зокрема до наступних висновків.
1) Відповідно до об`єктивних судово-медичних та криміналістичних (балістичних) даних, які наявні в представлених матеріалах, гр. ОСОБА_10 були спричинені проникаючі вогнепальні поранення передньої черевної стінки з пошкодженням органів черевної порожнини, що були здійснені з вогнепальної гладкоствольної зброї шляхом одномоментного подвійного пострілу з двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці.
2) Гр. ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту 26.02.2016 року пояснив, що після того, як ОСОБА_15 спустився східцями вниз, він (гр. ОСОБА_9 ) почув постріл і також спустився східцями до ОСОБА_15 , який стояв навпроти жінки, що лежала та кричала. Гр. ОСОБА_16 побіг східцями ще нижче і на рівні другого поверху почув другий постріл.
Характер спричинених гр. ОСОБА_10 двох проникаючих вогнепальних поранень живота, які розтатовуються в одній анатомічній ділянці (ліве підребер?я) та ушкодження внутрішніх органів в проекції цієї ж ділянки (шлунок, ліва частка печінки, поперечного відділу товстої кишки та тонка кишка) свідчать що в момент травмування стріляючий та потерпіла не змінювали взаємного розташування, а травмування внутрішніх органів відповідає однаковому напрямку раньових каналів. Подібний характер травмування малоймовірний при умові, що стріляючий та потерпіла між двома пострілами змінювали взаєморозташування.
Таким чином, малоймовірно, що тілесні ушкодження гр. ОСОБА_10 могли бути спричинені за обставин, на які посилається гр. ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 26.02.2016 року.
Згідно Висновку експерта №03-01/158/12 Черкаського ОБСМЕ від 15.04.2016 експерт дійшов підсумків, що «... Малоймовірна можливість спричинення виявлених тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_10 , при обставинах, на які вказує підозрюваний ОСОБА_9 , під час проведення слідчого експерименту від 25.02.2016 року в зв?язку з відсутністю судово-медичних даних». Однак предметом дослідження окрім слідчих експериментів були дані судово-медичної експертизи труда, які були викладені у Висновку експерта №03-01/158 Черкаського ОБСМЕ від 23.02.2016 року, про що вказано в протокольній частині висновку. Таким чином, при встановленні травмування гр. ОСОБА_17 за обставин, на які посилається гр. ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 26.02.2016 року при складанні Висновку експерта №03-01/158/12 Черкаського ОБСМЕ від 15.04.2016 не були враховані наявні судово-медичні дані. Під час досудового розслідування слідчими не ставились на вирішення експертам питання про можливість чи неможливість спричинення проникаючих вогнепальних поранень потерпілій шляхом одномоментного подвійного пострілу з двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці. Саме тому, обставини спричинення вогнепальних поранень потерпілій ОСОБА_10 шляхом одномоментного подвійного пострілу з двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці, не були і не могли бути відомі суду на час судового розгляду, та при ухваленні вироку, про перегляд, якого просить сторона захисту. Однак ці обставини повністю спростовують викладені у вироку висновки суду щодо обставин вчинення злочину, який стороною обвинувачення було помилково кваліфіковано за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Дані обставини не були і не могли бути враховані судом, що і перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Зазначені вище нововиявлені обставини, не були і не могли бути відомі суду на час судового розгляду, та при ухваленні вироку, не були дослідженні і враховані судом, що і перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Нововиявлені обставини, про важливість яких стверджує сторона захисту, самі по собі, а також разом із раніше виявленими обставинами, письмовими доказами, які були повторно досліджені судом під час цього судового розгляду, доводять неправильність вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року в даній справі в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Враховуючи викладене просив суд: заяву захисника, адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про перегляд вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року в частині визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України за новововиявленими обставинами, задовольнити; Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України за нововиявленими обставинами скасувати; Ухвалити в цій частині новий вирок, яким дії ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перекваліфікувати з п. 6 ц. 2 ст. 115 КК України на ст. 119 КК України, призначивши за цією статтею покарання в межах санкції статті; Остаточне покарання ОСОБА_8 призначити на підставі ч.1, ч.2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим; На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року зарахувати в строк покарання строк попередного ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
Під час судового розгляду захисник ОСОБА_7 підтримав заяву захисника ОСОБА_6 підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Засуджений ОСОБА_8 заяву захисника ОСОБА_6 підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Надав наступні пояснення.
Адвокат ОСОБА_6 діючи від його імені та в його інтересах звернувся до суду з заявою про перегляд вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року у частині визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України за нововиявленими обставинами, у якій посилається, як на нововиявлену обставину, зокрема на наявність висновку комісійної судово-медичної експертизи №04-01/44 від 01.12.2023 року, яка проведена КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» в межах досудового слідства у кримінальному провадженні №42023252230000058 щодо неналежного виконання професійних обов?язків медичними працівниками Канівської ЦРЛ, що полягає у наданні неналежної медичної допомоги ОСОБА_10 , внаслідок чого остання померла. А також у доповненні до заяви посилається на висновок експертного дослідження від 16.04.2024 року експертного Центру судово медичних послуг «МіБі-Лекс» в галузі судово медичної експертизи за наслідками проведення комісійного вивчення судово медичної документації щодо травмування ОСОБА_10 , 1964 р.н.
Повністю підтримує розгляд даної заяви судом, що обґрунтовує наступним.
Згідно з даними комісійної судово-медичної експертизи №04-01/44 від 01.12.2023, яка проведена КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» стан гр. ОСОБА_12 , на момент її поступлення до лікарні оцінено як важкий, без ознак шоку. Під час перебування гр. ОСОБА_12 на лікуванні в Канівській ЦРЛ з приводу вогнепального поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів у неї розвинувся шоковий стан, що обумовлено крововтратою, яка не була повністю зупинена під час оперативного втручання, і не повним компенсуванням об`єму крововтрати під час переливання крові та її замінників. Виявлене при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_12 вогнепальне поранения живота не є несумісним з життям, так як не призвело по повного руйнування життєво важливих органів. Вважають, що між вогнепальним пораненням живота гр. ОСОБА_12 і настанням її смерті вбачається причинний зв`язок.
Згідно з даними експертного дослідження від 16.04.2024 року, яке проведено експертним Центром судово медичних послуг «МіБі-Лекс» в галузі судово медичної експертизи за наслідками проведення комісійного вивчення судово медичної документації щодо травмування ОСОБА_10 , 1964 р.н., гр. ОСОБА_10 були спричинені проникаючі вогнепальні поранення передньої черевної стінки з пошкодженням органів черевної порожнини, що були здійснені з вогнепальної гладкоствольної зброї шляхом одномоментного подвійного пострілу. З двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці із вертикально-спареними стволами 12 калібру моделі ТОЗ-34ЕР промислового виробництва, конструкція якої змінена саморобним способом шляхом вкорочення стволів. Про це свідчить спричинений характер ушкоджень, зокрема, наявність в лівому підребер`ї двох округлих ран діаметром до 6,0 см з розчавленими краями, множинних дрібних ран навколо діаметром до 0,2 см, що не проникають глибше жирової тканини та пошкодження лівої частки печінки, передньої поверхні шлунку, поперечного відділу товстої кишки та тонкої кишки.
Гр. ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 26.02.2016 пояснив, що після того, як ОСОБА_15 спустився східцями вниз, він (гр. ОСОБА_9 ) почув постріл і також спустився східцями до ОСОБА_15 , який стояв навпроти жінки, що лежала та кричала. Гр. ОСОБА_18 побіг східцями ще нижче і на рівні другого поверху почув другий постріл. Характер спричинених гр. ОСОБА_10 двох проникаючих вогнепальних поранень живота, які розташовуються в одній анатомічній ділянці (ліве підребер`я) та ушкодження внутрішніх органів в проекції цієї ж ділянки (шлунок, ліва частка печінки, поперечного відділу товстої кишки та тонка кишка) свідчать що в момент травмування стріляючий та потерпіла не змінювали взаємного розташування, а травмування внутрішніх органів відповідає однаковому напрямку раньових каналів. Подібний характер травмування малоймовірний при умові, що стріляючий та потерпіла між двома пострілами змінювали взаєморозташування. Таким чином, малоймовірно, що тілесні ушкодження гр. ОСОБА_10 могли бути спричинені за обставин, на які посилається гр. ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 26.02.2016.
Згідно Висновку експерта №03-01/158/12 Черкаського ОБСМЕ від 15.04.2016 експерт дійшов підсумків, що «... Малоймовірна можливість спричинення виявлених тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_10 , при обставинах, на які вказує підозрюваний ОСОБА_9 , під час проведення слідчого експерименту від 25.02.2016 року в зв`язку з відсутністю судово-медичних даних». Однак предметом дослідження окрім слідчих експериментів були дані судово-медичної експертизи трупа, які були викладені у Висновку експерта №03-01/158 Черкаського ОБСМЕ від 23.02.2016 про що вказано в протокольній частині висновку.
Таким чином, при встановленні травмування гр. ОСОБА_10 за обставин, на як посилається гр. ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 26.02.2016 при складання Висновку експерта №03-01/158/12 Черкаського ОБСМЕ від 15.04.2016 не були враховані наявні судово-медичні дані.
Проте у вироку суду є посилання на те, що смерть потерпілої наступила не через те, що у неї розвинувся шоковий стан, що обумовлено крововтратою, яка не була повністю зупинена під час оперативного втручання, і не повним компенсуванням об`єму крововтрати під час переливання крові та її замінників, а виключно через отримання тяжких тілесних ушкоджень живота. До таких висновків суд прийшов з урахуванням висновку судово-медичної експертизи № 03-01/158 від 23.12.2016 року, відповідно до якої потерпілій ОСОБА_10 спричинені поранення живота з ушкодженням численних внутрішніх органів: печінки, тонкого та товстого кишківника, шлунка, синця на животі, ран на животі, крововиливів у черевну стінку, клітковину великого сальника, жирові капсули нирок. Наявність дрібних дробин у великому сальнику дають підстави вважати, що дані поранення є вогнепальними, дробовими. Вхідні отвори розташовані на передній поверхні живота зліва, а ранові канали мали напрямок зліва-направо та знизу-вверх. Вказані проникаючі поранення живота відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Причиною смерті гр. ОСОБА_10 є сліпі дробові проникаючі вогнепальні поранення живота з ушкодженням численних внутрішніх органів (печінки, тонкого та товстого кишківника, шлунка), що ускладнилось розвитком шоку (т.20 а.с.89-91).
Крім того у вироку суду прямо вказано на те, що гр. ОСОБА_10 були спричинені проникаючі вогнепальні поранення передньої черевної стінки з пошкодженням органів черевної порожнини, що були здійснені з вогнепальної гладкоствольної зброї не шляхом одномоментного подвійного пострілу з двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці, а шляхом двох пострілів поспіль один за одним. До таких висновків суд прийшов з урахуванням протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_9 від 26.02.2016 року, відповідно якого ОСОБА_9 пояснив, що після того, як ОСОБА_15 спустився східцями вниз, він (гр. ОСОБА_9 ) почув постріл і також спустився східцями до ОСОБА_15 , який стояв навпроти жінки, що лежала та кричала. Гр. ОСОБА_18 побіг східцями ще нижче і на рівні другого поверху почув другий постріл.
Вважаю, що враховуючи висновок комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/44 від 01.12.2023, яка проведена КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», а також враховуючи висновок експертного дослідження від 16.04.2024 року, яке проведено експертним Центром судово медичних послуг «МіБі-Лекс», які є нововиявленими обставинами, суд першої інстанції при винесенні вироку від 03.12.2019 кваліфікував його дії за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України тільки на підставі висновку судово-медичної експертизи №03-01/158 від 23.12.2016 та слідчого експерименту за ОСОБА_9 . У результаті чого суд не вірно кваліфікував його дії за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та не вірно оцінив суб`єктивну сторону кримінального правопорушення.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , попередньо домовившись про розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою подальшого заволодіння її грошовими коштами, перебуваючи 21 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 , підготувалися до вчинення вказаного кримінального правопорушення шляхом попереднього вивчення місця вчинення злочину. а саме близько 16 години зайшли до під?їзду №l вишевказаного будинку, піднялися на міжповерховий майданчик між 3 та 4 поверхами, де стали очікувати на потерпілу ОСОБА_10 .
Близько 16 години 30 хвилин 21.02.2016 р. обидва підсудні, перебуваючи на майданчику між 3 та 4 поверхами, маючи умисел вчинення розбою на ОСОБА_10 з метою заволодіння її коштами, дочекалися поки потерпіла зайшла до під?їзду №1 будинку АДРЕСА_2 і піднялась на третій поверх, де розташовувалася її квартира під АДРЕСА_3 , після чого ОСОБА_8 спустився на майданчик 3 поверху, залишивши ОСОБА_9 на майданчику між 3 та 4 поверхами для спостереження за обстановкою та попередження в разі появи сторонніх осіб, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів і, виходячи за межі досягнутої з ОСОБА_9 домовленості, бажаючи настання смерті потерпілої ОСОБА_10 , здійснив два постріли з обріза гладкоствольної рушниці в область живота потерпілої ОСОБА_10 , заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних дробових поранень живота з ушкодженням внутрішніх органів, від яких настала смерть останньої, після чого ОСОБА_9 спустився слідом за ОСОБА_8 , забрав у потерпілої сумку з коштами, після чого вони удвох з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
Перше. Його позиція щодо обставин пов`язаних зі зміною судом фабули обвинувачення за ст. 115 КК України у кримінальному провадженні.
На початку судового процесу обвинувачення полягало у звинуваченні його та співучасника ОСОБА_19 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_10 з корисливих мотивів та за попереднім зговором. Ця фабула обвинувачення була основою стратегії захисту, і протягом всього судового розгляду працювали над доказами, що спростовували її. За результатами судового розгляду, суд встановив той факт, що обвинувачення щодо нього та співучасника ОСОБА_19 за статтею 115 Кримінального кодексу України, яке стосувалось учинення умисного вбивства потерпілої ОСОБА_10 з корисливих мотивів та за попереднім зговором, не було доведеним. Суд визнав, що сторона обвинувачення неправомірно вигадала ці обставини у справі. Таким чином судом була визнана необґрунтованою вся фабула обвинувачення щодо умисного вбивства ОСОБА_10 . З цих підстав суд визнав ОСОБА_19 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдав його у зв?язку з відсутністю в діянні складу злочину. Щодо нього, то суд, постановляючи вирок у кримінальному провадженні, створив абсолютно нову фабулу обвинувачення, присудивши йому умисне вбивство ОСОБА_10 з корисливих мотивів за невідомою раніше версією. Тобто фабула обвинувачення була створена судом, коли він був у нарадчій кімнаті, тобто дана фабула виявивилася новою для захисту. Хоче наголосити на своєму становищі, в якому він тоді опинився, оскільки така зміна фабули обвинувачення на той момент позбавила його права на захист. Для нього, створена судом фабула, виникла раптово у цій справі. До того йому не було повідомлено про існування таких обставин, які у ній викладені, і він не мав можливості зібрати необхідні докази для його спростування, тому у той момент коли суд про них голосив, справа вважалася вже розглянутою.
Друге. Його позиція щодо уточнення обставин, які встановлені судом у вироку та які
стосуються виходу за межі досягнутої з ОСОБА_9 домовленості. У фабулі обвинувачення, яка наведена у вироку, вказано про наявність у нього бажання настання смерті потерпілої ОСОБА_10 , але не вказано про момент його виникнення у нього та причини його виникнення. Такі обставини мали би бути вказані. Під час моніторингу єдиного реєстру судових рішень ним виявлено вироки за ст. 115 КК України де у фабулі обов`язково вказується про момент виникнення умислу та чому він виник. У фабулі вироку відносно нього нічого такого не має. Саме бажання подається, як само собою існуюча обставина, що є необґрунтованим. На початку судового процесу обвинувачення полягало у звинуваченні його та його співучасника ОСОБА_19 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_10 з корисливих мотивів та за попереднім зговором. Але ці обставини було визнано безпідставними. У вироку суд прямо вказав, що попереднього умислу на убивство ні у нього, ні у ОСОБА_19 не було. Для виникнення такого умислу у нього не було жодних причин. І таких причин суд не навів. З цього можна зробити висновок що у нього не було бажання на убивство ОСОБА_10 .
У вироку є абзац, де викладаються аргументи суду щодо доводів захисту щодо необхідності перекваліфікації моїх дій зі ст.115 на ст. 121 КК України. З огляду на це суд зазначає наступне. "Судом із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_8 здійснив два постріли із обріза в приміщенні з обмеженим простором (під`їзді), і два контейнери від патронів та частина заряду (шроту) потрапили не в стіни або інші предмети, а виключно в живіт потерпілої ОСОБА_10 і не в інші частини її тіла, тому це дає підстави для висновку про те, що підсудний здійснив прицільні постріли. Здійснюючи два прицільні постріли з вогнепальної зброї з невеликої відстані в умовах під`їзду з використанням патронів, начинених багатьма металевими дробинами, в живіт потерпілої ОСОБА_10 , в результаті яких їй завдано тяжких тілесних ушкоджень у вигляді вогнепальних дробових поранень живота з ушкодженням внутрішніх органів, обвинувачений ОСОБА_8 хоч і не бажаючи її смерті, передбачав (не міг не передбачити) і свідомо допускав (не міг не допустити) настання таких суспільно небезпечних наслідків, тобто його дії свідчать про вчинення умисного вбивства з непрямим умислом, що не впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 »
Отже, у вироку прямо указано, що він не бажав смерті потерпілої, що означає, що у нього не було умисла на вбивство ОСОБА_10 .
Крім того, суд не надав достатньо деталей щодо конкретних обставин вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_10 , що є важливим у визначенні характеру нападу та його поведінки. Наприклад, зазначено, що було два постріли, хоча був одномоментний подвійний постріл. Брак інформації щодо дистанції, з якої був здійсненний постріли, а також його положення та тримання зброї, також суттєво впливають на оцінку ситуації та визначення мотивів його дій. Неясність стосовно того, чи була жертва у русі чи стояла у момент нападу, також ускладнює виокремлення його поведінки та застосування відповідних кваліфікаційних характеристик до події. Відсутність цих деталей у вироку вказує на відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_20 .
Крім того, у цьому кримінальному провадженні суди дійшли висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 хоч і не бажаючи її смерті, передбачав (не міг не передбачити) і свідомо допускав (не міг не допустити) настання таких суспільно небезпечних наслідків, тобто його дії свідчать про вчинення умисного вбивства з непрямим умислом, що не впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 . Йому не було відомо яку шкоду може спричинити поранення пострілом. Він до цього випадку не тримав зброю у руках, не перебував у спортивних чи мисливських клубах і не умів використовувати вогнепальну зброю, через що його дії не підлягають кваліфікації за п.6 ч. 2 ст. 115 КК України. Також висновок суду про вчинення умисного вбивства з непрямим умислом впливає на правильність кваліфікації його дій. Уявімо, що у цій справі потерпіла ОСОБА_10 не померла. У такому разі його дії мали би кваліфікуватися за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Суд би визнав його винним у вчиненні закінченого замаху на вбивство потерпілої з непрямим умислом. До такого переконання спонукає наявна вже кваліфікація за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Проте замах на умисне вбивство потерпілого з непрямим умислом неможливий. Відповідно до ст. 15 КК та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. N 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Тому його дії не підлягали б кваліфікації за 2 ст. 15, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України.
У вироку суду при призначенні покарання суд вказав, що незважаючи на те, що покарання ОСОБА_8 пом`якшують кілька обставин, суд враховує і обставину, яка обтяжує його покарання, а також те, що він неодноразово визнавався винуватим у вчиненні умисних злочинів і відбував покарання у виді позбавлення волі, але не виправився. Крім того, він судимий за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, учинив втечу з-під варти. Все це в сукупності з кількістю і тяжкістю вчинених злочинів свідчить про те, що ОСОБА_8 є виключно небезпечною особою, тому суд за п. 6 ч.2 ст. 115 КК України призначає йому покарання у виді довічного позбавлення волі і визначає остаточне покарання за сукупністю злочинів за правилами, встановленими у ч.1 і 2 ст. 70 вказаного Кодексу. Таким чином, суд визначав покарання за есесесерівським підходом по кількості обвинуваченому статтей КК України. По кожному кримінальному правопорушенні своє покарання не визначалося. Визначено загальне покарання за усі правопорушення.
Проте, за вимогами ч. 2 ст. 65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Суд же навіть не розглядав можливості про призначення п`ятнадцяти років позбавлення волі, а відразу призначив більш суворе покарання за санкцією ст. 115 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви захисника ОСОБА_6 про перегляд вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року. Зазначив, що наведені засудженим ОСОБА_8 та захисником ОСОБА_6 обставини не можна вважати нововиявленими.
Заслухавши доводи учасників провадження, дослідивши письмові заяви захисника та додані до такої заяви матеріали, та матеріали кримінальної справи суд дійшов до наступних висновків:
У провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді заява заява захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року, яким ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185, п. 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 393, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 162 КК України і призначено покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 3 (три) роки; за ч.1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком 2 (два) роки; за ч.1 ст. 393 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки; за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років; за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років; за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років; за ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю підсудного; за п.6 ч.2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності обвинуваченого. На підставі ч.1, ч.2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності обвинуваченого. У пред`явленому обвинуваченні за ч.5 ст.185 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину;
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11.12.2020 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_21 , обвинувачених ОСОБА_22 та ОСОБА_23 залишено без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_23 та ОСОБА_9 - без зміни.
Постановою Верховного суду України від 01.11.2022 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 грудня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 залишено без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_25 , ОСОБА_6 , ОСОБА_26 , засудженого ОСОБА_8 та прокурора без задоволення.
Під час судового розгляду судом було допитано ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , допитано експерта ОСОБА_27 , частково досліджено матеріали кримінального провадження.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, в їх сукупності суд виходить із наступного:
Глава 34 Кримінального процесуального кодексу України передбачає особливий вид провадження - провадження за нововиявленими обставинами.
Відповідно до положень ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими та виключними обставинами.
Відповідно до ч.2 ст.459 КПК України - нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Тобто статтею 459 КПК України визначено вичерпний перелік обставин, за якими судові рішення, що набрали законної сили можуть бути переглянуті.
Відповідно до статті 64 Кримінального Кодексу України довічне позбавлення волі встановлюється (як покарання) за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
В рішенні ЄСПЛ« Лопата та інші проти України» від 10 грудня 2020 зазначено:
«1.Заявники скаржилися переважно на довічне ув`язнення без перспектив звільнення. Вони спиралися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:
Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
2.Суд повторює, що Конвенція не забороняє накладання довічного ув`язнення на осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, такі, як вбивство. Однак, для дотримання вимог статті 3 повинна існувати теоретична та фактична можливість скорочення такого вироку, що означає, що у ув`язненого повинна бути перспектива звільнення та можливість перегляду вироку.»
Українське законодавство передбачає таку можливість у статті 87 Кримінального Кодексу України та ч. 7 статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Згідно зі статтею 87 КК України помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.
Аналогічні висновки викладено і в п. 169.Рішення ЄСПЛ «Петухов проти України»: «Суд зазначає, що в Україні засуджені до довічного позбавлення волі можуть розраховувати на звільнення лише у двох випадках: якщо вони страждають на серйозне захворювання, несумісне з подальшим триманням під вартою, або якщо помилувані Президентом».
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення в справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, в якому зокрема зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, чого засудженим не доведено.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.11.2019 (провадження № 51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.
Суд зазначає, що згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч.2 ст.459 КПК обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.
Доводи захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 , суд вбачає, що вони не містять посилань на нововиявлені обставини, тобто не містять посилань на обставини, які існували на час розгляду справи судом, однак не були відомі суду з певних причин.
Питання щодо достовірності доказів, зібраних органом досудового розслідування, правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 були предметом перевірки судом при перегляді вироку в апеляційному та касаційному порядку, та не знайшли свого обґрунтованого підтвердження. Тобто були предметом безпосереднього судового розгляду, були відомі як суду, так і сторонам судового провадження, а тому в силу приписів ч. 2 ст. 459 КПК України саме по собі посилання на наявність кримінального провадження за ч.1 ст.140 КК України та висновку експерта №04-01/44 від 01.12.2023 року не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи захисника, зазначені як в заяві так і в усних клопотаннях щодо необхідності перегляду вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2019 року за нововиявленими обставинами зводяться до незгоди з доказами на яких ґрунтується вирок суду, з кваліфікацією дій ОСОБА_8 , що в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України не є нововиявленими обставинами.
За своїм змістом ці доводи не мають відношення до нововиявлених обставин. Стороною захисту не надано жодного належного доказу на підтвердження свої доводів. Суд критично ставиться до показів ОСОБА_9 та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судами та направлені для уникнення від подальшого відбуття покарання ОСОБА_8 .
Посилання захисту на висновок експерта № 04-01/44 від 01.12.2023 року, згідно даних медичної карти стаціонарного хворого №810/247 на ім?я ОСОБА_10 з Канівської ЦРЛ стан гр. ОСОБА_10 , на момент її поступлення до лікарні оцінено як важкий, без ознак шоку.
Згідно даних медичної карти стаціонарного хворого №810/247 на ім?я ОСОБА_10 з Канівської ЦРЛ, тактика надання медичної допомоги в цілому відповідала тяжкості стану гр. ОСОБА_12 , який під час її перебування в лікарні погіршувався. Під час перебування гр. ОСОБА_12 на лікуванні в Канівській ПРЛ з приводу вогнепального поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів у неї розвинувся шоковий стан, що обумовлено крововтратою, яка не була повністю зупинена під час оперативного втручання, не повним компенсуванням об`єму крововтрати під час переливання крові та замінників. Виявлене при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 вогнепальне поранення не є несумісним з життям, так яке не призвело до повного руйнування життєво важливих органів. Вважаємо, що між вогнепальним пораненням живота і настанням її смерті вбачається причинний зв`язок.» Даний висновок експертів жодним чином не спростовує вчинення ОСОБА_8 злочину передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України, так як і висновок експертного дослідження від 16.04.2024 року.
Зміст доводів захисника та засудженого зводиться до бажання спонукати суд повторно й по-іншому оцінити існуючі в його кримінальній справі докази та обставини, що є неможливим в порядку перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами за правилами глави 34 КПК України 2012 року.
За змістом положень цієї глави КПК України, суд не має права повторно переоцінювати наявні у кримінальній справі докази, а також не має права давати оцінку певним з точки зору заявника порушенням норм матеріального і процесуального закону, які були допущені в ході досудового слідства чи судового розгляду справи, оскільки таке право виключно належить лише суду вищої інстанції, який має право переглядати судове рішення в порядку його оскарження по суті.
Ключовою ознакою нововиявленої обставини, яка може бути підставою для перегляду чинного судового рішення, відповідно до змісту п. 5 ч. 2 ст. 459 КПК України 2012 року, є те, що ця обставина не була відома суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення. Тоді як доводи засудженого та захисника щодо неповноти досудового розслідування та судового слідства ґрунтуються на даних матеріалів кримінальної справи, які були предметом судового розгляду при постановлені вироку та при розгляді скарги на неї судом апеляційної та касаційної інстанції.
Відповідно до п.п.42, 43 свого рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» суд наголошував на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.
Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого і неспростовного характеру.
Судом не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7,9,370-372,375-376,459-467 КПК України, суд-
у х в а л и в:
Залишити без задоволення заяву захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси на протязі семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено і проголошено о 10 год. 00 хв. 17 квітня 2026 року.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3
