Єдиний державний реєстр судових рішень
печерський районний суд міста києва
Справа № 1-459/12
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали заяви захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі №1-459/12, провадження №11/824/13/2023, -
В С Т А Н О В И В :
На розгляді в Печерському районному суді м. Києва перебуває заява захисника ОСОБА_2 , подана в інтересах засудженого ОСОБА_3 , про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У заяві захисник вказує, що 04.04.2013 Печерський районний суд м. Києва виніс вирок у справі №1-459/12, яким визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368-2 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. Також ухвалено про звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.
Вказаний вирок суду першої інстанції неодноразово оскаржувався та був предметом перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанції, а саме:
-26.12.2013 Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою згаданий вирок Печерського районного суду м . Києва від 04.04.2013 залишено без змін;
-19.02.2015 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ виніс ухвалу, якою ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26.12.2013 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд;
-12.07.2018 Апеляційний суд міста Києва виніс Вирок, яким згаданий вирок Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2013 скасовано та винесено новий вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 10.12.2015 року) та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (в редакції Закону України від 15.11.2011 року) у виді позбавлення волі строком на 21 місяць з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, окрім житла;
-04.10.2018 ухвалою Верховного Суду вирок Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2018 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд;
-17.01.2023 Київським апеляційним судом скасовано вирок Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2013 в певній частині та винесено в такій частині новий вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 10.12.2015 року), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією майна; в іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін;
-30.05.2023 Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу, якою вирок Київського апеляційного суду від 17.01.2023 залишено без змін.
Таким чином, вирок Київського апеляційного суду від 17.01.2023 набрав законної сили 30.05.2023, та вирок Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2013 в частині встановлених обставин кримінального правопорушення набув чинності 30.05.2023.
Захисник також вказує, що право розпорядження нерухомим майном у обвинуваченого, як спеціального суб`єкта за ст. 368 КК України, яке було ним використане для вчинення дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, було засновано не на виконанні функції представника влади (в контексті примітки 1 ст. 364 К України), а було засновано на виконанні функції представника групи фізичних осіб трудового колективу Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України у питанні щодо розпорядження нежитловим приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, яке на праві власності (розпорядження) належало зазначеному трудовому колективу, а не державі.
Це виключає кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ознакою характеру його повноважень (представник влади, службова особа) як спеціального суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою).
Захисник стверджує, що стороні захисту 08.03.2024 стало відомо, що 06.06.2011 (за 9 місяців, до події кримінального правопорушення) відбулися загальні збори трудового колективу Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України. За наслідками зазначених зборів було складено Протокол № 1 від 06.06.2011.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 усвідомлював зміст своїх повноважень при отриманні неправомірної вигоди не як представника державної влади з розпорядження будинком № 10 по вул. Богдана Хмельницького у м. Києві, а як представника трудового колективу, за позицією якого власником зазначеного будинку є сам трудовий колектив, а Інститут педагогіки НАПН України є лише балансоутримувачем. Тому такі обставини вказують на вчинення обвинуваченим менш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 354 КК України.
Посилаючись на вказане, захисник просить вирок Київського апеляційного суду від 17.01.2023 у справі № 1-459/12, провадження № 11/824/13/2023 (в частині, яка є чинною) скасувати за нововиявленими обставинами; ухвалити новий вирок в частині встановлених обставин, яким встановити обставини того, що ОСОБА_3 не мав повноважень спеціального суб`єкта та не виконував функції представника влади (в розумінні примітки 1 ст. 364 КК України), а право на розпорядження майном було засновано на виконанні функції представника групи фізичних осіб трудового колективу Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України у питанні щодо розпорядження нежитловим приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, яке на праві власності (розпорядження) належало зазначеному трудовому колективу.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу вказана заява розподілена до розгляду судді ОСОБА_1 17.04.2024, фактично передана судді 29.04.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК України не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
З метою вирішення питання щодо наявності підстав відкриття провадження за заявою захисника ОСОБА_2 29.04.2024, 09.07.2024, 17.12.2024 суддею витребувано матеріали кримінальної справи № 1-459/12.
Матеріали справи для вивчення надані не були, за повідомленням апарату суду, у зв`язку з їх знаходженням у інших суддів для розгляду клопотань про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, інших питань в порядку виконання вироку суду.
У зв`язку із вказаним, для уточнення наявності підстав для відкриття провадження, наявності/відсутності нововиявлених обставин в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України, суддею призначено судове засідання, в яке викликано захисника ОСОБА_2 , прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва.
16.01.2025 захисник ОСОБА_2 , прокурор в судове засідання не з`явились, додаткових матеріалів не надали.
Таким чином, у зв`язку із відсутністю матеріалів кримінальної справи № 1-459/12, в тому числі ненаданням їх сторонами суду, підставно вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження не виявилось можливим.
03.08.2026 на адресу судді надішли матеріали кримінальної справи № 1-459/12.
При вивчені матеріалів кримінальної справи № 1-459/12 встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва на розгляді під головуванням судді ОСОБА_4 перебувала заява захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2024 під головуванням судді ОСОБА_4 заяву захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 вирішено по суті, - залишено без задоволення.
Заява захисника ОСОБА_2 , що перебувала на розгляді під головуванням судді ОСОБА_4 , та заява, що перебуває на розгляді судді ОСОБА_1 є однією і ті є ж самою заявою, датованою 31.03.2024, проте поданою двома шляхами - через канцелярію суду та електронною поштою.
Вивчивши заяву захисника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали кримінальної справи № 1-459/12, суд надходить до наступних висновків.
Згідно із ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Захисник ОСОБА_2 звернувся із заявою, що розглядається, до Печерського районного суду м. Києва під час дії КПК України 2012 року, до його заяви мають застосовуватися правила цього Кодексу.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 04.09.2024 заяву захисника ОСОБА_2 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_3 , про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вирішено по суті та залишено без задоволення.
Заява захисника ОСОБА_2 , що перебувала в провадженні судді ОСОБА_4 та знаходиться на розгляді судді ОСОБА_1 є однією і ті є ж самою заявою, датованою 31.03.2024.
Отже, станом на 03.08.2026 предмет розгляду фактично відсутній, дане питання вирішено в судовому засіданні 04.09.2024, а наведеним у заяві доводам надано правову оцінку.
Нормами чинного КПК не врегульовано питання щодо вирішення однієї і ті є ж самої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами іншим складом суду, за наявності вже раніше постановленного судового рішення.
Водночас, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень (ст. 7 КПК України).
В даному випадку принцип доступу до правосуддя повністю дотримано, оскільки заява захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 від 31.03.2024 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами була розглянута у встановленому КПК України порядку, рішення суду, постановлене за наслідками її розгляду, не оскаржувалось, та, відповідно, набрало законної сили.
Частинами 5, 6 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Юридична визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, що є принципом остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна сторона не повинна вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі.
Res judicata вирішена справа означає остаточність рішення суду, яке набрало чинності і не може бути переглянуте. Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у п.1 ст.44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип остаточності рішення є складовою частиною верховенства права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду (рішення Суду у справах ОСОБА_5 проти України, Трегубенко проти України, Рябих проти Росії), та у випадках перегляду справ у зв`язку з нововиявленими обставинами (рішення у справах Праведна проти Росії, Желтяков проти України, п.п. 42-48), Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів.
Тому повторний розгляд фактично тієї ж самої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тоді як її доводи оцінені та вже вирішені судом по суті, в даному випадку буде порушенням принципу правової визначеності, що передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
За таких обставин відсутні підстави для розгляду по суті заяви захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
КПК України не регламентує, яке судове рішення має бути постановлено за викладених обставин, тому, керуючись загальними засадами кримінального провадження, вважаю, що заяву захисника ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 466, 467 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Заяву захисника ОСОБА_2 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі №1-459/12, провадження №11/824/13/2023, залишити без розгляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
