КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 361/1495/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Василишин В.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського районного суду Київської області від 12.01.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА _2 звернувся до Броварського районного суду Київської області з адміністративним позовом про:
визнання протиправними дій щодо прийняття рішень від 28 січня 2016 року про відмову у відведенні земельної ділянки.
визнання протиправними дій щодо неоднакового застосування законодавства до осіб, які мають однакові пільги, та відведення земельних ділянок 05 березня 2015 року пільговим категоріям громадян рішенням сесії міської ради на пільгових умовах;
визнання протиправними дій щодо невиконання своїх службових повноважень та відмови створити чергу на отримання земельних ділянок в першочерговому порядку;
визнання протиправними дій за розгляд скарги, адресованої Президенту України на дії відповідача та Київської обласної державної адміністрації;
визнання протиправними дій щодо відмови виконати рішення земельної комісії від 22 січня 2016 року та передачі після вивчення даного питання щодо створення черг на отримання земельних ділянок юридичним відділом, та винесення його на розгляд сесії міської ради;
визнання протиправними дій щодо відмови надати рекомендації юридичного відділу Броварської міської ради щодо створення черг на отримання земельних ділянок у м. Броварах, а також щодо надання невмотивованої відповіді на всі звернення та зобов'язання їх надати;
визнання протиправними дії щодо прийняття рішення 07 червня 2016 року, 04 серпня 2016 року та 22 вересня 2016 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою;
визнання протиправними дій щодо відмови розглянути на сесіях міської ради 28 січня 2016 року, 07 червня 2016 року, 04 серпня 2016 року, 22 вересня 2016 року заяв про відведення земельної ділянки;
визнання протиправними дій щодо неповідомлення про час та місце розгляду заяв щодо земельних ділянок та створення черги на землю від 28 січня 2016 року та 07 червня 2016 року, 22 вересня 2016 року;
зобов'язання розглянути на сесії міської ради заяву щодо відведення земельної ділянки;
зобов'язання створити чергу для отримання земельних ділянок в першочерговому та позачерговому порядку для пільгових категорій громадян та включити до черг на отримання земель в першочерговому та позачерговому порядку під № 1 позивача, згідно неодноразових поданих заяв;
заборону відповідачу отримувати заробітну плату до повного виконання своїх повноважень, в тому числі створення черг на першочергове та позачергове отримання земельних ділянок, та відведення пільговим категоріям громадян земель відповідачем відповідно до черг;
зобов'язання відповідача скористатися правом достроково призупинити свої повноваження та призначити перевибори до Броварської міської ради;
стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1200000 грн., а у разі відведення земельної ділянки в розмірі 400000 грн., та 500000 грн. моральної шкоди.
Постановою Броварського районного суду Київської області від 12.01.2017 року позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов'язані із прийняттям рішення «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою та у наданні земельної ділянки у власність» від 28 січня 2016 року № 108-06-07 (пункт 1.5.), рішення «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою» від 07 червня 2016 року № 218-15-07 (пункт 1.82.), рішення «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою» від 04 серпня 2016 року № 263-17-07 (пункт 1.24.), рішення «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою» від 22 вересня 2016 року № 310-18-07 (пункти 1.38., 1.39.) щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
скасовано п. 1.5. рішення Броварської міської ради Київської області від 28 січня 2016 року № 108-06-07, п. 1.82. рішення від 07 червня 2016 року № 218-15-07, п. 1.24. рішення від 04 серпня 2016 року № 263-17-07 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пункти 1.38. і 1.39. рішення від 22 вересня 2016 року № 310-18-07;
зобов'язано Броварську міську раду Київської області розглянути заяви ОСОБА_2 від 06 січня 2016 року, від 27 травня 2015 року, від 18 травня 2016 року, від 27 липня 2016 року та від 10 серпня 2016 року про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії ради;
зобов'язано Броварську міську раду Київської області на черговій сесії розглянути по суті заяви та пропозиції про створення черг на пільгове отримання земельних ділянок у м. Броварах Київської області, про що повідомити останнього. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції відповідно в частині відмови у позові та його задоволенні та просять постановити нову про задоволення позовних вимог повністю та відмову у їх задоволенні в повному обсязі відповідно. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення в оскаржуваній ними частині, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні скарги відповідача слід відмовити, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що протягом 2016 року позивач неодноразово звертався до Броварської міської ради Київської області із відповідними заявами щодо надання земельної ділянки з посиланням на Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Угоду про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, ратифікованою Україною 26 квітня 1996 року.
Жодна із заяв позивача не була задоволена, зокрема, Броварською міськрадою було прийнято спірні рішення:
«Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою та у наданні земельної ділянки у власність» від 28 січня 2016 року № 108-06-07 (пункт 1.5.);
«Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою» від 07 червня 2016 року № 218-15-07 (пункт 1.82.);
«Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою» від 04 серпня 2016 року № 263-17-07 (пункт 1.24.);
«Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою» від 22 вересня 2016 року № 310-18-07 (пункти 1.38., 1.39.).
Крім того, ОСОБА_2 неодноразово звертався із заявами та пропозиціями щодо створення черг на пільгове отримання земельних ділянок у м. Броварах Київської області, проте вони не розглядалися Броварською міською радою Київської області.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття спірних рішень, а також дій відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Підпункт «б» ч.1 ст.81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, ч. 7 ст.118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання … відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє …, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.1861 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене правомірним є висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача при прийнятті спірних рішень та їх скасування в зв'язку з невідповідністю відмови у відведенні земельної ділянки чинному законодавству.
В силу приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення та вчиняючи будь-які дії. А оскільки дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень та вчинених дій, то недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.
Аналіз змісту вказаної норми свідчить, що відповідач зобов'язаний був повідомляти ОСОБА_3 про час та місце розгляду його заяв з огляду на право позивача брати участь у процесі прийняття рішення по його заявах та можливістю у разі необхідності надати пояснення.
Разом з тим, протиправність дій відповідача призвела до порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких мають бути спрямовані ці дії, а тому з метою належного захисту порушеного права позивача та його відновлення, судова колегія приходить до однозначного висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути всі подані позивачем заяви про відведення земельної ділянки на черговій сесії ради з одночасним та своєчасним повідомленням ОСОБА_2 про час та місце розгляду його заяв.
Наведене дає підстави прийти до висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову про зобов'язання розглянути заяви ОСОБА_2 від 06.01.2016 року, від 27.05.2015 року, від 18.05.2016 року, від 27.07.2016 року, зазначивши, що вказані заяви повинні бути розглянуті повторно.
Також судова колегія не може не погодитися з висновком суду першої інстанції, що не винесення на розгляд сесії Броварської міської ради Київської області питання створення черг різних категорій для отримання земельних ділянок й не прийняття по ним відповідних рішень (позитивних чи негативних) є порушенням прав ОСОБА_2 на звернення та прийняття участі у сфері реалізації державної політики із регулювання земельних відносин, а також ігноруванням відповідних заяв з цього питання, що є неприпустимим з боку державного органу по відношенню до громадян. При цьому, варто відзначити, що виключно на пленарних засідання органу місцевого самоврядування вирішуються питання земельних відносин.
За таких обставин судом першої інстанції правомірно зобов'язано відповідача розглянути заяви ОСОБА_2 на черговій сесії Броварської міської ради Київської області питання про створення черг різних категорій для отримання земельних ділянок.
Посилання апелянта-позивача на протиправність відмови у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судовою колегією не можуть бути прийняті, з огляду на наступне.
Так, матеріальна шкода може бути відшкодована, проте її заподіяння повинно бути належним чином підтверджено достатніми доказами. Для її відшкодування необхідні такі фактории у їх сукупності: наявність шкоди (її розмір); протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б однієї з цих складових виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Доказами можуть бути будь-які дані, що мають відношення до справи та засвідчують факт заподіяння шкоди, а також понесення матеріальних витрат, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і діями відповідача.
Однак, позивачем не надано доказів фактичного заподіяння спірними рішеннями відповідача матеріальної шкоди та ще й у розмірі 1200000 грн.
Посилання апелянта на те, що у випадку виділення йому земельної ділянки він би отримав вигоду і таке інше, розцінюються апеляційною інстанцією критично, оскільки можлива майбутня вигода в апріорі не може розцінюватися як вже завдана матеріальна шкода.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».
В свою чергу, посилаючись на незадовільний стан здоров'я, позивач вважає, що це спричинено саме неправомірними діями Броварської міськради щодо відмови у відведенні земельної ділянки. При цьому, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтримку свої тверджень. Матеріали справи не місять заключень лікарів або лікарських висновків з зазначенням факту погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 після прийняття відповідачем спірних рішень та можливого впливу їх впливу на стан позивача. Варто відзначити, що сам позивач вказує на наявність у нього групи інвалідності, а тому перебування на стаціонарному лікуванні може бути пов'язана виключно з даною обставиною. Проте, навіть доказів цього надано суду не було, що виключає можливість висновку про заподіяння прийнятими спірними рішеннями ради позивачу маральної шкоди.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірність своєї відмови у розгляді питання щодо видачі спірного посвідчення.
Оцінивши в сукупності встановлені апеляційною інстанцією обставини у справі, дослідивши апеляційну скаргу, проаналізувавши доводи сторін у справі, їх пояснення та заперечення, а також нормативно-правові акти, якими регулюються спірні правовідносини, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги шляхом зміни постанови суду першої інстанції, доповнивши абзаци 4, 7, 10, 13 резолютивної частини після слів «Зобов'язати Броварську міську раду Київської області» словом «повторно».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Броварської міської ради Київської області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Змінити постанову Броварського районного суду Київської області від 12.01.2017 року, доповнивши абзаци 4, 7, 10, 13 резолютивної частини після слів «Зобов'язати Броварську міську раду Київської області» словом «повторно».
В решті постанову суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 20.03.2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.
