Справа № 2 - 879/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
20 травня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Щитюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального торгівельно-закупівельного підприємства „Тургор” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
у січні 2009 р. позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 39597,80 грн. заборгованості по заробітній платі за весь період вимушеного прогулу та 10000 грн. матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач в день звільнення не провів остаточний розрахунок з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість.
У квітні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася у суд із заявою про уточнення та доповнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним наказ № 01-к, п. 1 від 03.01.2006 р. як такий, який виданий з порушенням, та не відповідає вимогам чинного законодавства України, поновити її на роботі на займаній посаді головного бухгалтера та зобовязати відповідача провести відповідні записи в трудовій книжці; стягнути з відповідача 58645,81 грн. заборгованості, з яких 39599,17 грн. середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу, 11745,07 грн. сума компенсації знецінення середнього заробітку, 5088,32 грн. сума компенсації за невикористані відпустки та 2213,25 грн. компенсації за несвоєчасну виплату компенсаційної суми за невикористані відпустки; а також 10000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач повторно уточнила свої вимоги та просила стягнути з відповідача 69464,61 грн. заборгованості по заробітній платі.
Відповідач Комунальне торгівельно-закупівельне підприємство „Тургор” в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом.
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 була зарахована на постійне основне місце роботи на посаду головного бухгалтера 02.01.2002 р. в Комунальне підприємство „Торгівельний дім Голосіївського району” м. Києва згідно наказу від 02.01.2002 р. № 1-к (а.с. 5), яке з 05.07.2006 р. реорганізовано та приєднано до КТЗП „Тургор”.
16.01.2006 р. позивач ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом від 03.01.2006 р. про її звільнення з посади з 03.01.2006 р. (а.с. 6)
Наказом № 09-к від 27.02.2006 р. відмінено пункт 1 наказу № 01-к від 03.01.2006 р. про звільнення з роботи ОСОБА_1 з 03.01.2006 р. (а.с. 124)
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем КТЗП „Тургор”.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зверталася до відповідача з вимогою провести розрахунки по заробітній платі та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Однак відповідач, порушуючи норми ст.ст. 47 та 116 КЗпП України, не здійснив виплати, які заборгував позивачеві, а саме не сплатив заробітну плату за січень 206 р., відмовився сплачувати лікарняні листи за січень-лютий 2006 р. та компенсацію за невикористану відпустку за 2004 р., 2005 р.
Станом на час судового вирішення справи заборгованість відповідача перед позивачем становить: 73759,31 грн., а саме 22006,92 грн. за 2006 р., 20183,36 грн. за 2007 р., 14314,56 грн. за 2008 р., 12437,17 грн. за 2009 р. та 4817,30 грн. за 2010 р.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про ї розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За таких підстав, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 73759,31 грн. заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань. втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач, порушуючи норми закону, спричинив позивачу моральні страждання, оскільки позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням провести виплату коштів, зароблених позивачем, але її вимоги не були задоволені, внаслідок чого від позивача вимагалося додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких підстав, суд вважає, що відповідача необхідно стягнути на користь позивача 3000 грн. моральної шкоди.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобовязання відповідача внести відповідні записи в трудовій книжці позивача не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 84 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача (66,86+49,92) 116,78 грн. поштових витрат.
На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави (737,59 + 8,50) 746,09 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
Керуючись ст.ст. 40, 42, 47, 116, 117, 221, 232, 233, 234, 235, 237-1, 238 та 265 КЗпП України, ст.ст. 10, 30, 60, 211, 212 та 226 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального торгівельно-закупівельного підприємства „Тургор” на користь ОСОБА_1 73759,31 грн. заборгованості по заробітній платі, 3000 грн. моральної шкоди та 116,78 грн. поштових витрат.
Стягнути з Комунального торгівельно-закупівельного підприємства „Тургор” в дохід держави 746,09 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Суддя
