Справа № 2-879/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 березня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Мельниченко С.П.
при секретарі Білодід Ю.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новомосковської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання права власності в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новомосковської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання права власності в порядку спадкування, треті особи Комунальне підприємство «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», Новомосковська міська державна нотаріальна контора в якому позивач просить суд: визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 17 по пров. Спаському в м. Новомосковську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 24.01.2007 року.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 14.07.1988 року помер його батько ОСОБА_4, який знаходився в зареєстрованому шлюбі з матір'ю позивача – ОСОБА_3 з 05.03.1961 року.
За час сумісного проживання батьки збудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 17 по пров. Спаському в м. Новомосковську Дніпропетровської області.
За час життя ОСОБА_4 заповіту не залишив, а спадщину фактично прийняла мати позивача ОСОБА_3, яка належним чином не оформила своїх спадкових прав і 24.01.2007 року померла.
Після смерті матері позивач звернувся до Новомосковської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва в зв’язку з тим, що за життя батько та матір позивача належним чином не оформили правовстановлюючих документів, що перешкоджає оформити спадкові права, а тому позивач вимушений звернутись з позовом до суду.
Крім позивача спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків є його брат ОСОБА_2, який на спадщину не претендує.
В судове засідання сторони та треті особи не з'явились, надавши заяви про розгляд справи а їх відсутності.
Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, незважаючи на неодноразові виклики, причини неявки не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом по справі встановлено факт, що 14.07.1988 року помер ОСОБА_4 (а.с. 8) після смерті якого відкрилась спадщина його майно.
Заповіту померлий не залишив, а отже спадкування після його смерті здійснюється на підставі закону згідно ст.. ст.. 524, 529 ЦК УРСР і спадкоємцями по закону, які прийняли спадщину, як встановлено в судовому засіданні, являлась дружина померлого ОСОБА_3 (а.с. 10) та син померлого ОСОБА_1 (а.с. 7), які звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 48), а інший син померлого ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 49)
В склад спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, ввійшов житловий будинок № 17 по пров. Спаському в м. Новомосковську Дніпропетровської області, який було збудовано померлим, на належній йому земельній ділянці, однак без дозволу та проекту (а.с. 18), однак не оформлено належним чином правовстановлюючі документи.
Рішенням Виконкому Новомосковської міськради від 26.01.1989 року за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину вказаного будинку як у спільній сумісній власності з померлим ОСОБА_4 (а.с. 19).
Відповідно до ст.. 548, 549 ЦК УРСР, які діяли на той час, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори і прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 фактично являлась власницею ѕ частин спірного будинку, однак не оформила належним чином право власності і 24.01.2007 року померла (а.с. 9), не залишивши заповіту. Власником іншої ј частини будинку є ОСОБА_1, який в силу свого малолітнього віку також не оформив свої спадкові права.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 являються її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с. 46, 47), а в подальшому ОСОБА_2 фактично відмовився від спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 42), однак позивач не має можливості оформити свої спадкові права через те, що спадковий житловий будинок не зареєстрований належними чином.
Згідно ст.. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ст.. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Чинне законодавство України передбачає, що для реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна необхідно прийняти його в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію.
Згідно «Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1035 від 09.09.2009 р. підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 5 серпня 1992 р., є висновок про технічний стан будинку (будівлі), складений бюро технічної інвентаризації за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва, і документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені об'єкти будівництва.
Позивачем отримано в КП Новомосковське БТІ висновок про технічний стан будинку (будівлі) № 17 по пров. Спаському в м. Новомосковську, згідно вказаного Порядку, а отже, суд не вбачає перешкод для визнання за позивачем права власності на ј частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та на ѕ частини вказаного будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.. ст.. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР ст. ст. 331, 376, 1217, 1258 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новомосковської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 17 по пров. Спаському в м. Новомосковську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 14.07.1988 року та ОСОБА_3, померлого 24.01.2007 р.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя С.П.Мельниченко
