Комсомольський міський суд Полтавської області
м. Комсомольськ, вул. Гірників, 17, 39800, (05348) 2-21-82
Справа № 2-879/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2010 року
Комсомольський міський суд Полтавської області ОСОБА_1 ОСОБА_2
в складі:
головуючої судді при секретарі
з участю:
представника позивача
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Комсомольську цивільну справу за позовом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 м. Комсомольська до ОСОБА_4, сектору громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и в :
КЖРЕП № 1 м. Комсомольська звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – кім. 528 в будинку № 23 по вул. Строни в м. Комсомольську.
Зазначені вимоги, підтримані представником позивача в судовому засіданні обґрунтовуються посиланням на те, що відповідач не проживає у вказаному житловому приміщенні без поважних причин понад встановлені Законом строки, з огляду на що має бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась. Про день, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.
Представники сектору ВГІРФО, органу опіки та піклування в судове засідання не з’явились, до суду направлені заяви про розгляд справи у відсутність своїх представників (а.с. 30).
Приймаючи до уваги наявні у справі докази, а також позицію позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, та дослідивши інші докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до ордера № 85-Г від 06.05.2003 року зареєстрована разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірному житловому приміщенні в гуртожитку – кім. № 528, по вул. Строни, 23 в м. Комсомольську. (а.с. 7). В спірному жилому приміщенні відповідач була зареєстрована з 16.05.2003 року і значиться зареєстрованою на час розгляду справи судом (а.с. 6).
Рішенням виконкому Комсомольської міської ради № 165 від 31.08.1998 р. житловий будинок № 23 по вул.. Строни в м. Комсомольську був прийнятий у власність міської ради, як гуртожиток для проживання сімей, та переданий в оперативне управління КЖРЕП № 1.
Вирішуючи характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд враховує, що з прийняттям будинку, де значиться зареєстрованим відповідач, у комунальну власність міської ради, власником було прийняте рішення про його використання як житлового будинку для тимчасового проживання сімей, які мають потребу в соціальному захисті (житловий фонд соціального призначення). Але судом в даному випадку не може бути застосована норма ЖК України, яка регулює порядок користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, оскільки відсутня правова процедура визначення статусу згаданого житла, підстава надання для заселення та порядок користування таким житлом, як вони передбачені ЗУ “Про житловий фонд соціального призначення” від 12.01.2006 року.
В даному випадку не може бути застосована також норма ЖК України, яка регулює порядок користування гуртожитками, оскільки відповідно до положень ст.127 ЖК України гуртожитки надаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів а також інших громадян у період роботи або навчання, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, тобто згадане житло має цільове призначення – гуртожитки призначаються для проживання робітників /п.2 Примірного положення про гуртожитки, затв.постановою РМ УРСР від 03.06.1986 року № 208/.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що спірні відносини не врегульовані Законом, суд відповідно до положень ч. 7 ст. 11 ЦПК України застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини – в даному випадку аналогію закону і погоджується з позицією представника позивача щодо можливості застосування до спірних відносин положень ст.ст. 71,72 ЖК України, які регулюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, відповідно по положень ст. 72 ЖК України провадиться в судовому порядку.
Як вбачається із змісту наданих актів, датованих 16.07.2009 р., 11.01.2010 року, 04.02.2010 (а.с. 9-11) ОСОБА_4 не проживає в кімнаті № 528 по вул. Строни, 23 в м. Комсомольську, жодного разу в кімнаті її не бачили. На час перевірки в зазначеному житловому приміщенні була встановлена проживаючою гр. ОСОБА_6. (а.с. 10).
Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз представлених сторонами доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку про те, що в суді знайшов підтвердження факт непроживання відповідача у спірному жилому приміщенні понад встановлені ст.71 ЖК України строки.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в постанові ПВСУ № 2 від 12.04.1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” у справах про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Судом встановлено, що в спірному жилому приміщенні відповідач не проживає з січня 2009 року. З моменту залишення спірної квартири, протягом такого тривалого строку, в будь-який спосіб не вирішила питання з власником житлового фонду щодо збереження за нею та сином права на житло, що є переконливим свідченням прояву її абсолютної байдужості до спірної квартири, і дає суду підставу дійти остаточного висновку про відсутність у відповідача поважної причини для непроживання в спірному приміщенні та формального збереження житла за собою, що відповідно до положень ст.72 ЖК України є підставою для задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку, приймаючи до уваги положеннями ст. 7 ЗУ “Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання в Україні” відповідно до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, суд вважає її такою, що не потребує врегулювання в спірному порядку, оскільки процедура та підстави зняття особи з реєстрації прямо передбачені в Законі.
Питання про судові витрати по справі вирішено судом відповідно до вимог 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 88, 213, 215, 224 - 226 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позовні вимоги Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 м. Комсомольська - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням – кімнатою № 528, будинку № 23 по вул. Строни в м. Комсомольську Полтавської області.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп. та на рахунок Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя підпис ОСОБА_1
з оригіналом згідно:
Суддя Т.В. Окунь
