Справа № 464/2026/13-к
пр.№ 1-кп/464/45/13
У Х В А Л А
26.12.2013 року Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,
секретар - Троцюк А.А.,
за участі: прокурора - Прокопова О.Е.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Прокопова О.Е. про продовження тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання підсудному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому за ч.1 ст. 119, ст. 138, ч.2 ст.190, ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, -
встановив:
ОСОБА _4 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 119, ст. 138, ч.2 ст.190, ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України.
Прокурор Прокопов О.Е. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою підсудного ОСОБА_4, оскільки вважає, що жодні обставини, що вплинули на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження на даний час не змінилися, підсудний обвинувачується у вчиненні у тому числі і тяжких злочинів, може переховуватися від суду, не видав слідству чи суду особистих документів, а тому за допомогою таких зможе покинути територію України, не проживав за місцем реєстрації свого місця проживання та не мав постійного місця проживання, під час допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 погрожував останній, схильний до брехні, оскільки свідомо перекручує факти про себе з метою уникнення кримінальної відповідальності. Враховуючи вищевказані обставини, вважає, що ОСОБА_4 може продовжувати вчинення кримінальних правопорушень та переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.
Захисник ОСОБА_2 заперечив проти продовження тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання, мотивуючи таке обставинами, викладеними у письмовому клопотанні. Зокрема, вказав, що слідчим та прокурором допущено ряд порушень у ході досудового розслідування, пов'язаних із набранням чинності у 2012 року КПК України; порушено розумні строки тримання особи під вартою, визначені ч.3 ст. 197 КПК України; звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої ніхто не повинен доводити, що в нього є підстави перебувати на свободі, оскільки особа до обвинувального вироку вважається невинуватою; ряд зазначених у тексті письмового клопотання доказів вважає здобутими з порушеннями закону. З цих підстав вважає за необхідне змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Захисники ОСОБА_1, ОСОБА_3, підсудний ОСОБА_4 заперечили проти клопотання прокурора та підтримали клопотання захисника ОСОБА_2, покликаючись на те, що ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу на даний час відпали; у справі допитані всі свідки; підсудний видав у судовому засіданні свій паспорт громадянина України; обвинувачення за ч.1, 2 ст. 121 КК України на даний час змінене на менш тяжке; основною підставою обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважають резонанс; на даний час підсудний обвинувачується по суті у вчиненні неумисного злочину. Підсудний додатково вказав, що не зобов'язаний розкривати суду свої життєві та соціальні зв'язки, підтвердив факт одруження, проте у подальшому відсутність відповідного штампа у паспорті пояснив нереєстрацією шлюбу в органах РАЦС, кримінальне провадження відносно себе серед іншого пов'язує з отриманням квартири, якої на даний час незаконно позбавлений. Просив суд змінити запобіжний захід на більш м'який, у тому числі на заставу.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути зазначене питання.
Відповідно до ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 4 листопада 2013 року, строк тримання під вартою підсудного ОСОБА_4 спливає 11 січня 2014 р.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Покликання сторони захисту на певну практику Європейського суду з прав людини у даному випадку є передчасною, оскільки судом вирішується питання про запобіжний захід до остаточного рішення у справі, що залежить виключно від гарантій явки особи до суду та інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу суд бере до уваги те, що підсудний обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень серед яких є тяжкі, а також такі, що спричинили смерть людей, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк, що значно перевищує на даний час строк тримання підсудного під вартою; дані про особу підсудного, його вік, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, те, що ОСОБА_4 не повідомив та відмовляється і надалі повідомити про місцезнаходження ряду своїх особистих документів, не з'являвся на виклики слідчого, не проживав за місцем реєстрації свого місця проживання по АДРЕСА_1 не підтвердив наявність у нього дружини та на утриманні дитини, факт чого додатково спростовується відсутністю відповідного штампу у його паспорті, висловлював погрози на адресу свідка, що давав показання у судовому засіданні, який, як і інші свідки у випадках, передбачених КПК України, може бути допитаний повторно, суд приходить до висновку, що усі вищевказані обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що підсудний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, продовжити вчинення кримінальних правопорушень, перешкоджати іншим чином об'єктивному з'ясуванню обставин справи.
Твердження сторони захисту про порушення розумних строків тримання під вартою суд вважає безпідставним, оскільки ні КПК 1960 р., ні чинним КПК України строк тримання під вартою до ухвалення судом остаточного рішення не обмежений конкретним строком, а принцип розумності строку у даному випадку не є порушеним, враховуючи обсяг обвинувачення та обсяг доказів, що є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні.
Порядок розгляду скарг на недоліки у ході досудового розслідування чітко визначений кримінальним процесуальним законодавством та такі, у випадку їх існування, оцінюватимуться судом, як і зібрані докази, у ході ухвалення остаточного судового рішення.
Таким чином, ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не зменшилися, що виправдовує тримання особи під вартою. Із цих підстав, суд також приходить до переконання, що застосування іншого запобіжного заходу, визначення розміру застави в даному випадку є недоцільним.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовити.
Клопотання прокурора Прокопова О.Е. про продовження тримання під вартою - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - продовжити на два місяці, а саме, до 11 березня 2014 року.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий
